Ухвала суду № 139490736, 02.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
02.09.2026
Номер справи
520/25315/26
Номер документу
139490736
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02 вересня 2026 року Справа № 520/25315/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також надані на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху матеріали, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 14 серпня 2026 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури про:

- стягнення з Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, передбаченої ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що завдана окремими положеннями п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, у розмірі 3 715 246,52 грн за період з 1 липня 2015 року по 13 грудня 2019 року включно;

- стягнення з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 13 грудня 2019 року по дату остаточного розрахунку, виходячи з розрахунку середньої заробітної плати у місячному розмірі 114 850,42 грн та денному розмірі 5 469,07 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів;

- стягнення з Держави Україна в особі Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, передбаченої ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що завдана окремими положеннями п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, у розмірі 1 127 360,97 грн за період з 16 грудня 2019 року по 10 вересня 2020 року включно;

- стягнення з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 13 грудня 2019 року по дату остаточного розрахунку, виходячи з розрахунку середньої заробітної плати у місячному розмірі 184 654,81 грн та денному розмірі 8793,08 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для її подання, встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, в якій навести поважні причини пропуску зазначеного строку та наданням відповідних доказів.

28 серпня 2026 року до суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку, в якій зазначено, що позивач вважає, що строк звернення до суду щодо основних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати ним не пропущено та, відповідно, поновленню не підлягає.

Разом із цим з метою виконання вимог ухвали суду про залишенням позовної заяви без руху позивач зазначив наступне.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2026 року у справі № 160/6949/20 (предметом розгляду в якій був позов колишнього прокурора про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, завданої положенням п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, визнаним неконституційним Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020) підтвердила, що заявлена у цій категорії справ матеріальна шкода фактично є різницею в заробітній платі.

Позивач наголошує, що формальне найменування вимоги як вимоги про «відшкодування матеріальної шкоди» не може бути єдиним критерієм для визначення застосовного строку без урахування фактичного змісту спірних правовідносин.

Заявлена позивачем до стягнення сума матеріальної шкоди визначена шляхом зіставлення належної йому заробітної плати (за періоди з 1 липня 2015 року по 13 грудня 2019 року та з 16 грудня 2019 року по 10 вересня 2020 року) за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» мінус фактично нарахована та виплачена заробітна плата за вказані періоди.

Отже, правова природа спірної шкоди нерозривно пов`язані із законодавством про оплату праці, а тому до вирішення питання про дотримання/недотримання строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог про стягнення шкоди необхідно враховувати приписи ст. 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, відповідно до яких у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також у заяві наголошено, що у випадку застосування судом шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, позивач просить врахувати, що відповідно до ст. 116 КЗпП України роботодавець зобов`язаний письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати і що згідно із чинною нормою ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк у справах про виплату всіх сум, належних при звільненні, законодавець пов`язує саме з одержанням письмового повідомлення про такі суми.

Позивач отримав відомості, необхідні для розрахунку матеріальної шкоди (які знаходились у володінні органів прокуратури), лише 30 березня 2026 року; звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із відповідним позовом (вперше) без зволікань 14 квітня 2026 року [справа № 520/8745/26, позовна заява повернута позивачу у зв`язку із пропуском строку для її подання].

Зауважив, що у цій категорії правовідносин тривалий час була відсутня сформована правова позиція щодо самої можливості стягнення матеріальної шкоди без спеціального закону, належного відповідача та способу її визначення, і лише 24 лютого 2026 року Об`єднана палата Верховного Суду сформулювала відповідні висновки (справа № 160/6949/20) та, зокрема, встановила методику визначення шкоди через порівняння фактично отриманого повного грошового забезпечення із заробітною платою, яка мала бути нарахована відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Також зазначив про існування різнорідної практики з приводу питання застосування строків звернення до суду в аналогічних спорах (справи № 340/1460/26, № 520/4676/26, № 280/3888/21), в яких аналогічні позови були допущені до розгляду по суті.

Крім цього у заяві зазначено, що постанови Верховного Суду, на які містяться посилання в ухвалі суду від 24 серпня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, не є тотожними та релевантними цьому спору: постанова від 14 грудня 2023 року у справі № 540/5398/21 спір щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій, постанова від 23. Грудня 2024 року у справі № 120/7981/24 спір щодо пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та пов`язане із цим відшкодування шкоди, постанова від 24 липня 2025 року у справі № 320/5355/22 містить висновок про зміст понять «дізнався» та «повинен був дізнатись» та не вирішує питання стосовно існування у конкретному виді правовідносин спеціальної норми щодо строку, встановленої іншим законом відповідно до ч. 1 та 3 ст. 122 КАС України.

Розглядаючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом суддя виходить з наступного.

Згідно із приписами ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Чинним законодавством встановлені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічною службою є, зокрема, діяльність прокурорів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц, від 5 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 зробила висновок, що якщо спір виник навіть після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, то такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, передбаченої ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої окремими положеннями п. 26 розділу VI Прикінцеві та Перехідні положення Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, за період з 1 липня 2015 року по 13 грудня 2019 року та з 16 грудня 2019 року по 10 вересня 2020 року.

Беручи до уваги наведене, суддя висновує, що для визначення строку звернення до суду щодо захисту права, передбаченого ч. 3 ст. 152 Конституції України, підлягає застосуванню абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначене було наведене в ухвалі суду від 24 серпня 2026 року про залишення позовної заяви без руху.

Стосовно посилань позивача на те, що заявлена позивачем до стягнення сума матеріальної шкоди визначена фактично є недооотриманою ним у періоди за періоди з 1 липня 2015 року по 13 грудня 2019 року та з 16 грудня 2019 року по 10 вересня 2020 року заробітної плати, а тому суд має виходити із приписів ст. 233 КЗпП України, - суддя зазначає, що позивач визначив належним способом захисту своїх порушених прав застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 152 Конституції України як норми прямої дії та стягнення з Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури на його користь матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати за періоди з 1 липня 2015 року по 13 грудня 2019 року та з 16 грудня 2019 року по 10 вересня 2020 року.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Разом із цим строки, визначені ст. 233 КЗпП України стосуються звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

При цьому індивідуальний трудовий спір характеризується вимогами щодо неврегульованих розбіжностей та протирічь між працівником та роботодавцем (органом), які виникли в процесі трудових і пов`язаних з ними правовідносин та/або з питань застосування трудового законодавства (та інших нормативних правових актів).

Беручи до уваги наведене, суддя відхиляє доводи позивача про те, що звернення до суду із даним позовом (в частині основні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди) має відбуватись із врахуванням строків, передбачених ст. 233 КЗпП України.

Стосовно посилань позивача на те, що строк звернення до суду із цим позовом треби відраховувати з дати отримання ним листів від відповідачів та доданих до листів документів, в яких зазначені відомості щодо структури та розміру проведених позивачу у періоди з 1 липня 2015 року по 13 грудня 2019 року та з 16 грудня 2019 року по 10 вересня 2020 року нарахувань (30 березня 2026 року), суддя виходить з такого.

Як зазначено вище, позовні вимоги позивача стосуються стягнення з Держави Україна в особі органів прокуратури на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, передбаченої ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що завдана окремими положеннями п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року визнані неконституційними.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні за змістом положення містяться в ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Зокрема, пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).

Рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 було оприлюднене на офіційному сайті Конституційного Суду України в день його ухвалення - 26 березня 2020 року.

Верховний Суд у постановах від 18 квітня 2022 року у справі № 540/5397/21, від 14 грудня 2023 рок у справі № 540/5398/21, від 23 грудня 2024 року у справі № 120/7981/24, від 24 липня 2025 року у справі № 320/5355/22 зазначив, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, слід обраховувати з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Враховуючи наведене, суддя виходить саме з вказаної дати (26 березня 2020 року) при визначенні дати, коли позивач вважається таким, що дізнався (або повинен був дізнатись) про порушення свого права.

Посилання позивача на те, що справи № 540/5397/21, № 540/5398/21, № 120/7981/24, № 320/5355/22 не є тотожними та релевантними до цієї справи, суддею відхиляються, так як в даному випадку важливим є саме висновок Верховного Суду про дату обрахування відліку строку звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом.

Відтак, саме з 27 березня 2020 року розпочався перебіг шестимісячного строку звернення позивача до адміністративного суду із даним позовом.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду із даним позовом 14 серпня 2026 року (а вперше із аналогічним позовом - 14 квітня 2026 року), позов поданий до Харківського окружного адміністративного суду (в частині основних позовних вимог) із пропуском процесуального строку для його подання.

Суддя вважає за необхідне зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальним законом зобов`язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України і що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними (постанови Верховного Суду 10 лютого 2023 року по справі № 640/20580/20, від 9 листопада 2023 року у справі № 520/12478/22, від 26 квітня 2024 року у справі № 160/6427/23 та інші).

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Враховуючи наведене, суддя висновує, що наведені позивачем у заяві про поновлення строку для звернення до суду із даним позовом в якості поважних причин обставини не свідчать про існування непереборних та об`єктивно нездоланних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

У постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 520/23062/24 (де позов був залишений без руху у зв`язку із недоліками в частині позовних вимог, а повернутий в цілому у зв`язку із не усуненням цих недоліків) Верховний Суд вказав, що норми КАС України установлюють вимоги до позову, а не до певних позовних вимог, а отже, суд перевіряє дотримання позивачем вимог до позову в цілому і наслідки недотримання останнім приписів КАС України стосуються усього позову, а не його окремої частини.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 72, 122, 123, 169, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Волгіна Н.П.

Часті запитання

Який тип судового документу № 139490736 ?

Документ № 139490736 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 139490736 ?

Дата ухвалення - 02.09.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 139490736 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 139490736 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 139490736, Харківський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 139490736, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 02.09.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 139490736 відноситься до справи № 520/25315/26

Це рішення відноситься до справи № 520/25315/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 139490735
Наступний документ : 139490737