Рішення № 139489563, 03.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/4918/26

2/465/4340/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

03.09.2026 року м.Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 23 358, 32 грн. та витрати з оплати судового збору в сумі 3328,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачами послуг з теплопостачання. Відповідачам для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання був відкритий особовий рахунок. Житловий будинок за вказаною адресою обладнаний вузлом обліку теплової енергії (тепловим лічильником). З 01.12.2021 року з відповідачами укладено індивудіуальний договір про надання послуг з теплопостачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води. Відповідачі вчасно не сплачували за надані та спожиті послуги, внаслідок чого за період з 01.10.2022 року по 30.04.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 23 538,32 грн., а саме за надані послуги з централізованого опалення.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б.Б. від 26.05.2026 цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання залишено без руху та надано процеуальний строк для усунення недоліків.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 02.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Проте, 02 вересня 2026 року представник позивача Олійник Л., подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином порвідомлялись про час і місце розгляду справи. Зокрема, відповідачам скеровувалися ухвала суду, копія позовної заяви та судові повістки рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №R067234866491, №R067234866750, №R067220608473 та №067220608406, які повернулися на адресу суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Окрім того, відповідачі викликались в судові засідання шляхом оголошення на сайті Судова влада України.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідачі належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, але не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачі не подали відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішив провести розгляд справи заочно.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а відповідно до ч. 4 ст. 223 України суд має право у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), в зв`язку з чим відповідно до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи. Крім цього, на думку суду в матеріалах справи є достатньо доказів для її слухання та прийняття рішення по суті справи, і такий розгляд справи не буде порушенням права відповідача, як сторони у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №9 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 12.05.2026 року, а також відповідями № 2782573 та №2782593 від 25.05.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідачам для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання був відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 .

Житловий будинок за вказаною адресою обладнаний вузлом обліку теплової енергії (тепловим лічильником), що підтверджується актом від 23.06.2015 про встановлення лічильника теплової енергії, який пройшов повірку, що підтверджується актом експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) за №240 від 26.08.2022 та свідоцтвом повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки за №35/07427 від 10.08.2026.

З 01.12.2021 року з відповідачами укладено індивудіуальний договір про надання послуг з теплопостачання теплової енергії.

Згідно розрахунку за надану послугу з центрального опалення за період з 01.07.2014 по 14.05.2026 сума заборгованості відповідачів становить 23 358,32 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч.6 ст.25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Основні засади організаційних, господарських відносин між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

З моменту надання відповідачу послуг з постачання централізованого опалення та гарячого водопостачання, в силу норм житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у них виникли правовідносини, які полягають у виконанні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3). Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (ч. 4).

Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо (ч. 3 ст. 19). Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19).

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачання організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 5 Індивідуального Договору «Про надання послуг з постачання теплової енергії" від 1 грудня 2021 року, передбачено, що виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки та на умовах, що передбачені цим договором. Зазначений договір є розміщений на офіційному веб-сайті ЛМКП "Львівтеплоенерго" за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.

Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року №45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний, зокрема: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі отримували надані послуги з централізованого опалення, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконували та не сплачували їх рахунки.

Так, позивач за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2022 по 30.04.2026 нарахував відповідачу 23 538, 32 гривень.

Натомість відповідачі не довели належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості послуги з централізованого опалення, наданих позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості відповідачі не подали, іншого розрахунку суду не представлено, як і не доведено те, що невиконання зобов`язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з їх вини.

Натомість оцінюючи подані позивачем відомості та розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такі були належним чином обґрунтовані та мотивовані. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.

Оскільки позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу відповідних послуг, а саме надавав послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі їх споживали, від отримання не відмовлялися, тобто, між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надається ця послуга, та те, що відповідачі не надали належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надану послугу, слід дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача.

З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, оскільки позивачем надано докази на підтвердження надання послуг та їх обґрунтованості, обґрунтовано розрахунки заявлених до стягнення суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, так як відповідачі у встановленому законом порядку не відмовлявся від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що давало б підстави для звільнення від оплати, відповідачем не надано, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, вирішуючи питання стягнення судових витрат на підставі ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 3 328 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 12,13,258,259,265,268,279, 343 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з постачання централізованого опалення в розмірі 23 358 (двадцять три тисячі триста п`ятдесят вісім) гривень 32 копійок.

Стягнути в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони:

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: м. Львів вул. Д. Апостола, буд.1, код ЄДРПОУ 05506460.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 вересня 2026 року.

Суддя Кушнір Б.Б.