Рішення № 139488221, 02.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1582/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , діючи як законний представник малолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, у якому по суті оспорює відмову у призначенні дитині одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька військовослужбовця ОСОБА_6 . Позивачка просить визнати протиправними дії, пов`язані з листом від 26.02.2025 № 220/13/18672 та рішенням від 19.12.2023, а також зобов`язати відповідачів розглянути подані документи і призначити одноразову грошову допомогу дитині.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є донькою загиблого військовослужбовця, була зачата за його життя та народилася через два дні після його смерті. На переконання позивачки, дата народження дитини не може бути підставою для позбавлення її соціальної гарантії, установленої для дітей загиблих військовослужбовців.

Ухвалою від 10.04.2025 відкрито провадження у справі та залучено ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як третіх осіб. Надалі за клопотанням позивачки до участі у справі співвідповідачем залучено Міністерство оборони України, а розгляд справи розпочато спочатку. Після повторного автоматизованого розподілу справу прийнято до провадження суддею Притулою К.М. та продовжено її розгляд у письмовому провадженні.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві позов не визнав. Зазначив, що 19.12.2023 Комісія Міністерства оборони України призначила одноразову грошову допомогу дружині та батькам загиблого, а пізніші документи позивачки були опрацьовані та передані до Міністерства оборони України. На думку цього відповідача, після призначення допомоги питання про її перерозподіл має вирішуватися між отримувачами за згодою або в судовому порядку.

Міністерство оборони України у відзиві також заперечило проти позову. Вказало, що повноваження приймати рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги належать Комісії Міністерства оборони України, тоді як лист Головного управління соціальної підтримки від 26.02.2025 № 220/13/18672 має інформаційний характер. Міністерство послалося на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.12.2023 № 3515-IX і зазначило, що допомогу вже призначено іншим особам. Також відповідач визнав, що рішенням Комісії, оформленим протоколом від 19.12.2023 № 24/в, позивачці відмовлено у призначенні частки допомоги на доньку.

Інші учасники справи окремих пояснень, які б спростовували наведені обставини, не подали.

Дослідивши письмові докази та надавши оцінку доводам учасників справи, суд установив таке.

ОСОБА_6 , який проходив військову службу у військовому званні старшого солдата, загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного стану. Належність його загибелі до обставин, які є підставою для виплати допомоги, відповідачами не заперечується та підтверджується тим, що членам його сім`ї допомогу було призначено.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.04.2023, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 ; її батьком зазначено ОСОБА_6 , матір`ю ОСОБА_7 . Отже, дитина народилася через два дні після загибелі батька та була зачата за його життя.

19.12.2023 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ухвалила два різні за змістом рішення щодо сім`ї ОСОБА_6 .

Рішенням, оформленим протоколом № 379/168, одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 15 000 000 грн призначено дружині, матері та батьку загиблого в рівних частках. Цей протокол не містить відмови ОСОБА_2 . З матеріалів справи також убачається, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2023 № 1899 кожному з трьох визначених отримувачів призначено до виплати початкову суму в розмірі 1 000 000 грн.

Водночас пунктом 11 рішення Комісії, оформленого протоколом від 19.12.2023 № 24/в, ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги. Комісія виходила з того, що право визначається на дату загибелі ІНФОРМАЦІЯ_5 , а дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 . Пославшись на статтю 25 Цивільного кодексу України та на те, що допомога не входить до складу спадщини, Комісія дійшла висновку про відсутність у дитини права на неї.

Отже, вже станом на 19.12.2023 Комісія мала документи щодо малолітньої доньки загиблого, розглянула питання про її право та відмовила саме з огляду на народження після смерті батька. Відмова і призначення допомоги іншим членам сім`ї датовані одним днем; доказів виплати всього розміру допомоги до ухвалення цієї відмови матеріали справи не містять.

У квітні 2024 року позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Листом від 19.07.2024 № 943/15186 їй роз`яснено порядок подання документів через районний територіальний центр. У вересні 2024 року позивачка подала заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Надалі документи були передані до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а звідти до Міністерства оборони України супровідним листом від 06.11.2024 № 943/14128.

Листом від 26.02.2025 № 220/13/18672 Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України повідомило представника позивачки, що нового рішення про призначення допомоги ОСОБА_2 Комісія не приймала, та нагадало про відмову, оформлену протоколом від 19.12.2023 № 24/в. До листа додано витяг із цього протоколу. Сам лист не містить нового владного волевиявлення щодо права дитини.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

За статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою особам, які мають право на її отримання, та призначається, зокрема, у разі смерті військовослужбовця, що настала у період проходження ним військової служби.

Стаття 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_6 та прийняття рішення 19.12.2023, відносила до осіб, які мають право на призначення та отримання допомоги, батьків, одного з подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, та утриманців загиблого.

За частиною третьою статті 16-2 Закону № 2011-XII розмір допомоги у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану визначає Кабінет Міністрів України. Частини перша, восьма і дев`ята статті 16-3 цього Закону передбачають призначення та виплату допомоги рівними частками всім особам, які мають на неї право, за їхньою особистою заявою або заявою законних представників; право може бути реалізоване протягом трьох років з дня його виникнення; порядок призначення та виплати визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено одноразову грошову допомогу сім`ям загиблих у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, визначеними статтею 16-1 Закону № 2011-XII. Днем виникнення права є дата загибелі, зазначена у свідоцтві про смерть.

У редакції, чинній на час спірного рішення, пункт 2 постанови № 168 також передбачав: якщо після призначення та виплати допомоги в повному розмірі за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання перерозподілу вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку. У подальшій редакції ця норма викладена як правило про розподіл уже призначеної суми між такими особами.

Пункти 3 і 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, визначають днем виникнення права дату смерті та передбачають виплату допомоги рівними частинами членам сім`ї, батькам і утриманцям загиблого. Пункт 10 цього Порядку прямо передбачає подання заяви іншим із батьків або опікуном чи піклувальником у разі наявності малолітньої або неповнолітньої дитини та подання свідоцтва про народження дитини.

Згідно зі статтею 1 Сімейного кодексу України цей Кодекс визначає, зокрема, майнові права та обов`язки батьків і дітей. За статтею 3 цього Кодексу дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає, а сім`я створюється, зокрема, на підставі кровного споріднення. Частина сьома статті 7 Сімейного кодексу України вимагає забезпечити дитині можливість здійснення прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини та іншими міжнародними договорами України. Частина перша статті 122 цього Кодексу передбачає, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Преамбула Конвенції про права дитини виходить із необхідності належного правового захисту дитини як до, так і після народження. За статтею 2 Конвенції держави-учасниці забезпечують права кожній дитині без дискримінації, зокрема незалежно від народження дитини або будь-яких інших обставин. Частина перша статті 3 Конвенції вимагає в усіх діях щодо дітей першочергово враховувати якнайкращі інтереси дитини. Аналогічний принцип рівності прав дітей незалежно від обставин їх народження закріплено у статті 3 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Цивільного кодексу України всі фізичні особи мають цивільну правоздатність, яка виникає у момент народження, а у випадках, установлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. Отже, наведена норма не дозволяє ігнорувати охоронюваний законом інтерес дитини лише через те, що на день смерті батька її народження ще не відбулося.

З 29.03.2024 набув чинності Закон України від 09.12.2023 № 3515-IX, яким статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції та прямо включено до кола отримувачів дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті. Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3515-IX поширює його на правовідносини, що виникли раніше, за умови, що одноразову грошову допомогу не було призначено жодній з осіб, які мали право на її отримання.

Однак цими змінами право такої дитини не створено вперше. Нова редакція узгодила спеціальне законодавство із Цивільним і Сімейним кодексами України та Конвенцією про права дитини, які вже на час виникнення спірних правовідносин вимагали охорони інтересів зачатої дитини та забороняли дискримінацію за обставинами народження.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 160/22242/24. У тій справі оспорювалася відмова, оформлена тим самим протоколом Комісії Міністерства оборони України від 19.12.2023 № 24/в, щодо іншої дитини, зачатої за життя військовослужбовця та народженої після його смерті. Верховний Суд визнав дискримінаційним підхід, за яким дитину виключено з кола отримувачів лише через дату її народження, скасував відповідний пункт рішення Комісії та зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву законного представника.

Верховний Суд наголосив, що одноразова грошова допомога має компенсаторний характер і спрямована на матеріальну підтримку сім`ї після втрати годувальника; встановлення права на допомогу передує вирішенню питання про перерозподіл коштів і не може ставитися в залежність від такого перерозподілу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2026 у справі № 400/6411/24.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обставини цієї справи відповідають правовій ситуації, оціненій у справі № 160/22242/24: ОСОБА_2 є дитиною загиблого військовослужбовця, була зачата за його життя, народилася після його смерті, а єдиною підставою відмови була дата її народження.

Посилання Міністерства оборони України на постанову Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 560/12192/24 не змінює висновку суду. У тій справі факт батьківства і звернення із заявою мали місце після призначення та повної виплати допомоги іншим особам. Натомість у справі, що розглядається, питання про право ОСОБА_2 Комісія розглянула 19.12.2023 у день призначення допомоги іншим членам сім`ї та до видання наказу про початкові виплати від 22.12.2023. Тому позивачка не є особою, яка вперше заявила про право дитини лише після завершення призначення та повної виплати допомоги.

Доводи про те, що позивачка повторно звернулася у 2024 році, не усувають протиправності первинної відмови. Повторне звернення було наслідком чинності рішення від 19.12.2023 і не змінює факту своєчасного розгляду Комісією документів щодо дитини до початку виплат. Можливий подальший перерозподіл уже виплачених сум стосується способу реалізації встановленого права, а не існування такого права.

За наведених обставин пункт 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом Комісії від 19.12.2023 № 24/в, ґрунтується на дискримінаційному тлумаченні закону, не відповідає меті державної гарантії та найкращим інтересам дитини, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас позовні вимоги сформульовано неточно. Протокол № 379/168 від 19.12.2023 не є відмовою дитині, а містить рішення про призначення допомоги трьом іншим отримувачам. Лист Головного управління соціальної підтримки від 26.02.2025 № 220/13/18672 лише повідомляє про раніше прийняте рішення та самостійно не визначає прав і обов`язків позивачки чи дитини. Належним предметом судового контролю є пункт 11 протоколу № 24/в, копію якого позивачка додала до позову та зміст якого становить фактичну підставу заявленого спору.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Скасування саме пункту 11 протоколу № 24/в не змінює підстави позову, а правильно ідентифікує владне рішення, від якого походить оспорюване порушення. Міністерство оборони України залучено відповідачем, отримало можливість висловитися і у відзиві безпосередньо обґрунтовувало законність цього рішення. Третіх осіб, на права яких може вплинути подальший розподіл допомоги, також залучено до справи. Тому такий спосіб захисту не порушує принципів диспозитивності та змагальності.

За статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі його прийняття. Відповідно до частини другої статті 77 цього Кодексу обов`язок довести правомірність свого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень. Міністерство оборони України цього обов`язку щодо пункту 11 протоколу № 24/в не виконало.

Щодо способу відновлення права суд ураховує, що прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги належить до компетенції Міністерства оборони України за результатами розгляду Комісією комплекту документів. Суд установив, що ОСОБА_2 належить до кола осіб, які мають право на допомогу, однак матеріали справи не містять усіх актуальних відомостей щодо обсягу фактично здійснених виплат, стану виконання рішення про призначення допомоги іншим особам та інших обставин, які мають бути враховані під час реалізації цього права. Тому безпосереднє зобов`язання призначити і виплатити визначену суму виходило б за межі судового контролю та підміняло б компетентний орган.

Ефективним і належним способом захисту є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву та комплект документів, за результатами яких ухвалено пункт 11 протоколу № 24/в, виходячи з наявності у ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги та з урахуванням висновків цього рішення. Такий спосіб відповідає висновку Верховного Суду у справі № 160/22242/24.

Підстав для задоволення вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 й ІНФОРМАЦІЯ_3 немає. Ці органи не наділені повноваженнями приймати остаточне рішення про призначення допомоги, а матеріали підтверджують прийняття ними заяви, опрацювання та передачу документів до Міністерства оборони України. Не доведено бездіяльності, яка тривала б на час вирішення справи та могла бути усунута покладенням на них обов`язку повторно розглянути заяву.

Так само не підлягають задоволенню вимоги до Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України: лист від 26.02.2025 не є рішенням про відмову, а саме Управління не є органом, уповноваженим замість Комісії приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

Отже, позов належить задовольнити частково: вийти за межі буквального формулювання позовних вимог, визнати протиправним і скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 19.12.2023 № 24/в, та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути матеріали щодо призначення допомоги дитині. У решті позову слід відмовити.

Позивачка звільнена від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат не подано, тому підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72 77, 90, 139, 241 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 19 грудня 2023 року № 24/в, яким ОСОБА_8 відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_6 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та комплект документів ОСОБА_1 , подані нею як законним представником малолітньої ОСОБА_2 , про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька військовослужбовця ОСОБА_6 , виходячи з наявності у ОСОБА_2 права на отримання цієї допомоги та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА