Рішення № 139488184, 02.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5271/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 42902258) про визнання бездіяльності та наказу протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період з 24.02.2022 до 31.12.2022; визнати протиправним наказ Служби судової охорони від 01.11.2023 № 648 о/с у частині визначення такої винагороди за період з 01.01.2023 до 20.01.2023 з розрахунку 10 000 грн на місяць; зобов`язати відповідача забезпечити нарахування та виплату винагороди за обидва періоди з розрахунку 30 000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби, з урахуванням раніше виплаченої суми, шляхом прийняття відповідного наказу.

Позов обґрунтований тим, що позивач є начальником Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області, тому наказ про виплату йому додаткової винагороди має видавати центральний орган управління Служби. За 2022 рік такий наказ не видано, а за 01 20 січня 2023 року відповідач безпідставно застосував пункт 7 Порядку № 396 і визначив винагороду з розрахунку 10 000 грн замість 30 000 грн на місяць. Позивач також послався на неодноразові офіційні повідомлення Служби про проведення виплат після одержання бюджетних асигнувань. У разі визнання строку звернення пропущеним просив його поновити.

Ухвалою від 31.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Служба судової охорони у відзиві заперечила проти позову. Зазначила, що видатки на спірну винагороду не були передбачені кошторисами на 2022 2023 роки, а тому видання наказів і проведення виплат до надходження додаткових асигнувань суперечило б бюджетному законодавству. Щодо січня 2023 року відповідач послався на пункт 7 Порядку № 396, за яким 30 000 грн виплачувались співробітникам у районах ведення бойових дій, тоді як Кіровоградська область до таких районів не належала. Також відповідач вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.

Наказом Служби судової охорони від 10.03.2020 № 90 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу з 11.03.2020 та призначено начальником Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області. Наказом цього територіального управління від 11.03.2020 № 1 о/с зафіксовано початок виконання ним обов`язків. На час звернення до суду та розгляду справи позивач продовжує проходити службу на цій посаді.

За період з 24.02.2022 до 31.12.2022 Служба судової охорони наказу про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за постановою № 168 не видала, винагороду не нарахувала і не виплатила. Ця обставина сторонами не заперечується. Матеріали справи не містять даних про наявність щодо позивача у цей період обставин, за яких грошове забезпечення або додаткова винагорода не виплачуються.

Наказом Служби судової охорони від 01.11.2023 № 648 о/с «Про виплату додаткової винагороди співробітникам центрального органу управління та територіальних управлінь» наказано нарахувати та виплатити співробітникам додаткову винагороду за період з 01.01.2023 до 20.01.2023 з розрахунку 10 000 грн на місяць. У додатку 2 до цього наказу ОСОБА_1 як начальнику Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області визначено 6 451,61 грн. Архівна відомість за 2023 рік підтверджує нарахування цієї суми як додаткової винагороди за постановою № 168.

Листами від 09.06.2022, 22.04.2024, 21.06.2024, 07.08.2024, 12.02.2025, 06.06.2025, 28.10.2025, 24.12.2025, 20.02.2026, 16.03.2026, 17.04.2026 та 28.05.2026 Служба судової охорони повідомляла територіальні управління про вжиття заходів для одержання фінансування та про намір видати накази і провести виплати після надходження відповідних асигнувань. На день подання позову ці повідомлення у частині спірної заборгованості не реалізовані.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України гарантує право на своєчасне одержання винагороди за працю.

За частинами першою, другою та четвертою статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя, підзвітним Вищій раді правосуддя та підконтрольним Державній судовій адміністрації України, і складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів. Згідно з частинами першою і другою статті 165 цього Закону грошове забезпечення співробітників Служби включає основні та додаткові види грошового забезпечення, а його розміри встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж для поліцейських.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби затверджує Державна судова адміністрація України. На виконання цієї постанови наказом ДСА України від 26.08.2020 № 384 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (Порядок № 384). Пункти 8 10 розділу I цього Порядку пов`язують виплату грошового забезпечення з проходженням служби на штатній посаді та відповідним наказом Служби або територіального управління. За пунктом 14 розділу I Порядку виплата за неповний місяць обчислюється за кожний календарний день шляхом ділення місячної суми на кількість календарних днів відповідного місяця.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у первинній редакції на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони встановлено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим з них, хто безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпечує здійснення визначених заходів, збільшену винагороду до 100 000 грн пропорційно часу такої участі. Постанова застосовується з 24.02.2022, а виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 слова «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць», а постанову № 168 доповнено пунктом 2-1 про визначення керівниками відповідних державних органів порядку й умов виплати. Зміни застосовуються з 24.02.2022.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (Порядок № 396). Відповідно до пункту 4 цього Порядку підставою для виплати є наказ Служби або територіального управління, а начальникам територіальних управлінь виплата здійснюється на підставі наказів Служби. Отже, з огляду на посаду ОСОБА_1 саме відповідач уповноважений видати індивідуальний наказ, необхідний для нарахування та виплати йому винагороди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 співробітників Служби судової охорони виключено з кола осіб, яким виплачується винагорода за постановою № 168. Постанова № 43 набрала чинності 21.01.2023, тому не впливає на право позивача за період до 20.01.2023 включно.

Спір відповідає ознакам типової справи, визначеним у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22: позивач є співробітником Служби судової охорони; відповідачем є центральний орган управління Служби; предметом спору є ненарахування та невиплата додаткової винагороди за постановою № 168; заявлений спосіб захисту полягає у визнанні відповідної поведінки протиправною та зобов`язанні забезпечити виплату. Відмінність, пов`язана з керівною посадою позивача та необхідністю наказу центрального органу, не змінює суті спірних правовідносин.

За частиною третьою статті 291 КАС України під час ухвалення рішення у типовій справі суд має враховувати правові висновки Верховного Суду у зразковій справі. Рішення від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 (провадження № 11-74заі23).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони. Заміна формулювання « 30 000 гривень щомісячно» на «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» не зменшила її розмір: за умови проходження служби протягом повного місяця належить 30 000 грн, а за неповний місяць сума визначається пропорційно календарним дням.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що повноваження ДСА України встановити порядок і умови виплати не є повноваженням змінювати розмір винагороди, визначений Кабінетом Міністрів України. Тому пункт 7 Порядку № 396 у частині поділу співробітників на тих, кому належить 30 000 грн, і «інших», яким установлено 10 000 грн, не підлягає застосуванню через суперечність акту вищої юридичної сили. За статтею 7 КАС України суд застосовує постанову Кабінету Міністрів України № 168.

Отже, відсутність проходження позивачем служби в районі ведення бойових дій не впливає на його право на базову винагороду 30 000 грн на місяць. Безпосередня участь у бойових діях та перебування у відповідному районі є умовами збільшення винагороди до 100 000 грн, якої позивач у цій справі не вимагає.

Доводи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань також відхиляються. Велика Палата Верховного Суду у справі № 260/3564/22, застосувавши статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правову позицію ЄСПЛ у справі «Кечко проти України», зазначила: доки норма, яка передбачає виплату, є чинною і особа виконала її умови, орган державної влади не може свідомо відмовляти у виплаті з посиланням на відсутність коштів. Бюджетні процедури визначають спосіб виконання зобов`язання держави, але не скасовують самого права.

Таким чином, у період з 24.02.2022 до 31.12.2022 позивач мав право на додаткову винагороду з розрахунку 30 000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби. Невидача відповідачем наказу, без якого нарахування та виплата начальнику територіального управління не могли бути проведені, є протиправною бездіяльністю. Вчинення відповідачем дій для одержання фінансування не замінює виконання встановленого законом обов`язку.

За період з 01.01.2023 до 20.01.2023 право позивача мало той самий обсяг. Наказ від 01.11.2023 № 648 о/с та нарахування 6 451,61 грн становлять лише часткове виконання обов`язку з виплати додаткової винагороди. Оскільки розрахунок за цим наказом проведено виходячи з 10 000 грн на місяць на підставі пункту 7 Порядку № 396, який у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню, відповідач не нарахував і не виплатив позивачу винагороду в належному розмірі. Нараховані та виплачені 6 451,61 грн підлягають урахуванню під час остаточного розрахунку.

Водночас окреме визнання наказу від 01.11.2023 № 648 о/с протиправним у частині, оспореній позивачем, не є необхідним для поновлення його порушеного права. Цей наказ став підставою для часткового нарахування винагороди, а визнання протиправною бездіяльності щодо її ненарахування та невиплати у належному розмірі разом із зобов`язанням провести повне нарахування і виплату забезпечує ефективний та вичерпний захист. Тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Суд окремо оцінює заперечення щодо строку звернення до суду.

Спір стосується виплати належного позивачу грошового забезпечення. Верховний Суд у зразковій справі № 260/3564/22 та у постанові від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23 виснував, що у спорах про оплату праці положення статті 233 КЗпП України мають перевагу у застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Пункти 15 і 16 розділу I Порядку № 384 регулюють порядок розгляду звернень та виплати належних сум, а не встановлюють процесуальний строк звернення до адміністративного суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних виплат. Конституційний Суд України виходив із того, що обов`язок роботодавця з виплати винагороди за працю є триваючим, а обмеження судового захисту таким строком звужує права, гарантовані статтями 43 і 55 Конституції України.

Верховний Суд у постанові від 01.05.2026 у справі № 420/16340/25, застосувавши рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025, сформулював висновок, що особа, яка не звільнена та звертається під час триваючих службових відносин із вимогою про належні виплати, має необмежене у часі право на звернення до суду з таким позовом.

ОСОБА_1 на час звернення до суду продовжує проходити службу в Службі судової охорони. Тому місячний строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, до спірних вимог не застосовується, а строк звернення до суду позивачем не пропущений. Підстав для вирішення питання про його поновлення немає.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень. Відповідач не довів наявності законної підстави для невидання наказу за 2022 рік або для зменшення позивачу винагороди за 01 20 січня 2023 року до 10 000 грн на місяць.

Оскільки розмір винагороди визначений актом Кабінету Міністрів України і не передбачає дискреції відповідача, ефективним способом захисту є визнання протиправною бездіяльності Служби судової охорони щодо ненарахування та невиплати винагороди у належному розмірі за весь спірний період і зобов`язання нарахувати та виплатити її з розрахунку 30 000 грн на місяць, видавши відповідний наказ. Розрахунок має бути проведений пропорційно часу проходження служби та з урахуванням фактично нарахованих і виплачених сум. Такий спосіб відповідає пункту 4 Порядку № 396 та повністю поновлює порушене право позивача.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Доказів понесення інших судових витрат учасники справи не подали, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72 77, 90, 139, 241 246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у належному розмірі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 до 20.01.2023 включно, виходячи з розміру 30 000 (тридцять тисяч) грн на місяць пропорційно часу проходження служби.

Зобов`язати Службу судової охорони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 до 20.01.2023 включно, виходячи з розміру 30 000 (тридцять тисяч) грн на місяць пропорційно часу проходження служби, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум, видавши відповідний наказ про нарахування та виплату.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА