Рішення № 139495287, 03.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12104/25

Провадження № 2/521/723/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2025 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» (далі ДП МОУ «Південьвійськбуд», позивач) звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка), у якому просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 58 499,07 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на балансі ДП МОУ «Південьвійськбуд» знаходиться гуртожиток за адресою: м. Одеса, вул. Старицького, 10. Відповідачка на підставі ордера № 19 від 03.03.2010 року та Договору № 26 про надання житлово-комунальних послуг від 01.06.2020 року займає вказану житлову площу (кімнати № 331, 332) та споживає послуги (утримання будинку та прибудинкової території, опалення, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вивезення ТПВ). Вартість проживання та утримання була встановлена наказами підприємства № 20/1 від 10.09.2020, № 37/1 від 29.12.2021 та № 7 від 05.04.2022. Позивач стверджує, що відповідачка здійснювала оплату не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 13 жовтня 2020 року по 09 липня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 58 499,07 грн. На досудові вимоги погасити борг відповідачка не відреагувала, що змусило позивача звернутись до суду.

У поданих до суду 28 липня 2026 року додаткових письмових поясненнях представник позивача наголосив, що тариф встановлений правомірно, всі зібрані кошти йдуть виключно на оплату послуг постачальникам та утримання будинку. Також зазначено, що відповідачка фактично проживає у приміщенні, користується всіма послугами, а отже, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов`язана їх оплачувати, незважаючи на її суб`єктивну незгоду з тарифом чи станом приміщень.

Стислий виклад заперечень відповідача

20 серпня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заявлені вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні.

Свою позицію відповідачка обґрунтовує тим, що вона не ухиляється від сплати за комунальні послуги, проте не погоджується із безпідставно завищеними, на її думку, тарифами, які позивач затверджує власними наказами. Крім того, відповідачка вказує на неналежне надання послуг з боку позивача: будинок і комунікації перебувають в аварійному стані, підвальні приміщення затоплені, дах протікає, а у зимовий період 2022-2023 років гуртожиток не був підключений до теплопостачання. На підтвердження своїх слів відповідачка надала акти обстеження приміщень, складені комісією ГО «Старицького 10». Відповідачка вважає, що без надання позивачем детального розрахунку тарифів, кошторисів та договорів з надавачами послуг, сума боргу є недоведеною, а вимоги позивача безпідставними.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

31 липня 2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 серпня 2025 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку на його подання. Того ж дня відповідачкою були подані клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням за кордоном; клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 522/12295/24 за позовом інших осіб про скасування Наказу позивача № 7 від 05.04.2022; клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 28 липня 2026 року судом було долучено до матеріалів справи додаткові письмові пояснення представника позивача. Судом та учасниками було обговорено клопотання відповідачки про витребування доказів. Представник позивача погодився надати необхідні документи у добровільному порядку до наступного судового засідання.

10 серпня 2026 року представник позивача через канцелярію суду надав усі витребувані відповідачкою документи, зокрема: копії наказів про затвердження тарифів, кошториси, акти розмежування площ, бухгалтерські довідки, а також договори з теплопостачальною, електропостачальною організаціями, водоканалом та газопостачальною компанією.

У судовому засіданні судом було розглянуто раніше заявлені відповідачкою клопотання про зупинення провадження у справі та про витребування доказів. Ухвалою суду від 03.09.2026 року у задоволенні вказаних клопотань судом відмовлено.

Того ж дня, судом було завершено дослідження матеріалів справи та оголошено перерву до 03 вересня 2026 року для складання рішення суду.

У судовому засіданні представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та її представник просили у задоволенні позову відмовити у зв`язку із тим, що стан житлових приміщень, в який проживає її сім`я та гуртожиток загалом свідчить проте, що сторона позивача стягує грошові кошти за нараховані, але не надані послуги. Оплата не отриманих послуг протирічить вимогам ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Приміщення гуртожитку занедбано, проживання можливо тільки за рахунок здійснення ремонтних робіт власними коштами. Стан гуртожитку критичний, особливо у зимовий період. Усі ці обставини свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

ДП МОУ «Південьвійськбуд» є балансоутримувачем гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності державі в особі вказаного підприємства (підтверджується Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 08.12.2015).

Відповідачка ОСОБА_1 є мешканкою вказаного гуртожитку, де на підставі ордера (посвідчення) № 19 від 03.03.2010 займає кімнати № 331, 332 загальною площею 40,92 кв.м.

Між сторонами укладено Договір № 26 від 01.06.2020 про надання житлово-комунальних послуг. Змістом спірних правовідносин є виконання зобов`язань за договором про надання житлово-комунальних послуг, зокрема обов`язку надавача надавати послуги належної якості та обов`язку споживача своєчасно та в повному обсязі їх оплачувати. Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 58 499,07 грн за період з 13.10.2020 по 09.07.2025.

Сума боргу розрахована позивачем виходячи з тарифів на утримання будинку, затверджених Наказами директора ДП МОУ «Південьвійськбуд» (№ 20/1 від 10.09.2020 8,81 грн/кв.м; № 37/1 від 29.12.2021 та № 7 від 05.04.2022 32,00 грн/кв.м), а також вартості комунальних послуг (електроенергія, газ, вода, водовідведення, вивезення ТПВ, опалення), які позивач закуповує у монополістів згідно з наданими суду договорами.

Відповідачка факт проживання та споживання комунальних ресурсів не заперечувала, однак надала суду докази ненадання або неналежного надання послуг з боку позивача (Акти обстеження та Акти-претензії від 04.01.2022, 04.02.2022, 01.07.2023, 17.02.2025, 15.03.2025), а також докази непостачання теплової енергії взимку 2022-2023 років (листи КП «ТМО»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи спір, суд застосовує положення статей 509, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Водночас суд застосовує положення ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», яка регламентує порядок оформлення претензій споживачів. У разі неприбуття виконавця на виклик споживача акт-претензія підписується споживачем та не менш як двома іншими споживачами відповідної послуги. Ця норма застосована судом для надання оцінки доказам відповідачки (актам-претензіям), які складені у повній відповідності до вимог закону після ігнорування викликів позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу учасників справи та власний розрахунок заборгованості судом

Суд приймає аргумент позивача про те, що відповідачка зобов`язана оплачувати спожиті комунальні ресурси (світло, вода, газ, вивезення сміття). Позивач довів факт закупівлі цих послуг для мешканців гуртожитку, надавши копії відповідних договорів з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», КП «Теплопостачання міста Одеси», ТОВ «ООЕК», філією «Інфоксводоканал». Оскільки відповідачка не має індивідуальних договорів із цими компаніями і споживає ресурси через мережі гуртожитку, вона зобов`язана відшкодовувати їх вартість балансоутримувачу.

Відповідачка просила повністю відмовити у позові, мотивуючи це незаконністю Наказу № 7 від 05.04.2022 року, яким встановлено тариф 32 грн/кв.м. Цей аргумент суд відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, законність вказаного Наказу була предметом розгляду в Приморському районному суді м. Одеси (справа № 522/12295/24), і в задоволенні позову про його скасування було відмовлено. Відтак, тариф юридично є чинним, і суд не має повноважень його ігнорувати. Також суд відхиляє доводи відповідачки про те, що гуртожиток не повинен перебувати на балансі Міністерства оборони, оскільки це питання не стосується предмета даного спору стягнення плати за фактично спожиті послуги.

Суд погоджується з аргументами відповідачки щодо часткового ненадання послуг, що підтверджується належними доказами. З огляду на це, суд здійснює власний перерахунок заборгованості.

Досліджуючи структуру заявленої позивачем суми боргу у розмірі 58 499,07 грн, суд погоджується з доводами відповідачки щодо повної недоведеності розміру вказаних нарахувань, зокрема в частині комунальних послуг (опалення та теплопостачання), з огляду на наступне.

Судом достовірно встановлено, що згідно з листами КП «Теплопостачання міста Одеси» № 36-М1-60655 від 17.11.2022 та № 02.01-21/22 від 13.01.2023, ДП МОУ «Південьвійськбуд» у зимовий період 2022-2023 років взагалі не подавало заявку на підключення гуртожитку до теплових мереж. Тобто послуга об`єктивно не надавалася, проте позивач включив цей період до загальної суми заборгованості.

Проаналізувавши надані матеріали справи, суд робить висновок, що перевірити суму, яку позивач безпідставно нарахував відповідачці саме за опалення та теплопостачання у вказаний період з 2022-2023 років на підставі наявних документів неможливо.

Позивач заявив загальну суму боргу 58 499,07 грн. На підтвердження цього він надав лише загальну Довідку (від 14.08.2025 р.) та Акт звірки, де фігурує виключно фінальна цифра. У матеріалах справи відсутня розгорнута виписка з особового рахунку ОСОБА_1 , з якої суд міг би встановити, скільки конкретно гривень щомісяця їй нараховувалося за утримання будинку, скільки за воду, скільки за світло і скільки саме за опалення у листопаді-грудні 2022 року та січні-березні 2023 року.

ДП МОУ «Південьвійськбуд» надало дані бухгалтерського обліку, а саме загальну довідку по всьому гуртожитку (Довідка № 202 від 10.08.2026 р.). Ці дані не містять персоналізованої інформації щодо структури боргу безпосередньо відповідачки.

У своєму відзиві ОСОБА_1 прямо зазначила: "Для повного та всебічного розгляду справи слід отримати суми заборгованості за кожен місяць, з чого вони складаються (вид послуги) та які суми становлять... Загалом, за загальними вимогами неможливо встановити якісь суми і за які послуги було нараховано".

Суд позбавлений процесуальної можливості самостійно вирахувати нараховану суму, помноживши площу кімнат на тариф, оскільки матеріали справи не містять жодної інформації про те, який саме тариф на опалення застосовував позивач для мешканців у період 2022-2023 років (наданий позивачем Договір № 33101 з КП «ТМО» укладено лише 18 листопада 2024 року, тобто він не покриває спірний період).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач зобов`язаний був надати суду чіткий, прозорий та арифметично правильний розрахунок боргу із розбивкою за місяцями та видами послуг.

Оскільки позивач включив у загальний борг період 2022-2023 років, у якому (як доведено матеріалами справи) опалення не постачалося, і при цьому не довів належними та допустимими доказами (деталізованим розрахунком), яку саме суму він безпідставно нарахував за це ненадане опалення, суд позбавлений можливості виокремити точну цифру із загальної суми 58 499,07 грн.

За таких умов, коли в єдину заявлену суму боргу "поєднані " як обґрунтовані нарахування (світло, вода), так і доведено необґрунтовані нарахування (ненадане опалення), і позивач не надає їх розшифровки, суд застосовує концепцію «недоведеності розміру позовних вимог». Ризик настання наслідків за невчинення процесуальних дій (ненадання детального розрахунку) несе позивач.

Враховуючи неможливість встановлення розміру правомірних нарахувань у частині спожитих комунальних послуг, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Єдиною складовою боргу, розмір якої встановлений матеріалами справи, є плата за утримання будинку (затверджена Наказами № 37/1 та № 7 у розмірі 32,00 грн/кв.м). Проте, відповідачка надала належним чином складені Акти-претензії та Акти обстеження (від 04.01.2022, 04.02.2022, 01.07.2023, 17.02.2025, 15.03.2025) з фотофіксацією. Цими актами беззаперечно доведено ненадання послуг та надання послуг неналежної якості, а саме судом встановлено затоплення підвалу, протікання даху, відсутність дезінсекції, відсутність протипожежного інвентарю (акти від 04.01.2022, 04.02.2022, 01.07.2023, 17.02.2025, 15.03.2025).

Суд дослідив наданий позивачем Кошторис витрат, згідно з яким із тарифу 32,00 грн/кв.м фактично не надавалися послуги на загальну суму 21,90 грн/кв.м (технічне обслуговування даху і підвалів 16,00 грн; дезінсекція 3,00 грн; благоустрій майданчика 2,00 грн; пожежна безпека 0,90 грн). Отже, доведеною та обґрунтованою частиною тарифу є лише: 32,00 - 21,90 = 10,10 грн/кв.м.

Оскільки позивач не довів загальний розмір боргу за комунальні послуги, суд задовольняє позовні вимоги виключно в тій частині, яка є доведеною та обґрунтованою, а саме за фактично надані послуги з утримання будинку належної якості.

Доведена та беззаперечна вартість послуг належної якості, а саме фактично надані послуги з утримання будинку становить 10,10 грн за 1 кв.м. Площа кімнат відповідачки: 40,92 кв.м. Щомісячна обґрунтована плата: 40,92 кв.м ? 10,10 грн = 413,29 грн/міс. За період дії вказаного тарифу (з січня 2022 року по червень 2025 року включно 42 місяці) доведена сума боргу становить: 413,29 грн ? 42 міс. = 17 358,18 грн.

У задоволенні решти суми заявленого боргу (41 140,89 грн), яка включає безпідставні нарахування за ремонт неналежної якості та ненадане опалення, і розмір якої позивачем документально не підтверджений та не доведений, суд відмовляє.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний .Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Порушені права та інтереси сторін

Судом встановлено взаємне порушення прав обох сторін. З боку відповідачки порушено право позивача на отримання грошових коштів за фактично надані базові житлово-комунальні послуги (електроенергія, газ, вода, вивезення сміття), відшкодування вартості яких є необхідним для підтримання життєдіяльності гуртожитку. За захистом цього майнового права позивач правомірно звернувся до суду. З боку позивача порушено права відповідачки як споживача на отримання якісних житлово-комунальних послуг, безпечні умови проживання (порушення правил пожежної безпеки, санітарних норм у підвалах) та право на оплату виключно за фактично надані послуги.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування

Позивач у позовній заяві посилався на статтю 625 ЦК України (відповідальність за прострочення грошового зобов`язання стягнення інфляційних втрат та 3% річних). Однак, суд не застосовує цю норму права під час ухвалення рішення, оскільки в прохальній частині позову вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3% річних позивачем не заявлялись. Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог. Відповідачка у відзиві посилалася на Закон України «Про захист прав споживачів» в частині права на вільний вибір продукції. Суд не застосовує цю норму до правовідносин щодо відмови від оплати послуг з утримання гуртожитку, оскільки проживання у багатоквартирному будинку (гуртожитку) зумовлює солідарний обов`язок нести витрати на його утримання, який не може бути скасований «вільним вибором» споживача, а регулюється виключно спеціальним законодавством (ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). Звільнення від оплати можливе лише у разі доведеного ненадання послуг, що і було застосовано судом вище.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1, 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем Державним підприємством Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, що підтверджується відповідним платіжним документом (квитанцією), долученим до матеріалів справи.

Загальна сума заявлених майнових вимог позивача, які були предметом судового розгляду, становила 58 499,07 грн (що складає 100 % ціни позову).

За наслідками розгляду справи судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог. Сума, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 17 358,18 грн.

Здійснивши пропорційний розрахунок, суд встановив, що розмір задоволених позовних вимог становить 29,67 % від загальної заявленої ціни позову (17 358,18 грн ? 100 % / 58 499,07 грн).

Враховуючи викладене та керуючись принципом пропорційності розподілу судових витрат, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, що пропорційна до задоволеної частини вимог, а саме: 3 028,00 грн ? 29,67 % = 898 (вісімсот дев`яносто вісім) гривень 49 копійок.

Решта понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 371,83 грн (за ту частину вимог, у задоволенні якої судом відмовлено) відшкодуванню не підлягає та покладається на позивача.

Даних щодо понесення сторонами інших судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу, проведення експертиз тощо) суду не надано, заяв про їх розподіл сторонами не подавалося, відтак суд розподіляє виключно витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» заборгованість за фактично спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 17 358,18 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 898 (вісімсот дев`яносто вісім) гривень 49 копійок..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Державне підприємство Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ): 24968798.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_2 (документ, що посвідчує особу: Посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3 , видана 12.09.2017 року органом 5101).

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

03.09.26