Рішення № 139495149, 16.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10398/26

Провадження № 2-а/638/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у травні 2026 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 7079882 від 24.04.2026, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП., та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 квітня 2026 року Інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області капітаном поліції Качан Олександром Анатолійовичем була винесена постанова серія ЕНА №7079882 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 було порушено п.15.9 Правил дорожнього руху України (далі -ПДР), а саме, 24 квітня 2025 року, о 12.47. на вул. Б. Хмельницького 35В здійснив зупинку ТЗ на перехресті, чим порушив п.15,9 ПДР., а саме Порушення заборони зупинки ТЗ на перехресті. Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. Позивач зазначає, що вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону, є необгрунтованою, невідповідною матеріалам справи, а також прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм, і за таких умов підлягає скасуванню. Оскільки у зазначений у постанові день та час позивач керував транспортним засобом XONDA CR-V номерний знак НОМЕР_1 . Однак зупинки на перехресті по вул. Б. Хмельницького 35В я не здійснював. 24 квітня 2025 року близько 13.00 я підійшов до свого автомобіля XONDA CR-V номерний знак НОМЕР_1 який був припаркований біля магазину «Кулінічі» по вул. Молочній на парковці. Співробітники поліції повідомили, що даний автомобіль порушив ПДР України та здійснив паркування на перехресті. Позивач зазначає про те, що він заувадив, що це не є перехрестя та автомобіль припаркований згідно правил ПДР, однак поліцейський почав цитувати норми КУпАП та незважаючи на зауваження склав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Також позивачем зазначено, що в розділі постанови, який передбачає можливість вказівки на докази, на підставі яких прийнято рішення («До постанови додаються»), відсутні будь-які записи про дослідження інспектором будь-яких доказів по справі. Слід також зазначити, що при розгляді справи відповідач діяв всупереч ст. 268 КУпАП, були порушені права ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з огляду на що позивач вважає дії працівника поліції такими, що були незаконними.

Також позивачем зазначено, що він був позбавлений був права надати будь-які пояснення, надати свої заперечення та зауваження, що міг би зробити під час складання протоколу, у протоколі не зазначено адреси свідків та невідібрані їх докази, та інші відомості необхідні для вирішення справи, в постанові зазначено лише місце розгляду справи, що свідчить про некомпетентність та неосвіченість особи, яка виносила постанову про адміністративне правопорушення.

На підставі наведеного просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Встановлено відповідачу строк 15 днів на подання відзиву на адміністративну позовну заяву.

У відзиві на адміністративну позовну заяву Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП просило відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивачем були порушені Правила дорожнього руху України, зокрема п. 15.1, 15.9 ґ), подія правопорушення зафіксована на бодікамеру 764354, про що зазначено у графі № 7 оскаржуваної постанови. Також на бодікамеру зафіксовано розгляд справи, обставини встановлення в діях позивача складу інкримінованого адміністративного правопорушення, роз`яснено права позивач відповідно до вимог ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, заслухано пояснення позивача. Наголошено, що встановивши факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП інспектором, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем Правил дорожнього руху, зроблено висновок про необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тож, складаючи оскаржувану постанову, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. До відзиву додано відеозапис з бодікамери № 764354, роздруківки стопкадрів з відеозапису № 1,2.

Відповідно до відповіді на відзив позивачем ОСОБА_1 зазначено, що процедура розгляду справи та складення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відбулася без дотриманої законом процедури, не встановлено склад адміністративного правопорушення, зазначено про те, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є Наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних протилежних ракурсів.

Вважає, що належним чином оформлені матеріали фото/відео фіксації не є допустимим доказом у даній справі про адміністративне правопорушення.

Представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та фактичному ототожненні двох різних процедур притягнення до адміністративної відповідальності, які врегульовані різними положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, значна частина аргументації позивача побудована на посиланнях на статтю 279- 1 КУпАП, положення щодо встановлення відповідальної особи, обов`язковості здійснення фотозйомки транспортного засобу з різних ракурсів, розміщення копії постанови на лобовому склі транспортного засобу, а також інших вимог, передбачених для оформлення адміністративних правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) без безпосередньої участі водія. Водночас спірні правовідносини не стосуються автоматичної фіксації адміністративного правопорушення, оскільки постанову у даній справі винесено інспектором поліції за результатами безпосереднього виявлення адміністративного правопорушення, встановлення особи водія, розгляду справи на місці його вчинення із дотриманням вимог статей 258, 268, 280 та 283 КУпАП. Отже, положення статті 279-1 КУпАП та пов`язані з нею вимоги щодо порядку оформлення матеріалів автоматичної фіксації на спірні правовідносини не поширюються. Безпідставними є й посилання позивача на відсутність інструментальних замірів відстані від місця зупинки транспортного засобу до перехрестя, оскільки такий обов`язок інспектора законодавчо не передбачений.

Факт перебування транспортного засобу у забороненій для зупинки зоні встановлено шляхом безпосереднього візуального спостереження інспектором під час несення служби, що у даному випадку підтверджується матеріалами відеофіксації з нагрудної бодікамери поліцейського. Надане відео містить чітку ідентифікацію місця події, часові параметри, безперервну присутність транспортного засобу у зоні організації дорожнього руху поблизу перехрестя, а також здійснення інспектором процесуальних дій безпосередньо на місці виявлення правопорушення, що у своїй сукупності підтверджує реальність події адміністративного правопорушення.

Твердження позивача про те, що відеозапис було розпочато вже після виявлення адміністративного правопорушення, жодним чином не спростовує встановлених інспектором обставин, не нівелює безпосереднього сприйняття відповідних обставин інспектором поліції під час несення служби та не може бути підставою для висновку про незаконність оскаржуваної постанови. Зазначає, що доводи позивача про відсутність перехрестя, а також посилання на схематичні зображення, отримані з мережі Інтернет, не спростовують належних і допустимих доказів, наявних у матеріалах справи.

Позивачем надано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено про те, що відповідач обґрунтовуючи правомірність винесення постанов яка оскаржується зазначає про винесення постанови у даній справі інспектором поліції за результатами безпосереднього виявлення адміністративного правопорушення, встановлення особи водія, розгляду справи на місці його вчинення із дотриманням вимог статей 258, 268, 280 та 283 КУпАП. Однак, розгляд справи відбувся з грубим порушенням вимог ст.268 КУПАП: не в повному обсязі оголошено права як особі яка притягується до адміністративної відповідальності, що підтверджується записом з бодікамери поліцейського з наявними зупиненнями запису та відсутністю підтвердження згоди особи на розгляд справи; грубо порушено права на захист в частині не можливості заявити клопотання, скористуватися юридичною допомогою адвоката. Позивачем заявлялося клопотання про необхідність відкладення розгляду даної справи, проте поліцейський лише запитував та констатував факт володіння українською мовою.

Посилання відповідача стосовно не можливості застосування положення статті 279-1 КУпАП та пов`язані з нею вимоги щодо порядку оформлення матеріалів автоматичної фіксації на спірні правовідносини, а тому посилання на зазначені норми є юридично неспроможними, та не можуть свідчити про незаконність оскаржуваної постанови та посилання на відсутність інструментальних замірів відстані від місця зупинки транспортного засобу до перехрестя. Факт перебування транспортного засобу у забороненій для зупинки зоні встановлено шляхом безпосереднього візуального спостереження інспектором під час несення служби, що у даному випадку підтверджується матеріалами відеофіксації з нагрудної бодікамери поліцейського. Відповідач посилається в своїх запереченнях на ст.280 КУПАП вимоги якої на його думку було дотримано, однак вказана стаття КУПАП чітко регламентує особливості розгляду справ про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів відповідно до вимог ст.279-1 279 -8 КУПАП, застосування яких заперечує відповідач.

Щодо заперечень відповідача про безпідставність інструментальних замірів відстані від місця зупинки транспортного засобу до перехрестя позивач зазначає, що вимогами пункту 15.9 ґ) Правил дорожнього руху встановлено заборону зупинки на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини, однак жодною нормою Правил дорожнього руху, КУпАП або відомчих інструкцій не передбачено обов`язку поліцейського здійснювати інструментальні вимірювання цієї відстані під час фіксації правопорушення. Тобто нормами Закону чітко передбачено необхідність дотримання заміру 10 метрів,проте відповідач з метою неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності повністю ігнорує дану вимогу. Посилання відповідача на те, що транспортний засіб перебував у межах перехрестя, є надуманими та нічим не підтверджені, перехрестя вулиць Богдана Хмельницького та Молочної, є іншою територією. Позивач наголошує, що відповідачем не надано та не долучено до оскаржуваної постанови жодного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином . У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 квітня 2026 року о 12-47 год. у м. Харкові, вул. Богдана Хмельницького, 35-в, Інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області капітаном поліції Качан Олександром Анатолійовичем розглянуто справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за результатами якої винесено постанову ЕНА №7079882 від 24 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що фактичною підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є те, що 24 квітня 2025 року, о 12.47 на вул. Б. Хмельницького 35-В здійснив зупинку ТЗ на перехресті, чим порушив п.15. 9 ПДР., а саме Порушення заборони зупинки ТЗ на перехресті, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з пунктом 15.1 Правил дорожнього руху, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до вимог пункту 15.9 ґ) Правил дорожнього руху, зупинка на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга - забороняється.

За диспозицією частини першої статті 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

З матеріалів справи вбачається, що спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову незаконною, зокрема з тієї підстави, що винесена без наявності достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він 24 квітня 2025 року, о 12.47 на вул. Б. Хмельницького 35-В здійснив зупинку ТЗ на перехресті, чим порушив п.15. 9 ПДР., а саме Порушення заборони зупинки ТЗ на перехресті.

Відповідачем на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення надано відеозапис з бодікамери № 764354, а також дві роздруківки стопкадрів з відеозапису.

Дослідженням даного відеозапису встановлено, що надані відповідачем роздруківки стопкадрів зроблено з відеозапису, яким фіксувався попередній розгляд справи щодо іншого водія, який також наявний на доданому до оскаржуваної постанови відеозаписі, та зазначені відеокадри не зафіксовані на відеозаписі під час встановлення події правопорушення та розгляду справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 .

В той же час, на відеозаписі, де зафіксовано спілкування інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області капітаном поліції Качана Олександра Анатолійовича із ОСОБА_1 відсутнє відображення розташування транспортного засобу щодо проїзної частини, відсутнє відображення номерних знаків припаркованого автомобілю. Не надано жодних інших доказів щодо порушення дистанції паркування водієм ОСОБА_1 до перехрестя, а відповідно матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження викладених у постанові обставин.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, враховуючи відсутність належних доказів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн, підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 665,40 грн, що підтверджується квитанцією № 8414-8584-6198-6927 від 11.05.2026.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд стягує з Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір у розмірі 665,40 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 7079882 від 24.04.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн, - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 665 грн (шістсот шістдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Тимченко