Вирок № 139494012, 04.09.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/396/26

провадження № 1-кп/631/128/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3 ,

з боку сторони захисту:

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу з єдиним унікальним № 631/396/26 (провадження № 1-кп/631/128/25) за кримінальними провадженнями, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2026 року під № 12026221160000064 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Преображенне Сватівський район Луганська область, громадянки України, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданим 20 травня 2025 року органом 6316, маючого середньо-спеціальну освіту, працюючої у Комунальному некомерційному підприємстві « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області на посаді молодшої медичної сестри відділення для лікування хворих хірургічного профілю, розлученої, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 361, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2025 року, у вечірній час, більш точного часу як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не видалось можливим, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_3 знаходились на робочій зміні у відділенні для лікування хворих хірургічного профілю Комунального некомерційного підприємства « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .

У вказаному місці та у вказаний час ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_4 із проханням налаштування у її новому мобільному пристрої марки «Galaxy A07» автоматизованої системи віддаленого доступу для дистанційного керування банківськими рахунками у режимі реального часу «Internet Banking Приват24», на що остання погодилася, та за допомогою наданих ОСОБА_3 паролів та смс кодів, встановила відповідний додаток, у зв`язку з чим стала обізнаною про логін та пароль входу до особистого кабінету ОСОБА_3 в мобільному застосунку « Приват24 ».

10 січня 2026 року у ОСОБА_4 , яка була обізнаною про логін та пароль особистого кабінету ОСОБА_3 в мобільному застосунку « Приват24 », та з якою вони разом знаходились на робочій зміні у Комунальному некомерційному підприємстві « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Перебуваючи у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , порушуючи встановлений діючим законодавством України порядок функціонування банківської системи України, як складової частини кредитно-фінансової системи держави, будучи обізнаною з користуванням послугами автоматизованих банківських систем, маючи злочинний намір спрямований на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК » « Приват24 », з подальшою метою викрадення чужого майна - грошових коштів, 10 січня 2026 року о 20 годині 20 хвилин, скориставшись можливістю таємного доступу до мобільного пристрою марки «Galaxy A07», що належить ОСОБА_3 із встановленою сім-картою оператора мобільного зв`язку ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « ВФ УКРАЇНА » номер НОМЕР_2 , та який остання залишила без нагляду, використовуючи відомості, що стали їй відомі, а саме: логін та пароль від банківського рахунку ОСОБА_3 , здійснила несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 », який згідно із Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» є електронним платіжним засобом та системою призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК » та відповідно до Закону України від 05 липня 1994 року № 80/94-ВР «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є автоматизованою системою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, самочинно, без дозволу власника ОСОБА_3 , в порушення вимог частини 2 статті 11, частини 1 статті 21 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію», статті 3, частини 1 статті 5 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних», здійснила вхід до її особистого кабінету в автоматизовану систему « Приват24 », в результаті чого отримала повний доступ до банківського рахунку НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , що призвело до несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 », яка належить АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК » та отримала інформацію про поточний стан рахунку потерпілої, що відповідно до статті 60 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею.

Крім того, 18 січня 2026 року у ОСОБА_4 , яка була обізнаною про логін та пароль особистого кабінету ОСОБА_3 в мобільному застосунку « Приват24 », та з якою вони разом знаходились на робочій зміні у Комунальному некомерційному підприємстві « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Перебуваючи у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , порушуючи встановлений діючим законодавством України порядок функціонування банківської системи України, як складової частини кредитно-фінансової системи держави, будучи обізнаною з користуванням послугами автоматизованих банківських систем, маючи злочинний намір спрямований на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК » « Приват24 », з подальшою метою викрадення чужого майна - грошових коштів, 18 січня 2026 року о 11 годині 54 хвилини, о 17 годині 19 хвилин, о 20 годині 31 хвилину, о 22 годині 30 хвилин, скориставшись можливістю таємного доступу до мобільного пристрою марки «Galaxy A07», що належить ОСОБА_3 із встановленою сім-картою оператора мобільного зв`язку ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « ВФ УКРАЇНА » номер НОМЕР_2 , та який остання залишила без нагляду, використовуючи відомості, що стали їй відомі, а саме: логін та пароль від банківського рахунку потерпілої, повторно здійснила несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 », який згідно із Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» є електронним платіжним засобом та системою призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК » та відповідно до Закону України від 05 липня 1994 року № 80/94-ВР «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є автоматизованою системою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, самочинно, без дозволу власника ОСОБА_3 , в порушення вимог частини 2 статті 11, частини 1 статті 21 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію», статті 3, частини 1 статті 5 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних», здійснила вхід до її особистого кабінету в автоматизовану систему « Приват24 », в результаті чого отримала повний доступ до банківського рахунку НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , що призвело до несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 », яка належить АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК » та отримала інформацію про поточний стан рахунку потерпілої, що відповідно до статті 60 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею.

Також 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який неодноразово був продовжений та триває по теперішній час.

18 січня 2026 року ОСОБА_4 , перебуваючи на робочій зміні у відділенні для лікування хворих хірургічного профілю у Комунального некомерційного підприємства « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області, діючи умисно та таємно, реалізовуючи свій прямий злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливого мотиву в умовах воєнного стану з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, здійснивши несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 » мобільного пристрою марки «Galaxy A07», що належить ОСОБА_3 із встановленою сім-картою оператора мобільного зв`язку ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « ВФ УКРАЇНА » номер НОМЕР_2 , вчинила неодноразове незаконне вилучення чужого майна, що складається із тотожних діянь, які мають загальну мету та охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 .

Так, ОСОБА_4 перебуваючи у вказаному місці, 18 січня 2026 року о 11 годині 54 хвилини, впевнившись що її дії не будуть помічені сторонніми особами, здійснивши несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 », здійснила 1 грошовий переказ з банківського рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_3 на свою картку № НОМЕР_4 на суму 1000 гривень 00 копійок.

Крім того, цього ж дня - 18 січня 2026 року о 17 годині 19 хвилин, впевнившись що її дії не будуть помічені сторонніми особами, здійснивши несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 », здійснила 1 грошовий переказ з банківського рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_3 на свою картку № НОМЕР_4 на суму 500 гривень 00 копійок.

Також 18 січня 2026 року о 20 годині 31 хвилину, впевнившись що її дії не будуть помічені сторонніми особами, здійснивши несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 », здійснила 1 грошовий переказ з банківського рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_3 на свою картку № НОМЕР_4 на суму 1000 гривень 00 копійок.

Окрім цього, 18 січня 2026 року о 22 годині 30 хвилин, впевнившись що її дії не будуть помічені сторонніми особами, здійснивши несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи « Приват24 », здійснила 1 грошовий переказ з банківського рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_3 на свою картку № НОМЕР_4 на суму 1100 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 спричинила ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 3600 гривень 00 копійок, розпорядившись в подальшому викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 на пропозицію суду щодо призначення їй захисника відмовилась від останнього, зазначивши, що буде самостійно здійснювати захист своїх інтересів, при цьому, винною себе визнала повністю, пояснивши, що дійсно скоїла інкриміновані їй кримінальні правопорушення при вищевикладених обставинах, у чому щире розкаюється.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченою своєї провини, а також те, що вона не ставить під сумнів фактичні обставини справи, а також правильність розуміння нею змісту цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції ОСОБА_4 .

Прокурор у судовому засідання посилаючись на те, що обвинувачений не оспорює фактичних обставин у справі, висловив думку про недоцільність досліджування під час судового розгляду справи усіх доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_3 повідомила суду, що також не оспорює фактичних обставин у справі та підтримує думку прокурора про недоцільність досліджування під час судового розгляду справи усіх доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

У зв`язку добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то не було сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованим їй органом досудового розслідування кримінальним правопорушенням, погодженні з кваліфікацією вчинених нею діянь, підтвердженням нею фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, у тому числі потерпілої, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченої та потерпілої, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів та процесуальних витрат, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченої, у відповідності до положень Кримінального кодексу України.

При цьому, з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені статтею 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, в рішенні від 19 жовтня 2006 року у справі «Коваль проти України», відповідно до пункту 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

Також, в рішеннях від 28 жовтня 2010 року у справі «Леонід Лазаренко проти України» та від 16 грудня 2010 року у справі «Боротюк проти України» зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися у відкритий чи мовчазний спосіб від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80 відповідно).

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 у вільній формі дала суду свої пояснення, зазначивши, що дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин та відображеного алгоритму дій, 29 грудня 2025 року у вечірній час доби, більш точної дати не пам`ятає, вона разом із ОСОБА_3 перебувала на робочому місці на зміні у Комунальному некомерційному підприємстві « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області, де потерпіла звернулась до неї з проханням допомогти встановити на її мобільний телефон застосунки « ДІЯ » та « Приват24 », а також створити адресу електронної пошти, на що та погодилась. За допомогою наданих ОСОБА_3 відомостей вона встановила відповідні застосунки та дізналась усі паролі та коди до них. Надалі 10 січня 2026 року вони знов перебували на одній робочій зміні з потерпілою та поки остання проводила прибирання у відділенні, у вечірній час доби, більш точного часу не пам`ятає, вона взяла телефон ОСОБА_3 , який знаходився на робочому столі, та за допомогою заздалегідь відомих їй пароля та логіну від банківського рахунку, здійснила вхід до застосунку « Приват24 » з метою перевірки наявності грошових коштів та подальшого їх переказу на свій банківській рахунок. У вечері 18 січня 2026 року знов перебуваючи на одній робочій зміні з ОСОБА_3 , переконавшись, що телефон останньої перебуває без нагляду, вона взяла його без дозволу та використовуючи раніш відомі їй логін та пароль від застосунку « Приват24 », зайшла до відповідного додатку та у період з 18 години 00 хвилин по 21 годину 00 хвилин, більш точного часу не пам`ятає, з кредитного рахунку потерпілої здійснила чотири транзакції на перерахування грошових коштів на свій банківській рахунок, відкритий в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ « ОЩАДБАНК », а саме спочатку на суму 1000 гривень 00 копійок, потім на 500 гривень 00 копійок, а також на 1000 гривень 00 копійок та 1100 гривень 00 копійок.

У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаялась, зазначила, що їй соромно за свої дії, вона розуміє, що така її поведінка була ганебною, але на той час не розуміла, що робить, бо перебувала у скрутному матеріальному стані та зробила цей вчинок з корисливих мотивів. Обвинувачена повідомила, що повністю погоджується із переліком вчинених нею дій, сумою викрадених грошових коштів, зазначених в обвинувальному акті. ОСОБА_4 додала, що публічно вибачається перед потерпілою за свої дії, повністю відшкодувала завдані нею збитки та зробила для себе висновки, запевнивши суд, що у подальшому такого роду проступків не допустить, усвідомила, що вчинила погано та дуже шкодує про свої вчинки, виразила готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Покази обвинуваченої у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

Допитана відповідно до положень статті 353 Кримінального процесуального кодексу України, у взаємозв`язку із частинами 2, 3, 5 - 14 статті 352 Кримінального процесуального кодексу України потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 22 грудня вона придбала собі новий телефон «Galaxy A07» та через декілька днів звернулась до своєї знайомої ОСОБА_4 з якою працює у Комунальному некомерційному підприємстві « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області з проханням допомогти встановити на її мобільний телефон застосунки « ДІЯ » та « Приват24 », на що обвинувачена погодилась. Через декілька днів, точної дати вона не пам`ятає, ОСОБА_4 , з якою в той день вони перебували на одній зміні, встановила їй додатки « ДІЯ » та « Приват24 », передавши відповідні логіни та паролі. Після чого вона не заходила у застосунок « Приват 24 » та не перевіряли свої рахунки. У січні 2026 року, більш точної дати не пам`ятає, вона звернулась до своєї племінниці ОСОБА_8 , або там допомогла перевірити її рахунки у застосунку « Приват24 » й тоді виявилось, що на її кредитній картці відсутні гроші близько 4000 гривень 00 копійок. З цього приводу вона відразу звернулась до відділення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК », де їй повідомили, що напевно її кредитною карткою скористались шахраї та порекомендували звернутись до органів поліції. 22 січня 2026 року вона звернулась з заявою про вчинене кримінальне правопорушення до відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області та в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що до викладення грошей з банківської картки причетна ОСОБА_4 .

Наразі обвинувачена повернула їй грошові кошти у сумі 5500 гривень 00 копійок з урахуванням відсотків, нарахованих банком, а тому претензій матеріального характеру до ОСОБА_4 у неї не має, по-людські вона її пробачила.

Оцінюючи показання потерпілої суд визнає їх належними, оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Також суд вважає ці покази достовірними, оскільки останні отриманні у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно із статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, про це наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі з єдиним унікальним № 154/3213/16.

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина 2 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України).

В свою чергу, із досліджених судом у судовому засіданні в порядку, передбаченому положеннями статті 358 Кримінального процесуального кодексу України, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо, разом із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертами досліджень та зроблених за їх результатами висновків, що суд дослідив у порядку § 3 Глави 28 Розділу IV Кримінального процесуального кодексу України, які були надані стороною обвинувачення, встановлено наступне.

Як убачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) 21 січня 2026 року о 12 годині 04 хвилини поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_9 від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , прийнято заяву, відповідно до якої остання, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за статтею 383 Кримінального кодексу України, просила вжити заходів до ОСОБА_4 , яка скориставшись її банківськими даними, які вона передала їй для налаштування мобільного телефону, здійснила грошові перекази з її рахунку невідомим їй контрагентам без її згоди, чим спричинила їй матеріальні збитки в сумі близько 4000 гривень 00 копійок, остаточні дані будуть уточнені після отримання виписки з банку.

З виписки рахунку № НОМЕР_3 (картка НОМЕР_5 ), відкритого на ім`я ОСОБА_3 , вбачається наявність здійснення переказів з банківського рахунку на банківську картку № НОМЕР_4 , емітовану АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ « ОЩАДБАНК », а саме: 18 січня 2026 року о 11 годині 54 хвилини на суму 1005 гривень 00 копійок (з урахуванням комісії); 18 січня 2026 року о 17 годині 19 хвилин на суму 505 гривень 00 копійок (з урахуванням комісії); 18 січня 2026 року о 20 годині 31 хвилину на суму 1005 гривень 00 копійок (з урахуванням комісії); 18 січня 2026 року о 22 годині 30 хвилин на суму 1105 гривень 50 копійок (з урахування комісії).

Відповідно до заяви, складеної власноруч ОСОБА_3 , на ім`я старшого слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітану поліції ОСОБА_11 , остання надала працівникам поліції дозвіл на огляд її мобільного телефону «Samsung Galaxy A07» без паролю, для огляду додатку « Приват24 » з веденням нею особистого паролю.

Згідно протоколу огляду предмету та фототаблиці, складених 10 лютого 2026 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 , а також CD-диску до нього, остання у період часу з 10 години 40 хвилин по 11 годину 15 хвилин у відповідності до приписів статтей 93, 104 - 107, 223, 237 Кримінального процесуального кодексу України у присутності власника мобільного телефону ОСОБА_3 , провела огляд мобільного телефону марки «Galaxy A07», модель SM-A07F/DS, серійний номер НОМЕР_6 . На мобільному пристрої пароль не встановлено. При розблокуванні, введено комбінацію *#06# отримано номер ідентифікуючої ознаки. При введенні комбінації *#161# отримано номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . При відкритті, на екрані мобільного телефону мається значок « ПриватБанк », при натисканні якого введено числовий та буквенний пароль (вказаний ОСОБА_3 ) після чого здійснено вхід до особистого кабінету. На екрані висвітилося віконце з кредитною карткою, при натисканні на яку виявлено наступний рух грошових коштів: «нд. 18 січня на картку 22:30 сума - 1138.67 UAH, на картку 20:31 сума - 1035.15 UAH, на картку 17:19 сума - 520.15 UAH, на картку 11:54 сума - 1035.15 UAH. Сб. 10 січня на картку 20:20 сума - 1035.15 UAH. 29.12.2025 зі своєї картки НОМЕР_7 ОСОБА_4 о 17:32 зарахування +700,00 UAH. 22.12.2025 мобільний телефон - 5006.00 UAH».

Відповідно до розписки, складеної власноруч ОСОБА_3 , на ім`я старшого слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітану поліції ОСОБА_11 , остання отримала від працівників поліції свій мобільний телефон «Samsung Galaxy A07» в повному та неушкодженому стані, зобов`язалась його зберігати задля збереження інформації, яка може мати важливе значення для досудового розслідування.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів, складених 04 березня 2026 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 , остання у період часу з 10 години 40 хвилин до 10 години 50 хвилин, керуючись статтями 103 - 107, 165 Кримінального процесуального кодексу України, на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2026 року (справа № 635/1429/26, провадження № 1-кс/635/227/2026) про тимчасовий доступ до речей та документів, вилучила копію наявної у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК » інформації в електронному вигляді, яка записана на оптичний носій інформації - СD-R диск з написом ЄРДР-64вх.3719634-ВБ LH6157 ЕВ230212591.

Відповідно до протоколу огляду речей та фототаблиці до нього, складених 05 березня 2026 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 , а також CD-диску до нього, остання у період часу з 15 години 00 хвилин по 15 годину 25 хвилин у відповідності до приписів статтей 93, 99, 100, 104 - 107, 223, 237 Кримінального процесуального кодексу України провела огляд речей - паперового конверту, в якому міститься диск з інформацією, який в ході досудового розслідування 04 березня 2026 року отримано на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області про тимчасовий доступ до речей та документів у банківській установі АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК » по картковому рахунку НОМЕР_3 . Проводячи огляд предмету встановлено: об`єктом огляду є паперовий конверт білого кольору, у якому мається диск білого кольору, на якому є гравірування іноземними літерами «Verbatim» «CD-R compact disc Recordable», «700 MB», «52x speed vitesse velocidad», «80 min». Окрім цього, на диску наявні написи чорного кольору « ОСОБА_13 », «ЄРДР - 64», «вх. 3719634-ВБ № LH6157 ЕВ230212 59 1». При запуску даного оптичного носія встановлено, що на ньому маються 2 (дві) папки та 2 (два) документи, а саме: 1. «0000005272721428.zip» від 25 лютого 2026 року типу «Сжатая ZIP-папка» розміром 4 017 КБ; 2. «0000005272730206.zip» від 25 лютого 2026 року типу «Сжатая ZIP-папка» розміром 3 947 КБ; 3. ???«.checksum.md5» від 25 лютого 2026 року типу «файл MDS»» розміром 1 КБ. 4. ???«0000005272712946.pdf» від 25 лютого 2026 року типу «Microsoft Edge PDF

Document» розміром 52 КБ. ???Також міститься інформація 2025-06-27_11-14-30 від 30 червня 2025 року розміром 4 688 КБ, яка йменується як файл, підготований для запису

на диск. Огляд зазначених документів проводився відповідно до їх структурного розміщення - зверху вниз. Проводячи огляд папки «0000005272721428.zip» від 25 лютого 2026 року типу «Сжатая ZIP-папка» розміром 4 017 КБ встановлено, що вона містить дві зжаті папки під назвою: «0000005262640967» розміром 6 КБ, в яку вміщено файл 2427800649 1131716688 5457082..» об`ємом 1 КБ та файл «ір» об`ємом 5 КБ; «0000005262876808» розміром 4011 КБ, в яку вміщено папку «1131716688_5457082547565205..», в якій міститься три папки («0000000935018692», «0000000935022138», «0000005162318154» та файл «0000005162279852». В ході огляду документу виявлено наявність файлу з цифровими позначками, датовані 10.01.2026 та 18.01.2026, з якого виготовлено роздруківку в якій зазначено прив`язку до номеру мобільного телефону НОМЕР_2 (яким користується ОСОБА_3 , яку долучено до протоколу.

Постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 від 05 березня 2026 року «Про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання» визнано в якості речового доказу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026221160000064 від 22 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, диск білого кольору, на якому є гравірування іноземними літерами «Verbatim» «CD-R compact disc Recordable», «700 MB», «52x speed vitesse velocidad», «80 min», на диску наявні написи чорного кольору « ОСОБА_13 », «ЄРДР - 64», «вх. 3719634-ВБ № LH6157 ЕВ230212 59 1», який долучено до матеріалів кримінального провадження.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів, складених 19 березня 2026 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 , остання у період часу з 10 години 20 хвилин до 10 години 45 хвилин, керуючись статтями 103 - 107, 165 Кримінального процесуального кодексу України, на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2026 року (справа № 635/1429/26, провадження № 1-кс/635/226/2026) про тимчасовий доступ до речей та документів, вилучила копію наявної у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ « ОЩАДБАНК » інформації в електронному вигляді, яка записана на оптичний носій інформації - DVD диск з написом ЄРДР 12026221160000064.

Відповідно до протоколу огляду речей та фототаблиці до нього, складених 19 березня 2026 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 , а також CD-диску до нього, остання у період часу з 14 години 05 хвилин по 14 годину 55 хвилин у відповідності до приписів статтей 93, 99, 100, 104 - 107, 223, 237 Кримінального процесуального кодексу України провела огляд речей - паперового конверту, в якому міститься диск з інформацією, який в ході досудового розслідування 19 березня 2026 року отримано на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області про тимчасовий доступ до речей та документів у банківській установі АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО « ОЩАДБАНК » за банківською карткою № НОМЕР_4 . Відкриваючи вказаний паперовий конверт, всередині мається диск білого кольору, на якому є гравірування іноземними літерами «Му MEDIA» «DVD-R compact disc», «4,7 MB». При запуску даного оптичного носія встановлено, що на ньому мається 1 (одна) папка. Проводячи огляд зазначеної папки встановлено, що вона містить наступні папки та файлові документи: НОМЕР_4 17.03.2026 15:24 Microsoft Excel 418 КБ; SY Auditlog WB Login Forced 18:03:2026 10:38 Microsoft Excel 257 КБ; Microsoft Excel 418 КБ; НОМЕР_8 17.03.2026 15:15 Firefox HTML Doc 1033 КБ; НОМЕР_8 17.03.2026 15:17 Microsoft Excel 111 КБ; ДКБО 17.03.2026 15:19 Firefox HTML PDF Doc 8179 КБ; Інф 17.03.2026 15:28 Microsoft World 211 КБ; Надання інф_Пугач180226 18.03.2026 10:29 Microsoft World 43 КБ; Паспорт+іпн 17.03.2026 15:19 Firefox PDF Doc 710 КБ; Ухвала 17.03.2026 14:18 Firefox PDF Doc 397 КБ. При відкритті файлового документу «4483---77, датованого 17.03.2026, встановлено наявність руху грошових коштів, з яких виділено файли, які є додатком до протоколу огляду. При відкритті файлу «Паспорт+іпн», встановлено наявність особистих документів на ім`я ОСОБА_4 , які є додатком до даного протоколу.

Постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 від 19 березня 2026 року «Про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання» визнано в якості речового доказу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026221160000064 від 22 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, диск білого кольору, на якому є гравірування іноземними літерами «Му MEDIA» «DVD-R compact disc», «4,7 MB», який долучено до матеріалів кримінального провадження.

З листа головного лікаря Комунального некомерційного підприємства « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_14 від 23 березня 2026 року № 131, а також витягів з наказу від 10 липня 2025 року № 78-ос та від 31 липня 2025 року № 87-ос, убачається, що ОСОБА_3 прийнята на одну ставку молодшою медичною сестрою відділення лікування хворих хірургічного профілю з 11 липня 2025 року, а ОСОБА_4 прийнята на одну ставку молодшою медичною сестрою відділення для лікування хворих хірургічного профілю з 03 серпня 2025 року з випробувальним терміном строком на два місяця.

Як убачається з графіків роботи відділення лікування хворих хірургічного профілю Комунального некомерційного підприємства « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області з 01.12.2025 по 31.12.2015 року та з 01.01.2026 по 31.01.2026 року молодша медсестра ОСОБА_3 та молодша медсестра ОСОБА_4 були на одній зміні, зокрема, 29 грудня 2025 року, 10 січня 2026 року, 11 січня 2026 року, 18 січня 2026 року, 19 січня 2026 року тощо.

Надаючи оцінку усім письмовим доказам суд відмічає наступне.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 Кримінального процесуального кодексу України).

Приписами статті 86 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, підтверджуються обставини, регламентовані статтею 91 вказаного нормативно - правового акту України.

Суд зауважує, що підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, так як не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих статтею 87 Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи підтверджені наявними у справі доказами, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, також визнає фактичні обставини справи доведеними.

При кваліфікації дій обвинуваченої суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу України може наставати кримінальна відповідальність (частина 1 статті 18 Кримінального кодексу України), про що вказано у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 761/37225/20.

В цьому випадку щодо крадіжки слід врахувати, що частина 4 статті 184 Кримінального кодексу України, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», яка дії з 07 березня 2022 року, визначено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене у тому числі в умовах воєнного стану.

На території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та строк якого діє до теперішнього часу.

Як визначено у статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права (пункт 28 постанови Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 457/885/22).

Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22 зроблено висновок щодо застосування положень частини 4 статті 184 Кримінального кодексу України за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану». Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дійшла правового висновку, що з урахуванням змін, внесених Законом України від 03 березня 2022 року № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», норма закону України про кримінальну відповідальність, передбачена частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, підлягає застосуванню у разі вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану. Тобто за наведеною нормою права кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.

Відповідно до пунктів 3 - 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 11 вересня 2019 року у справі № 725/2266/18, крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

В розрізі положень статті 361 Кримінального кодексу України інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів (стаття 1 Закону України від 05 липня 1994 року № 80/94-ВР «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах»).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2018 року у справі №686/6613/16-к вказав, що у разі визнання особи винуватою у вчиненні декількох діянь, які відповідають складу злочину, передбаченого однією і тією самою статтею (частиною статті) закону про кримінальну відповідальність, всі ці діяння кваліфікуються в сукупності за відповідною статтею (частиною статті) лише один раз і окремої кваліфікації не потребують.

З огляду на наведене, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку щодо доведеності стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, оскільки остання дійсно своїми умисними діями 29 грудня 2025 року здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, при цьому 18 січня 2026 року повторно здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, а також вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд доходить висновку про те, що вина ОСОБА_4 доведена повністю. Дії її відповідають складам кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 361, а також частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.

Підстав, у відповідності до частини 3 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій, суд виходить з наступного.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України, особливостей та обставин їх вчинення, й доходить висновку, що обвинуваченою скоєні кримінальні правопорушення, які за частинами 1 та 2 статті 361 Кримінального кодексу України відносяться до категорії нетяжких злочинів, а за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України - до категорії тяжкого злочину.

Вивчаючи особу винної шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_12 у селі Преображенне Сватівський район Луганська область, є громадянкою України, має середньо-спеціальну освіту, розлучена, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За станом здоров`я не має специфічних особливостей, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про її осудність. ОСОБА_4 офіційно працевлаштована, працює у Комунальному некомерційному підприємстві « Нововодолазька центральна лікарня » Нововодолазької селищної ради Харківської області на посаді молодшої медичної сестри відділення для лікування хворих хірургічного профілю, де згідно наданої характеристики від 20 лютого 2026 року зарекомендувала себе відповідальною та дисциплінованою працівницею, швидко та якісно виконує поставлені задачі, користується повагою у колективі, чітко дотримується покладених на неї обов`язків, чемно поводиться зі співробітниками та пацієнтами відділення, комунікабельна та пунктуальна; за час роботу у медичному закладі до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, внутрішній порядок не порушувала.

Також встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проте згідно повідомлення Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 12 лютого 2026 року № 2/59 ОСОБА_4 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , разом із нею за вищевказаною адресою перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За місцем фактичного проживання ОСОБА_4 згідно з характеристикою депутату округу № 2 Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_15 від 20 лютого 2026 року № 02-27/388 характеризується задовільно, нарікань та скарг щодо неправомірних дій чи асоціальної поведінки останньої не надходило, компрометуючі дані відсутні.

ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, що убачається із довідки УІПА Головного управління Національної поліції в Харківській області та ДІ МВС України № 79-09022026/63090 станом на 09 лютого 2026 року; на обліку в Харківському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на даний час не перебуває (довідка від 10 лютого 2026 року № 109/24/26/1-26).

З досудової доповіді, складеної 01 вересня 2026 року начальником Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_16 щодо ОСОБА_4 , убачається, що орган пробації вважає, що є середній ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. На думку органу пробації виправлення цієї особи без ізоляції від суспільства можливе. У випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробування, орган пробації вважає доцільним, крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 статті 76 Кримінального кодексу України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

У даній справі в силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає повне визнання вини та щире каяття, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щире каяття в даному випадку полягає у визнанні обвинуваченою в суді обставин, регламентованих пунктом 1 частини 2 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України щодо події кримінальних правопорушень, у тому числі часу, місця, способу вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчинених кримінальних правопорушень, яке виявляється в тому, що вона визнала свою провину у повному обсязі під час розгляду справи у суді та під час досудового розслідування, висловлювала жаль з приводу вчиненого та публічно вибачилась перед потерпілою та судом, повністю відшкодувала завдані збитки.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних правопорушень, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачена під час судового розгляду справи постійно висловлювала щирий жаль з приводу учинених нею дій та осуд своєї поведінки.

Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Це може полягати зокрема у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення кримінального правопорушення, викритті інших співучасників, визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину, повідомленні про їхнє місцезнаходження, поданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом тощо.

В даному випадку активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України та розгляду справи у порядку, визначеному частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України. Також, як підтвердив прокурор у судовому засіданні, ОСОБА_4 не відмовлялась від співпраці з працівниками поліції, відразу надавала усі необхідні пояснення та не намагалась уникнути відповідальності та відверто усе розповіла. Жодних фактів перешкоджанню слідству у встановлені істини у кримінальному провадженні встановлено не було, а тому дії обвинуваченої можливо розцінювати як активне сприяння слідству.

Відсутність претензій матеріального характеру в частині збитку від крадіжки у потерпілої особи, указує на можливість урахування обставини визначеної пунктом 2 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України.

Обставин, що у відповідності до частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , у обвинувальному акті не наведено та судом не встановлено.

З цього суд зазначає, що обставини, що обтяжують покарання, - це вичерпно перелічені в законі та встановлені судом різного роду чинники об`єктивного або суб`єктивного характеру, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, однак підвищують ступінь суспільної небезпечності винної особи і (або) вчиненого нею кримінального правопорушення і у зв`язку з цим є підставою для призначення більш суворого покарання.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 Кримінального процесуального кодексу України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

За приписами статті 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Пунктом 6 частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що обвинувальний акт має містити, у тому числі, відомості щодо наявності або відсутності обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченому.

Отже, в разі відсутності в обвинувальному акті у відповідності до пункту 6 частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обставин, які обтяжують покарання, визнання судами на підставі частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України їх такими, що обтяжують покарання з подальшим їх врахуванням під час його призначення, не узгоджується з положеннями статті 337 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналогічної правової позиції притримується й Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 11 червня 2024 року у справі № 175/2963/22 (провадження № 51-7756км23), від 08 травня 2024 року у справі № 507/1580/22 (провадження № 51-7515км23), від 29 травня 2024 року у справі № 201/137/21 (провадження № 51-7324км23).

При призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

У Рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України вказав, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди тощо.

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18 (провадження № 51-2615км19)).

Згідно з приписами статті 8 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50 і 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Так, призначаючи покарання обвинуваченій у даній справі, суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, керується вимогами статті 65 Кримінального кодексу України, а саме: враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які за частинами 1 та 2 статті 361 Кримінального кодексу України в силу приписів статті 12 цього кодексу відносяться до нетяжких злочинів, а за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України - до тяжкого злочину, конкретні обставини їх вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, вартість викраденого майна - грошових коштів, які повністю відшкодовані потерпілій та яка будь-яких претензій до обвинуваченої не має, дані про особу винної, яка розлучена, має на утриманні малолітню дитину, має офіційне працевлаштування, за яким характеризується виключно з позитивної сторони, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким також задовільно характеризується; до кримінальної відповідальності притягується вперше, повністю визнала свою провину і усвідомила негативні наслідки своєї поведінки, не намагалась уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дані кримінальні правопорушення, за першою вимогою з`являлась до суду та надала правдиві покази щодо обставин вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Також суд бере до уваги зміст висновку органу пробації про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства й враховує позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченій покарання: за частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України у виді двох років позбавлення волі, за частиною 2 статті 361 Кримінального кодексу України у виді 2 років позбавлення волі, за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України у виді 5 років позбавлення волі та визначити остаточне покарання на підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням приписів статтей 75, 76 Кримінального кодексу України щодо звільнення від відбуття покарання із встановленням іспитового строку на два роки, з яким погодилась потерпіла та обвинувачена.

Враховуючи наведене у сукупності, виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та поміщення її на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому їй необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкціями частин 1 та 2 статті 361 та частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, з одночасним застосуванням приписів частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України щодо визначення остаточного покарання, а також застосуванням приписів статті 75 Кримінального кодексу України про її звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.

При цьому, застосування інституту призначення покарання з випробуванням, підґрунтям якого є тяжкість та ступінь суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, не узгоджуються із усталеною правовою позицією, відповідно до якої врахування тих чинників, які охоплюються об`єктивною стороною кримінального правопорушення, для посилення кримінальної відповідальності поза зв`язком із іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного, не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов`язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.

Також слід врахувати з цього приводу позицію, викладену Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 17 квітня 2018 року у № 298/95/16-к (провадження № 51-2501км18), де зауважено, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Дане покарання, що призначається обвинуваченій, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Долю речових доказів по справі слід вирішити в порядку, визначеному частиною 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України, керуючись статтями 12, 50, 63, 65 - 67, 75, 76, частиною 4 статті 185, частинами 1 та 2 статті 361 Кримінального кодексу України, а також статтями 84, 91, 100, пунктом 3 частини 1 статті 118, частинами 1 та 2 статті 122, частино 2 статті 124, частиною 1 статті 126, статтями 131 - 132, частиною 3 статті 349, статтями 368 - 371, 373 - 376, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винною у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 361 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити їй покарання:

за частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за частиною 2 статті 361 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити до відбування ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до частини 1 статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку на 2 (два) роки та покладенням на неї обов`язків, передбачених частиною 1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Запобіжний захід ОСОБА_17 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Початок перебігу іспитового строку ОСОБА_17 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2026 року під № 12026221160000064:

диск білого кольору, на якому є гравірування іноземними літерами «Verbatim» «CD-R compact disc Recordable», «700 MB», «52x speed vitesse velocidad», «80 min», на диску наявні написи чорного кольору « ОСОБА_13 », «ЄРДР - 64», «вх. 3719634-ВБ № LH6157 ЕВ230212 59 1», визнаний постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 від 05 березня 2026 року,

диск білого кольору, на якому є гравірування іноземними літерами «Му MEDIA» «DVD-R compact disc», «4,7 MB», визнаний постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 від 19 березня 2026 року - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом строку їх зберігання.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілій.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1