Постанова № 139495648, 04.09.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1058/26

провадження № 3/631/429/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця міста Боярка Києво-Святишинського району Харківської області, громадянина України, який є військовослужбовцем,

зареєстрований та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

20.07.2026 року о 06 годині 58 хвилин в селищі Нова Водолага по вулиці Захисників України водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford Transit» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування даним транспортним засобом строком на 5 років. Правопорушення водієм ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (серії ЕПР1 № 550024) від 25.12.2025 року, рішення Шевченківського районного суду міста Харкова відповідно до постанови № 638/176/26 від 12.03.2026 року. Від керування транспортним засобом водій відсторонений. Своїми діями водій порушив вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України,затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правопорушник ОСОБА_1 до судді не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи сповіщався своєчасно та належним чином, про причини своє неявки не повідомив, заяви про відкладання розгляду справи не надавав.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 2 статті 38 вищевказаного нормативно-правового акту мовить про те, що по справам про адміністративне правопорушення підвідомчих судді, стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті, тобто за вчинення проступків, пов`язаних з корупцією, а також передбачених статтями 51, 130, 173-2, 173-6, частинами 3 - 6 статті 164-14, частинами 1 4 статті 188-19, статтями 204-1, 204-2, 210, 210-1, частинами 12 13 статті 212-3, 212-15 і 212-21 цього Кодексу, а також у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення.

Зокрема, частина 3 статті 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення три місяця з дня вчинення відповідного правопорушення.

Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення вина ОСОБА_1 повністю доведена.

Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, сукупністю даних Протоколу про адміністративне правопорушення (серії ЕПР1 № 724037), складеного 20.07.2026 року інспектором ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С., фототаблиці, а також даних СD-диску, доданих до нього, підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення (а. с. 2, 15, 19).

З рапорту інспектора СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Токар Т., поданого 20.07.2026 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції Юрченка Юрія, вбачається, що 19.07.2026 року о 09 годині 00 хвилин вона заступила на добове чергування у складі наряду ГРПП відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області спільно із поліцейським, старшим сержантом поліції ОСОБА_2 на службовому автомобілі «Skoda Karog», номерний знак на синьому фоні НОМЕР_2 , та з планшетним пристроєм. О 06 годині 58 хвилин під час патрулювання території Нововодолазької ОТГ, перебуваючи в селищі Нова Водолага на вулиці Захисників України ними виявлений автомобіль марки «Форд Транзит» з іноземним реєстраційним номерним знаком Чеської Республіки НОМЕР_1 . Було прийнято рішення здійснити зупинку транспортного засобу на підставі пункту 10 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зупинка транспортного засобу здійснювалась за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та гучномовця, які розташовані на службовому автомобілі поліції. Зупиненим автомобілем керував військовослужбовець, який перебуває на посаді бойового медика - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , а автомобіль належить доброчинній організації «НЕЗЛАМНІ», які передали транспортний засіб військовій частині НОМЕР_3 для забезпечення виконання завдань з оборони і захисту України. За обліками ІКС ІПНП встановлено, що громадянин ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами Шевченківським районним судом міста Харкова відповідно до постанови № 638/176/26 від 12.03.2026 року - правопорушення вчинене повторно протягом року відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (серії ЕПРІ № 550024) від 25.12.2025 року. Водій мав явно виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота. В установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу водієві було запропоновано пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотестер 6820, на щ той погодився. Відповідно до тесту № 700 на приладі ARSM 0788 результати огляду 0,17% проміле, що є допустимим для керування транспортного засобу. З результатом огляду водій згоден, до медичного закладу КНП «Нововодолазька ЦЛ» відмовився проїхати для проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, так як згоден з результатом пройденим на місці зупинки транспортного засобу. Тому відносно нього складено лише протокол про адміністративне правопорушення за ознаками частини 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху Українита статті 15 Закону України «Про дорожній рух». Увесь процес було зафіксовано на портативний відеореєстратор ТЕКСАР 1113057280-9 та 1113057280-2, службовий відеореєстратор 70Mai (а. с. 3).

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного інспектором СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Тетяною Токар, вбачається, що огляд проводився у зв`язку із запахом алкоголю з порожнини рота за допомогою Drager Alcotest 6820 ARSM - 0788 та виявлено 0,17% проміле алкоголю у повітрі, що видихає ОСОБА_1 , результат негативний, з чим відповідно до графи «З результатами згоден» останній згоден і наявний підпис (а. с. 4).

Відповідно до тестування на алкоголь, доданого до протоколу, зробленого 20.07.2026 року о 07 годині 09 хвилин за допомогою приладу Драгер 6820 ARSM 0788 і надрукованого на принтері ARTM 0167, у ОСОБА_1 виявлено 0,17% проміле алкоголю в повітрі, що він видихає (а. с. 5).

З картки обліку адміністративного правопорушення від 25.12.2025 року, складеного патрульною поліцією ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_1 вчинив порушення, а саме: водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Nissan Pathfinder», державний номерний знак НОМЕР_4 , будучи позбавленим права керування даним транспортним засобом. Правопорушення водієм ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року. В адміністративній справі ЕПР1 № 550024 від 25.12.2025 року прийнято рішення Шевченківським районним судом міста Харкова та накладено стягнення за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 6).

Згідно з постановою судді Шевченківського районного суду Харківської області Поляковим О. В., прийнятою 12.03.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 638/176/26 (провадження № 3/638/72/26), ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 40800,00 гривень та позбавлення права керування транспортним засобом на строк 5 років (а. с. 7 11).

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (серії НОМЕР_5 ), вбачається, що транспортний засіб марки «FORD», 1977 року виготовлення, зареєстрований за № НОМЕР_1 , належить на праві власності Доброчинній організації «НЕЗЛАМНІ» (а. с. 14).

Відповідно до військового квитка (серії НОМЕР_6 ), виданого 22.06.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення дійсно є військовослужбовцем (а. с. 12 13).

Приписом статті 15 Закону України «Про дорожні рух», № 3353-XII від 30.06.1993 року (зі змінами та доповненнями), заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Також, нормою пункту 2.1 «а» вказаних Правил дорожнього руху України,затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відтак, частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за скоєння проступку у виді повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2 4 цієї статті.

При цьому, за змістом вище згаданих частин статті 126 вказаного кодексу адміністративно караним є:

-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом;

-передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;

-керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

-керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Оскільки ОСОБА_1 дійсно вчинив керування транспортним засобом, будучі особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами постановою судді Шевченківського районного суду Харківської області Поляковим О. В., прийнятою 12.03.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 638/176/26 (провадження № 3/638/72/26), на строк 5 років, то він є належним суб`єктом проступку, визначеного частиною 5 стаття 126 вищевказаного кодифікованого акту про адміністративні правопорушення.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.

Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність винного, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в межах, установлених частиною 5 статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі двох тисяч чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2400 х 17,00 гривень = 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років 6 місяців та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Проте частинами 2 4 статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовано, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною 2 цієї статті. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відтак, суддя Шевченківського районного суду Харківської області Поляков О. В. 12.03.2026 року свою постановою, прийнятою в межах справи з єдиним унікальним № 638/176/26 (провадження № 3/638/72/26), позбавив ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на строк 5 років (а. с. 7 11).

Зазначена постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її винесення, тобто з 24.03.2026 року, а тому строк, на який ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом, починає спливати саме з цього дня й закінчується 24.03.2031 року.

Вирішуючи питання про набрання законної сили постановою судді Шевченківського районного суду Харківської області Полякова О. В., прийнятою 12.03.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 638/176/26 (провадження № 3/638/72/26), суддя зважає на таке.

Так, шляхом безпосередньої перевірки даних Єдиного державного реєстру судових рішень суддя встановив, що дійсно постановою судді Шевченківського районного суду Харківської області Полякова О. В., прийнятою 12.03.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 638/176/26 (провадження № 3/638/72/26), що набрала законної сили 24 березня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків, передбачених частиною 2 статті 130 і частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 року (із змінами та доповненнями) обумовлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Як визначено у статті 3 цього ж закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Положеннями, викладеними у частині 3 статті 6 вищенаведеного Закону України «Про доступ до судових рішень», унормовано, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Відтак, забезпечуючи однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України в своїй постанові, прийнятій 24.10.2024 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, в межах справи з єдиним унікальним № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23),- сформулював висновки, згідно з якими суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Отже, суддя вважає встановленим факт притягнення правопорушника до відповідальності за вчинення проступків, передбачених частиною 2 статті 130 і частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, менш ніж за рік до вчинення проступку, який йому зараз закидається у провину та до повного відбуття застосованого стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на певний строк.

Між тим шляхом простих арифметичних розрахунків суддею враховано, що на цей момент невідбутим строком позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом є строк, що дорівнює 4 роки 6 місяців 20 днів.

Отже, правопорушник ОСОБА_1 , будучи особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинив нове адміністративне правопорушення, за яке суддею застосовується стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 5 років 6 місяців, через що за правилом частини 3 статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення до стягнення за вчинення цього адміністративного правопорушення слід приєднати невідбута частину стягнення за постановою судді Шевченківського районного суду Харківської області Полякова О. В., остаточно визнавши строк позбавляння ОСОБА_1 права керування транспортним засобом 10 років 20 днів, із розрахунку (5 років 6 місяців позбавлення права керування транспортним засобом за цим проступком та 4 роки 6 місяців 20 днів за попереднім правопорушенням).

Доходячи такого, суд керується нормою частини 1 статті 28 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка прямо зазначає, що оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Натомість, з наданих матеріалів вбачається, що власником транспортного засобу, яким 20.07.2026 року керував ОСОБА_1 , є Доброчинна організація «НЕЗЛАМНІ», що надає можливість судді не застосовувати додаткове покарання у виді оплатного вилучення транспортного засобу марки ««Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того слід зазначити, що на підставі приписів частини 1 статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років та без оплатного вилучення транспортного засобу, слід вирішити питання про стягнення з нього й судового збору.

Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Натомість, на підставі приписів пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Приймаючи постанову, суддя усвідомлює, що правопорушник ОСОБА_1 є військовослужбовцем, і адміністративне правопорушення, у вчиненні якого він визнається винним, вчинене ним під час виконання ним своїх службових обов`язків.

Таким чином, незважаючи на накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя вбачає наявність передумов для застосування приписів пунктів 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та звільнення правопорушника від сплати судового збору.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтею 4 і 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями) і частиною 5 статті 7, статтями 15, 23, 27, 28, 30, 33 - 35, 36, 38, 40-1, частиною 5 статті 126, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, й накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40800,00 гривень (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років шість місяців та без оплатного вилучення транспортного засобу, із зарахуванням на наступні банківські реквізити: номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300. Отримувач: ГУК Харківської області - код -21081300. Код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку.

Згідно з правилом частини 3 статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення до стягнення, призначеного у виді позбавлення права керування транспортним засобом за вчинення цього адміністративного правопорушення, приєднати невідбута частину стягнення за постановою судді Шевченківського районного суду Харківської області Полякова О. В. від 12.03.2026 року, остаточно визнавши строк позбавляння ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на десять років двадцять днів.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, інакше постанова надсилається для примусового виконання, у порядку якого стягується подвійний розмір штрафу, тобто 81600,00 гривень (вісімдесят одна тисяча шістсот гривень 00 копійок),та витрати на облік цього правопорушення, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Постанову прийнято, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко