Рішення № 139488096, 04.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року №320/27300/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління державної охорони України (адреса Україна, 01024, місто Київ, вул. Богомольця, будинок 8; ЄДРПОУ 00037478) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Управління державної охорони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність Управління державної охорони України (Україна, 01024, м. Київ, вул. Богомольця 8; код ЄДРПОУ 00037478) щодо не підготовки та не наданні до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2026 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 № 4695-IX на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2026 року.

-Зобов`язати Управління державної охорони України (Україна, 01024, м. Київ, вул. Богомольця 8; код ЄДРПОУ 00037418) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2026 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІI Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 № 4695-IX на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_3 з 01.02.2026 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 2262-XII, при цьому він має статус особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни. За результатами перевірки розміру пенсії позивач встановив, що при визначенні складових його грошового забезпечення - посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення - застосовано прожитковий мінімум у розмірі 1762,00 грн, встановлений станом на 01.01.2018, шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти. Зокрема, оклад за військовим званням полковник визначено із застосуванням коефіцієнта 0,84, а посадовий оклад за посадою Головний інспектор з особливих доручень - із застосуванням 47 тарифного розряду та коефіцієнта 4,72. 21.03.2026 в інтересах позивача до Управління державної охорони України звернутося з вимогою підготувати та надати до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-XII, з урахуванням відновленої дії пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції. Позивач посилається на те, що первісна редакція пункту 4 постанови № 704 передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. При цьому позивач зазначає, що станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн відповідно до статті 7 Закону України № 4695-IX Про Державний бюджет України на 2026 рік, що є більшим за його розмір, встановлений станом на 01.01.2018. Позивач вважає протиправною бездіяльність Управління державної охорони України щодо не підготовки та не наданні до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 року, тому звернувся до суду із даним позовом.

15.07.2026 року від уповноваженого представника Управління державної охорони України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що довідка про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії станом на 01.01.2026 із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів не складалася та не могла бути складена, оскільки від ГУ ПФУ в м. Києві до УДО України не надходили списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку з 01.02.2026, у тому числі щодо позивача. Відповідач посилається на те, що грошове забезпечення військовослужбовців УДО України визначається та виплачується відповідно до постанови № 704, зокрема пункту 4, яким передбачено розрахунок посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру 1762,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до постанови № 704. На думку відповідача, підстави для виникнення обов`язку оформити та направити до ГУ ПФУ в м. Києві довідку про новий розмір грошового забезпечення позивача відсутні. Відповідач також зазначає, що визнання протиправним та нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку пенсії і не може бути підставою для оформлення та надання до ГУ ПФУ в м. Києві оновленої довідки для перерахунку пенсії позивача з 01.02.2026, оскільки Урядом не приймалося рішення про проведення перерахунку пенсій військовослужбовцям у 2026 році. Таким чином, відповідач вважає, що УДО України та його посадові особи діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені нормативно-правовими актами, а позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, необ`єктивними та такими, що суперечать чинним нормативно-правовим актам і дійсним обставинам справи.

16.07.2026 подано відповідь на відзив.

Ознайомившись із відзивом, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України і правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду. Позивачу ГУ ПФУ в м. Києві призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Перевіривши розмір пенсії, нарахованої та виплаченої у 2026 році, позивач встановив, що посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення визначені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн, встановленого станом на 01.01.2018, шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Зокрема, оклад за військовим званням полковник визначено із застосуванням тарифного коефіцієнта 0,84: 0,84 Ч 1762,00 грн = 1480,00 грн. Посадовий оклад за посадою Головний інспектор з особливих доручень визначено за 47 тарифним розрядом із коефіцієнтом 4,72: 4,72 Ч 1762,00 грн = 8320,00 грн. Зазначені розрахунки відповідають розрахункам пенсійних виплат позивача, доданим до позовної заяви. Позивач зазначає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку встановлюється законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Станом на 01.01.2026 його розмір становить 3328,00 грн відповідно до статті 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX Про Державний бюджет України на 2026 рік, що є більшим за розмір прожиткового мінімуму, встановлений станом на 01.01.2018. У зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач вважає, що у військовослужбовців, у тому числі у нього, виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. На думку позивача, такі розміри мають визначатися відповідно до пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції, тобто із застосуванням для їх обчислення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Таким чином, позивач вважає, що починаючи з 2024 року і надалі під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням для перерахунку пенсії відповідно до постанови № 704 має застосовуватися пункт 4 цієї постанови у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

16.07.2026 відповідачем скеровано заперечення (на відповідь на відзив).

Ознайомившись із відповіддю на відзив, відповідач зазначає, що представником позивача не спростовано жодного з доводів, наведених відповідачем у відзиві на позов. Натомість у відповіді на відзив фактично повторено положення позовної заяви, процитовано норми права, які, на думку позивача, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також наведено правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які, на думку позивача, є застосовними до спірних правовідносин. Відповідач зазначає, що жодних нових висновків, правових позицій чи інших доводів, крім тих, що були викладені у позовній заяві, позивач у відповіді на відзив не навів. Таким чином, відповідач підтримує доводи, викладені у відзиві на позов, та зазначає, що його посадові особи діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені нормативно-правовими актами. Відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та необ`єктивними, а також такими, що суперечать чинним нормативно-правовим актам і дійсним обставинам справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Управлінні державної охорони України.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Позивач має статус особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

З наданих до матеріалів справи розрахунків пенсійних виплат встановлено, що у 2026 році при визначенні розміру пенсії позивача посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення обраховувалися із застосуванням розміру 1762,00 грн, помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

21.03.2026 представник позивача звернувся до Управління державної охорони України із заявою, у якій просив, зокрема, підготувати та надати до ГУ ПФУ в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-XII та з урахуванням положень постанови № 704 щодо визначення посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2026 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови № 704, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2026.

За результатами розгляду зазначеної заяви Управління державної охорони України листом від 27.03.2026 № 6-1055-2026 повідомило представника позивача, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У листі зазначено, що у 2026 році норми грошового забезпечення Кабінетом Міністрів України не змінювалися, рішення щодо перерахунку пенсій не приймалося, а тому в УДО України відсутні правові підстави для видачі запитуваної довідки.

Не погодившись із зазначеною відповіддю, позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної охорони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до ч.3, ч.18 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

В силу вимог ч.2 ст.51 Закону №2262-XII, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ч.4 ст.63 Закону №2262-XII, згідно якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відтак, з наведених положень вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Перерахунок пенсії здійснюється Головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Частиною 4 ст. 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського та начальницького складу.

Пунктом 2 вказаної Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент її прийняття), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 (далі-Постанова №103), якою внесено зміни до ряду постанов, в тому числі і до Постанови №704.

Так, пунктом 6 Постанови №103 пункт 4 Постанови №704 був викладений у новій редакції, якою визначено: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМ України від 21.02.2018р. №103.

Отже, з 29.01.2020р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.

Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Окрім того, суд зазначає, що Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481 (яка набрала чинності 20.05.2023) внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Окремо, суд зауважує , постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/25 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/25 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 про визнання протиправним та скасування п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

При розгляді даної справи суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24, відповідно до яких Кабінет Міністрів України на підставі частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наділений повноваженнями встановлювати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі визначати розрахункову величину, що використовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Водночас суд зауважує, що врахування правового висновку Верховного Суду не означає його автоматичне поширення на будь-які правовідносини, які тією чи іншою мірою пов`язані з грошовим забезпеченням військовослужбовців. Для застосування відповідного висновку суд повинен встановити подібність спірних правовідносин за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Норма аналогічного змісту закріплена в частині п`ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 констатувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо оцінки правовідносин на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Тож, суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).

Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2025 року у справі №320/11622/22.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у справі №320/29450/24 була правомірність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття постанови від 12 травня 2023 року №481 та вимога про скасування пункту 2 цієї постанови як нормативно-правового акта, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

У справі №320/29450/24 Верховний Суд досліджував передусім межі нормотворчої компетенції Кабінету Міністрів України у сфері встановлення грошового забезпечення діючих військовослужбовців.

Натомість у цій справі Кабінет Міністрів України не є відповідачем, нормативно-правовий акт не є предметом оскарження, а позивач просить зобов`язати уповноважений орган скласти документ, необхідний для реалізації права на перерахунок пенсії відповідно до положень Закону №2262.

Правовідносини у цій справі виникли між пенсіонером та органом, уповноваженим видавати довідки для перерахунку пенсій. Їх зміст становлять право пенсіонера на отримання належної довідки та кореспондуючий обов`язок уповноваженого органу скласти таку довідку за наявності передбаченої законом підстави.

Таким чином, у цій справі застосуванню підлягає спеціальне пенсійне законодавство, у той час як у справі №320/29450/24 Верховний Суд вирішував питання застосування частини четвертої статті 9 Закону України №2011-ХІІ у відносинах щодо визначення розміру грошового забезпечення.

Окрему увагу суд звертає на те, що у постанові від 16 липня 2026 року Верховний Суд сам визнав відмінними правовідносини у справі №320/29450/24 від правовідносин у справі №440/6017/21, в якій безпосередньо вирішувалося питання про обов`язок уповноваженого органу видати довідку для перерахунку пенсії станом на 1 січня календарного року. Верховний Суд не заявив про відступ від висновку у справі №440/6017/21, а мотивував його незастосування саме неподібністю правовідносин.

З огляду на це постанова у справі №320/29450/24 не може розглядатися як така, що скасувала або змінила висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, щодо обов`язку скласти довідку станом на 1 січня календарного року в разі зміни встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У справі №440/6017/21 Верховний Суд прямо визнав протиправною відмову у видачі довідки станом на 1 січня 2021 року та зобов`язав визначити посадовий оклад і оклад за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Безпосередньо релевантними до цієї категорії спорів є також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 червня 2020 року у зразковій справі №160/8324/19, згідно з якими за наявності передбаченої законодавством підстави для перерахунку пенсії на уповноважений орган покладається обов`язок скласти відповідну довідку, а відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України, невнесення ним змін до підзаконного порядку або бюджетні обмеження не усувають такого обов`язку.

Також застосовним до обставин цієї справи є вищевказаний правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24, згідно з яким у правовідносинах, пов`язаних з оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 відсутній відступ від правового висновку судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.

Також суд звертає увагу на те, що у постанові від 9 червня 2022 року у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний висновок, відповідно до якого суд на підставі статті 7 КАС України повинен застосовувати закон, а не підзаконний нормативно-правовий акт, який йому не відповідає, незалежно від того, чи був такий підзаконний акт формально скасований або визнаний нечинним.

Отже, чинність пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови №481 сама по собі не позбавляє суд повноваження перевірити можливість застосування його положень у конкретних пенсійних правовідносинах на відповідність нормам Закону №2262. Така перевірка не означає визнання нормативно-правового акта нечинним, а полягає у вирішенні питання про те, чи може підзаконна норма бути застосована у конкретній справі з урахуванням положень Закону №2262 та правових висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Наявність у Кабінету Міністрів України повноважень на визначення розміру грошового забезпечення не означає, що будь-яке прийняте в межах цієї сфери рішення автоматично відповідає закону.

На переконання суду використання сталої величини 1762 грн, що відповідала прожитковому мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року, фактично унеможливлює зміну основних складових грошового забезпечення для цілей перерахунку пенсії незалежно від подальшої зміни законодавчо встановленого прожиткового мінімуму. Таке регулювання за своїми правовими наслідками виходить за межі технічного визначення способу обчислення грошового забезпечення та безпосередньо впливає на можливість реалізації передбаченого Законом №2262 права на перерахунок пенсії.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 3028 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» із 1 січня 2026 року його збільшено до 3328 грн.

Таким чином, з 1 січня 2026 року відбулася зміна відповідного державного соціального стандарту та виник юридичний факт, з яким висновок Верховного Суду, викладений у справах №440/6017/21 та №520/5814/24, пов`язує необхідність актуалізації розмірів грошового забезпечення для цілей перерахунку пенсії.

Отже, суд не відступає від висновків Верховного Суду, викладених у справі №320/29450/24, а визнає їх нерелевантними до обставин цієї справи через відмінність правовідносин за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При вирішенні цієї справи підлягають застосуванню релевантні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах №160/8324/19 і №520/2098/19, та висновки Верховного Суду, викладені у справах №440/6017/21 та №520/5814/24.

За таких обставин відмова відповідача скласти та направити до територіального органу Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1 січня 2026 року є протиправною.

Належним способом захисту є зобов`язання відповідача підготувати відповідну довідку із зазначенням передбачених статтею 43 Закону №2262 складових грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії позивача з 1 лютого 2026 року.

Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.

Отже, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2026 році є відмінним (більшим) від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за попередні роки, та оскільки розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу, то у позивача є право на перерахунок пенсії, передбачене ст.63 Закону № 2262-XII та, відповідно, на отримання довідки встановленого зразка від уповноваженого органу для подальшого здійснення такого перерахунку пенсійним органом.

Згідно приписів наведеної вище ч.2 ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки має проводитися з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.02.2026 року.

Суд вважає, що відмовляючи у наданні вказаної довідки відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зауваження відповідача про те, що не відбулось збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, що свідчить про відсутність підстав для видачі оновленої довідки відповідно до прохання позивача з метою перерахунку пенсії спростовуються викладеним вище.

Крім того, суд враховує, що додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та деяким іншим особам у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Також Постановою № 704 встановлено виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Висновки суду.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь- які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю II групи.

З огляду на наведене та керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління державної охорони України (Україна, 01024, м. Київ, вул. Богомольця 8; код ЄДРПОУ 00037478) щодо не підготовки та не наданні до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2026 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 № 4695-IX на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2026 року.

3. Зобов`язати Управління державної охорони України (Україна, 01024, м. Київ, вул. Богомольця 8; код ЄДРПОУ 00037418) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2026 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІI Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 № 4695-IX на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_3 з 01.02.2026 року.

4. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.