Ухвала суду № 139495035, 02.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22962/26

Провадження № 2/761/12657/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.

позивача та його представника: ОСОБА_2, ОСОБА_1

представника відповідачів: Шляхетського А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання представника відповідачів про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «Укргазвидобування», ТОВ «Олександр» про визнання незаконним та скасування рішення, наказу,поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.

Ухвалою судді від 25.06.2026 р. відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав клопотання про закриття провадження у справі, подане разом з відзивом на позов. Вважає, що правовідосини між господарським товариством та його директором є корпоративними за змістом, а тому підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Позивач та його представник заперечили щодо задоволення клопотання, вважають що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розглядаючи вказане клопотання про закриття провадження у справі, вислухавши пояснення присутніх учасників, слід зазначити наступне.

Так, згідно ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц (провадження № 14-6цс18).

При визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20, а також від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 вирішувала, зокрема, питання юрисдикційної належності спору за позовом особи, яка звільнена з посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу) за пунктом 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України з підстави, передбаченої контрактом, щодо оскарження рішення органу, уповноваженого здійснювати управління цією юридичною особою, про звільнення з посади, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові сформулювала підхід щодо розмежування між цивільною та господарською юрисдикцією спорів про звільнення керівника юридичної особи та, зокрема у пункті 16 зазначеної постанови зробила висновок про те, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади) слід враховувати таке:

- за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України);

- до юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція господарського суду поширювалася на вище вказані спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб.

За змістом пункту 17 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 якщо позивач оскаржує його звільнення з посади директора не за пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 жовтня 2023 року у справі № 752/21453/20 порушував питання відступу від зазначених висновків Верховного Суду та передав справу № 752/21453/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, з уточненням, що до господарської юрисдикції відносяться усі спори за позовом особи, яка звільнена з посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу) й оскаржує рішення органу, уповноваженого здійснювати управління цією юридичною особою, про звільнення з посади, оскільки за змістом та суттю правовідносини цих осіб є організаційно-управлінськими, стосуються реалізації частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України. Юрисдикція у таких спорах не може визначатись лише на підставі того, за якою статтею Кодексу законів про працю України звільнений відповідний керівник.

Однак, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 лютого 2024 року повернула справу № 752/21453/20 на розгляд колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з підстав того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 вже сформулювала підхід щодо розмежування між цивільною та господарською юрисдикцією спорів про звільнення керівника юридичної особи, не відбулося змін у законодавстві, у суспільних відносинах, що давало б вагомі підстави для відступу від вже сформованого висновку.

З огляду на викладене, при розмежуванні між цивільною та господарською юрисдикцією спорів про звільнення керівника юридичної особи слід керуватись підходами, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18.

Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, наказу про звільнення на підставі ст. 36 ч.1 п. 8 КЗпП України, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди

Отже, враховуючи визначені позивачем предмет та підстави позову, враховуючи те, що, у спірних правовідносинах розірвання строкового трудового договору з позивачем відбулося не з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, керуючись підходами щодо розмежування між цивільною та господарською юрисдикцією спорів про звільнення керівника юридичної особи, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, спір у цій справі належить розглядати за правилами саме цивільного, а не господарського, судочинства.

За таких підстав суд вважає, що в задоволенні клопотання представника відповідачів про закриття провадження у цивільній справі №761/22962/26 слід відмовити

Керуючись ст. ст. 13, 255, 256, 261, 353-355 ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідачів про закриття провадження у цивільній справі №761/22962/26.

У відповідності до вимог ст..353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: А.А.Осаулов