Рішення № 139496718, 04.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/94/26

2/212/2145/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання Осіпової К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 11.09.20021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (Далі - Позивач, ТОВ «Кошельок») та ОСОБА_1 (Далі - Відповідач, ОСОБА_1 ) укладено Договір №2828708990-459728 від 12.09.2021 року ОСОБА_1 укладено Договір № 2828708990-459728 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

Відповідно до умов договору сума кредиту становить 7 000,00 грн, початковий строк кредитування 14 днів.

Дисконтна процентна ставка за умовами договору становить 1,65 % на добу, а стандартна (базова) процентна ставка 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2021 року відбулося підписання договору відповідачем із застосуванням одноразового ідентифікатора «8936», а кредитні кошти були перераховані відповідачу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 16 667,14 грн, з яких: 5 593,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 11 074,14 грн заборгованість за процентами за користування позикою.

Також позивач просить стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

13 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення заборгованості у розмірі 6 132,00 грн, в іншій частині просив у задоволенні позову відмовити.

20 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, у яких позивач заперечив проти доводів відповідача та наполягав на правомірності нарахування процентів за період після закінчення лояльного періоду.

Представник позивача у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до статей 43, 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладене суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі розгляду справи за відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, дослідивши надані докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 вересня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2828708990-459728 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За умовами п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 7 000,00 грн, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається строком на 14 днів Лояльний період.

Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «8936», що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною, а електронний договір, укладений та підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів знайшов своє підтвердження належними та допустимими доказами.

ТОВ «Кошельок» виконало свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачу 12 вересня 2021 року грошові кошти у сумі 7 000,00 грн, що підтверджується наданими позивачем документами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив платіж у загальному розмірі 3 024,00 грн, з яких 1 407,00 грн зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту та 1 617,00 грн у рахунок процентів за Лояльний період.

Таким чином, залишок основної суми кредиту становить:

7 000,00 грн 1 407,00 грн = 5 593,00 грн.

Зазначений розмір заборгованості за тілом кредиту також безпосередньо відображений у детальному розрахунку заборгованості позивача.

Щодо процентів за користування кредитом

Позивач просить стягнути з відповідача 11 074,14 грн процентів, нарахованих за період з 26 вересня 2021 року по 24 грудня 2021 року за ставкою 2,2 % на добу.

При цьому позивач посилається на п.п. 3.53.8 договору, відповідно до яких у разі користування кредитом понад Лояльний період строк користування кредитом продовжується, а з наступного дня після закінчення Лояльного періоду застосовується процентна ставка 2,2 % на добу.

Судом встановлено, що п. 3.6 договору визначає факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення Лояльного періоду як відкладальну обставину, яка має наслідком подовження строку користування кредитом, а п. 3.7 передбачає перенесення строку повернення основної суми не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду.

Разом з тим суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а після цього права кредитодавця захищаються положеннями ст. 625 ЦК України.

Разом з тим зазначений висновок підлягає застосуванню з урахуванням змісту конкретного договору та встановленого ним строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Водночас Верховний Суд у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 740/2904/17 зазначив, що відкладальна обставина має бути такою, щодо якої на момент укладення правочину невідомо, настане вона чи ні, а подія, настання якої залежить від волі сторони, не може безумовно визначати строк виконання зобов`язання.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 звернув увагу на необхідність тлумачення умов договору з урахуванням його змісту в цілому, намірів сторін та принципів добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку п. 2.1 договору прямо визначає строк кредитування 14 днів, тоді як п.п. 3.63.8 фактично передбачають автоматичне продовження користування кредитом у разі продовження позичальником користування коштами після закінчення цього строку.

При цьому суд звертає увагу, що в самому договорі міститься також п. 3.9, відповідно до якого з наступного дня після закінчення Лояльного періоду застосовуються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Отже, положення договору містять одночасне визначення наслідків після закінчення Лояльного періоду як продовження нарахування договірних процентів за ставкою 2,2 % на добу та застосування ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 уточнила правовий висновок щодо співвідношення ст. 1048 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, зазначивши, що після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту нараховуються не проценти за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України, а проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що проценти за ст. 1048 ЦК України є платою саме за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку, тоді як після прострочення виникають охоронні правовідносини.

Судом встановлено, що у розрахунку позивача 11 074,14 грн зазначені саме як проценти за користування кредитом, а не як проценти річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому п. 3.9 договору прямо передбачає застосування ст. 625 ЦК України після закінчення Лояльного періоду, однак позивач відповідної вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не заявляв.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин суд не має правових підстав самостійно змінювати правову природу заявленої позивачем вимоги та замість заявлених процентів за користування кредитом стягувати інші платежі, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 11 074,14 грн процентів за користування кредитом за період після закінчення початкового строку кредитування не підлягають стягненню.

Суд також не погоджується з доводами відповідача щодо визначення заборгованості у розмірі 6 132,00 грн.

Відповідач виходив із розрахунку:

7 000,00 грн + 2 156,00 грн 3 024,00 грн = 6 132,00 грн.

Разом з тим сума 2 156,00 грн визначена відповідачем шляхом застосування базової ставки 2,2 % на добу до суми 7 000,00 грн за 14 днів.

Такий розрахунок не відповідає умовам договору щодо Лояльного періоду, оскільки за цей період договором передбачено застосування дисконтної ставки 1,65 % на добу.

Фактичний розрахунок позивача містить нарахування за Лояльний період у сумі 1 617,00 грн, яка відповідає розрахунку:

7 000,00 грн ? 1,65 % ? 14 днів = 1 617,00 грн.

Зазначені проценти відповідачем сплачені у повному обсязі.

Отже, підстав для повторного стягнення 2 156,00 грн процентів немає.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 5 593,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 11 074,14 грн процентів слід відмовити.

Щодо визнання відповідачем позову в частині 6 132,00 грн суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Разом з тим суд перевіряє законність та обґрунтованість такого визнання.

Оскільки визнаний відповідачем розмір 6 132,00 грн включає суму процентів, яка не підтверджується умовами договору як така, що підлягає стягненню, суд не знаходить законних підстав для задоволення позову саме у визнаному відповідачем розмірі.

За таких обставин суд вважає доведеним розмір заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 5 593,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову.

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження таких витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року та додаток до нього від 15 жовтня 2025 року, відповідно до якого вартість комплексу правничих послуг у цій справі становить 10 000,00 грн.

Відповідач заперечував проти зазначеної суми та просив зменшити її до 4 000,00 грн.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується надання позивачу правничої допомоги, пов`язаної з підготовкою позовної заяви, формуванням правової позиції, збиранням доказів та участю у розгляді справи.

Саме по собі посилання відповідача на завищеність витрат без належного обґрунтування їх неспівмірності не є достатньою підставою для зменшення заявленої суми.

За таких обставин суд вважає документально підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 16 667,14 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 5 593,00 грн.

Частка задоволених позовних вимог становить:

5 593,00 / 16 667,14 = 0,3355704698, або 33,55704698 %.

Частка вимог, у задоволенні яких відмовлено, становить 66,44295302 %.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем:

10 000,00 ? 5 593,00 / 16 667,14 = 3 355,70 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 355,70 грн.

Відповідачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн, що підтверджуються договором, актом приймання-передачі правничої допомоги та квитанцією про оплату.

З урахуванням часткового задоволення позову витрати відповідача підлягають розподілу пропорційно частині позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

6 500,00 ? 11 074,14 / 16 667,14 = 4 318,79 грн.

Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 318,79 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України у разі якщо обидві сторони мають право на відшкодування судових витрат, суд може провести взаємозалік таких витрат.

Різниця між витратами на професійну правничу допомогу становить: 4 318,79 грн 3 355,70 грн = 963,09 грн.

Таким чином, з ТОВ «Кошельок» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця у витратах на професійну правничу допомогу у розмірі 963,09 грн.

Щодо судового збору суд встановив, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4160 від 16 жовтня 2025 року.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам: 2 422,40 ? 5 593,00 / 16 667,14 = 812,89 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 812,89 грн.

Щодо судового збору суд встановив, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4160 від 16.10.2025 року. (а.с.49)

Таким чином, загальна сума витрат позивача, яка підлягає відшкодуванню відповідачем: 3 355,70 грн + 812,89 грн = 4 168,59 грн.

Загальна сума витрат відповідача, яка підлягає відшкодуванню позивачем, становить 4 318,79 грн.

Після проведення взаємозаліку судових витрат різниця становить:

4 318,79 грн 4 168,59 грн = 150,20 грн.

Отже, саме 150,20 грн, а не 150,00 грн, підлягає стягненню з ТОВ «Кошельок» на користь відповідача.

Керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 207, 212, 251, 526, 530, 625, 626, 627, 628, 629, 631, 637, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 43, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 211, 247, 258-265, 268, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за Договором № 2828708990-459728 від 11 вересня 2021 року у розмірі 5 593 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) гривень 89 копійок.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» на користь ОСОБА_1 різницю у витратах на професійну правничу допомогу у розмірі 150 (сто п`ятдесят) гривень 20 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК», ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 04 вересня 2026 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак