Ухвала суду № 139494505, 04.09.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 761/18270/26

УХВАЛА

Іменем України

04 вересня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 , дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку,

розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100130002434 від 02 вересня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великий Байрак Миргородського району Полтавської області, громадянина України, який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Комірник групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів і з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без поважних причин, без дозволу відповідних командирів (начальників), в умовах воєнного стану, 25 березня 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків служби та не вживаючи жодних заходів, допоки його не було затримано 23 березня 2026 року, о 16 годині 04 хвилини, слідчим ТУ ДБР в м. Києві в порядку ст. 208 КПК України.

За ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2026 року (включно).

За ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 липня 2026 року (включно).

За ухвалою підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 13 липня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 вересня 2026 року.

До суду надійшло клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків. Враховуючи вказані обставини, на думку прокурора, застосування менш суворого запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав і просив його задовольнити.

Захисник адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти клопотання прокурора.

Вислухавши думки сторін, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною першою статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частиною першою статті 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

1)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

2)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

3)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

4)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганнівчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

На даному етапі судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 показань суду не давав і судом ще не досліджувалися докази, що не виключає мотивацію для незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків, які ще не допитані судом, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою у повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовій позиції, викладеній у рішенні ЄСПЛ у справах "Летельє проти Франції".

Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватими, враховуючи дані про особу обвинуваченого, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків з метою уникнути кримінальної відповідальності, і застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатнім, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану ОСОБА_4 та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне залишити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в раніше визначеному розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року, що становить 266 240 гривень.

Також, враховуючи, що застава може бути внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до Державної міграційної служби України паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з під варти після внесення застави, визначеної в цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 до 02 листопада 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена в національній грошовій одиниці протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача: UA 768201720355259001000018661).

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками в цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, які він зобов`язаний виконувати з моменту звільнення з під варти, внаслідок внесення застави, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копії ухвали негайно після її проголошення вручити сторонам.

СуддяОСОБА_6