Ухвала суду № 139488189, 02.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5930/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Олександрійської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ 33423535) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Олександрійської міської ради з 18.10.2017 по 18.08.2026 у розмірі 732875 грн (сімсот тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять гривень).

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визнано її справою незначної складності та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01 вересня 2026 року представник Олександрійської міської ради подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Клопотання обґрунтоване тим, що Олександрійська міська рада не брала участі у справах №398/3000/16-а та №398/3842/17, а тому має право спростовувати встановлені у цих справах обставини. Відповідач також посилається на розмір заявленої до стягнення суми, який перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідність подання понад тридцяти документів, можливість допиту свідків та подання інших процесуальних клопотань.

Того ж дня представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Також просив розглянути це клопотання за участю представника відповідача.

На думку відповідача, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не належить до структури заробітної плати, тому до спірних правовідносин застосовується тримісячний строк звернення до суду. Відповідач зазначає, що про порушення свого права позивач дізнався 17 жовтня 2017 року, коли йому стало відомо про розпорядження міського голови від 13 жовтня 2017 року №р-333-к «Про звільнення ОСОБА_1 », а тому строк звернення до суду закінчився 17 січня 2018 року.

Розглядаючи клопотання про перехід до загального позовного провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку загального або спрощеного позовного провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення, а загальне позовне провадження для справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному провадженні.

Пунктом 2 частини четвертої статті 12 та пунктом 2 частини четвертої статті 257 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо одночасно заявлено вимоги про відшкодування заподіяної ними шкоди у сумі, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, посилання відповідача на перевищення заявленою сумою ста розмірів прожиткового мінімуму ґрунтується на неправильному застосуванні процесуального закону. КАС України встановлює для таких випадків поріг у п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявлена позивачем до стягнення сума 732875 грн зазначеного розміру не перевищує.

Крім того, середній заробіток, передбачений статтею 236 КЗпП України, є спеціальним видом відповідальності роботодавця за затримку виконання рішення про поновлення працівника на роботі, а не відшкодуванням шкоди у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України під час вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує значення справи для сторін, обраний спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг і характер доказів, кількість учасників справи, наявність суспільного інтересу та думку сторін.

Предмет доказування у цій справі охоплює встановлення факту затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, періоду такої затримки та розміру належної виплати. Зазначені обставини можуть бути встановлені на підставі судових рішень, розпоряджень міського голови, кадрових документів та розрахунків сторін.

Сам собою значний обсяг письмових доказів не свідчить про неможливість розгляду справи у спрощеному позовному провадженні. Частиною восьмою статті 262 КАС України прямо передбачено дослідження судом доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.

Положення частини п`ятої статті 78 КАС України надають особі, яка не брала участі у справі, можливість спростовувати встановлені відповідним судовим рішенням обставини в загальному порядку. Водночас ця норма не встановлює обов`язкового розгляду нової справи за правилами загального позовного провадження. Відповідач не позбавлений права подати відповідні заперечення та докази разом із відзивом.

Крім того, відповідач не зазначив конкретних осіб, обставин, які вони можуть підтвердити, та не подав клопотання про їх допит. Імовірність виникнення у майбутньому спору щодо достовірності окремих копій документів не свідчить про необхідність зміни порядку розгляду справи на цьому етапі.

Подання стороною декількох процесуальних клопотань також не визначає складності справи та не є підставою для переходу до загального позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 260 КАС України, якщо відповідач у встановлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Наведені відповідачем обставини не доводять, що повне та всебічне встановлення обставин справи неможливе без проведення підготовчого провадження і судового засідання з викликом сторін.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження і позивач не заявить про поновлення строку або зазначені ним підстави будуть визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Застосування цієї норми можливе лише за умови встановлення факту пропуску позивачем відповідного строку.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, цей орган ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №522/13736/15 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі є триваючим правопорушенням, а перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після видання роботодавцем наказу про поновлення працівника на роботі незалежно від тривалості затримки його видання.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 19 листопада 2025 року у справі №357/14848/23, у якій зазначено, що моментом закінчення такого триваючого порушення є фактичне виконання рішення про поновлення працівника на роботі.

Отже, правова позиція у справі №522/13736/15, на яку посилається відповідач, не підтверджує початок перебігу строку з дня, коли працівник уперше дізнався про невиконання рішення. Навпаки, вона пов`язує початок такого строку з припиненням триваючого порушення внаслідок належного виконання роботодавцем рішення про поновлення.

Позивач стверджує про затримку виконання судового рішення щонайменше до 18 серпня 2026 року та звернувся до суду у серпні 2026 року.

Обізнаність позивача 17 жовтня 2017 року з розпорядженням міського голови від 13 жовтня 2017 року №р-333-к про його повторне звільнення не є обставиною, яка припинила затримку виконання рішення про поновлення на посаді, та сама собою не визначає початку строку звернення з вимогою, передбаченою статтею 236 КЗпП України.

Питання про те, чи було розпорядженням міського голови від 11 жовтня 2017 року №р-331-к належно виконано рішення суду про поновлення позивача на посаді, чи відбувся його фактичний допуск до виконання посадових обов`язків, а також про правові наслідки видання і подальшого скасування розпорядження від 13 жовтня 2017 року №р-333-к стосуються суті спору та підлягають встановленню під час розгляду справи на підставі поданих сторонами доказів.

Якщо розпорядження від 11 жовтня 2017 року №р-331-к було належним виконанням судового рішення, це може свідчити про відсутність затримки, а не про початок перебігу строку звернення до суду з 17 жовтня 2017 року. Якщо ж належного виконання не відбулося, відповідне порушення залишалося триваючим. Тому наведені відповідачем доводи фактично стосуються обґрунтованості позовних вимог, а не пропуску строку звернення до суду.

Посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 також не підтверджує запропонованого ним порядку обчислення строку. Цим Рішенням не вирішувалося питання про початок перебігу строку звернення до суду з вимогою, передбаченою статтею 236 КЗпП України, та не визначено датою його початку день, коли працівник уперше дізнався про невиконання рішення, незалежно від подальшого існування такого порушення.

Таким чином, факт пропуску позивачем строку звернення до суду з матеріалів справи не встановлений, а тому передбачені частиною третьою статті 123 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Щодо вимоги розглянути клопотання за участю представника відповідача суд враховує, що КАС України не встановлює обов`язковості проведення судового засідання для вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 123 цього Кодексу.

Зміст клопотання та додані матеріали дозволяють вирішити порушене процесуальне питання у письмовому провадженні. Відповідач виклав усі свої аргументи письмово, а необхідності отримувати від його представника додаткові усні пояснення суд не встановив.

Керуючись статтями 12, 78, 122, 123, 166, 240 243, 248, 256, 257, 260, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Олександрійської міської ради про розгляд адміністративної справи №340/5930/26 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін відмовити.

У задоволенні клопотання Олександрійської міської ради про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

У задоволенні клопотання Олександрійської міської ради про розгляд клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за участю представника відповідача відмовити.

Продовжити розгляд адміністративної справи №340/5930/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА