Рішення № 139487110, 03.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/11046/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0;

- визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України щодо неналежного розгляду скарги від 20.10.2025 ОСОБА_1 на постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7, та на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України повторно розглянути скаргу від 20.10.2025 ОСОБА_1 , на постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 та постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення його медичного огляду, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 вже безпосередньо у день направлення позивача на проходження медичного огляду, тобто 02.06.2025, винесла стосовно нього постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 02.06.2025 № 2025-0602-1544- 5035-7. Згідно з якою позивач був визнаний повністю здоровим та придатним до військової служби. Однак позивач страждає на цілий ряд хронічних захворювань, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 не врахував та не взяв їх до уваги під час медичного огляду. З огляду на це позивач оскаржив дану довідку військово-лікарської комісії від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка 23.09.2025 провела повторний медичний огляд позивача.

За результатами огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 винесена довідка військово-лікарської комісії від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0. Згідно з якою за результатами медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 виявила у позивача наявність наступних захворювань: Остеохондроз, спондилоартроз хребта, ст. неповної ремісії. Екструзії мхд L4-L5, L5-S1. Люмбалгія. Порушення функції хребта 0-1 ст. Дисциркуляторна енцефалопатія І ст. з вегето-судинною дисфункцією, астено-цефалгічним синдромом, варикозне розширення вен лівої нижньої кінцівки. ХВН 0-І ст. ліворуч. Але на підставі статей 42-в, 64-в, 41-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи І ТДВ визнала його придатним до військової служби.

Таким чином, прийнята ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 довідка від 23.09.2025 № 2025-0923-1527- 2628-0, у якій, на відміну від довідки від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7, зафіксовано наявність у позивача цілої низки хронічних захворювань, є доказом неповноти та необ`єктивності медичного огляду, проведеного позивачеві у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також протиправності прийнятої за результатами цього медичного огляду довідки від 02.06.2025 № 2025- 0602-1544-5035-7.

Однак на думку позивача прийнята ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 довідка від 23.09.2025 № 2025-0923-1527- 2628-0, також винесена з порушенням вимог пункту 2.1 глави 2 розділу I та пункту 3.4. глави 3 розділу II Положення № 402. Так як ВКЛ ІНФОРМАЦІЯ_4 , проігноровано частину поданих позивачем медичних документів та наявних щодо нього записів в ЕСОЗ, не включила до довідки № 2025-0923-1527-2628-0 інформацію про наявність і інших хвороб позивача.

З урахуванням вищевикладеного позивачем було подано скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.10.2025 на прийняту ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 довідку від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 та на прийняту ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 довідку від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0, в даній скарзі також містилось прохання про перегляд та скасування зазначених постанов ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 та ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також призначення та проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеню придатності позивача до військової служби.

Листом від 04.11.2025 № 598/4/27043 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила, що рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 про ступінь придатності до військової служби прийняте обґрунтовано відповідно до вимог Положення № 402. Однак позивач стверджує, що з приводу довідки від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 прийнятої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 в даному листі нічого не зазначено.

Разом із тим, позивач зазначає, що перебуває в статусі військовозобов`язаного, а не військовослужбовця. Отже, посилання ЦВЛК на пункти Положення № 402, які врегульовують питання проведення медичного огляду військовослужбовців для обґрунтування правомірності довідки № 2025-0923-1527-2628-0, прийнятої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 за результатами медичного огляду позивача, який перебуває у статусі військовозобов`язаного, а не військовослужбовця, є неналежними, що вказує на формальне і неналежне опрацювання ЦВЛК скарги позивача від 20.10.2025.

Також позивач наголошує, що посилання в листі № 598/4/ НОМЕР_1 на пункт 22.12 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 врегульовує процедуру видачі дубліката свідоцтва про хворобу, а не строк чинності постанови ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби, як це зазначає ЦВЛК. Отже, інформація щодо змісту пункту 22.12 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 є завідома недостовірною, що знов-таки на думку позивача вказує на неналежне та формальне опрацювання ЦВЛК скарги позивача від 20.10.2025. Позивач вважає зазначені дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними і тому звернувся за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою суду від 21.04.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.05.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив, в якому відповідач вказує, що рішення ВЛК оформлене довідкою від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0, про придатність позивача до військової служби повністю узгоджується з діючими нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 і тому просить відмовити у позовних вимогах.

08.06.2026 до суду надійшов відзив від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому відповідач вказує, що ЦВЛК ЗС України правомірно надано відповідь позивачу із урахуванням усіх наданих ним медичних та військово-облікових документів за підписом керівника органу військового управління з відповідними роз`ясненнями. Та зазначає, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_9 . Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК. Таким чином відповідач зазначає, що порушень у листі від 04.11.2025 № 598/4/27043 немає і тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

15.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Відзив від ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

02.06.2025 довідкою № 2025-0602-1544- 5035-7 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивача визначено повністю здоровим та придатним до військової служби.

Позивач оскаржив вищевказану довідку військово-лікарської комісії від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Довідкою від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0, за результатами медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 виявила у позивача наявність захворювань, але разом із цим визнала його придатним до військової служби.

20.10.2025 не погоджуючись з прийнятою довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 та на прийнятою довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0, позивач подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. У скарзі зокрема містилось прохання про перегляд та скасування зазначених постанов ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 та ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також призначення та проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеню його придатності до військової служби.

Листом від 04.11.2025 № 598/4/27043 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила, що рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 про ступінь придатності до військової служби прийняте обґрунтовано відповідно до вимог Положення № 402. Однак щодо довідки від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 прийнятої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 в даному листі нічого не зазначено.

З таким рішеннями та діями відповідачів позивач не згоден, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції на час виникнення правовідносин) (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це :

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з п. 2.1 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пункт 2.2 Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Главою 3 розділу I Положення № 402 врегульований порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК.

Відповідно до п. 3.1. глави 3 розділу І Положення № 402, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України Про звернення громадян, Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України Про звернення громадян (пункт 3.2 глави 3 розділу І Положення № 402),

Відповідно до пункту 3.3. глави 3 розділу І Положення № 402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 № 608 Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення.

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином засвідчених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Відповідно до п. 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402, у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України Про звернення громадян.

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Отже, постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка видана позивачу та оформлена довідкою від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 правомірно оскаржена до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас суд, дослідивши оскаржувану довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 встановив, що вона складена належним чином та у повній відповідності до вимог Положення № 402. Зокрема, згідно з графою 2 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, позивача визнано придатним до військової служби. Суд також звертає увагу, що дана довідка та додаток до неї (карта обстеження та медичного огляду для визначення придатності до військової служби) містять відбиток печатки установи, а також підписи голови та всіх членів військово-лікарської комісії. Окрім того, зазначена довідка містить особистий підпис позивача та відмітку із датою його ознайомлення з прийнятим рішенням. Таким чином позовні вимоги в частині скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7, не підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне додатково зупинитися на доводах позивача про те, що постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 була прийнята безпосередньо в день його направлення на медичний огляд, тобто 02.06.2025, що, на переконання позивача, опосередковано свідчить про поверховість та неповноту такого огляду. Оцінюючи цей довід, суд виходить з того, що ані Положення № 402, ані інший нормативно-правовий акт, який регулює порядок проведення військово-лікарської експертизи, не встановлюють мінімальної тривалості проведення медичного огляду чи заборони на прийняття постанови ВЛК у день безпосереднього звернення (направлення) особи на такий огляд. Колегіальний розгляд і прийняття постанови за результатами особистого огляду членами ВЛК у межах одного засідання є звичайною, а не виключною процедурою, притаманною самій суті діяльності військово-лікарської комісії як органу, що приймає рішення саме за результатами безпосереднього обстеження особи, а не за результатами тривалого діловодного провадження. Тому сам по собі факт вчинення цих дій в один день не є ознакою порушення процедури і не може розцінюватися судом як самостійна підстава протиправності оскаржуваної постанови.

Суд також враховує, що встановлення переліку захворювань, ступеня їх тяжкості та їх співвіднесення з відповідними статтями Розкладу хвороб є питанням суто медичного, а не правового характеру, що належить до виключної компетенції лікарів - членів відповідної військово-лікарської комісії, які володіють спеціальними знаннями в галузі медицини, якими суд не володіє і не може володіти. Обставина, що військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами повторного огляду встановила у позивача інші, порівняно з ІНФОРМАЦІЯ_3 , діагнози, сама собою не доводить протиправності первинного медичного огляду, оскільки розбіжність у висновках лікарських комісій може бути обумовлена як зміною стану здоров`я особи у часі (з 02.06.2025 по 23.09.2025 минуло понад три з половиною місяці), так і суто медичною оцінкою обставин, надання переоцінки якій не належить до повноважень суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 12.01.2021 у справі № 820/5570/16 та від 07.12.2018 у справі № 819/630/17, відповідно до яких суд не наділений повноваженнями оцінювати правильність встановлених діагнозів чи надавати професійну оцінку медичній кваліфікації та висновкам членів ВЛК, а перевіряє лише дотримання визначеної нормативно-правовими актами процедури прийняття такого рішення. Суд застосовує наведену правову позицію не лише щодо постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , а й щодо постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки відсутні правові підстави для вибіркового застосування цієї доктрини лише до одного з двох оскаржуваних рішень за наявності тотожної правової природи спірних правовідносин.

Оскільки, як встановлено судом, склад комісії, порядок оформлення довідки та ознайомлення позивача з її змістом вимогам Положення № 402 відповідають, а зауваження позивача стосуються виключно медичної складової прийнятого рішення, підстави вважати процедуру прийняття оскаржуваної постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 порушеною відсутні.

Щодо довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0 суд зазначає таке. Як уже зазначалося вище, відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402, у разі визнання штатною ВЛК скарги чи заяви про перегляд постанови обґрунтованою, така комісія переглядає оскаржувану постанову або приймає рішення про направлення особи на контрольне обстеження та повторний медичний огляд.

Дослідивши даний документ, суд встановив, що 23.09.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено медичний огляд позивача. На підставі наданих медичних документів комісія встановила розгорнутий діагноз, а саме: остеохондроз, спондилоартроз хребта у стадії неповної ремісії; екструзії міжхребцевих дисків L4-L5, L5-S1; люмбалгія; порушення функцій хребта 0-І ступеня; дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня з вегето-судинною дисфункцією та астено-цефалгічним синдромом; варикозне розширення вен лівої нижньої кінцівки з хронічною венозною недостатністю (ХВН) 0-І ступеня ліворуч. Однак попри виявлені захворювання, на підставі статей 41в, 42в, 64в графи ІІ Розкладу хвороб та графи І Таблиці додаткових вимог (ТДВ), ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 визнала позивача придатним до військової служби. Зазначений висновок обласної комісії фактично підтвердив та залишив у силі попереднє рішення, викладене у довідці ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7.

Суд також зазначає, що доводи позивача про те, що довідка ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0 прийнята з порушенням вимог Положення № 402 через нібито ігнорування комісією частини його медичних документів та записів в ЕСОЗ щодо інших захворювань, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки надання оцінки діагнозу та визначення ступеня придатності особи до військової служби за станом здоров`я належить до виключної компетенції лікарів ВЛК, суд не наділений повноваженнями оцінювати правильність встановлених діагнозів чи надавати професійну оцінку медичній кваліфікації та висновкам членів ВЛК. З огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою ВЛК від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд окремо звертає увагу на довід позивача про те, що військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймаючи постанову від 23.09.2025, проігнорувала частину поданих ним медичних документів та наявних щодо нього записів в електронній системі охорони здоров`я (ЕСОЗ), внаслідок чого до довідки не було включено інформації про наявність у позивача інших захворювань. Надаючи оцінку цьому доводу, суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві та у відповіді на відзив не конкретизував, які саме медичні документи або записи в ЕСОЗ (із зазначенням дати їх внесення, найменування медичного закладу чи лікаря, який здійснював огляд, або змісту відповідного запису) залишились поза увагою комісії, а також не навів, встановлення яких саме конкретних захворювань, не врахованих оскаржуваною довідкою, він вважає обґрунтованим. Довід, викладений у настільки загальній та неконкретизованій формі, позбавляє суд можливості здійснити його перевірку, оскільки завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору на підставі конкретних, а не абстрактних чи гіпотетичних обставин.

Позивач, стверджуючи про неврахування комісією конкретних медичних документів, повинен був зазначити, які саме документи не були враховані, тоді як загальне посилання на "частину документів" чи "наявні записи в ЕСОЗ" без деталізації не покладає на відповідача обов`язку спростовувати недоведений та неконкретизований факт, а на суд - обов`язку його встановлювати за відповідача.

Разом із тим суд звертає увагу, що сама оскаржувана довідка ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2025 містить розгорнутий перелік встановлених позивачу діагнозів, а саме: остеохондроз, спондилоартроз хребта у стадії неповної ремісії, екструзії міжхребцевих дисків L4-L5, L5-S1, люмбалгія, порушення функції хребта 0-I ступеня, дисциркуляторна енцефалопатія I ступеня з вегето-судинною дисфункцією та астено-цефалгічним синдромом, варикозне розширення вен лівої нижньої кінцівки з хронічною венозною недостатністю 0-I ступеня, - що є значно повнішим за висновок ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наведене свідчить про те, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 надавала оцінку стану здоров`я позивача на підставі наявних медичних документів, а її висновки ґрунтуються на конкретних клінічних даних, а не є формальними чи немотивованими. Сам факт встановлення цією комісією значно ширшого переліку діагнозів, ніж це було зроблено ІНФОРМАЦІЯ_3 , опосередковано підтверджує, що подані позивачем медичні документи та наявні записи в ЕСОЗ були предметом уважного вивчення комісії, а не залишились поза її увагою.

За таких обставин довід позивача про ігнорування поданих ним документів спростовується змістом самої оскаржуваної довідки та не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи. Суд зазначає, що незгода позивача з тим, що виявлені у нього захворювання, попри їх встановлення, не потягли зміни ступеня придатності до військової служби за статтями 41в, 42в, 64в графи II Розкладу хвороб та графи I Таблиці додаткових вимог, є фактично незгодою з медичною оцінкою тяжкості цих захворювань та їх впливу на придатність до служби, а не доводом про процедурне порушення, а надання оцінки такій медичній кваліфікації, як зазначено вище, не належить до компетенції суду.

Судом встановлено, що позивач 20.10.2025 не погоджуючись з прийнятою довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 та прийнятою довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0, позивач подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. У скарзі зокрема містилось прохання про перегляд та скасування зазначених постанов ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 та ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також призначення та проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеню його придатності до військової служби.

Листом від 04.11.2025 № 598/4/27043 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила, що рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 про ступінь придатності до військової служби прийняте обґрунтовано відповідно до вимог Положення № 402. Однак щодо довідки від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 прийнятої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 в даному листі нічого не зазначено, з цього приводу суд зазначає.

За приписами до п.п. 2.3.4. та п.п. 2.3.5 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Системний аналіз наведених вище норм Положення № 402 дає підстави дійти висновку, що ЦВЛК в межах своєї діяльності приймає постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Також, за наведеними нормами, за результатами розгляду скарг:

- у разі визнання ЦВЛК скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК;

- у разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України Про звернення громадян.

- у разі якщо ЦВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, ЦВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Відповідно до підпункту 2.3.5. Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Суд зазначає, постанова ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7 у вигляді довідки, є постановою позаштатної ВЛК.

Суд також вказує, що дослідивши оскаржуваний лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.11.2025 № 598/4/27043, встановив, що скарга була направлена 20.10.2025, лист на скаргу датований 04.11.2025 тобто у строк, що не перевищує передбачений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" у зв`язку з чим твердження позивача про порушення відповідачем вимог вказаного Закону є безпідставними та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Щодо доводів позивача що у листі відсутня інформація, щодо рішення прийнятого стосовно оскаржуваних постанов, суд звертає увагу, що Положенням № 402 визначено, що ЦВЛК в межах своєї діяльності приймає постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Крім того, за змістом наведених норм, за результатами розгляду скарг ( а саме скарги від 20.10.2025) у разі якщо ЦВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, ЦВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Дослідивши зміст листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.11.2025 № 598/4/27043, суд встановив, що за результатами розгляду скарги позивача та доданих до неї копій медичних документів, комісія ЦВЛК дійшла висновку про обґрунтованість дій ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зокрема, у зазначеному документі вказано, що ЦВЛК ЗСУ погоджується зі встановленим діагнозом та вважає, що рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2025 щодо ступеня придатності позивача до військової служби було прийняте обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. Таким чином дії відповідача ЦВЛК щодо надання відповідного роз`яснення, оформленого листом, вчинені відповідно до вимог Положення № 402.

Щодо доводів позивача про відсутність у листі ЦВЛК оцінки та обґрунтування законності довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7, суд зазначає таке. Як встановлено судом, перевірка правомірності та обґрунтованості зазначеної довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 вже була безпосередньо здійснена органом вищого рівня ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами чого було винесено нову довідку від 23.09.2025. В свою чергу, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, як найвищий орган у структурі військово-лікарської експертизи, що володіє відповідною медичною освітою, самостійно та незалежно розглянула скаргу позивача разом із доданими медичними документами ( про що чітко зазначено в листі від 04.11.2025). За результатами цього розгляду ЦВЛК підтвердила правильність встановленого діагнозу та законність постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 . З огляду на послідовність процедури оскарження, оскільки постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично підтвердила первинні висновки ІНФОРМАЦІЯ_5 , у ЦВЛК не було потреби окремо обґрунтовувати законність довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є похідною.

Разом із тим, суд звертає увагу на зміст оскаржуваного листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.11.2025 № 598/4/27043, у якому відповідач зазначає: "Захворювання, які діагностовано у вас та не зазначено в довідці ВЛК, згідно зі статтями Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення № 402) та Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення № 402) не змінюють встановлений вам ступінь придатності до військової служби". Аналізуючи наведене формулювання, суд дійшов висновку, що під "довідкою ВЛК, у якій не зазначено діагностовані захворювання", відповідач мав на увазі саме довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7, оскільки, на відміну від розгорнутого висновку ІНФОРМАЦІЯ_10 , у довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно не було відображено наявних у позивача діагнозів. Таким чином, вказане твердження ЦВЛК спростовує доводи позивача про ігнорування його первинної скарги. Наведена цитата свідчить про те, що найвищий орган військово-лікарської комісії під час розгляду справи брав до уваги та досліджував у сукупності як первинну довідку ІНФОРМАЦІЯ_5 , так і подальші висновки ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійшовши обґрунтованого висновку, що виявлені супутні захворювання позивача у будь-якому випадку не впливають на загальний ступінь його придатності до військової служби.

Позивача вказує, що на момент проходження медичного огляду він перебував у статусі військовозобов`язаного, а не військовослужбовця. З огляду на це, позивач вважає, що посилання ЦВЛК ЗСУ на пункти Положення № 402, які регулюють питання проведення медичного огляду саме військовослужбовців, є неналежними та свідчать про формальний підхід комісії до розгляду його скарги від 20.10.2025.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 визначено "Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям". Таким чином, дія Положення поширюється як на військовослужбовців, так і на військовозобов`язаних.

Щодо доводу позивача про протиправність дій відповідача з посиланням на те, що у листі № 598/4/27043 ЦВЛК посилається на пункт 22.12 глави 22 розділу ІІ Положення № 402, який насправді регулює процедуру видачі дубліката свідоцтва про хворобу, а не строк чинності постанови ВЛК, як це зазначено у роз`ясненні комісії, суд зазначає таке.

Суд, дослідивши даний лист ЦВЛК № 598/4/27043 та пункт 22.12 глави 22 розділу ІІ Положення № 402, встановив наявність у тексті листа ЦВЛК ймовірної технічної описки або помилкового посилання на конкретний номер пункту чи глави Положення № 402.

Адже пунктом 22.12. глави 22 розділу ІІ Положенням № 402 зазначено: "У разі втрати свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), за запитом керівника ТЦК та СП, органів соціального захисту населення, правоохоронних органів, командира військової частини, кадрових органів або за зверненням військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) у перші п`ять років після проходження ним медичного огляду ВЛК, госпітальною (гарнізонною) ВЛК, за узгодженням із штатною ВЛК, видається дублікат або копія вказаних документів в одному примірнику".

Водночас посилання, про яке зазначав відповідач в своєму листі про строк чинності постанови ВЛК визначено пунктом 22.11.глави 22 розділу ІІ, а саме: "У разі коли до завершення 12-місячного терміну після медичного огляду госпітальною (гарнізонною) ВЛК в результаті контрольного обстеження та медичного огляду ВЛК винесена інша постанова про ступінь придатності до військової служби, штатна ВЛК своєю постановою, затверджуючи останню постанову госпітальної (гарнізонної) ВЛК, одночасно відміняє попередню".

Суд зазначає, що наявність у тексті листа ЦВЛК № 598/4/27043 ймовірної технічної описки або помилкового посилання на конкретний номер пункту не спростовує правомірності висновків комісії по суті розгляду скарги. Технічний недолік, або описка у текстовому оформленні листа, за умови, що суть скарги була розглянута компетентним органом у межах його повноважень та на підставі дійсних медичних документів, не можуть слугувати самостійною правовою підставою для визнання дій Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України протиправними. Суд зазначає, що описка в номері є очевидно несумісною із встановленими обставинами справи, у зв`язку з чим розцінюється судом як технічна помилка (описка), яка не впливає на розгляд скарги, або правильність визначеного ступеня придатності позивача до військової служби.

Суд додатково зазначає, що чинне законодавство не пов`язує правомірність акта суб`єкта владних повноважень з абсолютною відсутністю в ньому будь-яких технічних неточностей, а виходить з оцінки того, чи вплинула допущена неточність на суть прийнятого рішення та на обсяг прав і законних інтересів особи, стосовно якої це рішення прийнято. Помилкове зазначення номера пункту нормативно-правового акта за умови, що зміст роз`яснення по суті відповідає дійсному правовому регулюванню спірних правовідносин, а прийняте рішення обґрунтоване, вмотивоване та не порушує прав особи, не є достатньою підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними. Такий підхід узгоджується з принципом пропорційності, закріпленим пунктом 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого правові наслідки для суб`єкта владних повноважень мають бути співмірними з характером та значенням допущеного порушення, а також з принципом верховенства права у його матеріальному розумінні, згідно з яким формальні недоліки не повинні мати наслідком скасування по суті правильного рішення.

Суд враховує, що позивач не навів жодних доводів на підтвердження того, що допущена ЦВЛК технічна описка у номері пункту Положення № 402 (22.12 замість 22.11) призвела до порушення його конкретного права чи охоронюваного законом інтересу, обмежила його можливість оскаржити прийняте рішення, чи іншим чином вплинула на його правове становище. Позивач, зокрема, не був позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом та реалізувати право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про відсутність будь-яких негативних правових наслідків допущеної технічної помилки для позивача.

Суд вважає за необхідне застерегти, що наведений вище висновок про неістотність технічної описки у номері пункту Положення № 402 стосується виключно конкретних встановлених судом обставин цієї справи і не може розглядатися як універсальне визнання допустимості будь-яких помилок у посиланнях суб`єктів владних повноважень на норми права. Кожен такий випадок підлягає окремій оцінці судом з точки зору того, чи вплинула конкретна помилка на зміст прийнятого рішення, на його вмотивованість та на можливість особи зрозуміти дійсні підстави прийнятого щодо неї рішення і, за потреби, ефективно його оскаржити. У цій справі, як встановлено судом, роз`яснення ЦВЛК щодо строку чинності постанови ВЛК за своєю суттю було правильним і відповідало дійсному змісту пункту 22.11 глави 22 розділу II Положення № 402, а помилковим було лише зазначення номера пункту, що й зумовило висновок суду про відсутність юридично значущих наслідків такої описки для прав позивача.

Узагальнюючи наведене, суд зазначає, що жоден з доводів, покладених позивачем в обґрунтування позовних вимог у частині визнання протиправними дій Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо розгляду скарги від 20.10.2025, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо розгляду скарги позивача від 20.10.2025, оформлені листом від 04.11.2025 № 598/4/27043, вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зокрема Положенням № 402, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та своєчасно, тобто з дотриманням критеріїв правомірності рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо неналежного розгляду скарги позивача від 20.10.2025 на постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 та постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 20.10.2025 з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу поновлення порушеного права, а так само про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від вчинення дій. Обов`язковою правовою передумовою застосування судом такого способу захисту порушеного права, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом факту протиправності рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на усунення наслідків якого спрямоване відповідне зобов`язання, а також визначення судом дій, вчинення яких є необхідним і достатнім для поновлення порушеного права чи законного інтересу позивача.

Позовна вимога про зобов`язання ЦВЛК повторно розглянути скаргу позивача, за своєю правовою природою, є похідною від вимог про визнання протиправними дій ЦВЛК щодо розгляду скарги, а також від вимог про визнання протиправними та скасування постанов ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 і ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 . Це прямо випливає із самого формулювання позовної вимоги, за яким позивач просить зобов`язати відповідача здійснити повторний розгляд скарги "з урахуванням висновків суду у цій справі" щодо законності обох зазначених постанов. Задоволення похідної вимоги можливе лише за умови задоволення відповідної основної (первинної) вимоги, оскільки похідна вимога не має самостійного предмета захисту, відмінного від предмета основної вимоги.

Оскільки за результатами розгляду цієї справи судом встановлено, що: постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка оформлена довідкою від 02.06.2025 № 2025-0602-1544-5035-7, прийнята з дотриманням процедури, встановленої Положенням № 402; постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка оформлена довідкою від 23.09.2025 № 2025-0923-1527-2628-0, так само прийнята з дотриманням встановленої процедури; дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо розгляду скарги позивача від 20.10.2025 є правомірними, - обов`язкова передумова для покладення на відповідача обов`язку вчинити повторний розгляд цієї ж скарги, а саме встановлений судом факт протиправності первинного розгляду скарги чи оскаржуваних постанов ВЛК, відсутня.

Задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання вчинити повторний розгляд скарги за відсутності встановленого судом факту протиправності дій відповідачів не відповідало б завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За відсутності встановленого судом порушення такі права та інтереси захисту не потребують, а покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити дії, не обумовленого встановленим порушенням, фактично означало б підміну судом дискреційних повноважень цього суб`єкта за відсутності для цього законних підстав, що суперечить конституційному принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, закріпленому статтею 6 Конституції України, і принципу здійснення правосуддя виключно судами в межах повноважень, визначених законом.

Суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позовних вимог у цій справі не позбавляє позивача права звернутися до відповідної штатної або позаштатної військово-лікарської комісії з новим зверненням (скаргою) у разі виникнення нових обставин, зокрема появи нових медичних документів, погіршення стану здоров`я або необхідності додаткового медичного обстеження, а також не обмежує передбачене пунктом 3.3 глави 3 розділу I Положення № 402 право на подання нового звернення до штатної ВЛК чи ЦВЛК у визначеному цим Положенням порядку. Реалізація такого права є звичайним (позасудовим) способом захисту, який відповідає завданням, покладеним на військово-лікарську експертизу статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", і не потребує судового зобов`язання за відсутності встановленого судом порушення з боку відповідача.

За таких обставин позовні вимоги в частині зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 20.10.2025 задоволенню не підлягають.

Суд окремо звертає увагу на характер доводів позивача про "формальний" та "неналежний" розгляд скарги, який останній послідовно наводить у позовній заяві. Суд зазначає, що поняття формального підходу до розгляду звернення в розумінні адміністративного судочинства означає розгляд, здійснений без фактичного дослідження суті звернення, без аналізу наведених у ньому доводів та без надання по них змістовної відповіді, тобто такий розгляд, наслідком якого є надання відповіді, що не стосується предмета звернення. У цій справі судом встановлено зворотне: зміст листа ЦВЛК від 04.11.2025 № 598/4/27043 свідчить про те, що комісія проаналізувала конкретні медичні документи та встановлені діагнози, надала змістовну відповідь щодо обґрунтованості постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 і, як встановлено судом вище, у сукупності з цим також надала відповідь щодо постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 . За таких обставин ознаки формального підходу до розгляду скарги позивача в діях ЦВЛК судом не встановлено, а саме лише використання відповідачем стандартизованих (типових) формулювань чи посилання на нормативні акти, застосовні до ширшого кола осіб, не є достатньою підставою для висновку про формальний характер розгляду звернення, якщо змістовна частина відповіді безпосередньо стосується обставин, викладених у скарзі позивача.

Так, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведені критерії є взаємопов`язаними і застосовуються судом не ізольовано, а в сукупності, оскільки саме їх спільна наявність свідчить про правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Відсутність хоча б одного з них може бути підставою для визнання оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності протиправними, однак лише за умови, що відповідна невідповідність є юридично значущою, тобто такою, що вплинула або могла вплинути на права, свободи чи законні інтереси особи, яка звернулася за судовим захистом. Формальні недоліки, які не вплинули на суть прийнятого рішення та на обсяг прав особи, самі по собі не свідчать про протиправність рішення в цілому.

Надаючи оцінку всім аргументам учасників справи в контексті наведених вище норм права, які мають значення для правильного вирішення спору, суд враховує, що згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом із тим встановлений частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок відповідача довести правомірність своїх дій не звільняє позивача від обов`язку навести конкретні та юридично значущі обставини, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, оскільки предмет доказування у справі визначається саме змістом позовних вимог і підстав позову, а суд згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справи на підставі принципу змагальності сторін у межах заявлених ними вимог і наданих доказів.

За результатами дослідження та оцінки всіх наданих сторонами доказів у їх сукупності, встановлення дійсних обставин справи та надання їм правової оцінки у світлі норм чинного законодавства України та сталої практики Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, передбачені частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для стягнення судового збору та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 08356179), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 03 вересня 2026 р.

03.09.26