Ухвала суду № 139490036, 28.08.2026, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/2709/26

Провадження № 2/723/4092/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Дедик Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Клапійчук Б.В.,

прокурора Дущака Г.С.,

представника позивача Чернівецької ОДА (Чернівецької ОВА) Лопачука В.М.,

представника відповідача Лютікової Н.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець цивільну справу за позовом заступника керівника Чернівецької окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі: Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації), Чернівецької районної державної адміністрації (Чернівецької районної військової адміністрації), Державної екологічної інспекції Карпатського округу, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне лісогосподарське спеціалізоване підприємство «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого Господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути частину земельної ділянки у власність держави,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває зазначена справа.

На стадії підготовчого розгляду справи представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лютікова Н.О. заявила клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки вважає, що у прокурора відсутні підстави для звернення з позовом.

Зазначає, що рішенням Конституційного суду №3-28/2024 від 03.12.2025р. речення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про право прокурора представляти інтереси держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, на яке посилається прокурор, як на правову підставу звернення з позовом, визнано неконттуційним та таким, то суперечить нормам ст. 131-1 Конституції України.

Посилається на те, що Конституційний Суд України, зважаючи на свої юридичні позиції, викладені, зокрема, у рішеннях від 18 листопада 2004 року № 17-рп/2004, від 8 липня 2016 року № 5-рп/2016, щодо розуміння закріпленого статтею 6 Конституції України принципу поділу влади в Україні, також наголошує, що статті 6, 19, пункт 14 частини першої статті 92, пункт 3 частини першої, частина друга статті 1311 Конституції України покладають на законодавця обов`язок під час унормування діяльності прокуратури формулювати приписи закону, які визначають порядок реалізації її конституційно встановлених функцій, так, щоб не допускати дублювання або підміни прокуратурою інших органів публічної влади, а також не наділяти її повноваженнями оцінювати належність виконання ними своїх функцій поза встановленими Основним Законом України механізмами.

Зазначає, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

Вказує, що Конституційний Суд України вважає, що акумулюючий ефект застосування окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону призводить до того, що прокурор фактично отримує можливість звертатися до суду в інтересах держави за відсутності належно визначених Законом випадків представництва прокурором інтересів держави в суді або критеріїв/ознак їх установлення, й таке нормативне регулювання призводить до втручання прокуратури у сферу повноважень інших суб`єктів владних повноважень та втручання у права різних заінтересованих суб`єктів.

З огляду на зазначене Конституційний Суд України доходить висновку, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать також статті 55, пунктам 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

До дискреційних повноважень суду, відповідно до норм ст. 56 ЦПК України віднесено вирішення питання про доведеність прокурором наявності в нього підстав на звернення з самостійним позовом до суду, в той же час сторона у справі вправі заперечувати перед судом відповідно до норм ст. 131-1 Конституції України наявності в даному конкретному спорі в прокурора «виключних обставин», які надають йому право на звернення з позовом до суду в інтересах конкретних державних органів.

В цьому контексті вважає за необхідне зазначити про існування в провадженні Сторожинецького районного суду цивільної справи № 723/2709/26 за позовом Великокучурівської сільської ради, та фізичних осіб - власників земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Чернівецької обласної ради, Чернівецької ОДА, ДП «Ліси України» про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні належними позивачам земельними ділянками шляхом визнання незаконними актів індивідуальної дії в частині, що стосуються земельних ділянок, що перебувають у власності Великокучурівської сільської ради та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (зокрема Рішення Чернівецької обласної ради XI сесії XXIII скликання № 68-11/2000 від 16.06.2000 року, Рішення Чернівецької обласної ради XXIII скликання № 133-16/01 від 25.09.2001 року, Розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації № 60-р від 10.01.2022 року) та зобов`язання вчинити дії.

Отже, в провадженні суду перебуває справа, де ставиться під сумнів належність земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:02:001:0127 площею 0,2244 га, власником якої є ОСОБА_1 до земель лісогосподарського призначення та природоохоронного фонду, та доводиться законність передачі вказаної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 .

Також зазначає, що прокурор не навів доказів про наявність виключного випадку для його звернення із самостійним позовом до суду, наявність якого передбачено ст. 131-1 Конституцією України для реалізації ним таких повноважень.

Вважає, що позов прокурора у справі № 723/2709/26 за своєю природою має на меті поставити громадянина в нерівні правові позиції з органами держави, законність дій і рішень яких оскаржуються в справі № 723/3740/25.

Просила залишити позов заступника керівника Чернівецької окружної прокуратури без розгляду.

У відповіді на відзив прокурор, що поданий до суду 10.08.2026, на клопотання про залишення позову без розгляду зазначають, що посилання представника відповідача на рішення Конституційного Суду України № 3-28/2024 від 03.12.2025 як на підставу для відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави є безпідставним та ґрунтується на неправильному тлумаченні змісту зазначеного рішення. Так, Конституційний Суд України визнав неконституційним положення абзацу третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва прокурором інтересів держави у суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. Водночас Конституційний Суд України не встановив негайної втрати чинності зазначеним положенням. Навпаки, у резолютивній частині рішення Суд прямо визначив строк, протягом якого відповідне положення зберігає чинність, а саме до 01.01.2027 року. Отже, до настання цієї дати спірна норма продовжує діяти та підлягає застосуванню. Таким чином, станом на момент звернення прокурора до суду та розгляду цієї справи положення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є чиним. За таких обставин вважає що посилання представника відповідача на рішення Конституційного Суду України № 3-28/2024 від 03.12.2025 як на доказ відсутності у прокурора відповідних повноважень є передчасним, а тому клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримала, просила його задоволити. Додатково пояснила, що посилання на рішення КСУ здійснено у контексті обов"язку прокурора довести підставність звернення з позовом до суду. Також зіслалася на положення Закону України "Про природно-заповідний фонд України" щодо регіональних ландшафтних парків, так як вважає, що спірна земельна ділянка має бути об"єктом вказаного парку. Однак суб"єкта Чернівецького регіонального ландшафтного парку не існує, рішення, які приймалися щодо даної земельної ділянки не є рішеннями владного органу, тобто немає об"єкту цивільних прав відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу та землекористувача. Таким чином, жоден з органів за позовом немає правових підстав для звернення до суду. Разом з тим, жоден з органів, які зазначені у позові, не обмежені у зверненні з позовом до суду. Посилання прокурора на неналежне здійснення функцій, самоусунення від виконання обов"язків не дає підстав для позову прокурора.

Прокурор у судовому засіданні заперечив у задоволенні клопотання, пояснив, що встановлено порушення інтересів держави в особі державних органів, зазначених позивачами, з якими тривала переписка, однак через бездіяльність останніх прокурор звернувся з позовом. Через відсутність регіонального ландшафтного парку повноваження щодо спірної земельної ділянки належить органам, в інтересах яких подано позов.

Представник позивача Чернівецької ОДА (Чернівецької ОВА) у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що на підставі ст. 189 ЦПК України воно не підлягає розгляду у підготовчому засіданні. Для оцінки підставності звернення прокурора з даним позовом треба з"ясувати обставини справи, дослідити докази. Тому слід відмовити у його задоволенні за передчасністю та необгрунтованістю.

Представники позивачів Чернівецької районної державної адміністрації (Чернівецької районної військової адміністрації), Державної екологічної інспекції Карпатського округу у судове засідання не з"явилися, будучи належно повідомленими про час та місце його проведення.

Представник Державної екологічної інспекції Карпатського округу Книговський В.О. надав заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та зазначив, що Чернівецькою окружною прокуратурою, якою подано позов, зібрані всі докази у справі, нею можуть надаватись пояснення по справі та здійснюватись представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду, прокурор обгрунтував його тим, що предметом спору є земельна ділянка природно-заповідного фонду, як об"єкт особливої охорони та обмежений в обороті, яка протиправно втратила даний статус і перейшла з державної у приватну власність, що є порушенням інтересів

держави.

Як на причину посилається на кримінальне провадження №12023260000000727 від 22.12.2023 за ч. 2 ст. 364 КК України, у ході якого встановлено, що спірна земельна ділянка передана відповідачу у приватну власність на підставі рішення Великокучурівської сільської ради. Водночас згідно висновку земельно-технічної експертизи, проведеної у крисмінальному провадженні, межі спірної земельної ділянки частково накладаються на межі земель, які визначені планшетом №23 лісовпорядкування 2011 року ДП "СЛАП "Сторожинецький держспецлісгосп", а саме на виділ 3 кварталу 60. Площа накладення - 0,2161 га. Відповідно до матеріалів лісовпорядкування, таксаційних описів зазначена лісова ділянка відноситься до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, підкатегорії - регіональні ландшафтні парки.

Вказує, що на території Чернівецької області повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду у відповідності з вимогами Земельного кодексу здійснюються Чернівецькою обласною державною адміністрацією (Чернівецькою обласною військовою адміністрацією).

Крім того, позивачами у даному випадку визначено Чернівецьку районну державну адміністрацію (Чернівецьку районну військову адміністрацію) та Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, які є суб`єктами владних повноважень, наділеними функціями у спірних правовідносинах щодо забезпечення додержання вимог природоохоронного та земельного законодавства.

З відповідей зазначених органів на звернення прокурора вбачається, що ними не вживалися заходи цивільно-правового зарактеру та висловлювалося заперечень проти представництва прокуратурою інтересів держави.

Тому прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні суб"єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави.

До позову долучені звернення прокурора до зазначених органів щодо земельної ділянки, яка є предметом спору, з відповідей на які вбачається наступне:

- Чернівецька ОДА (Чернівецька ОВА) повідомила, що нею не приймалися рішення про формування, зміну цільового призначення, вилучення, передачу у власність чи користування щодо земельної ділянки, та не заперечують щодо представництва інтересів держави у судовому порядку Чернівецькою окружною прокуратурою;

- Чернівецька РДА (Чернівецька РВА) повідомила, що враховуючи положення ст. 122 ЗК, не наділена повноваженням щодо даних категорій земель та розпорядження землями лісового фонду;

- Державна екологічна інспекція Карпатського округу повідомила, що нею не здійснювалися заходи державного нагляду (контрою) щодо спірної земельної ділянки та не пред"являвся відповідний позов до суду.

Згідно зі положеннями частин першою, третьої, шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у таких випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; або у разі відсутності такого органу.

Згідно правових висновків у постанові ВП ВС від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, у постанові ВС від 10 червня 2026 року у справі № 509/4257/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Виходячи із наведених норм законів та правових висновків Верховного Суду, обгрунтування прокурора щодо підстав звернення з даним позовом суд дійшов висновку на стадії відкриття провадження, що прокурор має право на звернення з позовом до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16) надала правові висновки щодо представництва прокурором інтересів держави у суді, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що з огляду на кількісний суб"єктний склад учасників справи, підстави набуття права власності відповідача на спірну земельну ділянку, встановити, чи має місце порушення інтересів держави у сфері земель природо-охоронного фонду, компетенцію владних органів на здійснення захисту інтересів держави щодо предмета спору, і відповідно підставність подачі позову прокурором є можливим після проведення розгляду справи по суті - з"ясування обставин справи та дослідження доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лютікової Н.О. про залишення позову без розгляду є передчасним і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лютікової Н.О. про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

Суддя