Рішення № 139496934, 07.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4241/26

Провадження № 2/345/2938/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

07.09.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Миговича О.М. розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 73 920,00 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 22.12.2025 позивач уклав з відповідачем кредитний договір № 18.12.2025-100001345. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 21 000 гривень, а відповідач зобов`язався протягом 182 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1% за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 21 000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 73920,00 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 21 000 гривень, заборгованості за процентами 38220,00 гривень, заборгованості за комісією у розмірі 4200 гривень, заборгованість за відсотками нарахованими по ст. 625 ЦК України 10500,00 гривень. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 73 920,00 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлений позов, підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що 22.12.2025 ТОВ «Споживчий центр» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 18.12.2025-100001345. За умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 14 000 гривень, а відповідач зобов`язався протягом 182 днів (кінцева дата повернення 21.06.2026), повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. Відповідно до умов договору, відсотки за користування грошовими коштами становлять у розмірі 1% за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом.

Окрім того 22.12.2025 між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: 1.1. Сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 21000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). 1.2. За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 7000 грн. 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) 22.12.2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX-XXXX-0656. Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4731-21XX-XXХХ-0656. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) 182 днів з дати його надання.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє грошове зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 21 000,00 гривень. Вказана обставина підтверджується довідками Універсальні платіжні рішення №1-1804 від 18.04.2026, відповідно до яких було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 22.12.2025 10:31:33 на суму 14000,00 (чотирнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 4731210644930656, номер транзакції в системі iPay.ua 956862109, призначення платежу: Видача за договором кредиту №18.12.2025-100001345, та 22.12.2025 10:36:20 на суму 7000,00 (сім тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 4731210644930656, номер транзакції в системі iPay.ua 956868111, призначення платежу: видача Траншу за додатковим договором до кредитного договору №18.12.2025-100001345-1 до кредитного договору №18.12.2025-100001345.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається, шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Встановлено, що кредитний договір №18.12.2025-100001345 від 22.12.11.2025 був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Е277, додаткова угода від 22.12.2026 підписана за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора К277. У такий спосіб кредитний договір та додаткова угода були укладені в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав жодного доказу на спростування того, що він не укладав кредитного договору, та додаткової угоди не отримував та не вводив одноразового ідентифікатора, не надавав ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.

Взяті на себе зобов`язання сторонами за кредитним договором підлягають виконанню, оскільки належать до стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та врахуванням інтересів іншої сторони угоди або відносин, про які йдеться. Сторона договору не вправі тлумачити договір чи діяти всупереч своїм попереднім заявам або поведінці на шкоду іншій стороні, яка обґрунтовано покладалася на умови договору.

Таким чином, заборгованість відповідача виходячи із умов кредитного договору і додаткової угоди та взятих на себе сторонами зобов`язань становить 59 220,00 гривень, з яких 21 000,00 гривень тіло кредиту та 38 220,00 гривень проценти за користування кредитом.

Умови договору та додаткової угоди протягом строку встановленого кредитним договором відповідачем не виконувались, у зв`язку в чим виникла прострочена заборгованість.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 59 220,00 гривень, з яких 21 000,00 гривень тіло кредиту та 38220,00 гривень проценти за користування кредитом, яка підлягає стягненню.

Разом з тим, суд не погоджується із нарахованими позивачем відсотками за ст. 625 ЦК України в сумі 10 500 грн. з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пунктом п. 15 сторони домовились, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії (їй)/ її (їх) частини (якщо Комісія (її) встановлена (і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно з розрахунком заборгованості на підставі статті 625 ЦК України, відповідачу нараховані проценти в сумі 10 500 грн.

Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування позикодавцем процентів як міри відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Тобто, в цьому випадку відповідач як позичальник звільнений від обов`язку сплати процентів на підставі статті 625 ЦК України, оскільки такі нараховані під час дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 10500,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 4200,00 грн., суд зазначає наступне.

Умовами Акцепту п.7 передбачено сплату комісії у розмірі 2800,00 грн.

Відповідно до положень ч.ч.1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно положень ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

ТОВ "Споживчий центр" фактично встановлено сплату комісії, однак жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов`язаних з наданням кредиту належить відмовити.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» належить стягнути частково заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 220,00 гривень.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 09.07.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 11). Крім того, позивач поніс витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, які складають 130,98 грн., що підтверджується квитанцією директора ТОВ «Поштова служба «Е-Пост».

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2 132,94 грн. (59 220,00 грн. х 2662,40 грн./73920 грн.). та 104,93 грн витрат пов`язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками листом з описом вкладення (59 220,00 грн. х 130,98 грн. / 73920 грн.).

На підставі викладеного та керуючись, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01132, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 220,00 грн., 2 132,94 грн. судового збору та 104,93 грн витрат пов`язаних з надсиланням відповідачці позовної заяви з додатками листом з описом вкладення.

У задоволені решти вимог відмовити.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: