Ухвала суду № 139494165, 04.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1965/26

1-кп/522/2451/26

УХВАЛА

04 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої - ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за кримінальне провадження за № 12025162510001307 від 12.10.2025 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження за № 12025162510001307 від 12.10.2025 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

До суду надійшло письмове клопотання від директора МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» про звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України на підставі ст. 47 КК України у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути», який, як зазначено у клопотанні, зобов`язався здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення обвинуваченим нових правопорушень та діянь.

Обвинувачений, та його захисник підтримали клопотання та просили його задовольнити, звільнивши його від кримінальної відповідальності та закривши кримінальне провадження.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання про передачу обвинуваченого ОСОБА_7 на поруки трудовому колективу МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути».

Законний представник потерпілої ОСОБА_4 , представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 заперечували щодо клопотання про передачу обвинуваченого на поруки трудовому колективу МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути».

Вислухавши думку учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи клопотання суд дійшов таких висновків.

Положення ч. 3 ст. 288 КПК України визначають право суду закрити кримінальне провадження та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, а згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення усіх обов`язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема: 1) вчинення кримінально караного діяння вперше; 2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості; 3) воно не є корупційним та не пов`язане з корупцією, а у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вчинене особою, яка керувала транспортними засобами не у стані будь-якого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів; 4) наявне щире каяття особи.

Встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст. 47 КК України щодо обвинуваченої особи.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», відповідно до яких підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.

Як зазначено у пункті 6 даної постанови, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України має умовний характер, а саме: ця особа протягом року з дня передачі на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав, передбачених ст. 47 КК України.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується за ч. 1 ст. 286 КК України.

Обвинувачений та його захисник вказане клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Разом із тим прокурор заперечував проти задоволення клопотання, законний представник потерпілої - ОСОБА_4 та представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 також заперечували проти передачі обвинуваченого на поруки трудовому колективу.

При цьому заперечення потерпілої сторони стосуються не лише самого факту передачі обвинуваченого на поруки, а безпосередньо наявності однієї з обов`язкових умов застосування ст. 47 КК України щирого каяття особи у вчиненому кримінальному правопорушенні.

З огляду на системне тлумачення законодавства та судову практику, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у його вчиненні, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки скоєного та в готовності нести покарання.

Щире каяття це не формальна вказівка про визнання особою своєї винуватості, а відповідне ставлення до вчиненого, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. У ч. 2 цієї статті визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Отже, для визнання щирого каяття як однієї з обов`язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен встановити фактори, які б свідчили про справжність та щирість розкаяння.

При цьому суд не може обмежитися лише формальним посиланням на підтримання обвинуваченим клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності або на наявність клопотання трудового колективу про передачу його на поруки.

Наведені обставини підлягають оцінці у сукупності з поведінкою обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його ставленням до наслідків вчиненого, потерпілої сторони та вжиттям ним конкретних заходів для виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Вирішуючи питання щодо наявності щирого каяття у ОСОБА_7 , суд бере до уваги позицію потерпілої сторони, яка заперечує проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та передачі його на поруки трудовому колективу.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що ОСОБА_7 дійсно щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні у розумінні ст. 47 КК України.

Саме по собі визнання особою своєї вини або підтримання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить безумовно про наявність щирого каяття, оскільки останнє повинно знаходити своє підтвердження у відповідному ставленні особи до вчиненого та конкретних діях, спрямованих на залагодження провини та виправлення наслідків кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та позиції потерпілої сторони суд дійшов висновку про недоведеність наявності у ОСОБА_7 щирого каяття як обов`язкової передумови застосування ст. 47 КК України.

За таких обставин передача обвинуваченого на поруки трудовому колективу не відповідатиме вимогам закону, оскільки одна з обов`язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України не встановлена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею його на поруки задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 372, 376 КПК України, ст. 47 КК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» про звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності у зв`язку із передачею його на поруки та закриття у зв`язку з цим кримінального провадження - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1