Рішення № 139489779, 04.09.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1323/24

Провадження по справі № 2/354/77/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

представника позивача - адвоката Левицького А.О.,

представника третьої особи Івано-Франківської ОДА Ігнатенка О.Ю.

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «ВОРОХТЯНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції учасників процесу

Представник позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (надалі -ДП «Ліси України») в особі філії «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, у якому просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2816, зареєстровану 13.06.2018 структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відділом у м. Яремчому міськрайонного управління в Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 2611092001:22:002:2618 № 1230 від 29.10.2018, що посвідчений Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Денисом Володимировичем.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначає наступне.

Розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 07.02.1996 №85 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству було надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів для ведення лісового господарства площею 11746 га. Відповідно до державного акту на право постійного користування землею №002701 позивачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 4350,5 га з цільовим призначенням для ведення лісового господарства. Однак позивач позбавлений можливості користування вказаною ділянкою у повній мірі, оскільки на ній розташована ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2816. Державна реєстрація вказаної ділянки проведена Відділом у м. Яремчому Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області 13.06.2018. Державна реєстрація права власності на вказану ділянку проведена 29.10.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2018 за реєстровим №1230. Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні позивача підтверджується Державним актом на право постійного користування землею №002701.

Вважає, що хоч не є стороною правочину, однак як заінтересована особа має право на звернення з таким позовом, оскільки його право порушене, а договір купівлі-продажу земельної ділянки суперечить закону та може бути оскаржений в судовому порядку. Крім того, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки має наслідком припинення речових прав відповідачки на земельну ділянку, що є предметом цього договору.

22.07.2024 до суду надійшов відзив на позов від представника ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому зазначено, що ДП «Ліси України» в особі Філії «Ворохтянське лісове господарство» звернулося з позовом начебто як користувач земельної ділянки, однак не надало достатніх доказів, які б підтвержували право користування землями лісового фонду відповідно до доданої копії Державного акту на право постійного користування, виданого Ворохтянському ДЛГ. Позивачем не надано суду доказів чи він являється правонаступником Ворохтянського ДЛГ. Обставини справи, викладені в позовній заяві ґрунтуються виключно на припущеннях, які не мають доказової сили, адже у відділі №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області відсутні: копія Державного акту серії ІІ-ІФ №002701 та запис про реєстрацію вказаного Державного акту в Книгах реєстрації державних актів.

А також, позивачем відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України не надано матеріалів лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Виходячи з цього, позивач не надав беззаперечних доказів того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду ДП «Ліси України» чи Філії «Ворохтянське лісове господарство». Також зазначено, що сама по собі реєстраційна дія вчинена державним кадастровим реєстратором є лише наслідком юридичного факту, який породжує набуття, зміну чи припинення права, а відповідно позовна вимога про скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є похідною, а не основною, як помилково зазначив позивач. Державний кадастровий реєстратор здійснює реєстрацію на підставі Технічної документації із землеустрою. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Функціональна можливість програми, якою користується Державний кадастровий реєстратор, не дозволяє скасовувати державну реєстрацію земельних ділянок за іншими підставами, ніж зазначені в законодавстві, зокрема за рішенням суду в інших випадках ніж передбачено в абзацах третьому і четвертому частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Обов`язок щодо забезпечення організації і захисту лісів з метою збереження та охорони лісів покладається саме на постійних лісокористувачів. Таким чином, саме Ворохтянське державне лісогосподарське підприємство не забезпечило належну охорону і збереження закріплених лісів. В силу закону і наданих повноважень позивачу повинно було бути відомо про можливе незаконне вилучення земель лісового фонду, однак жодних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки ні з моменту її реєстрації, ні з моменту укладення спірного правочину позивачем не вживалося.

Звертає увагу на пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки реєстрація спірної земельної ділянки відбулася 13.06.2018, договір купівлі-продажу зареєстровано 29.10.2018. Отже, строк позовної давності для звернення до суду про скасування реєстрації земельної ділянки та визнання недійсним правочину сплив, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, що є самостійною підставою для відмови у позові, відтак просили в позові відмовити в повному обсязі.

07.04.2025 до суду надійшли письмові пояснення Івано-Франківської ОДА про те, що відповідно до чинного законодавства, обласні державні адміністрації, у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, уповноважені на вирішення питань, зокрема використання землі (стаття 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). Згідно зі статтями 21, 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 17 Земельного кодексу України обласна державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Окрім того, розпорядниками земельних ділянок державної власності також виступають районні державні адміністрації, які згідно норм частини 3 статті 122 ЗК України на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ для всіх потреб.

Частиною 1 статті 57 Земельного кодексу України закріплено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з частиною 2 статті 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Відтак, розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 №85 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» було надано в постійне користування державним лісогосподарським підприємствам, в тому числі Ворохтянському ДЛП, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів для ведення лісового господарства, площею 11746 га. Право постійного користування землями лісового фонду Ворохтянського ДЛП посвідчується державним актом на право постійного користування землею від 2001 року за №002701 відповідно до якого вказаному підприємству надано у постійне користування земельну ділянку площею 4350,5 га для ведення лісового господарства.

Відповідно до інформації та доданих документів, що міститься у справі, позивач позбавлений права користування вказаною земельною ділянкою площею 4350,5 га для ведення лісового господарства в повній мірі, оскільки на ній розташована земельна ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2816, яка відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, які містяться в матеріалах справи, зареєстрована за ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до пункту 2 Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Таким чином,

в силу положень статей 55, 57, 84 ЗК України та статтей 5, 16, 17 ЛК України, вказана земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується державним лісогосподарським підприємством для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Порядок вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування визначає стаття 149 ЗК України. Вилучення для нелісогосподарських потреб земельних ділянок державної власності, що віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» й передання у власність таких земельних ділянок належить до повноважень Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації. Проте Івано-Франківська ОДА, як розпорядник, не надавала погодження на вилучення земельної ділянки із постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

Відтак наявне порушення інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин, оскільки в приватну власність з порушенням, передбаченої земельним законодавством процедури, передано земельну ділянку, яка відповідно до змісту позовної заяви перебуває в постійному користуванні лісогосподарського підприємства.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

20.06.2024 ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Єрмак Н.В. позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків щодо оплати судового збору. На виконання ухвали суду позивачем 05.07.2024 було надіслано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 6056, 00 грн.

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Єрмак Н.В. від 10.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження й призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Єрмак Н.В. від 02.04.2026 залучено до розгляду справи як третю особу Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.

04.08.2025 ухвалою суду витребувано від приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Д.В. копію договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 2611092001:22:002:2816), серія та номер: 1230, виданий 29.10.2018, який було надіслано до суду 06.08.2025.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04.08.2025 зобов`язано ДСП «Ліси України» в особі Філії «Ворохтянське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» надати суду оригінал Державного акту серії ІІ-ІФ №002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради від 11.01.2001 № 3 для огляду у судовому засіданні.

04.08.2025 позивач направив на виконання зазначеної вище ухвали, копію ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 30.04.2020 про дозвіл на обшук ДП «Ліси України» та протокол обшуку від 22.05.2020, згідно якої оригінал Державного акту серії ІІ-ІФ №002701 вилучено.

20.08.2025 позивачем додано до позову докази, зокрема матеріали лісовпорядкування, які протокольною ухвалою були долучені судом до матеріалів справи.

29.04.2026 ухвалою суду залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та Поляницьку сільську раду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Савчук Г.М. № 39 від 06.01.2026, у зв`язку з достроковим закінченням відрядження судді Салтівського районного суду міста Харкова Єрмак Н.В. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 354/1323/24 між суддями, внаслідок якого 06.01.2026 головуючою суддею обрано Ковалюк О.М.

07.01.2026 ухвалою судді Ковалюк О.М. прийнято до свого провадження дану цивільну справу й призначено підготовче судове засідання.

15.01.2026 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області представнику відповідача ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надано можливість брати участь у підготовчому судовому засіданні 21.01.2026 та у всіх наступних судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з допомогою підсистеми ЄСІТС.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02.03.2026 представнику позивача Левицькому А.О. надано можливість брати участь у всіх судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з допомогою підсистеми ЄСІТС.

Ухвалою від 30.04.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

За наслідком судового засідання 27.08.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив час його проголошення 04.09.2026 о 15:50 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Просив позов задовольнити у повному обсязі, оскільки на його думку, доводи, що містяться в матеріалах справи, щодо накладення спірної земельної ділянки на землі, які перебувають в постійному користуванні ДП «Ліси України» є належними і допустимими доказами, а відповідачами не надано інших доказів, які б спростовували даний факт. Вважає, що скасування державної реєстрації внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки відновить порушене відповідачами право позивача.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Івано-Франківської ОДА позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області заперечила з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що ДСГП «Ліси України» в особі філії «Ворохтянське лісове господарство» ДСП «Ліси України» не надало достатніх доказів, які б підтвержували право користування землями лісового фонду відповідно до доданої копії Державного акту на право постійного користування, виданого Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству. Позивачем не надано суду доказів, що він являється правонаступником Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства. Крім цього, просила застосувати строки позовної давності, якщо суд прийде до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки реєстрація спірної земельної ділянки, яку позивач просить скасувати відбулася 13.06.2018 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено 29.10.2018, а позивач звернувся з позовом до суду 18.06.2024. Отже, строк позовної давності для звернення до суду сплив, що є підставою для відмови у позові відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У судові засідання відповідач ОСОБА_1 жодного разу не з`явився, відзиву на позов чи письмових пояснень не подавав. Про дату та час судових засідань повідомлявся судовими повістками за адресою зареєстрованого місця проживання згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 652564 від 20.06.2024, а саме: АДРЕСА_1 (т.1, а. с.59).

Третя особа ОСОБА_2 в судові засідання не з`являлася, про дату та час судових засідань повідомлялась судовими повістками за адресою зазначеною в договорі купівлі- продажу земельної ділянки від 29.10.2018, а саме: АДРЕСА_2 .

За загальним правилом щодо вручення судових повісток учасникам справи, визначеним цивільним процесуальним законодавством України, судова повістка надсилається учаснику,

зокрема, за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України).

Судові повістки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з отриманими рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, неодноразово поверталися до суду з відміткою: «відсутній адресат за вказаною адресою».

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення судової повістки.

З огляду на це, суд вважає, що права відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 внаслідок розгляду справи у їх відсутності не порушені, оскільки судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останніх про дату та час судових засідань у цій справі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району в судові засідання не з`являвся, 29.07.2026 подав клопотання про розгляд справи без участі, просив розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами та іншими матеріалами справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Івано-Франківської облдержадміністрації №85 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 07.02.1996 Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству надано у постійне користування із земель запасу, які були у тимчасовому користуванні інших землекористувачів земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів для ведення лісового господарства загальною площею 11746 га (а.с. 18-23).

19.11.2001 Поляницькою сільською радою на підставі рішення №3 від 11.01.2002 видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №00001 (а.с. 14-17).

На підставі ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 30.04.2020 про дозвіл на обшук ДП «Ліси України» у кримінальному провадженні за №62020140000000301 від 18.03.2020, було проведено обшук 22.05.2020 та вилучено оригінал Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га, виданого Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству (а.с. 177-181).

28.12.2022 наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за №141 затверджено Положення про Філію «Ворохтянське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», відповідно до якого Філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України» та створена з метою одержання підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, яке спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству. Відповідно до п. 3.1 Положення, Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Згідно з п. 5.1 Положення, керівництво філією здійснюється відповідно до Статуту Підприємства та цього Положення директором Філії (а.с. 24-44).

Згідно з довіреністю від 26.12.2023, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В., за реєстром №5389 ДП «Ліси України» уповноважило директора філії «Ворохтянське лісове господарство» Ванджурака М.Д. бути представником, діяти від імені та в інтересах ДСГП «Ліси України» з питань, що виникають у сфері земельних правовідносин у встановлених законом випадках, в частині повноважень довірителя щодо земель лісогосподарського призначення та інших категорій, які розташовані на території Івано-Франківської області, у тому числі представляти інтереси довірителя (ДСГП «Ліси України») у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі підписувати та подавати будь-які заяви, скарги, позовні заяви, заявляти клопотання, змінювати предмет, підстави позову та збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог та здійснювати інші повноваження та виконувати інші дії, в межах та обсязі згідно норм чинного законодавства (а.с. 10-13).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-9939928912024 від 23.05.2024 державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:2816 площею 0,15 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства проведено Відділом у м. Яремчому Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області 13.06.2018 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08.06.2018, виготовленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с.45-55).

Згідно з договором купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В., за реєстровим №1230 від 29.10.2018, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:2816 площею 0,15 га, цільове призначення-01.03 для ведення особистого селянського господарства (а.с.193-194).

Як зазначено у п. 1.2 договору, земельна ділянка належить Продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ІФ № 045806, виданого 12.11.2001 Поляницькою сільською радою народних депутатів на підставі рішення № 24 Виконавчого комітету Поляницької сільської ради народних депутатів від 16.08.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000141. Державну реєстрацію права власності продавця зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2018 Надвірнянською міською радою Івано-Франківської області (державний реєстратор Гринюк В.М.) за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна:1590414526110 за номером запису про право власності: 26889987.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №379763218 від 22.05.2024, 29 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:2816 площею 0,15 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1230, від 29.10.2018 (а.с. 8-9).

Також судом встановлено, що 01.03.2021 у Державному реєстрі речових прав, зареєстроване обтяження за № 40804519 у виді арешту вказаної ділянки на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 17.02.2021 у справі №463/4145/20, обтяжувач ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №379763218 від 22.05.2024.

Згідно з витягом з картографічної бази даних ДП «Ворохтянський лісгосп» Поляницького лісництва кварталу № 24, який долучено до листа Державного Агентства Лісових Ресурсів України Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО «Укрдержліспроект» № 01/952-24 від 03.09.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:2816 частково знаходиться в межах кв. АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 202-203).

В листі зазначено, що надана інформація з наявними у ВО «Укрдержліспроект» межами кадастрових ділянок згідно з наданими кадастровими номерами, накладеними на витяг з планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування, проведеного Львівською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році в лісах Поляницького лісництва ДП «Ворохтянський лісгосп».

Отже, між сторонами виник спір, щодо незаконної державної реєстрації та набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на землю державного лісового фонду, що розташована на території земель, що перебувають у постійному користуванні позивача ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» як правонаступника Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство».

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Статтею 13 Конституції України, ст.324 ЦК України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частиною першою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель, зокрема, це землі лісогосподарського призначення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з частиною третьою статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом частин першої та другої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

відповідно до частини першої статті 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам.

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.31 ЗК України 1990 ( в редакції, чинній на 30.10.2001) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям проводився за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Згідно з ч.2 ст.43 ЗК України 1990 (в редакції, чинній на 30.10.2001) припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною могло мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу.

Частина перша ст.28 ЗК України 1990 (в редакції, чинній на 30.10.2001) передбачала, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося серед іншого у разі: добровільної відмови від земельної ділянки ; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32

цього Кодексу.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зміст статті 5 ЦПК України слід розуміти, що передусім способи захисту, які застосовуються судом, мають відповідати правовій природі цивільних відносин, що існують між сторонами.

Таке розуміння положень цивільного права випливає з його системного аналізу, структуру якого визначають окремі інститути права, які складають певні норми права, що регулюють однорідні правові відносини.

Звертаючись до суду з позовом представник філії «Ворохтянське лісове господарство» посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, а її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства. З огляду на це позивач зазначав про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом, зокрема, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації земельної ділянки,що на його переконання, відповідає належному способу захисту порушеного права.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначила, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення

його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14 (провадження № 14-256цс18), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13 (провадження № 14-452цс18) зазначила, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (провадження № 14-651цс18)).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний позивачем спосіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок

вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Хоча позивач не є власником спірної земельної ділянки, але як користувач має право постійного користування нею. Тому права позивача підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на його користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:2816 площею 0,15 га на даний час перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_1 , більша частина якої знаходиться в межах кварталу № НОМЕР_1 , який належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 11.01.2001 за №002701, що підтверджується витягом з картографічної бази даних ДП «Ворохтянський лісгосп» Поляницького лісництва кварталу № 24.

Таким чином, встановивши, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, яка, на думку позивача, є ділянкою лісогосподарського призначення та перебувала у власності держави, суд дійшов висновку, що заявлений позов, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2026 у справі № 446/478/19 зазначила, що витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, а така вимога може розглядатися виключно стосовно тієї частини земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка, щодо якої наявні підстави для витребування (тобто така, що накладається на смугу відведення залізниці), має бути належним чином ідентифікована, зокрема шляхом визначення координат поворотних точок меж та даних щодо прив`язки цих поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). У контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного користування та накладається на земельну ділянку, що перебуває у власності відповідача.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Інакше кажучи, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, що не є предметом спору та правомірність набуття якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка, підстави для витребування якої наявні (тобто така, що накладається на суміжну земельну ділянку), має бути ідентифікована,

зокрема шляхом визначення координат поворотних точок меж та даних про їх прив`язку до пунктів державної геодезичної мережі.

Таким чином, у спорах цієї категорії належним (правомірним) способом захисту є віндикаційний позов за умови доведення факту накладення земельних ділянок, протиправності вибуття майна та ідентифікації спірної частини земельної ділянки. У разі задоволення таких вимог спірна земельна ділянка лісового фонду підлягає поверненню у власність особи, яка довела порушення свого права.

Щодо земельних ділянок лісового фонду, Велика Палата Верховного Суду визначила ефективним способом захисту порушеного права власності саме віндикаційний позов, оскільки за вимогами законодавства землі лісового фонду за певних обставин можуть перебувати у приватній власності.

Судове рішення про витребування земельної ділянки або частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення відповідних відомостей про права на земельну ділянку до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законодавством.

Верховний Суд у постанові від 05.11.2025 у справі № 370/1339/19 (провадження № 61-8601св24)) виснував, що, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності на частину земельної ділянки зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності відповідача. Натомість вимоги про припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки або її частини з чужого незаконного володіння за умови доведення факту накладення земельних ділянок, з урахуванням того, що держава була позбавлена права володіння земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2018 та скасування державної реєстрації такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «ВОРОХТЯНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ», місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034.

Філія "ВОРОХТЯНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ", зареєстроване місцезнаходження: вул. Данила Галицького, будинок 118, с-ще Ворохта, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78595, ЄДРПОУ 45108310;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, місцезнаходження: вул. Академіка Сахарова, 34 м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014, код ЄДРПОУ 39767437.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Івано-Франківська обласна державна адміністрація, місцезнаходження: 76004, вул. М. Грушевського, 21 м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20567921.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Карпатська, буд. №1 с. Поляниця, Надвірнянський район Івано-Франківська область, 78593, код ЄДРПОУ: 25596005.

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК