Ухвала суду № 139495291, 23.12.2025, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5219/25

Провадження № 1-кп/589/906/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2025 року м. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, яке обгрунтовуються тяжкістю кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, відсутністю стійких соціальних зв`язків, наявністю ризиків вчинення ним нових злочинів, переховування від суду, а також, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 просили застосувати більш м`який вид запобіжного заходу, вказували на відсутність ризиків, про які повідомив прокурор як про підставу продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою враховуючи таке.

Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 2 ст. 131 цього кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу згідно до ч. 1 ст. 194 КПК України суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, 2) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинили розбій, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_8 неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, в т.ч., крадіжок, грабежів та злочинів в сфері назаконного обігу наркотичних засобів.

03.12.2024 ОСОБА_8 звільнено з місць відбування покарання.

Наразі в Шосткинському міськрайонному суді Сумської області триває розгляд кримінального провадження (суддя ОСОБА_1 ) за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.

Під час попереднього судового засідання обвинувачений ОСОБА_8 демонстрував агресивну поведінку, ображав прокурора, заподіяв собі ушкодження, що зумовило виклик "швидкої" та зрив засідань в інших справах, які мали розглядати судді зі складу колегії.

Крім того, як вбачається з інформації в загальнодоступному режимі на сайті Судової влади України в розділі "Інформація щодо стану розгляду справ", ОСОБА_8 також є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні (592/3114/25), яке перебуває на розгляді в Ковпаківському районному суді м. Суми (за ч. 2 ст. 255-1, ч.2 ст. 307 КК України).

При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Отже важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, який інкримінується обвинуваченому.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Санкція цього кримінального правопорушення передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Отже, ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд також приходить до висновку про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме, вдатись до насильницьких дій щодо потерпілих та свідків з метою домогтися зміни показань на свою користь.

З урахуванням репутації обвинуваченого як особи, схильної до протиправної поведінки, суд приходить до висновку, що ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень є достатньо високим, що прямо вбачається з кількості кримінальних проваджень та епізодів протиправних дій.

Враховуючи ці обставини колегія суддів приходить до висновку, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не здатно забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки кількість епізодів злочинних дій, нехтування тим, що він є обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях, вказує на схильність ОСОБА_8 до протиправної поведінки та на його реальну нездатність виконувати процесуальні обов`язки, чому так запобіжні заходи як домашній арешт, особисте зобов`язання завадити не зможуть.

Керуючись ст. 2, 314, 315 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 24 години 20 лютого 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з дня отримання її копії.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_3

ОСОБА_2