Рішення № 139494834, 18.02.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43410/25

Провадження № 2/761/5109/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Яцишині А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість за Заявою - договором № 4019870-014про надання споживчого кредиту від 17.04.2024 року, що в частині тіла кредиту, процентів та комісії станом на 01.05.2025 року складає: 60 839,30 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 32 070,00 грн.; заборгованість по процентами (в т. ч. прострочена) - 2,51 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 28 766,79 грн..

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі заяви-договору № 4019870-014 про надання споживчого кредиту від 17.04.2024 року, укладеного між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 , останній було надано кредит в сумі 32 070,00 грн. терміном на 24 місяці зі сплатою 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 6,9% щомісячно.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав умови договору та перерахував кошти на поточний рахунок відповідача. В той же час відповідач не виконує належним чином умов договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами, а тому позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка станом на 01.05.2025 року становить: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 32 070,00 грн.; заборгованість по процентами (в т. ч. прострочена) - 2,51 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 28 766, 79 грн., а загальна сума заборгованості складає 60 839,30 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позові просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на заявлені вимоги до суду не направила.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних матеріалів за згодою представника позивача. Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, як зазначено в позові.

А тому на підставі положень статей 223 та 280 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін та заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.04.2024 року АТ «Таскомбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) підписали Заяву-договір про надання споживчого кредиту № 4019870-014.

В заяві ОСОБА_1 просила надати їй кредит на власні потреби: сума кредиту 32 070,00 грн., строк кредиту 24 місяці, проценти за користування кредитом 0.01 % річних, зі сплатою комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6,9% щомісячно від наданої Банком суми кредиту,спосіб надання кредитних коштів: кредитні кошти перераховуються на поточний рахунок № НОМЕР_1 .

В розділі 2 заяви-договору ОСОБА_1 підтвердила, що на момент підписання цієї заяви попередньо ознайомлена у письмовій формі з умовами та правилами надання споживчого кредиту в тому числі вартістю споживчого кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про загальну вартість споживчого кредиту з урахування реальної процентної ставки та загальними витратами за споживчим кредитом, а також з будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає законодавство України, в тому числі інформацією, надання якої передбачене нормативними документами Національного банку України, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими цілком згодниай.

Згідно розділу 5 заяви-договору, для виконання зобов`язань позичальника за цією заявою-договором банк відкриває рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення будь-якої заборгованості за цією заявою-договором, НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк».

Додатком до заяви-договору № 4019870-014 від 17.04.2024 року є графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписаний ОСОБА_1 , згідно якого комісія за обслуговування кредитної лінії в розмірі 2 212,83 грн. нараховується щомісячно.

Крім того, 17.04.2024 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна готівка Максимум», в якому зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення кредиту, а саме 17.04.2024 року, ОСОБА_1 зверталася до АТ «Таскомбанк» із заявою-анкетою на оформлення банківських продуктів, в якій нею обрано банківський продукт під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зазначено строк кредитування 24 місяці, цільове використання - поточні потреби. Підписуючи дану заяву-анкету на оформлення банківських продуктів, ОСОБА_1 просила банк надати їй послуги/продукти на умовах та в порядку, передбаченому в цій заяві-анкеті та в договірних документах, що підписуються для оформлення відповідних послуг (продуктів), укласти з нею договори на оформлення відповідних банківських продуктів/послуг; здійснювати кредитування на загальних умовах кредитування, що погоджені з нею та зазначені в договірних документах.

Банк виконав свої зобов`язання по вказаному договору, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти на рахунок НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк» у розмірі 32 070,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідачаза період з 17.04.2024 року по 01.05.2025 року.

Верховним Судом в постанові від 16 вересня 2020 року в справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19) сформульовано правовий висновок, згідно якого доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, отримання відповідачем кредитних коштів, часткове погашення кредиту та наявність заборгованості за кредитним договором підтверджено належними та допустимими доказами, на підставі яких суд приходить до висновку, що у позивача, як кредитора, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, як позичальником, умов кредитного договору, виникло право на захист свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4019870-014 від 17.04.2024 року станом на 01.05.2025 року становить 60 839,30 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 32 070, 00 грн.; заборгованість по процентами (в т. ч. прострочена) - 2, 51 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 28 766, 79 грн.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, не надала доказів що сума заборгованості відсутня чи є меншою.

Щодо стягнення комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісія за обслуговування кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, судом встановлено, що умовами кредитного договору від 17.04.2024 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка складає 6,9% щомісячно.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2 212 грн 83 коп. щомісяця.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

З огляду на викладене, суд вважає, що АТ «Таскомбанк» не надало доказів наявності, переліку таких послуг, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З таких обставин позовні вимоги АТ «Таскомбанк» в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 28766 грн 79 коп. задоволенню не підлягають за їх недоведеністю.

Таким чином судом встановлено, що позивачем виконані умови Договору в повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання по зазначеному Договору належним чином не виконав та грошові кошти не повернув, що призвело до утворення заборгованості по кредиту в загальній сумі 32 072,51 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 32 070,00 грн.; заборгованість по процентами (в т. ч. прострочена) - 2, 51 грн; що є доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4,77-81, 141, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором № 4019870-014 про надання споживчого кредиту від 17.04.2024 року станом на 01.05.2025 року в сумі 32 072 (тридцять дві тисячі сімдесят дві) гривни 51 копійку та 1 277,09 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г. Притула