Рішення № 139487744, 04.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року справа 320/15489/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації внести відомості про дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи є незаконним та таким, що порушує його права. Позивач наголошує, що він не подавав заяви про зняття з обліку, а отже відсутні законні підстави для припинення дії довідки та відповідно для припинення виплати пенсії. Позивач зазначає, що про існування такого рішення дізнався лише з листа Пенсійного фонду України від 09.02.2024, який повідомив про припинення виплат у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, але самого рішення позивач не отримував.

Позивач підкреслює, що звернення його представника з адвокатськими запитами до Пенсійного фонду та Управління соціального захисту населення не дало результату: Пенсійний фонд підтвердив факт внесення відомостей про скасування довідки до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, але зазначив, що рішення приймає саме орган соціального захисту; Управління соціального захисту населення повідомило лише про факт перебування позивача на обліку з 2014 року та про його зняття з обліку у 2021 році "за заявою", але жодної копії рішення не надало. Позивач наголошує, що він такої заяви не подавав, а тому вважає дії відповідача протиправними.

У своїх доводах позивач посилається на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", які визначають статус внутрішньо переміщених осіб та гарантують їм право на соціальний захист, пенсійне забезпечення та інші соціальні виплати. Позивач зазначає, що підстави для скасування довідки чітко визначені законом, серед яких подання заяви про відмову, повернення до покинутого місця проживання, виїзд за кордон, подання недостовірних відомостей чи вчинення тяжких злочинів. Жодна з цих підстав у його випадку відсутня. Позивач наголошує, що він продовжує проживати в місті Києві як внутрішньо переміщена особа, не повертався до м. Луганська, не виїжджав за кордон і не подавав заяви про відмову від довідки.

Позивач також звертає увагу на те, що рішення про скасування довідки повинно бути прийняте керівником органу соціального захисту та надане внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів. У його випадку цього не було зроблено, що свідчить про порушення процедури та його права на отримання інформації про рішення, яке безпосередньо впливає на його соціальне забезпечення. Позивач вважає, що відсутність належного повідомлення та ненадання копії рішення є додатковим підтвердженням незаконності дій відповідача.

З огляду на це позивач просить суд визнати протиправним та скасувати відповідне рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також зобов`язати орган соціального захисту населення поновити дію довідки та забезпечити відновлення соціальних виплат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.06.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації зазначає, що позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа з 28.11.2014 по 26.02.2021. Відповідач посилається на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014, які визначають умови та підстави для скасування дії довідки.

Відповідач наголошує, що довідка внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, прямо передбачених законом, зокрема у разі повернення особи до покинутого місця постійного проживання або тривалої відсутності за місцем фактичного проживання. Управління зазначає, що позивач був проінформований про обов`язок повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання протягом 10 днів, а також про необхідність повідомляти про добровільне повернення до покинутого місця проживання.

Як зазначає відповідач, 26.02.2021 до Управління звернулася власниця квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка повідомила, що позивач за цією адресою не проживає, та надала документи, що підтверджують її право власності на житло. На підставі цієї заяви та відсутності будь-яких повідомлень від позивача про зміну місця проживання Управління зробило висновок про його тривалу відсутність за місцем фактичного проживання, що відповідно до статті 12 Закону є підставою для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач зазначає, що рішення про зняття позивача з обліку було внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, і з цього часу відсутня будь-яка інформація про його повторне взяття на облік іншим уповноваженим органом. Таким чином, позивач порушив вимоги Порядку щодо обов`язку повідомляти про зміну місця проживання, що підтверджує правомірність дій Управління.

Управління підкреслює, що діяло виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, не порушуючи прав позивача. Відповідач вважає, що наявні обставини свідчать про повернення позивача до покинутого місця постійного проживання або його тривалу відсутність за місцем фактичного проживання, що є законною підставою для скасування довідки. У зв`язку з цим Управління просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 повторно витребувано від позивача:

- належну копію довідки від 30.03.2017 №3915 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (наявна в матеріалах справи копія довідки від 30.03.2017 №3915 є неналежної якості (містить значні дефекти друку, розмитий текст, нечитабельні реквізити, тощо), що унеможливлює встановлення її змісту, дати видачі, уповноваженого органу та інших істотних відомостей, які мають значення для справи);

- письмові пояснення про наявність у позивача оригіналу довідки від 30.03.2017 №3915 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

повторно витребувано від відповідача:

- копія заяви позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.11.2014 №3008-3915;

- копію довідки від 30.03.2017 №3915 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- копії усіх документів, на підставі яких позивачу було видано довідку від 30.03.2017 №3915 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- копію рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача із доказами направлення позивачу;

витребувано від відповідача нові докази:

- копію паспорта власниці квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- копію заяви власниці квартири за адресою: АДРЕСА_1 , якою повідомлено, що позивач за цією адресою не проживає;

- копію документів, що підтверджують право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

- підтвердження про доведення до відома позивача рішення про відкликання довідки на виконання приписів абзацу 7 частини 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

02.06.2026 канцелярією суду зареєстровано пояснення відповідача на виконання ухвали суду від 22.05.2026, в яких відповідач зазначив про відсутність у його розпорядженні паперової особової справи та заяви позивача від 28.11.2014 №3008-3915. За результатами перевірки місць поточного й архівного зберігання документів зазначені паперові матеріали виявлені не були, що підтверджується відповідною доповідною запискою. При цьому відповідач зауважив, що Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (у редакції, чинній на момент звернення позивача), передбачалося саме пред`явлення документа, що посвідчує особу, та ведення журналу обліку виданих довідок, тоді як обов`язку зберігати копію довідки у паперовій особовій справі нормативно встановлено не було.

Водночас відповідач у порядку частини 1 статті 78 КАС України повністю визнає факти звернення позивача 28.11.2014 із заявою про взяття на облік, видачі йому довідки №3915 та перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи у Святошинському районі міста Києва у період з 28.11.2014 по 26.02.2021, що підтверджується записом у журналі обліку та відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Щодо підстав та порядку зняття позивача з обліку відповідач пояснив, що 26.02.2021 до Управління звернулася власниця квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із заявою про те, що позивач за цією адресою не проживає, додавши документи про право власності на житло. У зв`язку з відсутністю від позивача повідомлень про зміну фактичного місця проживання та на підставі статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Управління внесло до Єдиної інформаційної бази даних відомості про зняття позивача з обліку з 26.02.2021 з відміткою «за заявою». Окреме рішення у формі паперового розпорядчого документа не ухвалювалось і позивачу не направлялось, оскільки фактичне виконання рішення полягало в внесенні запису до електронної бази даних, а актуальні дані про інше місце проживання позивача у відповідача були відсутні.

03.06.2026 через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, яким позивачем надано суду докази на виконання ухвали суду від 22.05.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , яка є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа правом подати пояснення до позову у строк, встановлений судом, не скористалась. Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 була доставлена в електронний кабінет третьої особи 24.07.2026 о 18:04 год. Копія позовної заяви, відправлена у рекомендованому поштовому відправленні за трекінгом R0 3162 0017 321 не була отримана третьою особою у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджуться витягом з сервісу відстеження пересилання сайту А «Укрпошта».

Суд зазначає, що згідно з наказом Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.06.2024 №26 на виконання розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.06.2024 №598 перейменовано управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з 01.07.2024.

Згідно з положеннями статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Ураховуючи, що перейменування управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації не є реорганізацією юридичної особи, підстав для постановлення судом ухвали про заміну відповідача правонаступником немає. Натомість суд продовжує розгляд справи, виходячи з того, що правильним найменуванням відповідача є Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с. 9-10), фактично проживає як внутрішньо переміщена особа у місті Києві за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.03.2017 №3915, виданою Управлінням соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 81).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.10.2017, є інвалідом 3 групи (а.с. 28).

У лютому 2024 року позивач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №4942-3413/Б-02/8-2600/24 від 09.02.2024 (а.с. 12), в якому повідомлялось, що станом на грудень 2023 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб було скасовано дію його довідки ВПО, у зв`язку з чим виплату пенсії припинено з січня 2024 року. Для поновлення виплат позивачу було запропоновано звернутись до органів соціального захисту населення та надати документи для підтвердження дії довідки. Позивач зазначає, що рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи він не отримував.

З метою з`ясування підстав такого рішення 28.02.2024 представником позивача були направлені адвокатські запити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с. 13) та до Управління соціального захисту населення Святошинської районної державної адміністрації (а.с. 15).

У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.03.2024 №2600-0202-8/52765 (а.с. 14) підтверджено факт скасування довідки, але зазначено, що рішення приймає саме орган соціального захисту населення.

У відповіді Управління соціального захисту населення Святошинської районної державної адміністрації від 13.03.2024 №2356/35-01/03 (а.с. 16) повідомлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа з 28.11.2014 по 26.02.2021, знятий з обліку за заявою. Копію рішення про скасування довідки позивачу надано не було. Позивач наполягає, що жодної заяви про зняття з обліку він не подавав.

Водночас відповідач у відзиві на позовну зазначає, що позивач був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа 28.11.2014, фактичним місцем проживання було вказано адресу: АДРЕСА_1 . При видачі довідки позивач був проінформований про обов`язок повідомляти про зміну місця проживання протягом 10 днів та про добровільне повернення до покинутого місця проживання. 26.02.2021 до Управління звернулася власниця квартири за цією адресою із заявою (а.с. 38) про те, що позивач за вказаною адресою не проживає, додавши документи, що підтверджують право власності. На підставі цієї заяви та відсутності повідомлень від позивача про зміну місця проживання Управління прийняло рішення про його зняття з обліку у ЄІБДВПО з 26.02.2021. Відповідач наголошує, що з цього часу відсутня інформація про повторне взяття позивача на облік іншим органом.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 22.04.2021 у справі №826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині 3 статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно зі статтею 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

При цьому рішення про відкликання або визнання недійсною довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та доводиться до відома особи протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац 7 частини 1 статті 12 Закону №1706-VII).

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №332).

Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Згідно з пунктом 1 Порядку №332 допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (далі Порядок №509).

Пунктами 1, 6 Порядку №509 зокрема передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом восьмим цього пункту.

На отримання довідки не мають права особи, які перемістилися в межах тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, щодо яких не визначено дати завершення тимчасової окупації Російською Федерацією, перелік яких затверджений Мінрозвитку.

У день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком 2, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.

Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом восьмим цього пункту.

Частиною 1 статті 12 Закону №1706-VII (в редакції станом на 26.02.2021 дата зняття з обліку позивача як ВПО) визначено вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Так, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 12 Закону №1706-VII рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Заява про взяття на облік підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах 7-10 пункту 2 Порядку №509. Таким особам повідомляється про обробку, використання, зберігання та надання органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам надання публічних послуг в межах повноважень, визначених законом, Адміністрації Держприкордонслужби, Мінцифри та Мінфіну для верифікації персональних даних заявника та особи, від імені якої подається заява, відповідно до вимог Закону України Про захист персональних даних.

Взяття на облік заявника у разі зміни фактичного місця проживання/перебування здійснюється відповідно до пунктів 9 і 9-1 Порядку№509.

Інформація про персональні дані внутрішньо переміщених осіб може передаватися до агенції ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста за згодою заявника або його законного представника для надання допомоги.

У разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону №1706-VII, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб (пункт 7-1 Порядку №509).

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2021 Управлінням соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації внесено відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (ЄІБДВПО) про скасування дії довідки від 30.03.2017 №3915 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

Підставою для вчинення вказаних дій слугувала заява власниці житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ у м.Луганську УДМС України в Луганській області від 26.02.2021 (а.с.67), в якій остання повідомила орган соціального захисту населення про те, що позивач за вказаною адресою фактично не проживає. До заяви власницею було додано копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та паспорта громадянина України (а.с.68-70).

На підставі вказаного звернення третьої особи, за відсутності повідомлень від самого позивача про зміну місця проживання, відповідач дійшов висновку про тривалу відсутність Позивача за вказаною адресою та наявність підстав для скасування дії довідки ВПО відповідно до статті 12 Закону №1706-VII.

При цьому судом встановлено та підтверджено самим відповідачем, що окремого рішення у формі паперового розпорядчого документа останнім не ухвалювалось і позивачу не направлялось, оскільки фактичне виконання рішення полягало у внесенні запису до електронної бази даних, а актуальні дані про інше місце проживання позивача у відповідача були відсутні.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, 26.02.2021 до Управління звернулася власниця квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка повідомила, що позивач за цією адресою не проживає, та надала документи, що підтверджують її право власності на житло. На підставі цієї заяви та відсутності будь-яких повідомлень від позивача про зміну місця проживання Управління зробило висновок про тривалу відсутність позивача за місцем фактичного проживання, що відповідно до статті 12 Закону є підставою для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Проте суд вважає такі висновки відповідача передчасними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на таке.

Як вже зазначено судом, частиною 1 статті 12 Закону №1706-VII (в редакції станом на 26.02.2021 дата зняття з обліку позивача як ВПО) визначено вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Так, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік ВПО є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 12 Закону №1706-VII (в редакції станом на 26.02.2021 дата зняття з обліку позивача як ВПО) рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

За обставинами справи судом встановлено, що відповідачем не приймалось рішення у формі паперового розпорядчого документа про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача від 30.03.2017 №3915, відповідно відсутній документ, який визначає, яким саме пунктом частини 1 статті 12 Закону №1706-VII керувався відповідач при скасуванні дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Отже, по суті відповідач вчинив дії по внесенню запису до електронної бази даних про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача без прийняття будь-якого обґрунтованого рішення.

Суд зазначає, що заява власниці квартири про непроживання позивача за адресою переміщення є лише інформацією (повідомленням) третьої особи, яка сама по собі не є безумовною та належною підставою для припинення статусу внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, підставою зняття з обліку в ЄІБДВПО відповідачем зазначено "за заявою". Проте за змістом пункту 1 частини 1 статті 12 Закону №1706-VII підставою для скасування довідки є виключно заява самої внутрішньо переміщеної особи про відмову від довідки. Внесення до ЄІБДВПО відомостей про зняття з обліку "за заявою" за відсутності відповідного волевиявлення самого позивача є спотворенням фактичних обставин та внесенням недостовірних даних до ЄІБДВПО.

Суд наголошує, що отримавши повідомлення власниці житла про непроживання позивача, відповідач зобов`язаний був діяти у порядку та спосіб, визначені Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №365).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №365 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Додаткова перевірка проводиться у разі:

1) наявності інформації про можливу зміну внутрішньо переміщеною особою фактичного місця проживання/перебування без повідомлення у десятиденний строк про це структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування або отримання такої інформації від територіальних органів Пенсійного фонду України, робочих органів Фонду соціального страхування, центрів зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати);

2) наявності інформації про повернення внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи її виїзд за кордон, або отримання такої інформації від МВС, СБУ, Держприкордонслужби, Національної поліції, ДМС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам;

3) отримання повідомлення від ПАТ Державний ощадний банк України про зупинення видаткових операцій за поточним рахунком внаслідок відсутності проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеною особою;

4) отримання рекомендацій Мінфіну за результатами проведення верифікації соціальних виплат із зазначенням конкретних причин для припинення відповідних виплат.

Аналіз приписів пунктів 5-9 Порядку №365 свідчить про наявність визначеної процедури проведення перевірки та ухвалення відповідних рішень.

Так, відповідно до п.5 Порядку №365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення його керівником про проведення перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи або з дня отримання інформації від органів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, проводить таку перевірку із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з урахуванням положень пунктів 8 і 9 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365. За результатами такої перевірки структурний підрозділ з питань соціального захисту населення готує подання про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісія).

Відповідно до п.6 Порядку №365 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Згідно з п.7 Порядку №365 у разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з`явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися для проходження фізичної ідентифікації.

Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Своєю чергою Держприкордонслужба згідно з п.8 Порядку №365 протягом п`яти робочих днів безоплатно подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення на його запит інформацію про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, із зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, які передують даті подання відповідного запиту.

За приписами п.9 Порядку №365 за наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки.

У день прийняття рішення про скасування довідки керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення припиняє призначені структурним підрозділом з питань соціального захисту населення соціальні виплати такій особі та інформує про прийняте рішення органи, що здійснюють соціальні виплати, які припиняють соціальні виплати такій особі до прийняття остаточного рішення комісією.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач вищевказаних вимог Порядку №365 не дотримався: додаткову перевірку фактичного проживання позивача із виїздом за адресою та складанням Акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї не провів; первинного та повторного повідомлення про необхідність проходження фізичної ідентифікації позивачу не надсилав; належних підтверджувальних документів щодо виїзду позивача на тимчасово окуповану територію чи за кордон не отримував.

Відповідач обмежився виключно прийняттям заяви від третьої особи та в той самий день здійснив зняття позивача з обліку в ЄІБДВПО, що свідчить про недотримання порядку перевірки та процедури повідомлення ВПО та відповідно про порушення відповідачем вимог Порядку №365, а відтак такі дії відповідача щодо скасування 26 лютого 2021 року дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача від 30.03.2017 №3915 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є протиправними.

Суд зазначає, що предметом позову є оскарження рішення Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

В той же час письмове рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача від 30.03.2017 №3915 відповідачем не приймалось.

З огляду на це, вчинення відповідачем дій щодо скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи та зняття позивача з обліку шляхом внесення запису до ЄІБДВПО за відсутності належним чином оформленого та вмотивованого рішення як адміністративного акта свідчить про істотне порушення встановленого законом порядку ухвалення рішень суб`єктом владних повноважень, що не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є підставою для визнання таких дій протиправними.

Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У даному випадку позивач не отримав копії рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, так само не отримав і повідомлення відповідача по вчиненню ним дій по скасуванню дії довідки, що позбавило його можливості зрозуміти зміст вчинених відповідачем дій та реалізувати право на оскарження. Така бездіяльність відповідача суперечить вимогам законодавства та міжнародним стандартам захисту прав людини, закріпленим у Конвенції.

Як зазначено у відзиві відповідача, підставою для прийняття рішення слугувала саме заява власниці житла про відсутність позивача за місцем проживання. При цьому будь-яких повідомлень від самого позивача про зміну місця проживання до Управління не надходило. На підставі цієї інформації Управління зробило висновок про тривалу відсутність позивача за місцем проживання, що, на думку відповідача, відповідало підставам, визначеним статтею 12 Закону №1706-VII.

Таким чином, вказані дії відповідача щодо скасуванні дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , вчинені відповідачем 26.02.2021 шляхом внесення до ЄІБДВПО відомостей про зняття з обліку "за заявою" на підставі заяви третьої особи, без належного мотивування та без повідомлення самого позивача, позбавило його можливості зрозуміти зміст рішення та реалізувати право на його оскарження.

Враховуючи викладене, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо скасування 26 лютого 2021 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача від 30.03.2017 №3915.

Верховний Суд у постанові від 16.09.2021 по справі №826/11638/18 вказав, що згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Верховний Суд зазначив, що законодавець не пов`язує виникнення статусу внутрішньо переміщеної особи зі строком проживання на певній території та не містить застережень щодо типу проживання на території: постійного, переважного або тимчасового.

Приписами статті 14 №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини, 1950 р.) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім цього, статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово нагадував, що будь-яке втручання у право особи має бути: 1) здійснено згідно з законом; 2) переслідувати легітимну мету або цілі; 3) бути необхідним у демократичному суспільстві (тобто пропорційним цілям, які мали бути досягнуті та виправданим).

У справі "Мелоун проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ зазначив, що вимога передбачуваності означає, що закон має бути достатньо чітким у своїх положеннях, щоб громадяни усвідомлювали обставини і умови, за яких органи влади, уповноважені застосовувати втручання в право на повагу до приватного життя.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач при скасуванні дії довідки ВПО позивача діяв з порушенням принципів обґрунтованості, пропорційності та офіційного з`ясування всіх обставин справи (ч. 2 ст. 2 КАС України), за відсутності передбачених Законом №1706-VII підстав та без належного підтвердження факту повернення позивача до покинутого місця проживання, що свідчить про протиправність вчинених дій.

При цьому, оскільки судом встановлена протиправність дій відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації поновити дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 30.03.2017 №3915 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2026 року у справі № 440/14639/24 сформулював такий правовий висновок: «78. Враховуючи особливу правову природу статусу внутрішньо переміщеної особи як спеціального публічно-правового статусу, що виникає у зв`язку з настанням об`єктивних обставин вимушеного переміщення, ґрунтується на фактичних даних про місце проживання особи на момент виникнення таких обставин та пов`язаний із наданням додаткових соціальних гарантій за рахунок держави, положення статті 12 Закону № 1706-VII підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку зі статтями 1 та 4 цього Закону, які визначають правову природу статусу внутрішньо переміщеної особи та умови його набуття. Такий підхід зумовлює необхідність оцінки не лише формальної достовірності поданих відомостей, але й наявності матеріально-правових підстав для набуття відповідного статусу.

79. З урахуванням наведеного визначальною умовою для набуття та збереження статусу внутрішньо переміщеної особи є фактичне переміщення особи з місця постійного проживання у зв`язку з обставинами, передбаченими законом. Відтак, у разі встановлення відсутності такого переміщення, особа не набуває або втрачає правові підстави для перебування на обліку як внутрішньо переміщена особа, незалежно від формального змісту поданих нею відомостей.

80. Отже, при вирішенні питання щодо правомірності скасування довідки внутрішньо переміщеної особи суд зобов`язаний перевірити як наявність у діях особи ознак подання завідомо недостовірних відомостей (з урахуванням суб`єктивного критерію умислу), так і фактичне існування обставин, що обумовлюють набуття відповідного статусу. При цьому відсутність факту переміщення як визначальної умови набуття статусу внутрішньо переміщеної особи свідчить про відсутність матеріально-правових підстав для перебування особи на обліку та підлягає врахуванню при застосуванні положень статті 12 Закону № 1706-VII».

Застосовуючи даний висновок до обставин справи, суд зазначає, що відповідач не ставить під сумнів наявність у позивача матеріально-правових підстав для набуття відповідного статусу внутрішньо переміщеної особи, що з урахуванням протиправності вчинення дій щодо скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи свідчить на користь висновку про необхідність зобов`язання відповідача поновити дію такої довідки у відповідному реєстрі.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим у даному випадку відповідач обмежився лише посиланням на заяву власниці житла, що не відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доводів на їх підтвердження, системного аналізу положень законодавства України, а також доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при вчиненні дій щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи діяв необґрунтовано, без належного мотивування та без урахування всіх обставин, що мали істотне значення для його прийняття.

З огляду на викладене, суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у спосіб, визначений у цьому рішенні суду.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 25.03.2024 №8735-0609-8116-0182 (а.с. 19), наявною у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати у сумі 1211,20 грн щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо скасування 26 лютого 2021 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 30.03.2017 №3915.

3. Зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37498541) поновити дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) від 30.03.2017 №3915 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37498541) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.