Рішення № 139487589, 04.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2026 року Справа № 280/131/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та неврахування стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012, а саме 28 років 6 місяців 1 день у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 30 жовтня 2025 року пенсію за віком в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, та врахувати ОСОБА_1 стаж роботи у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012, а саме 28 років 6 місяців 1 день у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 30 жовтня 2025 року пенсію за віком в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, та з урахуванням стажу роботи у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012, а саме 28 років 6 місяців 1 день у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заява позивача про призначення пенсії від 30.10.2025 за принципом екстериторіальності розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, після цього пенсійна справа позивача була повернута засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи - тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У зв`язку з цим позивачем заявляються позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Згідно з протоколом про перерахунок пенсії №923270194091 від 06.11.2025 Відповідачем 1 замість призначення пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058, було переведено Позивача з пенсії за вислугою на пенсію за віком у розмірі 3323,00 грн, вид перерахунку перехід з виду на вид. Однак розмір пенсії за віком протиправно розрахований з застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якого сплачені страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), збільшений на коефіцієнт 8913,83 грн. (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796*1,115). Також при здійсненні перерахунку пенсії Відповідачем 1 не було зараховано Позивачу стаж роботи у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012, а саме 28 років 6 місяців 1 день у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді від 12.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 26.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що заява позивача від 30.10.2025 стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була йому призначена, тому така пенсія не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки. Враховуючи вищезазначене, відсутнє право ОСОБА_1 у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 не можливо визначити безпосередню зайнятість особи в осередках інфекційних хвороб або в закладаних з високим ризиком. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що заява позивача від 30.10.2025 стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була йому призначена, тому така пенсія не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки. Враховуючи вищезазначене, відсутнє право ОСОБА_1 у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 не можливо визначити безпосередню зайнятість особи в осередках інфекційних хвороб або в закладаних з високим ризиком. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області, та з 18.08.2010 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення».

30.10.2025 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії».

З огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1, вищезазначена заява з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З 30.10.2025 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При розрахунку пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» збережено середній показник заробітної плати в сумі 8913,83 грн (3764,40 грн ( за 2014-2016 роки)* 1.17 * 1.11 * 1.11 * 1.14*1,197*1,0796*1,115).

Вважаючи протиправними дії відповідача 1 щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком та неврахування стажу роботи у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012, а саме 28 років 6 місяців 1 день у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-ІVвизначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями ст. 9 Закону № 1058-ІVвстановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-ІVпередбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу.

При цьому, відповідно до ст. 27 Закону №1058-ІVрозмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, наведені приписи свідчать про те, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Водночас, судом встановлено та не заперечується відповідачами, що позивач з 18.08.2010 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення».

Разом з цим, за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше.

Отже, на переконання суду, в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.

Такого ж правового висновку щодо спірних правовідносин дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17, Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі №720/208/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від18.08.2020 у справі №263/6611/17.

Отже, доводи відповідачів про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, суд не враховує, оскільки в розглядуваній справі мало місце призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.

При цьому суд критично оцінює посилання відповідачів на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23.

Так, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону №1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.

Натомість, у даній справі, установлено, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років згідно ст. 55 Закону №1788-ХІІ.

Відтак, обставини у справі №300/5450/23, розглянутій Верховним Судом, не є релевантними обставинам цієї справи.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо переведення позивача з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком є протиправними.

Щодо частини позовних вимог про зарахування стажу роботи у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012, а саме 28 років 6 місяців 1 день у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII визначені пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах.

Зокрема, стаття 60 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII (в редакції Закону №1110-IV від 10.07.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) має такий зміст:

Робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, за правилами статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та в силу приписів пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Відповідачами зазначено, що згідно записів трудової книжки позивача не можливо визначити безпосередню зайнятість особи в осередках інфекційних хвороб або в закладаних з високим ризиком.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 від 25.04.1984 НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 :

- з 17.04.1984 по 16.11.1987 працювала на посаді помічника санітарного лікаря по комунальній гігієні в Запорізькій міській санепідемстанції (записи №1-2);

- з 17.11.1987 по 01.07.2001 працювала на посаді помічника санітарного лікаря по комунальній гігієні в Санітарно-епідеміологічній станції Комунарського району м.Запоріжжя (записи №3-6);

- з 01.07.2001 по 01.04.2004 працювала на посаді помічника лікаря-гігієніста в Санітарно-епідеміологічній станції Комунарського району м. Запоріжжя (записи №6-7);

- з 01.04.2004 по 15.01.2007 працювала на посаді помічника лікаря-гігієніста відділення гігієни харчування в Санітарно-епідеміологічній станції Комунарського району м. Запоріжжя (записи №7-9);

- з 15.01.2007 по 01.02.2008 працювала на посаді помічника лікаря-гігієніста відділення гігієни харчування в Державному закладі «Комунарська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Запоріжжя» Міністерства охорони здоров`я України (записи №9-11);

- з 01.02.2008 по 16.08.2010 працювала на посаді помічника лікаря-гігієніста відділення комунальної гігієни в Державному закладі «Комунарська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Запоріжжя» Міністерства охорони здоров`я України (записи №11);

- з 01.09.2010 по 31.10.2012 працювала на посаді помічника лікаря-гігієніста з комунальної гігієни в Державному закладі «Комунарська районна санітарно-епідеміологічна станція м.Запоріжжя» Міністерства охорони здоров`я України (записи №12-14).

Вирішуючи питання щодо віднесення місця роботи та посад позивача до визначеного в статті 60 Закону №1788-XII переліку, суд враховує наступне.

За визначенням статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб":

- інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення;

- небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров`я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров`я;

- особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров`я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення;

- джерело збудника інфекційної хвороби (далі - джерело інфекції) - людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби.

За змістом ст.33 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров`я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров`я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров`я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь; видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об`єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством України не визначено переліку закладів, які відносяться до інфекційних, так і не надано безпосереднього їх визначення.

Згідно з роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України (МОЗ) № 05.03-18-54/973 від 27.01.2010 видно, що "інфекційний заклад (відділення)" - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).

Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

За змістом п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Щодо зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", стосується наявного стажу роботи до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ст. 40 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Редакція ст.60 Закону України Про пенсійне забезпечення є чинною на теперішній час та підлягає застосуванню.

При цьому, стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та не зупиняє її дію.

Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.

Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року у справі №689/872/17.

Отже, в період з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012 позивач працював в інфекційних закладах.

За таких обставин, вищезазначені періоди роботи мають зараховуватися до страхового стажу в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону №1788-XII.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, з метою належного способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та неврахування стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012 у відповідності до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 30.10.2025 пенсію за віком в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, та врахувати ОСОБА_1 стаж роботи у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012 у відповідності до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити її виплату.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, у спірних відносинах права позивача порушені протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн. належить стягнути у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та неврахування стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012 у відповідності до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 30.10.2025 пенсію за віком в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, та врахувати ОСОБА_1 стаж роботи у подвійному розмірі за періоди роботи з 17.04.1984 по 16.11.1987, з 17.11.1987 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 01.04.2004, з 01.04.2004 по 15.01.2007, з 15.01.2007 по 01.02.2008, з 01.02.2008 по 16.08.2010, з 01.09.2010 по 31.10.2012 у відповідності до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити її виплату.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова