Ухвала суду № 139491417, 04.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового рішення

04 вересня 2026 року справа № 580/6136/26 м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538), що полягає у ненаданні на звернення ОСОБА_1 від 30.03.2026 (вх. № 8660/К-2300-26 від 03.04.2026) належним чином завірених копій документів з пенсійної справи, а саме: розпорядження про призначення пенсії по інвалідності від 2014 року, останнього розпорядження про перерахунок пенсії по інвалідності станом на 2024 рік, рішення про переведення на пенсію за віком з січня 2025 року, форми «РС-право» станом на січень 2025 року, а також роздруківки форми ОК-5 (ОК-7) за 2004 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) підготувати та надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом направлення на її поштову адресу належним чином завірені копії наступних документів: розпорядження (рішення) про призначення пенсії по інвалідності від 2014 року; останнє розпорядження (рішення) про перерахунок пенсії по інвалідності станом на 2024 рік з розрахунком стажу та заробітку; рішення (розпорядження) про переведення на пенсію за віком з січня 2025 року; Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.06.2026 5 детальний розрахунок пенсії за віком (форма «РС-право») станом на січень 2025 року; роздруківку форми ОК-5 (ОК-7) за 2004 рік.

Ухвалою від 15 липня 2026 року у справі № 580/6136/26 Черкаський окружний адміністративний суд клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про закриття провадження у справі задовольнив та на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії закрив.

ОСОБА_1 через свою представницю звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:

- ухвалити додаткове судове рішення у справі № 580/6136/26 щодо розподілу судових витрат;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Заява мотивована тим, що у позовній заяві на виконання статті 134 КАС України наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат 15000,00 грн у кожній судовій інстанції, а також на підставі частини сьомої статті 139 КАС України заявлено клопотання про те, що докази щодо остаточного розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) будуть подані суду впродовж п`яти днів після ухвалення рішення у справі, оскільки остаточний розрахунок за договором про надання правничої допомоги залежить від фактичного обсягу наданої допомоги. Лише 08.07.2026, тобто майже через місяць після пред`явлення позову та після відкриття провадження у справі, відповідач листом вих. № 2300-0202-8/52411 направив на адресу позивачки належним чином завірені копії всіх витребуваних документів, чим у повному обсязі задовольнив позовні вимоги.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 провадження у справі закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України - у зв`язку з тим, що оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень. Водночас у резолютивній частині ухвали зазначено: «Розподіл судових витрат не здійснювати» - з тих мотивів, що позивачка звільнена від сплати судового збору та «не надала доказів понесення інших судових витрат». Проте на момент постановлення ухвали від 15.07.2026 не сплив п`ятиденний строк на подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, зарезервований позивачкою відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України.

Питання про розподіл витрат позивачки на професійну правничу допомогу в ухвалі від 15.07.2026 по суті не вирішувалося: суд не досліджував ані факту надання правничої допомоги, ані розміру та співмірності відповідних витрат, оскільки докази на їх підтвердження, відповідно до зарезервованого частиною сьомою статті 139 КАС України права, підлягали поданню протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Відтак наявні всі передбачені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України само по собі є констатацією судом того факту, що оскаржувані порушення існували та були виправлені суб`єктом владних повноважень уже після звернення позивача до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.02.2026 у справі № 751/4667/24 сформулював висновок, що частина друга статті 238 КАС України покладає на суд обов`язок вирішити питання про розподіл судових витрат у разі закриття провадження, однак не встановлює спеціального алгоритму їх розподілу саме у випадку виправлення порушення суб`єктом владних повноважень (пункт 8 частини першої статті 238 КАС України); за відсутності прямого нормативного регулювання підлягає застосуванню частина восьма статті 139 КАС України та принцип, за яким судові витрати покладаються на сторону, з вини якої виник спір.

Протилежний підхід - залишення витрат за позивачкою - заохочував би суб`єктів владних повноважень ігнорувати законні вимоги громадян до моменту звернення до суду, а після відкриття провадження уникати будь-якої відповідальності шляхом «добровільного» виправлення порушення, що не відповідає ані завданням адміністративного судочинства (стаття 2 КАС України), ані принципу верховенства права.

Також представниця позивачки вказала, що заявлений розмір витрат є співмірним із критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України: адвокатом здійснено правовий аналіз документів і законодавства, складено позовну заяву з повним пакетом додатків, забезпечено супровід справи та складено цю заяву з розрахунком; справа мала істотне значення для позивачки - особи з інвалідністю ІІ групи, пенсіонерки, для якої отримання документів пенсійної справи було необхідним для перевірки правильності обчислення пенсії та подальшого захисту пенсійних прав

До суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якому представниця відповідача просить у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовити повністю.

В обґрунтування заперечення представниця зазначила, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Право сторони на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу виникає лише за умови ухвалення остаточного судового рішення на її користь, яким вирішено спір по суті та яке набрало законної сили. Скасування Верховним Судом рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові виключає компенсацію витрат, понесених на стадії апеляційного розгляду, оскільки суперечить принципам справедливості та рівності сторін.

Представниця відповідача вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу, є завищеними та не співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та тривалістю розгляду справи, а отже заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн не належить до задоволення. Окрім того, в ухвалі від 15.07.2026 у справі № 580/6136/26 за позовом ОСОБА_1 про закриття провадження у справі було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, отже вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення суд врахував, що відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки справу № 580/6136/26 суд розглянув у письмовому провадженні, то і заяву про ухвалення додаткового рішення суд вирішив розглянути в тому самому порядку.

Ключовим питанням, яке суд має вирішити під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, є те, чи може суд розподілити судові витрати на правову допомогу згідно з положеннями статті 139 КАС України у зв`язку із закриттям провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 вказаного Кодексу.

Під час вирішення означеного питання суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.001303, від 27 квітня 2023 року у справі № 260/3162/22, від 05 березня 2025 року у справі № 160/17422/23, від 07 серпня 2025 року у справі № 520/25012/24 Верховний Суд зазначив, що положення частини другої статті 134 КАС України зобов`язують суд за результатами розгляду справи (у тому числі коли він закінчується закриттям провадження) провести розподіл витрат на правничу допомогу адвоката разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України. Проте указана норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Водночас частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отож за відсутності чіткого правового регулювання процесуальним законом розподілу судових витрат саме у спірному випадку суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

Під час вирішення питання про можливість застосування у цій справі положень частини восьмої статті 139 КАС України суд зазначає таке.

30.03.2026 позивачка звернулася до відповідача із заявою, у пункті 6 якої просила надати завірені копії документів з її пенсійної справи. До відповіді від 04.05.2026 № 9750-8660/К-02/8-2300/26 відповідач копій документів не надав, обмежившись пропозицією самостійно ознайомитися з матеріалами пенсійної справи через вебпортал або при особистому зверненні.

09.06.2026 позивачка через свою представницю звернулася з позовом до ГУ ПФУ в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії і ухвалою від 15 червня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.07.2026 листом вих. № 2300-0202-8/52411 відповідач фактично надіслав позивачці копії документів, що і стало підставою для задоволення клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного, суд зауважує, що спір у цій справі виник саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, та вважає, що у спірному випадку є підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат на правову допомогу згідно з положеннями статті 139 КАС України.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд врахував таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представниця позивачки подала суду договір про надання правничої допомоги від 30 березня 2026 року (далі Договір), укладений між Адвокатом Скіць Еммою Кароївною (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт), відповідно до п. 1.1 предметом цього Договору є надання Адвокатом Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання, підписання та подача заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення та здійснення представництва інтересів (захисту) Клієнта у всіх судових органах України.

Згідно з п. 4.1 Договору сторонами узгоджено, що вартість послуг Адвоката (гонорар) визначається залежно від тривалості, складності, обсягу виконаних робіт за професійну правничу допомогу, надану Адвокатом у кожній судовій інстанції окремо та встановлюється і сплачується на підставі оформленого між Сторонами Акту наданих послуг.

Відповідно до п. 4.2 Договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Представниця позивачки до заяви про ухвалення додаткового рішення додала Акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 16 липня 2026 року за договором про надання професійної правничої допомоги (далі Акт приймання-передачі), п. 1 якого передбачено, що На виконання договору про надання професійної правничої допомоги Адвокат надав, а Клієнт прийняв професійну правничу допомогу у справі № 580/6136/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Черкаський окружний адміністративний суд), а саме:

1.1 Вивчення та правовий аналіз документів Клієнта, законодавства і судової практики, консультування, вироблення правової позиції - 1,5 год - 3750,00 грн;

1.2 Складання позовної заяви з формуванням додатків та подання позову через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС - 2,5 год - 6250,00 грн;

1.3. Ознайомлення з процесуальними документами у справі (ухвали суду від 15.06.2026 та 15.07.2026, клопотання відповідача, лист відповідача від 08.07.2026 з документами), аналіз та консультування Клієнта - 1,0 год - 2500,00 грн;

1.4. Складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з детальним описом робіт та розрахунком - 1,0 год - 2500,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі загальна вартість наданої професійної правничої допомоги становить 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) (6,0 год Ч 2500,00 грн/год), яку Клієнт сплатив відповідно до умов договору.

Також до заяви про ухвалення додаткового рішення представниця позивачки додала ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі № 580/6136/26. У детальному описі вказано про те, що професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалась адвокатом Скіць Еммою Кароївною на підставі договору про надання професійної правничої допомоги та ордера. Погодинна ставка гонорару адвоката відповідно до договору становить 2500,00 грн за одну годину роботи. Детальний опис містить ті ж види професійної правничої допомоги у справі № 580/6136/26 на таку ж суму, що і Акт приймання-передачі.

Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення представниця позивачки додала квитанцію до прибуткового касового ордера від 16 липня 2026 року про прийняття від Косяк Світлани Михайлівни 15000 грн на підставі Акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від за договором про надання професійної правничої допомоги 16.07.2026.

Для розгляду заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 420/15183/23.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «…за загальними правилами частини першої статті 143 КАС України, питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.

Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.

Визначення частиною 7 статті 139 КАС України судових витрат не лише таких що сплачені, а й таких, що мають бути сплачені, не відміняє положень статті 143 КАС України, якою передбачено загальні підходи до порядку вирішення розподілу судових витрат саме під час постановлення рішення, постанови, ухвали.

Застосування положень статей 139 та 143 КАС України передбачає обов`язкове системне тлумачення цих норм, яке передбачає, що учаснику справи недостатньо лише «задекларувати» понесення в майбутньому судових витрат, а тим паче витрат на правову допомогу, а необхідно також довести неможливість з поважних причин оплатити її до прийняття рішення (постанови, ухвали) і на підтвердження таких причин надати відповідні докази.

Інакший підхід до розуміння природи судових витрат (зокрема витрат на правову допомогу) та порядку їх відшкодування, певною мірою узалежнить їх розмір від результатів розгляду справи і ускладнить можливість ревізії судом їх розміру на предмет розумності та співмірності відповідно до вимог частини 5 статті 134 та частини 9 статті 139 КАС України.

Крім того, визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.».

Схожі висновки Верховний Суд виклав у постанові від 16 червня 2025 року у справі № 160/8292/23, у постанові від 26 травня 2025 року у справі № 320/4042/22.

У справі № 580/6136/26 докази понесення судових витрат представниця позивачки надала після постановлення ухвали про закриття провадження у справі, а у позовній заяві, на виконання положень ч. 7 ст. 139 КАС України, повідомила, що докази про розмір судових витрат буде надано суду впродовж п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Подання таких доказів разом із позовом наразі є об`єктивно неможливим, оскільки остаточний розрахунок за договором про надання правничої допомоги залежить від фактичного обсягу витраченого адвокатом часу на ведення справи.

Під час надання оцінки покликанням представниці позивачки про об`єктивну неможливість подання доказів про розмір судових витрат до ухвалення рішення суд зазначає таке.

Як вище встановив суд, п. 4.1 Договору дійсно передбачає необхідність оформлення між сторонами Акту наданих послуг для визначення вартості послуг Адвоката (гонорар).

Разом з тим, Договір укладений між позивачкою та її представницею 30.03.2026, тобто до постановлення ухвали про закриття провадження у справі, однак представниця позивачки до позову цього договору не додала та не вказала об`єктивних причин неможливості подання такого договору разом з позовом.

Крім того, послуги, вказані у пунктах 1-3 Акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 16 липня 2026 року за договором про надання професійної правничої допомоги, надані адвокатом до постановлення ухвали про закриття провадження у справі, відтак, на переконання суду, докази понесення судових витрат в цій частині могли б бути подані представницею позивачки до постановлення такої ухвали.

Крім того, суд звертає увагу, що заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі (п. 1.4. Акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 16 липня 2026 року за договором про надання професійної правничої допомоги) є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які здійснені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не можуть бути відшкодовані.

За таких обставин суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі не може бути задоволена.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 242, 248, 249, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/6136/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана 04.09.2026.

СуддяВасиль ГАВРИЛЮК