Ухвала суду № 139496819, 27.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11262/26

№ 1-кс/183/1253/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Самар

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026042350001151 від 19 серпня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

слідчої ОСОБА_3 ,

представника

власника майна ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

До суду надійшло вищезазначене клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене в ході огляду місця події 19 серпня 2026 року, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме:

-повноповоротний одноківшовий гусеничний екскаватор марки «NEW HOLLAND», без державного номерного знаку, користувачем якого є ОСОБА_6 , котрий проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

-ключі від транспортного засобу марки «NEW HOLLAND» без державного номерного знака;

-вантажний автомобіль марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-ключі від транспортного засобу марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ;

-три зразки сипучого земляного ресурсу, що візуально нагадують глину, які були вилучені до сейф-пакетів NPU 5058495, NPU 5058496, NPU 5058497.

Клопотання обґрунтовано тим, що СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042350001151 від 19 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що до СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що поблизу с. Соколове Самарівського району Дніпропетровської області невстановлені особи за допомогою двох транспортних засобів здійснюють видобування глини, яка є корисною копалиною загальнодержавного значення, без наявності відповідних дозвільних документів (ЖЕО № 29197 від 19.08.2026).

Після чого на місце події направлено СОГ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області. В ході огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості поблизу с. Соколове Самарівського району, виявлено повноповоротний одноківшовий гусеничний екскаватор марки «NEW HOLLAND», без державного номерного знаку, під керуванням ОСОБА_6 , який добровільно надав ключі від транспортного засобу, що були вилучені та поміщені до сейф-пакету NPU 5058499, також останній повідомив, що свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з собою не має.

У подальшому, в ході огляду вказаної ділянки місцевості виявлено вантажний автомобіль марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , якій добровільно надав ключі від транспортного засобу, що були вилучені та поміщені до сейф-пакету NPU 5058498 та зазначив, що свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу з собою не має.

Під час візуального огляду транспортного засобу марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , встановлено, що транспортний засіб має самоскидний кузов помаранчевого кольору, всередині якого знаходиться сипучий земельний ресурс, що візуально нагадує глину, самоскидний кузов заповнений приблизно наполовину.

Крім того в ході огляду вилучено три зразки сипучого земляного ресурсу, що візуально нагадують глину. Зразок № 1 був вилучений з лівої сторони ділянки яка оглядається та поміщений до сейф-пакету NPU 5058495. Зразок № 2 був вилучений з центру обстежуваної ділянки та поміщений до сейф-пакету NPU 5058496. Зразок №3 був вилучений з правої сторони ділянки яка оглядається та поміщений до сейф-пакету NPU 5058497.

Вилучені в ході огляду місця події транспортні засоби, а саме: повноповоротний одноківшовий гусеничний екскаватор марки «NEW HOLLAND» без державного номерного знаку та вантажний автомобіль марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , ключі від вказаних транспортних засобів 20.08.2026 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026042350001151.

Відповідно до ІПНП «АРМОР» власником транспортного засобу марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 є ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході огляду місця події під час виявлення екскаватора марки «NEW HOLLAND» без державного номерного знаку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, або будь-який інший документ цього транспортного засобу не надано, державний номерний знак на вказаному транспортному засобі відсутній, у зв`язку з чим немає можливості встановити його власника.

Опитаний 19 серпня 2026 року ОСОБА_6 пояснив, що він працює в ФОП « ОСОБА_9 » на посаді машиніста екскаватора та 19 серпня 2026 року за усною вказівкою директори ОСОБА_7 в с. Соколове Самарівського району здійснював завантаження автомобіля марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 невідомою йому породою землі.

Опитаний 19 серпня 2026 року ОСОБА_8 пояснив, що він працевлаштований у ТОВ «ТранспортДніпро» на посаді водія та 19 серпня 2026 року за усною вказівкою директори ОСОБА_7 в с. Соколове Самарівського району здійснював завантаження автомобіля марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 невідомою йому породою землі з метою подальшого перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Враховуючи, що тимчасово вилучені в ході огляду місця події транспортні засоби, а саме: повноповоротний одноківшовий гусеничний екскаватор марки «NEW HOLLAND» без державного номерного знаку та вантажний автомобіль марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , ключі від вказаних транспортних засобів, є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, а три зразки сипучого земляного ресурсу, що візуально нагадують глину, які були вилучені до сейф-пакетів NPU 5058495, NPU 5058496, NPU 5058497, предмети вчинення кримінального правопорушення, тому є достатні підстави вважати, що незастосування цього заходу може призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вищезгаданого майна або зміни його конструктивних властивостей.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання. Пояснив, що у разі не застосування арешту можуть бути знищені (втрачені) сліди вчинення кримінального правопорушення, які залишились на техніці. Необхідність у забороні використання техніки зумовлена потребою у попередженні продовження незаконної діяльності, оскільки з моменту вилучення 19.08.2026 року екскаватора та автомобіля і до цього часу їх власником не надано дозвільних документів на видобування корисних копалин. Накладення ж арешту з можливістю використання цієї техніки може призвести до втрати слідів вчинення кримінального правопорушення в ході такого використання. Доповнив, що відповідальність за ст. 240 КК України передбачає також і спеціальну конфіскацію.

Слідча ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала. Пояснила, що зразки сипучого земляного ресурсу були відібрані на оглянутій земельній ділянці. З техніки зразки не відбирались, це планується зробити в ході інших слідчих дій.

Представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що вищезазначені гусеничний екскаватор марки «NEW HOLLAND» та вантажний автомобіль марки «MAN» належать на праві власності ОСОБА_7 , надав відповідні документи, які це підтверджують. Також надав письмові заперечення до клопотання, які зводяться до наступного.

ФОП ОСОБА_7 заперечує проти накладення арешту на екскаватор, автомобіль MAN та ключі від них в частині заборони користування ними. Щодо відібраних трьох зразків сипучого матеріалу заперечень проти їх збереження у розпорядженні органу досудового розслідування для проведення експертних досліджень немає.

Вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню в частині користування майном, з огляду на таке.

- клопотання не містить належних даних, які дозволяли б хоча б на рівні, необхідному для такого інтенсивного втручання, встановити предмет кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 240 КК України: матеріал у кузові лише «візуально нагадує глину»;

- за два дні до події військова частина НОМЕР_2 НГУ офіційно звернулася до ОСОБА_7 щодо залучення саме NEW HOLLAND E215B та MAN НОМЕР_1 для земляних і

фортифікаційних робіт на території Піщанської територіальної громади, до складу якої входить с. Соколове;

- щодо автомобіля MAN відсутній функціональний зв`язок із самим видобуванням: за усталеною позицією ККС ВС перевезення вже відокремленого матеріалу не входить до об`єктивної сторони ст. 240 КК України і не робить вантажівку знаряддям цього кримінального правопорушення;

- усю потенційно значущу інформацію з кузова MAN уже можна зберегти без вилучення автомобіля: матеріал описано, сфотографовано та відібрано три зразки з різних частин кузова;

- клопотання не наводить жодного індивідуалізованого факту, який доводив би ризик приховування, пошкодження, знищення або відчуження техніки; фактично відтворено загальний перелік із закону.

За змістом клопотання підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало повідомлення про те, що поблизу с. Соколове Самарівського району невстановлені особи нібито за допомогою двох транспортних засобів здійснюють видобування глини без дозвільних документів. Під час огляду місцевості 19.08.2026 було виявлено гусеничний екскаватор NEW HOLLAND без видимого державного номерного знака та вантажний автомобіль MAN НОМЕР_1 . У кузові MAN слідчий візуально виявив сипучий земельний ресурс, який, за текстом самого клопотання, лише «візуально нагадує глину». Із кузова відібрано три зразки: з лівої, центральної та правої частин. Саме ці зразки, а також техніку та ключі слідчий 20.08.2026 визнав речовими доказами. Важливо, що у викладі клопотання відсутні відомості про висновок експерта або спеціаліста щодо природи вилученого матеріалу, його мінералогічного складу, належності до корисних копалин загальнодержавного чи місцевого значення, обсягу, вартості, походження з конкретної ділянки надр або родовища. Не наведено й даних про відбір зразків безпосередньо з ковша, робочого органу чи ходової частини екскаватора. Слідчий посилається на пояснення машиніста екскаватора та водія MAN про те, що вони виконували вказівки ОСОБА_7 . Проте ці пояснення самі по собі не встановлюють незаконної мети робіт: вони не містять тверджень про продаж корисної копалини, розробку родовища, корисливу мету, усвідомлення незаконності видобування або навіть знання про те, що переміщуваний ґрунт є корисною копалиною певного значення.

Частина 3 ст. 132 КПК України встановлює загальний стандарт для заходів забезпечення кримінального провадження. Застосування такого заходу не допускається, якщо слідчий, дізнавач або прокурор не доведе одночасно:

- існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення;

- що потреби досудового розслідування виправдовують саме той ступінь втручання у

права особи, про який ідеться у клопотанні;

- що внаслідок застосування заходу може бути виконане завдання, для якого слідчий або прокурор звертається до суду.

За ч. 1 ст. 98 КПК України речовим доказом є матеріальний об`єкт, який був знаряддям кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ. Отже, постанова слідчого про визнання предмета речовим доказом не замінює встановлення фактичної ознаки, передбаченої ст. 98 КПК України.

Клопотання фактично обґрунтоване метою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, - збереження речових доказів. За цієї підстави майно дійсно може належати будь-якій фізичній чи юридичній особі, однак суд усе одно має перевірити, чи відповідає конкретна річ критеріям ст. 98 КПК України та чи існує необхідність саме в тому обсязі обмежень, який просить слідчий.

Частина 11 ст. 170 КПК України встановлює спеціальну умову для заборони користування та розпорядження: такі обмеження можуть бути застосовані лише за наявності обставин, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі майна. Саме обставини, а не перелік абстрактних ризиків, повинні бути доведені стороною обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання, якщо заявник не доведе необхідність арешту та відповідні ризики. Пункти 5 і 6 ч. 2 цієї статті зобов`язують оцінити розумність і співрозмірність втручання, а також наслідки арешту для третіх осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Частина 2 ст. 240 КК України охоплює кілька альтернативних діянь. У частині незаконного видобування кримінально караним є: (1) незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або (2) незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Для місцевих корисних копалин закон прямо пов`язує великий розмір із вартістю, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тому на стадії розгляду питання про арешт слідство не зобов`язане доводити винуватість поза розумним сумнівом, але воно повинно надати фактичні дані, які роблять версію про вчинення саме кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 240 КК України достатньо

обґрунтованою для виправдання інтенсивного втручання у право власності.

У цьому клопотанні таких даних немає. Формулювання «сипучий земельний ресурс, що візуально нагадує глину» не встановлює:

- що матеріал взагалі є корисною копалиною у кримінально-правовому розумінні;

- до якого саме виду корисних копалин він належить;

- чи має він загальнодержавне або місцеве значення згідно з чинним переліком Кабінету Міністрів України;

- якщо йдеться про місцеву корисну копалину - її обсяг, вартість та наявність «великого розміру»;

- звідки саме цей матеріал був відокремлений та чи становили дії розробку надр, а не

звичайне переміщення ґрунту під час земляних робіт.

Постанова Кабінету Міністрів України № 827 містить нормативні переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Отже, для правової кваліфікації недостатньо побутового або візуального найменування матеріалу. Необхідне встановлення його конкретного виду та співвіднесення із чиним нормативним переліком.

За викладом самого слідчого, MAN був завантажений сипучим матеріалом. Не зазначено, що автомобіль відділяв корисну копалину від природного середовища, розробляв надра або іншим чином виконував дію, яка становить саме видобування. Його функція - перевезення вже відокремленого матеріалу.

Касаційний кримінальний суд неодноразово проводив чітку межу між видобуванням і подальшим перевезенням. У постанові від 19.11.2020 у справі № 723/1280/20 ККС ВС виходив із того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 240 КК України, є закінченим з моменту видобування корисної копалини; перевезення вже видобутого матеріалу не входить до об`єктивної сторони цього складу, тому вантажний автомобіль, який використано саме для перевезення, не є знаряддям видобування.

У Постанові ККС ВС від 19.11.2020 у справі № 723/1280/20 зазначено: «Наведений склад злочину не передбачає кримінальну відповідальність за перевезення незаконно видобутих корисних копалин, тому автомобіль марки «Камаз», яким обвинувачений їх перевозив, не є знаряддям вчиненого злочину.»

Навіть якщо суд на цьому етапі не є можливим остаточно виключити доказове значення MAN, його можливе доказове значення пов`язане не з функцією знаряддя видобування, а максимум із наявністю слідів/залишків матеріалу у кузові. Але ця інформація вже може бути збережена менш обтяжливими засобами. Слідчим відібрано три зразки з різних частин кузова. Технічний стан автомобіля, кузов і залишки матеріалу можуть бути детально оглянуті, сфотографовані, за необхідності додатково відібрані контрольні зразки чи змиви. Після такого фіксування тривале позбавлення власника автомобіля не додає доказу нової якості.

Саме такий підхід відповідає ч. 5 ст. 132 та ч. 4 ст. 173 КПК України: суд має оцінити, чи може доказова мета бути досягнута без максимально інтенсивного втручання у право власності.

Екскаватор потенційно може бути знаряддям видобування, тому його процесуальне становище відрізняється від MAN. Проте для арешту недостатньо самої функціональної придатності машини до копання. Потрібен фактичний зв`язок між конкретною машиною і конкретним кримінально протиправним діянням. В клопотанні слідчого відсутні дані експертного дослідження предмета видобування.

Якщо слідство вважає, що на екскаваторі збереглися сліди матеріалу, ці сліди можна

зафіксувати шляхом невідкладного детального огляду, фото- і відеофіксації, відбору зразків із ковша/ходової частини, фіксації заводських та реєстраційних номерів, за потреби даних телематики. Після цього доказова мета не потребує зберігання машини на майданчику поліції та повної заборони її використання.

На третій сторінці клопотання слідчий фактично відтворює загальний перелік можливих ризиків: приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрата, знищення, використання, перетворення, пересування, передача, відчуження. Однак не наведено фактичних обставин, які індивідуалізують хоча б один із цих ризиків щодо ОСОБА_7 або конкретної техніки. Навпаки, матеріали клопотання свідчать про поведінку, несумісну з наміром приховати майно: техніка перебувала відкрито на місці робіт; водій та машиніст не залишили місце події; ключі були добровільно надані працівникам поліції; MAN має державний номерний знак і встановленого власника; особи пояснили характер своєї трудової діяльності та назвали ОСОБА_7 як особу, за вказівкою якої виконували роботу. Ризик відчуження, якщо суд вважатиме його потенційно можливим, повністю нейтралізується забороною відчуження та перереєстрації. Для цього немає необхідності забороняти експлуатацію машин за їх прямим виробничим призначенням. Ризик втрати слідів усувається процесуальними діями - оглядом, фотографуванням, описом, відбором зразків. Такі дії вже частково виконані щодо MAN. Слідство не пояснює, яку ще доказову інформацію неможливо отримати без тривалого фізичного утримання техніки.

Податкова декларація ФОП ОСОБА_7 за перше півріччя 2026 року підтверджує реальну, а не номінальну господарську діяльність. У декларації зазначено трьох найманих працівників та види діяльності, безпосередньо пов`язані з використанням спірної техніки:

- КВЕД 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи;

- КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт;

- КВЕД 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів;

- КВЕД 77.39 - надання в оренду інших машин, устатковання та товарів;

- КВЕД 77.32 - надання в оренду будівельних машин і устатковання.

За півріччя 2026 року задекларовано 950 850 грн. доходу. Витяг ДПС станом на 26.08.2026 додатково підтверджує поточні розрахунки платника з бюджетом. Тому вилучення одночасно вантажного самоскида та гусеничного екскаватора фактично блокує основні виробничі засоби підприємця та впливає не лише на власника, а й на його працівників і контрагентів.

Додатково у цій справі існує публічний, а не лише приватний інтерес у доступності техніки. Військова частина НОМЕР_2 офіційно просила залучити її для фортифікаційних робіт та інженерних загороджень. Отже, безстрокове фактичне блокування машин може перешкоджати не лише господарській діяльності, а й виконанню оборонних заходів, для яких техніка була запитана військовою частиною.

У рішенні Levchenko v. Ukraine від 30.04.2026 (заява № 58785/15) ЄСПЛ знову підкреслив, що вилучення майна у кримінальному провадженні є формою контролю за користуванням власністю і має не лише переслідувати легітимну мету, а й бути пропорційним. Для оцінки пропорційності Суд враховує тривалість обмеження, його необхідність з огляду на фактичний стан розслідування та наслідки для власника.

У тій справі національний суд на певному етапі передав автомобіль власнику на зберігання, залишивши заборону його відчуження, а ЄСПЛ окремо врахував різницю між повним позбавленням доступу до автомобіля та менш інтенсивним обмеженням, коли власник міг ним користуватися, але не міг розпоряджатися. ЄСПЛ констатував порушення ст. 1 Першого протоколу через непропорційність тривалого втручання. Обставини Levchenko не є тотожними цій справі за тривалістю та предметом розслідування. Проте застосований ЄСПЛ критерій є універсальним: навіть за наявності законної процесуальної мети держава повинна постійно обирати той рівень втручання у право власності, який дійсно необхідний для досягнення цієї мети.

У зв`язку із зазначеним, якщо суд дійде висновків про обґрунтованість клопотання слідчого, представник власника майна просив суд застосувати найменш обтяжливий спосіб - у цій ситуації достатньою є заборона відчуження/перереєстрації із передачею техніки ОСОБА_7 на відповідальне зберігання з правом законного використання.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши прокурора, слідчу та представника власника майна, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Встановлено, що СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042350001151 від 19 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.08.2026 року №12026042350001151: «до СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що поблизу с. Соколове Самарівського району Дніпропетровської області невстановлені особи за допомогою двох транспортних засобів здійснюють видобування глини, яка є корисною копалиною загальнодержавного значення, без наявності відповідних дозвільних документів (ЖЕО № 29197 від 19.08.2026).»

В ході огляду місця події 19.08.2026 року виявлені та вилучені повноповоротний одноківшовий гусеничний екскаватор марки «NEW HOLLAND», без державного номерного знаку, вантажний автомобіль марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , ключі від вказаних транспортних засобів, три зразки сипучого земляного ресурсу з оглянутої земельної ділянки, що візуально нагадують глину.

20.08.2026 року постановою слідчого вказані транспортні засоби, ключі від них, три зразки сипучого земляного ресурсу визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026042350001151.

Відповідно до матеріалів клопотання та додатково наданих представником власника майна документів власником транспортного засобу марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , та повноповоротного одноківшового гусеничного екскаватора марки «NEW HOLLAND Е215В» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , є ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно п.1 ч.2, п.4 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч. 2 п. 7 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довели наявність достатніх підстав вважати, що гусеничний екскаватор марки «NEW HOLLAND», вантажний автомобіль марки «MAN», ключі від вказаних транспортних засобів, три зразки сипучого земляного ресурсу з оглянутої земельної ділянки, що візуально нагадують глину, відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки щодо даного майна існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення і його арешт із забороною розпорядження та користування, як тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження, необхідний для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки фактично є речовим доказом і зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні клопотання про арешт майна з вказаною метою слідчий суддя має врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. При цьому, одним із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст. 132 КПК України є те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.

Оскільки вищезазначене тимчасово вилучене майно є речовим доказом, щодо нього планується проведення певних слідчих дій, з метою забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності дослідження усіх обставин справи, його арешт є необхідним.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю. Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Також з врахуванням визначеної ст. 3 КПК України ролі слідчого судді в кримінальному провадженні щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та врахуванням визначених ст. 173 КПК України обставин, які мають враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя має оцінити чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні про арешт майна, та чи розумні і співрозмірні запропоновані в клопотанні обмеження прав власника завданням кримінального провадження.

Отже, враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про те, що на даний час потреби досудового розслідування виправдовують застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту із забороною розпорядження і користування, оскільки його не застосування може призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речових доказів, і таке тимчасове втручання у права і свободи особи (власника) є розумним і співрозмірним із завданням кримінального провадження.

Доводи представника власника майна щодо відсутності в матеріалах клопотання експертних висновків щодо вилученого сипучого земельного ресурсу, його характеристик, вважаю необґрунтованими, оскільки з моменту його вилучення і до подання клопотання минув лише один день і проведення подібної експертизи неможливо за такий короткий проміжок часу. Доводи ж щодо неможливості визнання вантажного автомобіля «MAN» в якості знаряддя вчинення злочину за ст. 240 КК України, на переконання слідчого судді, є предметом розгляду на іншій стадії кримінального провадження розгляд по суті обвинувачення. Інші доводи заперечень до клопотання не спростовують висновків слідчого судді щодо застосування арешту.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що власник майна після проведення певних слідчих дій щодо вилученого майна не позбавлений можливості звернутися до слідчого судді щодо скасування арешту (повністю чи в частині).

Тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 98, 107, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході огляду місця події 19.08.2026 року, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження, а саме:

-повноповоротний одноківшовий гусеничний екскаватор марки «NEW HOLLAND», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та ключі від нього;

-вантажний автомобіль марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та ключі від нього;

-три зразки сипучого земляного ресурсу, що візуально нагадують глину, які були вилучені до сейф-пакетів NPU 5058495, NPU 5058496, NPU 5058497, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1