Рішення № 139488789, 04.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 червня 2026 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500580/2026/000069/2 від 05.03.2026 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2026/000081 від 05.03.2026 р.;

- судові витрати покласти на Відповідача.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 26UA500580002441U4 від 05.03.2026 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000069/2 від 05.03.2026 року.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

04 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими доказами.

06 липня 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року в задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару відмовлено.

Станом на 04 вересня 2026 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

02.06.2025 року між Позивачем - ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія) як продавцем укладено договір поставки товару № AUG-27M/020625 (надалі за текстом Договір).

18.02.2026 р. між Сторонами договору була укладена додаткова угода №4, відповідно до умов якої у зв`язку зі зміною найменування продавця на компанію Done Switzerland AG (Швейцарія) внесені відповідні зміни до Договору.

Відповідно до умов вказаного Договору Позивач придбавав та імпортував до України товари, у зв`язку чим Позивачем здійснювалось митне оформлення товарів в режимі імпорту.

24.02.2026 р. між Сторонами Договору була укладена Специфікація №55388, відповідно до умов якої сторони Договору погодили поставку товару на адресу Покупця - Позивача по даному позову на територію України загальною вартістю 3547,20 доларів США.

05.03.2026 р. з метою митного оформлення зазначених товарів, Позивач подав Відповідачу електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580002441U4, визначивши опис товару у вказаній декларації в розділі 31 декларації: Товар №1: Розбризкувачі переносні. Обприскувач 1 84244100 00 0 акумуляторний 12 л -480шт. Торговельна марка : DOZER Країна виробництва: CN Виробник: TAIZHOU KAIFENG IMPORT & EXPORT CO.,LTD Див. "електронний інвойс" 2.Місць 480 CT 3. 1/ Номери контейнерів: TCNU6882133/221/4.

Позивач вищезазначені товари № 1-3 визначив митною вартістю по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).

Разом з декларацію були подані наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів AUG-27M/020625 від 02.06.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 04.08.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 06.10.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 3 від 05.01.2026; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 4 від 18.02.2026; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); Специфікація 55388 від 24.02.2026; Пакувальний лист (Packing List) 456/02/2026 від 24.02.2026; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 456/02/2026 від 24.02.2026; Коносамент (Bill of Lading) SMT2511124А від 24.11.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR 2133 від 03.03.2026; Декларація про походження товару (Declaration of origin) 456/02/2026 від 24.02.2026; інвойс; Договір про надання послуг митного брокера 3К/В-4 від 27.05.2022.

В рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, на вимогу Відповідача подані також такі документи: прайс продавця від 23.02.2026 б/н; копія митної декларації країни відправлення від 24.11.2025 №310120251124869021; комерційна пропозиція б/н; експертне дослідження від 26.02.2026 №133/26.

Після надання основних та додаткових документів, Позивач просив прийняти визначену у митній декларації ІМ 40 ДЕ 26UA500580002441U4 вартість товару, що підтверджується листом № 55388/2 від 05.03.2026 року.

05.03.2026 року Відповідачем було винесено картку відмови № UA500580/2026/000081 від 05.03.2026 року в митному оформленні (випуску) товарів з таких підстав: згiдно ч. 6 ст.54 МКУ та ч. 2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартістъ товару митним органом не може бути визнано за цiною угоди внаслiдок: виявлених розбiжностей; не надання вiдповiдно п.2 ч.2 ст. 52 митному органу достовiрних вiдомостей про визначення митної вартостi, якi повиннi базуватися на об`єктивних, документально пiдтверджених даних, що пiддаються обчисленню; не пiдтвердження заявленої декларантом митної вартостi шляхом надання додаткових документів. За результатом проведеної консультацiї мiж митним органон та декларантом Митним органом прийнято рiшення про коригування митної вартостi UA500580/2026/000069/2 від 05.03.2026 року. Рiшення про вiдмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону Украiни вiд 13.03.2012 № 4495-VI "ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАIНИ''.

05.03.2026 року Одеською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000069/2 , в якому зазначено, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовує в графі 33 Рішення.

У зв`язку з прийнятим рішенням Позивач 05.03.2026 року був змушений подати нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580002470U9, в якій зазначено, що митна вартість товарів: №1 (графи 32) визначена декларантом із застосуванням першого (основного) методу (за ціною інвойсу по договору) (графа 43 до товарів №1), а митним органом із застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графа 43 до товарів №1), визначивши в графах 47 цієї декларації, різницю між сумами платежів за видами (028).

Отже, різниця платежу за видом 028 - складає: 37490,30 грн.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Суд зазначає, що зауваження митного органу щодо відсутності відомостей про виробника та торговельну марку в контракті, специфікації та інвойсі є формальними та не свідчать про недостовірність декларування.

Відповідно до положень ст. 53 МКУ, обов`язковими документами для підтвердження митної вартості є комерційні документи, що містять дані про ціну угоди та кількість товару. Чинне законодавство не встановлює імперативної вимоги щодо дублювання назви заводу-виробника в кожному товаросупровідному документі, якщо ці дані зазначені Декларантом у графі 31 ЕМД на підставі технічної документації або пакувальних листів.

Митним органом не доведено, що зазначення конкретного виробника впливає на числове значення заявленої митної вартості або що фактична ціна товару є іншою, ніж задекларована. Згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ, документи, подані декларантом, вважаються достовірними, якщо митним органом не доведено зворотне.

Факт відсутності виробника у тексті контракті чи інвойсі не свідчить про недостовірність ціни. Таким чином, відсутність у комерційних документах окремого зазначення виробника або торговельної марки не спростовує достовірність заявленої ціни договору, не впливає на числові значення складових митної вартості та не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст.58 МКУ.

Більше того, всупереч твердженню митного органу, комерційний інвойс № 456/02/2026 від 24.02.2026 прямо містить найменування відправника товару - TAIZHOU KAIFENG IMPORT & EXPORT CO.,LTD, що відповідає відомостям графи 31 ЕМД; цього ж відправника/виробника митний орган зазначив і в оскаржуваному рішенні.

Твердження митного органу про недостовірність декларування через відсутність у специфікації № 55388 від 24.02.2026 року відомостей про виробника, торговельну марку, якісних характеристик та артикули є на думку суду також безпідставними, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Специфікація № 55388 містить вичерпний опис товару, достатній для його ідентифікації та визначення вартості: назву продукції (обприскувач акумуляторний), ємність 12 л, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість.

Згідно з п. 1.4 та п. 3.2 Контракту, ці відомості є достатніми для визначення асортименту та якості за домовленістю сторін.

Чинне законодавство та умови контракту не зобов`язують сторони зазначати артикули чи торговельні марки безпосередньо у специфікації, якщо товар ідентифікується за його технічними параметрами, кількістю та ціною. Також, митним органом не доведено, як саме відсутність назви заводу-виробника або артикулу в комерційному документі впливає на числове значення заявленої ціни. Ціна товару є договірною і зафіксована у специфікації на виконання умов Контракту.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, подані декларантом документи вважаються достовірними, поки митницею не доведено зворотне. Формальна відсутність певних необов`язкових реквізитів не може бути доказом недостовірності ціни угоди. Таким чином, інформація у Специфікації повністю корелюється з даними ЕМД та інвойсу, а зауваження митниці мають суто формальний характер і не спростовують заявлену митну вартість за ціною договору (метод 1).

Також а думку Відповідача, відомості про товар в договорі не відповідають ЕМД, а саме відповідач вказує: Згідно пункту 1.1 «Предмет Договору» контракту AUG-27M/020625 від 02.06.2025 Продавець зобов`язується передати Покупцеві наступні товари: турбіни гідравлічні, двигуни реактивні, зубчасті механізми та зубчасті передачі, генератори, інвертори, акумулятори, сонячні панелі та інше електричне обладнання та запчастини до нього, електрогенераторне обладнання, обладнання для вітро - та сонячної генерації. Наразі, заявлені у ЕМД від 05.03.2026 №26UA500580002441U4 товари: розбризкувачі переносні,- не відповідають змісту пункту 1.1. контракту. Зазначене свідчить про заявлення недостовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що містяться в основних документах що підтверджують митну вартість (п.2 ч.2 статті 52, п.2 ч.2 ст.53 та ч.21 ст.58 МКУ)», відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідач отримав в пакеті документів при митному оформленні договір та додатки, але не врахував зміст вказаних додатків.

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди №3 від 05.01.2026 р. до Договору, внесені зміни до предмету договору та визначення переліку товару, який постачається за Договором: « 1.1. Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар i оплатите Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляться за цим Договором - це: 1. турбіни гідравлічні, двигуни турбореактивні, зубчасті механізми та зубчасті передачі, генератори, інвертори, акумулятори, сонячні naнелі та інше електричне обладнання та запчастини до нього, електрогенераторне обладнання, обладнання для вітро- та сонячної генерації; 2. сантехніка та сантехнічні вироби, освітлювальне приладдя, електротовари для дому та саду. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій тоаврів за цим Договором».

Таким чином, умовами Договору з урахуванням додаткової угоди передбачено постачання товару, вказаного в специфікації № 55388 від 24.02.2026 року.

Щодо зауваження про відсутність у специфікації найменування вантажовідправника, слід зазначити, що пункт 1.3 контракту передбачає можливість (а не зобов`язання) залучення продавцем третьої особи для виконання функції відправки товару. Однак, така умова не змінює сторони договору купівлі-продажу і не впливає на формування ціни.

Вантажовідправник являється логістичним учасником перевезення, а не стороною зовнішньоекономічної операції, що визначає митну вартість.

Законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення вантажовідправника саме у специфікації як документа, що підтверджує митну вартість. Формальні зауваження до змісту специфікації без встановлення причинно-наслідкового зв`язку із заниженням митної вартості не можуть бути підставою для відмови у застосуванні методу ціни договору відповідно до ст. 58 МКУ.

Посилання митного органу на неподання технічної документації щодо якості товару, передбаченої п. 3.3 контракту, як на підставу для сумнівів у заявленій митній вартості є необґрунтованим. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ технічна документація (сертифікати якості, паспорти безпеки тощо) не належить до обов`язкового переліку документів, що підтверджують митну вартість за методом ціни договору. Такі документи можуть подаватися за наявності або на вимогу митного органу, якщо вони безпосередньо впливають на числові значення складових митної вартості. Положення контракту щодо технічної документації регулюють взаємовідносини сторін договору, вказують на необхідність відповідності товару вимогам та стандартам, однак не встановлюють обов`язку її надання і не змінюють імперативних норм МКУ щодо переліку документів, необхідних для підтвердження митної вартості.

Зауваження митниці про те, що специфікація складена "виключно українською мовою", не відповідає дійсності. Надана Специфікація № 55388 є двомовною за своєю формою (містить паралельний текст англійською та українською мовами), що повністю відповідає вимогам п. 8.8 Контракту.

Використання української мови безпосередньо у переліку (номенклатурі) товарів обумовлено необхідністю однозначного трактування технічних характеристик та торговельного опису в країні призначення (Україна) для коректного декларування.

Згідно з п. 8.8 Контракту, англійська мова має перевагу лише у разі виникнення розбіжностей між українською та англійською редакціями тексту. Оскільки в поданій специфікації розбіжності між мовними версіями відсутні, а технічні дані (цифрові значення потужності, кількості та ціни) ідентичні в обох версіях, твердження про "невідповідність" документа умовам угоди є безпідставним. Використання державної мови України в комерційному документі не може бути ознакою його недостовірності чи незгодою з визначеною митною вартістю товару, відсутній будь-який логічний та юридичний зв`язок між висновками Відповідача в цій частині та вартістю товару.

Відтак зауваження митного органу мають формальний характер та не спростовують ціну угоди. Документи надані в обсязі, що дозволяє ідентифікувати товар та підтвердити його вартість згідно зі ст. 58 МК.

Щодо перевезення товару, судом встановлено наступне.

Факт завантаження товару на судно 24.11.2025 року - до дати оформлення специфікації та інвойсу від 24.02.2026 року не свідчить про недостовірність зовнішньоекономічної операції.

У даному випадку Позивач придбав товар у продавця, і товар вже знаходився на стадії транспортування. Тобто, товар був придбаний після завантаження його на борт судна, що не заборонено жодними нормами торгівельного міжнародного права та не суперечить практиці міжнародної торгівлі.

За таких умов, Позивач не зобов`язаний мати в розпорядженні документи, на підставі яких товар був придбаний Продавцем та завантажений на судно продавцем до того, як товар придбав Позивач. Таких документів і не може бути в розпорядженні Позивача, оскільки він не є стороною вказаного договору (між первісним продавцем та покупцем, який у подальшому став продавцем товару на користь Позивача).

Практика міжнародної торгівлі передбачає можливість придбати так би мовити «товар у дорозі», про що укладено контракт AUG-27M/020625 від 02.06.2025, який дозволяє сторонам узгоджувати конкретні партії товару шляхом підписання специфікацій та інвойсів після фактичного відвантаження.

Ні законодавство України, ні міжнародне право не встановлює обов`язкової вимоги щодо тотожності дати коносамента та інвойсу для цілей підтвердження митної вартості товару, який придбаний законно, але на його транспортування після завантаження на судно продавцем. Зазначення номера контейнера № TCNU6882133 у коносаменті від 24.11.2025 та його відображення у пакувальному листі підтверджує ідентичність партії товару та безперервність логістичного ланцюга, а не наявність прихованих домовленостей. Вказівка місця знаходження відправиника ZHEJIANG (Китай) та порту завантаження NINGBO не створює правової колізії, оскільки коносамент може бути оформлений агентом перевізника в іншому порту або місті, ніж порт фактичного завантаження. Аналогічно маршрут NINGBO(Китай) Chornomorsk (Україна) є типовим елементом міжнародного перевезення і не свідчить про зміну сторони договору купівлі-продажу.

Відмітка «freight prepaid» означає лише спосіб оплати фрахту та не доводить наявності інших правочинів, невідповідності умовам поставки без встановлення конкретних невключених до митної вартості витрат.

Митний орган не довів, що існують додаткові договори або платежі, які впливають на числові значення складових митної вартості відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ. Крім того, так звані «сумніви» митниці мають бути обґрунтованими, а не заснованими на припущеннях та розмірковуваннях про начебто перевантаження товару, про включення до його вартості витрат, які не передбачені контрактом AUG27M/020625 від 02.06.2025 та щодо інших визначених Відповідачем припущень.

Так, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2025 р. у справі № 520/13182/2020, наявність номерів контейнерів в коносаменті та подальших документах, навіть за наявності інших будь-яких розбіжностей, є доказом належної доставки товару. Так у зазначеній постанові Суд визначив: Крім цього, як на підставу для коригування митної вартості товару Митниця посилалася на те, що неможливо ідентифікувати вантаж, що мітиться в контейнері. В свою чергу, судами було встановлено, що наявність будь-яких розбіжностей у коносаменті та митній декларації КНР відсутні, оскільки у митній декларації КНР №041320200130503446 вказано номер контейнера MRKU4102581, у домашньому коносаменті вказано також номер контейнера MRKU4102581 та номер коносамента, який є bill of lading № QKL20071021. Вказаний номер коносамента визначений в переліку документів, що містяться в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807170/2020/01087 від 25.09.2020. Номер контейнера також вказано в документах, що підтверджують транспортні витрати, та в митній декларації №UA 807170/2020/049702 на МД-6, графа 31 (сторінці 3 і Графі 2), а саме MRKU4102581. Крім того, у Коносаменті (Bill of lading) № QKL20071021 вказується «bicycle tyre велосипедна шина, покришка, bicycle tube - камера, труба до велосипеда, bicycle rim tape - стрічка для ободів велосипедів». Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подані документи містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат Товариства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Таким чином, наведені обставини є припущеннями та не підтверджують недостовірність заявленої митної вартості. Відсутність тотожності дат транспортних і розрахункових документів або особливості маршруту перевезення не спростовують ціну договору та не є підставою для висновку про неподання достовірних відомостей у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ. Документи є взаємопов`язаними через номер контейнера та номенклатуру товару, що підтверджує виконання умов контракту за першим методом визначення митної вартості.

Щодо зауважень митного органу про невідповідність порту доставки у коносаменті заявленим умовам поставки DPU Київ, позивач зазначив настпуне: згідно з правилами Incoterms 2020, умови DPU (Delivered at Place Unloaded) означають, що Продавець несе всі витрати та ризики до моменту доставки та розвантаження товару у погодженому місці призначення (м. Київ).

Відповідно до п. 3 специфікації № 55388, визначені такі умови поставки: Умови поставки: DPU Kyiv (відповідно до lncoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувшого транспортого засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження Покупця. Продавцем товару є компанія Done Switzertand AG. Вказані умови специфікації відповідають DPU Kyiv (відповідно до lncoterms 2020).

Зазначення у коносаменті порту CHORNOMORSK,UKRAINE як порту розвантаження та доставки є технологічною необхідністю морського перевізника. Це пов`язано з тим, що морське судно фізично може доставити контейнер лише до морського порту. Подальше перевезення з порту Чорноморськ, Україна до кінцевого пункту (м. Київ) здійснюється автомобільним транспортом за кошти та під відповідальність Продавця (Done Switzerland AG), що повністю відповідає базису DPU. Відмітка в коносаменті "Freight Prepaid" (фрахт передплачений) не суперечить, а навпаки - прямо підтверджує виконання Продавцем своїх зобов`язань за умовами DPU. Це свідчить про те, що вартість морського перевезення вже сплачена відправником і, відповідно, включена до ціни товару, зазначеної в інвойсі. Тобто, для покупця ціна товару, вказана в інвойсі не може змінюватись в бік збільшення, оскільки Покупець не несе вже оплачені витрати, включені до ціни товару. Покупець не здійснював жодних додаткових платежів за фрахт, що підтверджує достовірність заявленої митної вартості за першим методом. Коносамент є документом, що підтверджує морську частину шляху. Той факт, що в ньому не вказано м. Київ як "Port of Delivery", обумовлений обмеженням зони відповідальності морської лінії (яка закінчується в порту). Проте, згідно з Контрактом та Специфікацією № 55388, кінцевим пунктом є саме Київ. Весь маршрут від Нінбо до Києва (через Чорноморськ) є єдиним логістичним процесом.

Відтак, відомості у коносаменті щодо порту доставки товару та передплати фрахту є технічними деталями морського етапу доставки, які повністю узгоджуються з комерційними умовами DPU Київ. Вони не свідчать про зміну умов поставки, а лише підтверджують виконання Продавцем обов`язку щодо оплати доставки до місця ввезення.

Відповідно до CMR № 2133 від 03.03.2026 р., товар, визначений специфікацією № 55388, визначений в інвойсі, пакувальному листі до вказаної специфікації, в митній декларації, в коносаменті та інших документах, поданих для митного оформлення, завантажений в Чорноморську на автомобільний транспорт, та на умовах DPU Kyiv (відповідно до lncoterms 2020), перевезений до м. Києва.

Таким чином, сумнівів щодо перевезення товару не існує, а посилання Відповідача на додаткові витрати на товар, які він вважає наявними, оскільки вважає, що мало місце перевантаження товару, не підтверджені доказами.

Твердження митного органу про те, що заявлені умови поставки DPU Київ документально не підтверджуються, а витрати на обробку товару у транзитному порту перевантаження мають бути додатково включені до митної вартості згідно з ч. 10 ст. 58 МКУ, є безпідставним з огляду на наступне.

Як вказано вище, зміст базису поставки DPU (Incoterms 2020): відповідно до офіційних правил Incoterms, термін DPU (Delivered at Place Unloaded) означає, що Продавець Done Switzerland AG) несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до погодженого місця призначення (м. Київ, Україна), включаючи його обробку, навантажувально - розвантажувальні роботи, портове обслуговування, можливе зберігання в порту та витрати експедиторських та логістичних компаній. Це означає, що за своєю правовою та економічною природою ціна товару за Інвойсом №456/02/2026 від 24.02.2026 та Специфікацією № 55388 вже апріорі включає в себе: вартість морського фрахту витрати на розвантаження, перевантаження та обробку товару в транзитному порту, вартість подальшого автомобільного перевезення до місця призначення.

Зауваження про те, що фрахт нібито підлягає сплаті «по прибуттю», прямо суперечить коносаменту SMT2511124А від 24.11.2025, у якому чітко зазначено «FREIGHT PREPAID».

Це означає, що вартість перевезення була повністю сплачена Продавцем на етапі відправлення вантажу. Будь-які припущення про необхідність додаткової оплати Покупцем у транзитному порту перевантаження є такими, що не відповідають фактичним обставинам та змісту транспортного документа. Розбіжність між датою відвантаження (24.11.2025) та датою інвойсу/специфікації (24.02.2026) не свідчить про недостовірність вартості. Це є стандартною логістичною операцією, коли товар відвантажується на адресу логістичного партнера Продавця для подальшої консолідації та доставки на територію України. Ціна угоди була зафіксована Сторонами на момент укладання Специфікації та враховує всі витрати на весь маршрут (Китай Чорноморськ, Україна Київ, Україна).

Верховний Суд в постанові від 20.11.2025 р. у справі № 280/7653/23 сформулював правову позицію стосовно вказаного питання, зокрема: « 108. Відтак, вказані документи спростовують висновки відповідача з приводу того, що позивач ніс додаткові витрати, пов`язані з оплатою вартості перевезення товару, проте не включив їх до складових митної вартості імпортованого товару, адже у разі поставки товару на умовах CPT витрати, пов`язані з доставкою товару, здійснюються продавцем, які вже включені у вартість товару за контрактом».

Заявлена митна вартість сформована згідно з вимогами ст. 58 МКУ. Всі логістичні витрати (фрахт, перевалка, доставка автотранспортом ФОП ОСОБА_1 ) вже включені до ціни, що фактично сплачену за товар. Документи (Коносамент, CMR, Інвойс, Специфікація) у своїй сукупності підтверджують безперервність ланцюга постачання та відсутність будь-яких прихованих платежів, що могли б вплинути на митну вартість.

В постанові Верховного Суду від 09 березня 2026 року у справі № 826/24821/15 викладені правові позиції стосовно того, що включення витрат на маркування, пакування, тару до ціни товару відповідно до контракту, не потребує витребування додаткових бухгалтерських документів щодо цього, зокрема суд встановив: «Проте, в контексті наведеного суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до умов Контракту від 03.07.2015 №1-SD найменування товару, його асортимент та ціна визначаються в Інвойсах на кожну партію Товару, відповідно до прайс-листа Продавця на дату оформлення відповідного Інвойсу. Вартість тари, маркування та пакування входить до ціни Товару. При цьому, ціна на товар визначається Продавцем в прайс-листах, що діють на дату оформлення відповідного інвойсу на партію Товару (пункт 3.1). Згідно пункту 4.1 Контракту розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем поставленого Продавцем Товару протягом 180 днів після його митного очищення та доставляння в погоджений Сторонами пункт призначення. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що витребовуючи у позивача, зокрема, бухгалтерські документи, митницею належним чином не обґрунтовано, на підтвердження яких обставин мають надаватися такі докази, тобто які обставини ці докази повинні підтвердити або спростувати. Не доведено, чому інформацію, яку містять в собі витребувані документи, неможливо встановити на підставі інших поданих доказів».

У даному випадку те саме стосується питань навантаження, витрати на яке включені до ціни товару та не потребують додаткових доказів.

Як вказано вище, так звані «сумніви» митниці мають бути обґрунтованими, а не заснованими на домислах та розмірковуваннях про начебто перевантаження товару, про включення до його вартості витрат, які не передбачені контрактом AUG27M/020625 від 02.06.2025 та щодо інших визначених Відповідачем припущень.

Твердження митного органу про нібито «відсутність даних» щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів є юридично помилковим, оскільки воно ігнорує зміст заявлених умов поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) та положення статті 58 МКУ у їх сукупності.

По-перше, згідно з правилами Incoterms 2020, обраний базис поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) за визначенням покладає на Продавця (Done Switzerland AG,) обов`язок не лише доставити товар у зазначене місце призначення, а й здійснити його розвантаження. Це означає, що всі витрати на навантаження у порту відправлення (Ningbo), обробку та перевантаження в транзитному порту (Чорноморськ), а також розвантаження у місці призначення вже закладені Продавцем у кінцеву ціну товару, зазначену в Інвойсі № 456/02/2026 від 24.02.2026.

По-друге, посилання митниці на п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ в даному випадку є некоректним. Зазначена норма чітко вказує, що такі витрати додаються до ціни лише у разі, якщо вони «не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті». Оскільки за умовами DPU ці витрати вже включені продавцем у вартість товару, вони не можуть бути додані повторно. Жодних окремих рахунків на розвантаження чи термінальну обробку Покупець (ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА") не отримував і не сплачував, оскільки ці послуги оплачуються Продавцем у межах його логістичних зобов`язань. Відсутність окремих документів на ці послуги у Покупця лише підтверджує, що він не ніс додаткових витрат понад ціну, вказану в договорі та інвойсі. Вимога митниці надати окремі дані про ці витрати фактично є вимогою надати підтвердження витрат, які не здійснювалися Покупцем окремо від ціни товару.

Таким чином, заявлена митна вартість на умовах DPU є повною та включає всі складові, передбачені ч. 10 ст. 58 МКУ. Будь-які сумніви митного органу щодо наявності «неврахованих» витрат на перевалку в порту, визначеному в Коносаменті, чи навантаження в Китаї є припустимими та спростовуються умовами поставки, які є невід`ємною частиною комерційної угоди.

Щодо зауважень митного органу про ненадання документів, які підтверджують наявність або відсутність витрат на страхування товару покупцем до кордону України, суд зазначає, що заявлені умови поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) покладають усі ризики втрати або пошкодження товару на Продавця до моменту його доставки та вивантаження у погодженому місці призначення (м. Київ).

Згідно з офіційними правилами Incoterms 2020, при таких умовах у Покупця (ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА") відсутній обов`язок страхувати вантаж, оскільки всі ризики до моменту передачі товару несе Продавець. Продавець, у разі власного бажання, здійснює страхування на свою користь і за власний кошт, що вже включено у ціну товару за інвойсом.

Пунктом 7 ч. 10 ст. 58 МКУ передбачає додавання витрат на страхування до митної вартості лише у разі, якщо такі витрати фактично понесені покупцем і не були включені до ціни товару.

Оскільки Покупець не укладав договорів страхування та не здійснював жодних платежів страховим компаніям (що підтверджується відсутністю таких витрат у бухгалтерському обліку), то й складова митної вартості за цим пунктом дорівнює нулю. Вимога митниці надати документи про "відсутність витрат" суперечить логіці та правовій природі митного декларування, оскільки неможливо надати документ про господарську операцію, яка не відбувалася і зобов`язання проведення якої не було покладено на Позивача.

Самі умови поставки DPU документально підтверджують, що витрати на страхування не можуть бути покладені на Покупця, а отже, підстав для коригування митної вартості згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 МКУ немає.

Відомості про митну вартість є повними та достовірними, а відсутність страхування з боку покупця повністю відповідає комерційним умовам угоди та не є порушенням вимог ст. 58 МКУ.

Крім того, слід зазначити, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Як зазначено вище, Відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних

розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані

декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає;

проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і

розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо

числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гроку 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 2 662,40 грн., сплачені підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000069/2 від 05.03.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2026/000081 від 05.03.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (вул. Хорива, буд. 1-А, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 44306976).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов