Рішення № 139489813, 26.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"26" серпня 2026 р. Справа № 331/3320/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

20 квітня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8347852 від 04.07.2025 року в розмірі 29 380 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8347852, за умовами якого кредитодавець надав відповідачці грошові кошти в сумі 10 000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

24.11.2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 24112025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 8347852.

Відповідачка порушила умови кредитного договору, у зв`язку з чим сума заборгованості станом на дату подання позовної заяви становить 29 380 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 2 700 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 11 680 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 5 000 грн заборгованість за неустойкою.

Процесуальні дії та рішення у справі.

21 квітня 2026 року ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя матеріали справи передано за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.

18 травня 2026 року матеріали справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області.

22 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

23 червня 2026 року на адресу суду від представника відповідачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26 серпня 2026 року протокольною ухвалою суду вирішено проводити розгляд справи за відсутності відповідачки в заочному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «адресат відсутній», а також оголошеннями про виклик до суду, розміщеними на офіційному вебпорталі «Судова влада України». Крім того, відповідачка залучила до участі у справі свого представника.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18, листи, які повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб), чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового засідання, її неявки в судове засідання без поважних причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що всі сторони у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги наявність клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, а також відсутність клопотання відповідачки про повторне відкладення розгляду справи, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи.

04.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8347852, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк, встановлений пунктом 1.4 договору, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та у строки (терміни), визначені договором (пункт 1.1).

Сума кредиту становить 10 000 грн (пункт 1.2 договору).

Кредит надається строком на 360 днів з 04.07.2025 року дати надання кредиту (пункт 1.3 договору).

Термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 29.06.2026 року (пункт 1.4 договору).

Загальні витрати позичальника за пільговий період становлять 34 820 грн. Денна процентна ставка складає 0,97 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2418,52 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 44 820 грн (пункт 1.5 договору).

Комісія за надання кредиту становить 2 700 грн, що нараховується за ставкою 27 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункт 1.5.1 договору).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 32 120 грн та нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього періоду, відповідно до Графіка платежів, який є додатком № 1 до договору (пункт 1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (пункти 1.5.31.5.4 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).

Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступному, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (пункт 6.1 договору).

24.02.2022 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву на отримання кредиту № 8347852 на сайті miloan.ua, у якій зазначила відомості про себе: дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, адресу електронної пошти, освіту, паспортні дані, місце проживання/реєстрації, місце роботи, розмір щомісячного доходу тощо.

В анкеті-заяві зазначено: сума кредиту 10 000 грн, строк кредиту 30 днів з 04.07.2025 року, дата його закінчення 03.08.2025 року, сума до повернення кредиту 44 820 грн.

З платіжного доручення № 157077302 від 04.07.2025 року вбачається, що 04.07.2025 року було успішно проведено платіж у сумі 10 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Отримання та користування кредитними коштами також підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 8347852.

24 листопада 2025 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 24112025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 8347852.

З реєстру боржників до договору факторингу № 24112025 від 24.11.2025 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8347852 становить 29 380 грн, яка складається з: 10 000 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 2 700 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 11 680 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 5 000 грн заборгованість за неустойкою.

Застосовані норми права.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (стаття 642 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюються договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини другої статті 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, у якому визначена грошова вимога, що підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 цього Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Мотиви та висновки суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір є двостороннім правочином, який має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит (певну грошову суму) та набуває право вимоги щодо повернення наданих грошових коштів і сплати процентів, а позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредитний договір є відплатним, у зв`язку з чим позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Між первісним кредитором та відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора укладено електронний кредитний договір, у якому визначено порядок та умови надання і повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та інші умови.

Зазначений кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема місце проживання, номер мобільного телефону, інформацію про місце роботи, паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

На підставі цього договору відповідачка отримала кредитні кошти, тобто кредитодавець виконав свої зобов`язання та надав кредит. Водночас відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання та не повернула кредит і платежі за користування кредитом у визначений строк та в установленому розмірі, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у визначеній законом черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачка добровільно уклала кредитний договір та погодилася з його умовами. Доказів недійсності відповідних умов договору, їх зміни або припинення відповідачкою не надано.

Разом із тим 17.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник не повинен включати до договорів зі споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві.

Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в редакції, відповідно до якої цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, зокрема пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 32.8 зазначеної постанови дійшла висновку про недопустимість встановлення щомісячної плати за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а тому відповідне положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно у строки та розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, зокрема за ведення кредитної справи, договору, розрахунок та облік заборгованості за кредитним договором, а також за дії, що є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України).

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не може покладатися обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він фактично до кредитодавця не звертався.

Встановлення невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння коштами споживача як слабкої сторони, яка має право на особливий правовий захист у відповідних правовідносинах. Отже, такі умови договору порушують публічний порядок відповідно до статті 228 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 667/10018/15-ц зроблено висновок про те, що умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку є нікчемною, оскільки такий платіж фактично є платою за послугу, яка не може бути обов`язковою умовою надання кредиту.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачці встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що положення пункту 1.5.2 кредитного договору слід визнати нікчемним за ініціативою суду відповідно до частини другої статті 215, частини п`ятої статті 216 та статті 228 ЦК України, оскільки зазначені умови порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння коштами споживача.

Оскільки умову кредитного договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості судом визнано нікчемною, підстав для стягнення заборгованості за цією комісією не вбачається. У зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, стягнення з відповідачки заборгованості за неустойкою за кредитним договором задоволенню не підлягає з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 700 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 700 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Щодо судових витрат

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 154618 від 10.04.2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Із заявлених позовних вимог на суму 29 380 грн судом задоволено вимоги на суму 12 700 грн, що становить 43,22 % від загальної суми заявлених вимог.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 150 грн 69 коп. (2 662,40 грн х 43,22 %), а інша частина судових витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 258, 263265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8347852 від 04.07.2025 року в розмірі 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) гривень, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 150 (одна тисяча сто п`ятдесят) гривень 69 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник