Рішення № 139488053, 04.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року справа №320/631/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0967810707 від 27.08.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 793 677,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта (довідки) фактичної перевірки № 13388/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 17.07.2024, складеного з істотними порушеннями вимог Податкового кодексу України. Зокрема, фактична перевірка позивача як суб`єкта господарювання не призначалася і не проводилася: наказ № 2096-п від 08.07.2024 та направлення № 3914, № 3915 від 08.07.2024 видані на проведення фактичної перевірки магазину електроніки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як акт перевірки складено стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за іншою адресою АДРЕСА_1 . Позивачеві не пред`являлися направлення на перевірку, копія наказу про її проведення та службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу, а перевірка фактично проведена у присутності третьої особи ОСОБА_2 , який не є позивачем, його представником чи працівником і не уповноважений діяти від імені позивача. Крім того, контролюючий орган вийшов за межі предмета фактичної перевірки, дослідивши питання ведення обліку товарних запасів, що є предметом документальної, а не фактичної перевірки. Підставою для нарахування штрафних санкцій став Додаток № 3, складений на підставі наказу ДПА України від 12.08.2008 № 534, який не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України та належить до переліку незаконних нормативно-правових актів. Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, який є невід`ємною складовою податкового повідомлення-рішення, фактично відсутній.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем 10.03.2025 подано до суду відзив на позовну заяву з одночасним клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання. Клопотання обґрунтоване тим, що копію позовної заяви з додатками контролюючим органом отримано лише 25.02.2025, у зв`язку з чим у строк, встановлений ухвалою суду від 14.01.2025, подати відзив було об`єктивно неможливим. Враховуючи наведені у клопотанні обставини як поважні, керуючись принципами змагальності сторін та забезпечення права відповідача надати свої пояснення та докази у справі, суд поновлює відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на правомірність проведеної фактичної перевірки та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що фактичну перевірку проведено посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказу від 08.07.2024 № 2096-п у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , «де здійснює свою діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ». Стверджував, що перевірку проведено у присутності представника ФОП ОСОБА_1 Єгорова Романа Ігоровича, якому пред`явлено наказ, направлення та службові посвідчення, проте вказана особа відмовилася від їх підпису, у зв`язку з чим складено акт відмови від 17.07.2024 № 1554. На переконання відповідача, факт здійснення позивачем діяльності за вказаною адресою підтверджується фіскальним чеком від 09.07.2024, надрукованим на ПРРО № 4000858297. Висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» обґрунтовував посиланнями на Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496. Також відповідач посилався на правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 21.01.2021 у справі № 2460/1239/19, від 12.08.2021 у справі № 2140/14625/20 та від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, щодо достатності зазначення у наказі підпункту статті 80 ПК України як підстави для проведення фактичної перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 21.11.2023 (РНОКПП НОМЕР_1 ), основний вид діяльності за КВЕД роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах. Перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві. Є платником єдиного податку другої групи зі ставкою 20 %. Найманих працівників не має.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 08.07.2024 № 2096-п, направлень на перевірку № 3914 та № 3915 від 08.07.2024 посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Ковцуняк Л.Р. та головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Роїк Т.Й. 09.07.2024 о 12 год. 25 хв. розпочато фактичну перевірку, за результатами якої складено акт (довідку) № 13388/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 17.07.2024.

Дослідженням наказу від 08.07.2024 № 2096-п судом встановлено, що ним надано право посадовим особам контролюючого органу провести фактичну перевірку магазину електроніки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Аналогічно, відповідно до направлень на перевірку № 3914 та № 3915 від 08.07.2024, фактичній перевірці підлягає магазин електроніки «YABLUKA» за тією ж адресою.

Натомість акт (довідка) фактичної перевірки № 13388/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 17.07.2024 складено стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а у Додатку № 3 («Відомість») та у Додатку № 1 (Розрахунок фінансових санкцій) до акта перевірки зазначено, що перевірка стосується саме ФОП ОСОБА_1 . При цьому за висновками акта перевірки позивач здійснював підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , що не співпадає з адресою об`єкта перевірки, зазначеною у наказі № 2096-п від 08.07.2024 та направленнях на перевірку № 3914, № 3915 від 08.07.2024.

Перевірка проведена у присутності ОСОБА_2 , який, як стверджує позивач, не є ані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ані його представником чи найманим працівником, ані особою, яка фактично здійснювала розрахункові операції від імені позивача. Доказів наявності у вказаної особи будь-яких повноважень діяти від імені позивача (довіреності, трудового договору, цивільно-правового договору тощо) матеріали справи не містять. Доказів вручення позивачу або його уповноваженому представнику копії наказу про проведення перевірки, пред`явлення направлень на перевірку та службових посвідчень посадовими особами контролюючого органу відповідачем суду не надано.

За висновками акта (довідки) фактичної перевірки від 17.07.2024 № 13388/09/15/РРО/ НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, не облікованих у встановленому порядку. Вартість необлікованих, на думку контролюючого органу, у встановленому порядку товарів визначена у сумі 793 677,00 грн (Додаток № 3 «Відомість»).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0967810707 від 27.08.2024 (форма «С»), яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 793 677,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками.

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, до початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється відповідно до статті 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред`явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються, серед іншого, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, а також копії наказу про проведення перевірки, який має містити аналогічні відомості, та службового посвідчення осіб, які проводитимуть перевірку. Непред`явлення зазначених документів або пред`явлення документів, оформлених з порушенням наведених вимог, є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Суд наголошує, що наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, спрямованим на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки. У зв`язку з цим наказ виконує гарантійну функцію, оскільки забезпечує баланс між публічним інтересом держави у сфері податкового контролю та правами платника податків: його зміст має бути достатньо визначеним, щоб дати можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Відтак вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта, виду та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта податкового контролю. Відсутність такої індивідуалізації або її заміна узагальненим позначенням торговельного об`єкта нівелює правову визначеність наказу як підстави для втручання у сферу господарської діяльності платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що:

наказ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 08.07.2024 № 2096-п передбачає проведення фактичної перевірки магазину електроніки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 ;

направлення на проведення перевірки від 08.07.2024 № 3914 та № 3915 передбачають проведення фактичної перевірки того самого магазину електроніки «YABLUKA» за тією ж адресою;

акт (довідка) фактичної перевірки від 17.07.2024 № 13388/09/15/РРО/ НОМЕР_1 та Додатки № 1, № 3 до нього складено стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Отже, як об`єкт перевірки у наказі та направленнях визначено «магазин електроніки Yabluka» тобто використано комерційне найменування торговельної точки, яке не є суб`єктом податкових правовідносин, не наділене податковою правосуб`єктністю, не є платником податків у розумінні статті 15 ПК України та не має реєстраційного номера облікової картки платника податків. Водночас фактичні перевірочні дії та документи за їх результатами були складені щодо конкретної фізичної особи-підприємця позивача у цій справі, зареєстрованого у встановленому порядку та такого, що перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Така невідповідність між суб`єктом, зазначеним у наказі, та суб`єктом, стосовно якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта. Наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельною назвою, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах. Посилання відповідача на те, що у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » «здійснює свою діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 », не може замінити обов`язкового зазначення прізвища, імені, по батькові платника податків безпосередньо у наказі про проведення перевірки та у направленнях, оскільки контролюючий орган обмежений виключно змістом виданих ним документів і не може поширювати їх дію на суб`єктів господарювання, не зазначених у цих документах. Наявність на одному торговельному об`єкті декількох суб`єктів господарювання є звичайною господарською практикою, що додатково підкреслює необхідність чіткого визначення в наказі конкретного платника податків, який підлягає перевірці.

У постанові від 09 червня 2026 року у справі № 380/26084/24 Верховний Суд дійшов висновку, що зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки лише комерційного найменування торговельного об`єкта без ідентифікації конкретного суб`єкта господарювання є істотним порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, оскільки порушує принцип індивідуальності адміністративного акта, і що встановлена протиправність такого наказу є самостійною та достатньою підставою для висновку про незаконність результатів перевірки та прийнятих на їх підставі рішень, незалежно від інших доводів учасників справи.

За таких обставин встановлена невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі про проведення перевірки та направленнях на її проведення, і суб`єктом, стосовно якого фактично проведено перевірку та складено акт, є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність проведеної фактичної перевірки, а відтак і прийнятого на її підставі податкового повідомлення-рішення від 27.08.2024 № 0967810707.

У зв`язку з цим інші доводи сторін, наведені у позовній заяві та відзиві на неї, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки стосуються наслідків перевірки, проведеної з істотним порушенням процедури її призначення.

Суд також зазначає, що проведення контролюючим органом перед початком перевірки контрольної розрахункової операції (пункт 80.4 статті 80, підпункт 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України) не усуває встановленого вище порушення, оскільки такий захід є лише елементом фактичної перевірки і похідним від наказу про її призначення, а тому не може підміняти собою належного оформлення підстав та повноважень на проведення перевірки саме щодо визначеного платника податків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформулювала правовий висновок про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, якщо допущені порушення вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність її висновків. Аналогічний висновок сформульований у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.

Встановлені у цій справі порушення, допущені під час призначення і проведення фактичної перевірки, а саме відсутність у наказі про її проведення та у направленнях на перевірку ідентифікації позивача як платника податків, який підлягає перевірці, у своїй сукупності з іншими наведеними обставинами справи вплинули на обґрунтованість і законність висновків контролюючого органу та, відповідно, на правомірність прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0967810707 від 27.08.2024 прийняте за відсутності правових підстав, з порушенням вимог Податкового кодексу України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви № 23759/03, № 37943/06) та «Серков проти України» від 07.07.2011 (заява № 39766/05) сформулював позицію, відповідно до якої у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням наведеного, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 936,77 грн. Вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0967810707 від 27.08.2024.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 7 936 (сім тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн 77 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.