Ухвала суду № 139496445, 07.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 Справа №607/22969/24 Провадження №4-с/607/39/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

за участі сторін:

боржника-заявника ОСОБА_1 ,

стягувача ОСОБА_2 ,

державного виконавця Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Івано-Франківського МУ МЮУ Баляк О.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу боржника-заявника ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баляк Олена Богданівна про визнання протиправним й скасування постанови та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст скарги

23 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася в порядку цивільного судочинства до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, стягувач: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Тернопільський відділ ДВС) Баляк О.Б. зі скаргою про: 1) визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Тернопільського відділу ДВС Баляк О.Б. про відкриття виконавчого провадження від 12 червня 2026 року № 81224978; 2) визнання неправомірними дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 81224978; 3) зобов`язання державного виконавця виключити з виконавчого провадження вимогу про сплату виконавчого збору (або закрити провадження в цій частині).

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що 12 червня 2026 року головним державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Баляк О.Б. відкрито виконавче провадження № 81224978 з примусового виконання виконавчого листа № 607/22969/24

від 04 червня 2026 року, яким її зобов`язано не створювати ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , і визначено порядок участі батька у їх вихованні. Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано виконати рішення суду та зазначено про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 17 294 грн.

Заявниця вважає постанову про відкриття виконавчого провадження незаконною, оскільки рішення суду виконувала добровільно та жодних перешкод у спілкуванні батька з дітьми не створювала.

ОСОБА_1 зазначила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вони мають двох дітей. За її твердженням, з 2019 року стягувач фактично самоусунувся від їх виховання, майже не спілкувався з дітьми та не брав належної участі в їх утриманні. Водночас вона ніколи не перешкоджала спілкуванню батька з дітьми та не забороняла їм підтримувати з ним контакт. Після окремих зустрічей із батьком психологічний стан дітей, за твердженням заявниці, погіршувався, що вона пов`язує із застосуванням ним у минулому фізичного та психологічного насильства щодо неї та дітей. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року у справі № 607/24986/23 шлюб між ними розірвано.

Після набрання законної сили рішенням суду про визначення порядку спілкування батька з дітьми заявниця повідомила дітей про необхідність зустрічей із ним, однак вони категорично відмовилися від такого спілкування. На думку ОСОБА_1 , небажання дітей зустрічатися з батьком зумовлене їхнім попереднім травматичним досвідом і не є наслідком створення нею будь-яких перешкод.

На підтвердження цього заявниця посилається на обставини виїздів працівників поліції та соціальної служби. Зокрема, під час виклику 20 червня 2026 року працівники поліції, за її твердженням, зафіксували відмову дітей їхати з батьком, а не створення нею перешкод у їх спілкуванні. Представник соціальної служби за результатами бесіди з дітьми також склала відповідні акти, у яких зафіксовано їх небажання спілкуватися з батьком.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що рішення суду виконувалося нею добровільно, а самостійне небажання дітей спілкуватися з батьком не може ототожнюватися з невиконанням нею судового рішення чи створенням перешкод у його виконанні.

Крім того, заявниця зазначила, що перед відкриттям виконавчого провадження державний виконавець не з`ясовував стан добровільного виконання рішення, не викликав її для надання пояснень та не встановив факту створення нею перешкод у спілкуванні батька з дітьми. Про відкриття виконавчого провадження вона дізналася 16 червня 2026 року після отримання відповідної постанови поштою. Також, за її твердженням, їй не було роз`яснено порядку та строку оскарження цієї постанови.

Крім того, заявниця наголосила, що відсутні акти про невиконання нею рішення суду, постанови про накладення штрафів чи інші докази умисного перешкоджання його виконанню, тоді як наявні у неї відеозаписи, за її твердженням, підтверджують, що саме діти самостійно відмовлялися від зустрічей та спілкування з батьком.

З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає, що підстав для відкриття виконавчого провадження не було, а державний виконавець діяв усупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404).

2. Стислий зміст заперечень на скаргу

Від державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баляк О.Б. надійшли заперечення на скаргу, в яких вона просить відмовити в її задоволенні.

Державний виконавець зазначила, що 09 червня 2026 року до відділу надійшла заява ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа № 607/22969/24, виданого 04 червня 2026 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про зобов`язання ОСОБА_5 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ) та ОСОБА_6 не створювати

ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку його участі у їх вихованні.

За результатами перевірки встановлено, що виконавчий лист відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», пред`явлений до виконання у встановлений строк, а передбачені законом підстави для його повернення без прийняття до виконання відсутні. У зв`язку із цим 12 червня 2026 року на підставі статей 3, 4, 24 27 Закону № 1404 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81224978, копії якої надіслано його сторонам.

Того ж дня державним виконавцем винесено постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника виконавчого збору.

У частині правомірності стягнення виконавчого збору ОСОБА_7 зазначила, що відповідно до статті 27 Закону № 1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру з боржника фізичної особи стягується виконавчий збір у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Оскільки у 2026 році мінімальна заробітна плата становить 8 647 грн, розмір виконавчого збору становить 17 294 грн. Передбачених частиною п`ятою статті 27 цього Закону підстав для його нестягнення у виконавчому провадженні № 81224978 немає.

Відтак державний виконавець вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору винесені в межах наданих їй повноважень і відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для задоволення скарги немає.

Стягувач ОСОБА_2 письмових заперечень на скаргу не подав.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня

2026 року цю скаргу прийнято до розгляду.

У судовому засіданні боржник-заявник ОСОБА_1 скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Державний виконавець Тернопільського відділу ДВС Баляк О.Б. у судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечила та просила відмовити у її задоволенні.

Стягувач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо скарги та просив у ній відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого

2024 року (справа № 607/24986/23) розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 липня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 976 (том 2, а.с. 123125).

У цьому шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження,

серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 10 (том 2, а.с.152), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, серія

НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 5 (том 2, а.с. 151).

13 квітня 2025 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб, серія НОМЕР_3 , актовий запис № 341 (том 2, а.с. 143).

Суду надано висновки консультації дитячого клінічного психолога соціально-психологічного дослідження ОСОБА_4 від 13 серпня 2025 року (том 2, а.с. 144 147) та ОСОБА_3 від 13 серпня 2025 року (том 2, а.с. 148, 149). А також висновок з консультації дитячого клінічного психолога ОСОБА_10 від 14 жовтня 2025 року (том 2, а.с. 150).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2025 року (справа № 607/22969/24) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей і визначення способів участі батька у вихованні дітей задоволено частково. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов`язано не створювати батьку ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та встановлено наступний спосіб участі батька у вихованні дітей: у вільний від проходження військової служби час, у вівторок та четве

з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., у суботу та неділю з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., за погодженням з матір`ю та бажанням дітей (том 1, а.с. 195 200).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 березня 2026 року (справа № 607/22969/24) рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 06 листопада 2025 року змінено, виключено із мотивувальної частини рішення вказівку: встановлення перехідного періоду спілкування дітей з батьком у присутності матері дітей тривалістю шість місяців та із резолютивної частини рішення вказівку «за погодженням з матір`ю та бажанням дітей»; в іншій частині рішення залишено без змін (том 2, а.с. 95 100, 126 136).

Відповідно до акта бесіди від 03 червня 2026 року, проведеної з ОСОБА_4 , 2017 року народження, дитина не виявляє бажання ні спілкуватись, ні бачитись з батьком

ОСОБА_2 , а також зазначено про відсутність відповідної заборони з боку матері

(том 2, а.с. 137).

Згідно з актом бесіди від 03 червня 2026 року, проведеної з ОСОБА_3 , 2014 року народження, син не виявляє бажання проводити час та спілкуватись з батьком ОСОБА_2 . Також в акті зазначено, що мама не забороняє говорити чи бачитись з батьком (том 2, а.с. 138).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 12 червня 2026 року у ВП № 81224978, постановленою головним державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Баляк О.Б., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 607/22969/24, виданого 04 червня 2026 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області

(том 2, а.с. 139).

18 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (том 2, а.с. 140 142).

Колюховою Л.В. долучено відеоматеріали «PXL_20260602_130223630.TS», «PXL_20260602_130532739.TS» та «PXL_20260602_134112569.TS» (том 2, а.с. 153).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За приписами частин першої третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

(частина четверта статті 263 ЦПК України).

2.2. Відповідно до статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша); суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом (частина друга).

Судовий контроль, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, на стадії виконавчого провадження, окрім розв`язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюють законність дій виконавця та ухвалених ним рішень, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов`язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України

(абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права (стаття 447-1

ЦПК України).

Отже, перевірка судом законності дій виконавця та ухвалених ним рішень є важливою частиною забезпечення права особи на доступ до суду, унеможливлення нівелювання ефективності судочинства.

2.3. За змістом статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону № 1404).

За правилами частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За положеннями пунктів 1 3 частини другої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені у частині першій статті 19 Закону № 1404, відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (частина перша).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

2.4. Частиною третьою статті 431 ЦПК України визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція № 512/5), згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

Умовою для відкриття виконавчого провадження є пред`явлення до виконання виконавчого документа, який за формою та змістом відповідає вимогам Закону № 1404. Так, згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

За частиною четвертою статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди; 13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок .

Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції № 512/5 постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа; за зведеним виконавчим провадженням прізвища, імені та по батькові боржника фізичної особи, повного найменування боржника юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом № 1404, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

2.5. Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою закон пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця (див., зокрема, постанову від 05 листопада 2024 року, справа № 211/7082/19).

Частиною першою статті 12 Закону № 1404 визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Суд критично оцінює доводи заявниці про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, оскільки такий аргумент не свідчить про незаконність постанови про його відкриття. Закон № 1404 не покладає на державного виконавця при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження обов`язку попередньо встановлювати факт невиконання боржником рішення чи з`ясовувати причини його невиконання. За відсутності передбачених частиною четвертою статті 4 Закону № 1404 підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання виконавець, отримавши заяву стягувача та виконавчий документ, зобов`язаний розпочати його примусове виконання.

Суд зауважує, що небажання дітей спілкуватися з батьком може враховуватися державним виконавцем під час здійснення конкретних виконавчих дій та оцінки причин невиконання рішення, однак самостійно не належать до визначених законом підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання та не свідчать про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, покладений на боржника обов`язок має триваючий характер та передбачає забезпечення можливості реалізації визначеного судом порядку спілкування батька з дітьми у майбутньому, а тому відсутність перешкод з боку боржника в окремий період до відкриття виконавчого провадження сама по собі не свідчить про повне виконання судового рішення.

Відтак, суд зауважує, що у скарзі не наведено достатніх аргументів, які б свідчили про порушення виконавцем вимог Закону № 1404 та Інструкції № 512/5 при постановленні спірної постанови.

2.6. У частині розв`язання скарги щодо сплати виконавчого збору суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 27 Закону № 1404 виконавчий

збір це збір, що справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби та стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру з боржника фізичної особи виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»

від 03 грудня 2025 року № 4695-IX з 01 січня 2026 року мінімальну заробітну плату в місячному розмірі встановлено на рівні 8 647 грн.

Отже, оскільки виконавчий лист № 607/22969/24 передбачає виконання рішення немайнового характеру, розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 як боржника фізичної особи, становить 17 294 грн.

Обставин, передбачених статтею 27 Закону № 1404, за яких виконавчий збір не стягується, у цьому виконавчому провадженні судом не встановлено.

За таких обставин зазначення державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження № 81224978 від 12 червня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 17 294 грн відповідає вимогам статей 26, 27 Закону № 1404, а тому доводи скарги в цій частині є необґрунтованими.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду скарги

Отже, з огляду на встановлені обставини та наведені норми законодавства суд доходить висновку, що постанова головного державного виконавця Тернопільського відділу ДВС

Баляк О.Б. від 12 червня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № 81224978, у тому числі в частині стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 17 294 грн, постановлена відповідно до вимог Закону № 1404, а тому підстав для її скасування суд не встановив.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення чинного законодавства, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76 78, 81, 89, 258 261, 273, 352 355, 447-1 453

ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні скарги боржника-заявника ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баляк Олена Богданівна, про визнання неправомірними рішення та дій державного виконавця, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії відмовити.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

4. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

5. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 07 серпня 2026 року.

Відомості про учасників:

Скаржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суб`єкт оскарження: державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баляк Олена Богданівна, адреса місцезнаходження: вул. Василя Костянтина Острозького, 14, м. Тернопіль, код

ЄДРПОУ: 45000236.

Головуючий суддя Т. І. Якімець