Рішення № 139496941, 07.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4415/26

Провадження № 2/345/3034/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

07.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» Столітній М.М. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 15 954,90 грн., а також понесені судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4488015 відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачці грошові кошти у сумі 1500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Договір між сторонами було укладено в електронній формі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору.

25.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», уклали договір факторингу № 25/10/2025, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», перейшло право грошової вимоги включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4488015 від 20.03.2024.

У порушення вимог статтей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, відповідачка не виконала свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідачки перед позивачем становить 15 075,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 1500,00 грн., заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором 12 807,75 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором у розмірі 8250,00 грн та суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 142 календарних днів у розмірі 5325,00 грн. Оскільки погасити заборгованість в добровільному порядку відповідач відмовляється, позивач просить стягнути дану суму з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк встановлений судом відповідачка відзив на позов не подавала, будь яких інших клопотань та заяв від відповідачки до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у поданій заяві вказала, що позов підтримує та просить його задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов слід задоволити частково, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 20.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою був укладений договір №4488015 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами даного договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

П.1.2 договору передбачено, що сума кредиту складає 1500,00 грн. Строк кредиту 361 день, періодичність платежів з сплати процентів кожні 19 днів (п.1.3 договору). Відповідно до п.1.4 договору тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Відповідно до п.1.4.2 договору знижена процентна ставка становить 2.369% за кожен день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування 198 932,61% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 34 671,87% річних.

ТзОВ «Лінеура Україна» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 1500,00 грн, що підтверджено повідомленням ТзОВ «Пейтек Україна» №20241101-6102 від 01.11.2024.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» скерувало на адресу суду лист від 10.08.2026, в якому зазначило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та на вказану карту 20.03.2024 відбулося зарахування переказу коштів у розмірі 1500,00 грн.

25.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК» Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно якого воно відступило право грошової вимоги за кредитним договором № 4488015 від 20.03.2024, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Відповідно до поданої первісним кредитором заборгованості за кредитним договором № 4488015 від 20.03.2024 боржниця ОСОБА_1 станом на 25.10.2024 має заборгованість в загальному розмірі 10500,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 1500,00 грн, суми заборгованості за процентами у розмірі 8250,00 грн та суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 750,00 грн.

Згідно Розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» за Договором № 4488015 про надання споживчого кредиту від 20.03.2024 відповідачка має заборгованість у загальному розмірі 15 075,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 1500,00 грн., заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором 12 807,75 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором у розмірі 8250,00 грн та суми заборгованості за процентами нарахованих позивачем за 142 календарних днів у розмірі 5325,00 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 ст.1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання 20.03.2024 кредитного договору № 4488015 між ТзОВ «Лінеура Україна» та відповідачем. При цьому ТзОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого у зобов`язанні є ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал», належним чином виконало свої обов`язки по наданню кредиту, однак відповідач належно не виконувала свої обов`язки за вказаним договором.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надала, не подавала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй банком кредитними коштами.

Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

При цьому, суд зауважує, що позичальником не здійснено жодних дій щодо відмови або оскарження несправедливих умов договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісним кредитором та позивачем здійснювалося нарахування відсотків за ставкою 2,5%.

Таким чином нараховані проценти первісним кредитором становлять 8250,00 грн, та 5325,00 грн, нараховані позивачем проценти за 142 календарних днів, а всього 13 575,00 грн.

Однак суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором.

Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами чинного законодавства.

Договір між сторонами укладено 20.03.2024 року, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що загальний розмір заборгованості за процентами становить 13 575,00 грн. період нарахувань з 20.03.2024 по 25.10.2024 становить 8250,00 грн. Проценти за період з 26.10.2024 по 16.03.2025 року нараховані відповідачу у розмірі 5325,00 грн.

Отже, враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» суд констатує, що проценти за період з 20.03.2024 до 22.04.2024 нараховувались за відсотковою ставкою 2,5% в межах закону, що становить 1 275 грн (45 грн * 34 дні).

З 23.04.2024 по 20.08.2024 проценти за користування кредитом повинні були нараховуватися за ставкою 1,5 %, а їх розмір повинен був становити 2 700,00 грн (30 грн * 120 днів).

З 21.08.2024 по 16.03.2024 проценти за користування кредитом повинні були нараховуватися за ставкою 1 %, а їх розмір повинен був становити 3 105,00 грн (15 грн * 207 днів).

Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 4488015 від 20.03.2024 за період з 20.03.2024 по 16.03.2025 року становить 7 080,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між нею та ТзОВ «Лінеура Україна» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 1500,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 7 080,00 грн. необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з платіжною інструкцією від 21.07.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 14).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 515,31 грн.

2662,40 грн х 8 580 грн. / 15075,00 грн. = 1 515,31 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Окрім цього, з матеріалів справи встановлено, що позивач уклав з адвокатом Столітнім М.М. договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р.Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт №22711 від 23.07.2026 вартість послуг становить 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 614, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст.3, 12 «Про електронну комерцію» та керуючись статтями 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 356 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Капітал» адреса: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, Київ, код ЄДРПОУ 44559822 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4488015 від 20.03.2024 у розмірі 8 580,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 515,31 грн та 3000,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя