Рішення № 139494264, 26.08.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/12730/25

провадження № 2/208/1875/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання Компанієць І.Р.,

- позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товарна біржа «Українська», Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . До складу його спадкового майна належить частина квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за померлим батьком у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач є єдиним спадкоємцем померлого, що прийняла спадщину, проте у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру їх відмовлено в зв`язку із тим, що правовстановлюючий документ на квартиру договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально.

В зв`язку із вищенаведеним, оформити спадкові права на квартиру в нотаріальному порядку не вбачається можливим, тому просить захистити її право на спадкове майно в судовому порядку шляхом визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Разом із позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів спадкової справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 31.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання, призначене на 04.12.2025 року, знято з розгляду в зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

В підготовче засідання, призначене на 04.02.2026, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань та/або заяв про відкладення розгляду справи або оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою від 04.02.2026 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував у Другої Кам`янської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 .

03.03.2026 року на адресу суду надійшли витребувані судом документи.

В підготовче засідання, призначене на 06.03.2026, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань та/або заяв про відкладення розгляду справи або оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Підготовче засідання, призначене на 10.04.2026 року, знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Підготовче засідання, призначене на 23.04.2026 року, знято з розгляду у зв`язку з технічними несправностями в роботі підсистеми ВКЗ, складено відповідний акт.

В підготовче засідання, призначене на 21.05.2026, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань та/або заяв про відкладення розгляду справи або оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою від 21.05.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів.

В судові засідання, призначені на 28.07.2026, 26.08.2026, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань та/або заяв про відкладення розгляду справи або оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв від неї на адресу суду не надходило.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, долучені докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 19.04.2025 зроблено актовий запис № 786, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 19.04.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 88).

На дату смерті ОСОБА_4 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 18.05.1999 року та знятий з реєстрації в зв`язку зі смертю.

На день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані та постійно проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Довідкою, виданою 15.07.2025 ТОВ «ОСЕЛЯ» (а.с. 88, зворотній бік), Витягом з реєстру територіальної громади № 2024/014649575 від 04.12.2024 (а.с. 81), довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 18/4807 від 13.11.2018 (а.с. 84, зворотній бік).

22.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась в Другу кам`янську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , підпис ОСОБА_1 на заяві посвідчений нотаріально (а.с. 79).

Факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як батька та доньки підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 08.06.1994 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, на ім`я « ОСОБА_5 » (а.с. 81, зворотній бік), Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданим 21.11.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на ім`я « ОСОБА_5 », Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 (а.с. 82).

22.07.2025 року ОСОБА_3 звернулась в Другу кам`янську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя (а.с. 82, зворотній бік).

Також 22.07.2025 року ОСОБА_3 звернулась в Другу кам`янську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , підпис ОСОБА_3 на заяві посвідчений нотаріально, на користь дочки померлого ОСОБА_1 (а.с. 83).

Факт родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як дружини та чоловіка підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 , виданим 03.10.1992 року Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дніпродзержинська (а.с. 85), Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_5 , виданим 28.09.2018 року Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, на ім`я «ОСОБА_6 », прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_3 (а.с. 85, зворотній бік), Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 № 00052552515 від 22.07.2025 (а.с. 86-87).

22.07.2025 року Другою кам`янською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № у Спадковому реєстрі 74368659 (номер у нотаріуса: 397/2025) після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81948766 від 22.07.2025 (а.с. 90, зворотній бік).

Відповідно до Витяга зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) заповіти та/або спадкові договори від імені ОСОБА_4 відсутні (а.с. 90).

03.12.2025 року на адресу Другої кам`янської державної нотаріальної контори надійшла претензія кредитора Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» № SAMDN55000037381239 від 25.11.2025 року в порядку ст. 1281 ЦК України про наявність заборгованості у сумі 1 760,00 гривень (а.с. 91).

У видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно квартиру АДРЕСА_1 відмовлено в зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомості посвідчений 28.08.1998 року Товарною біржею «Українська», за реєстровим № 23089, не має встановленої нотаріальної форми, про що винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.07.2025 (а.с. 92).

Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого 28.08.1998 року Товарною біржею «Українська» за реєстровим № 23089, що містить реєстраційний напис на правовстановлюючому документі про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану квартиру на праві приватної власності, записано в реєстрову книгу № 117 за реєстровим № 20245 від 28.09.1998 (а.с. 20).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 08.06.2017 року за ОСОБА_4 (номер запису про право власності: 20878242, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1273109512104), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 89432186 від 13.06.2017 (а.с. 22).

Відповідно до технічного паспорта на квартиру від 11.08.1998 року квартира розташована на 1-му поверсі 5-типоверхового будинку та складається з: 2 кімнат, жилою площею 26,7 кв.м., в тому числі: 1-а кімната 12,0 кв.м., 2-а кімната 14,7 кв.м., кухні площею 6,3 кв.м., ванної кімнати 2,0 кв.м., вбиральні (поєднаної) 1,0 кв.м., коридору 4,9 кв.м., вбудованої шафи 0,3 кв.м. Загальна площа 41,2 кв.м. (а.с. 23-24).

Ринкова вартість квартири складає 538 127,00 гривень, що підтверджується Довідкою про внесення інформації зі звіту про оцінку до єдиної бази даних звітів про оцінку від 04.09.2025 (а.с. 25-27).

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Встановленим судом фактичним обставинам справи відповідають цивільні правовідносини, що стосуються порядку визнання договору купівлі-продажу дійсним, які регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі ЦК України), Цивільним кодексом УРСР 1963 року (далі ЦК УРСР 1963 року).

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов`язується з їх державною реєстрацією.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту обов`язковості нотаріального посвідчення договору, безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин, а також не пов`язаність моменту його вчинення із державною реєстрацією.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.09.2017 року у справі № 6-1288цс17, від 07.12.2022 у справі № 142/119/20, від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц.

Відповідно до пункту 4 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, спірний договір купівлі-продажу нерухомості був посвідчений 28.08.1998 року, а тому до спірних правовідносин в частині визначення дійсності договору підлягає застосуванню законодавство, що було чинним на дату його укладення ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (ст. 227 ЦК УРСР).

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на квартиру, зокрема, відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 26 червня 1998 р. за № 399/2839 (далі Інструкція № 121), яка визначає порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні.

Відповідно до пунктів 1.5 1.7 розділу І Інструкції 1998 року державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

До об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: в) квартири багатоквартирних будинків (п. 1.9 Розділу І Інструкції 1998 року).

Відповідно до пунктів 2.1 розділу ІІ Інструкції 1998 року реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об`єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес (додаток 2); г) прізвище, ім`я та по батькові фізичних осіб - власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників (додатки 3, 4); ґ) на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис (додаток 5); д) на копії правовстановлювального документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; е) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище, ім`я та по батькові або найменування власника, назва і зміст правовстановлювального документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.

До правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, належать, в тому числі, Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею (п. 9 Переліку правовстановлювальних документів, який є Додатком № 1 до Інструкції).

З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства випливає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований біржею, є належним правовстановлюючим документом на нерухоме майно, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності померлого ОСОБА_4 відповідним бюро технічної інвентаризації, про що міститься реєстраційний напис на договорі.

Крім того, право власності ОСОБА_4 на належну йому квартиру зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 20878242, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1273109512104), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 89432186 від 13.06.2017.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі Закон України № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта статті 3 Закону України № 1952-IV).

Так, суд встановив і це підтверджено матеріалами справи, що померлий ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру у встановленому чинним на дату посвідчення договору законодавством порядку, його право власності зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, докази, які б свідчили про неукладання договору купівлі-продажу з огляду на проведення державної реєстрації права власності на майно, та ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такого договору у справі відсутні, більше того право власності померлого ОСОБА_4 ніким не оспорюється, не заперечується і визнається державою.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21), постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 15.01.2025 № 755/15383/23 (61-14116св24).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою.

Одночасно з тим, суд звертає увагу, що порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначає Закон України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (частина перша статті 46 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частин першої, третьої статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості обов`язково використовує також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Пункт 4.18 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього (п. 4.21 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5).

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій визначені у статті 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини третьої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову (частина четверта статті 49 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частин першої-другої статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Згідно з частинами першою четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд виходить з того, що належними та допустимими доказами підтверджено, що позивач прийняла у встановленому законом порядку та строки спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , право власності спадкодавця на спірну квартиру набуто у встановленому чинним на дату набуття порядку, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів ухилення сторін, зокрема відповідача, від укладення договору в нотаріальному порядку, та/або неможливості такого укладення на дату розгляду справи судом, оскільки таке право власності померлого спадкодавця ніким не оспорюється, відомості про невизнання такого права відповідачем в матеріалах справи також відсутні. Більше того, право власності спадкодавця визнається державою, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке ніким не оспорюється і не заперечується.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення свого права, обраний нею спосіб захисту порушеного права є неналежним, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання розподілу судових витрат регулюються статтею 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, то судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товарна біржа «Українська», Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним- відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення суду складено 04.09.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 адреса зареєстрованого місця проживання:: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Суддя І.А. Подкопаєва