Рішення № 139486557, 25.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16286/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Грицаку П.О.,

за участю представника позивача Кушнір Ю.В.,

представника відповідача Мельничука М.В., Веремчук Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «України-Баїв» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «України-Баїв» (далі ТОВ «Україна-Баїв», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2025 №0363050701, №0363080701, №0363060701, №0363020701, №0363030701, №0363140701, №0363040701.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.07.2025 №2541-п відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Україна-Баїв» за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з 01.01.2018 по 31.12.2024 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, з 29.07.2013 по 31.12.2014 та з 01.01.2018 по 31.12.2024 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, із врахуванням вимог пунктів 102.1, 102.3 статті 102 Податкового кодексу Країни (далі ПК України) відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 05.11.2025 №31881/07-01/38815285, яким встановлено порушення позивачем:

підпунктів 14.1.234, 14.1.235, 14.1.262 пункту14.1 статті 14, пункту 291.1 статті 291, підпункту 4 пункту 291.4 статті 291, статті 292-1, пункту 295.9 статті 295 ПК України ТОВ «Україна-Баїв» завищено суму єдиного податку 4 групи на загальну суму 5 410 192,82 грн, в тому числі: за 2019 рік в сумі 883 249,49 грн, за 2020 рік в сумі 945 749,30 грн, за 2021 рік в сумі 974 021,76 грн, за 2022 рік в сумі 1 109 461,25 грн, за 2023 рік в сумі 712 655,39 грн, за 2024 рік в сумі 785 055,63 грн;

підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, статті 22, пункту 23.1 статті 23, пунктів 44.1,44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пунктів 1.2, 2.1, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; пунктів 5, 21 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету 24 822 220 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 3 807 580 грн, за 2020 рік в сумі 1 991 700 грн, за 2021 рік в сумі 5 328 540 грн, за 2022 рік в сумі 5 645 790 грн, за 2023 рік в сумі 2 862 648 грн, за 2024 рік в сумі 5 185 962,00 грн;

підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, статті 44, статті 185, підпункту 187.1 статті 187, підпункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 474 482 грн, в тому числі за вересень 2018 року в сумі 31 099 грн, за жовтень 2018 року в сумі 590 777 грн, за листопад 2018 року в сумі 42 165 грн, за грудень 2018 року в сумі 1 988 442 грн, за серпень 2019 року в сумі 559 045 грн, за жовтень 2019 року в сумі 6 781 грн, за листопад 2019 року в сумі 573 931 грн, за грудень 2019 року в сумі 600 084 грн, за листопад 2022 року в сумі 39 815 грн, за грудень 2019 року в сумі 43 343 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на загальну суму 799 116 грн, в тому числі за грудень 2024 року в сумі 799 116 грн.

пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстровано в установлені строки в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні;

підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України та підпункту 3.1 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, у результаті чого з недостовірними відомостями (з помилками) подані податковим агентом до податкового органу податкові розрахунки за формою 1ДФ за III та IV квартали 2018 року, за III та IV квартали 2019 року, за III та IV квартали 2020 року та Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (додаток 4 ДФ) за І квартали 2021 року, за І та II 2024 року;

пункту 1 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 та пункту 1 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого платником своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся, на загальну суму 33091,48 грн, у тому числі за січень 2018 року - 249,51 грн, лютий 2018 року - 304,64 грн, березень 2018 року - 249,51 грн, квітень 2018 року - 286,27 грн, жовтень 2018 року - 518,06 грн, грудень 2018 року - 677,17 грн, січень 2019 року - 301,47 грн, червень 2019 року - 617,87 грн, грудень 2019 року - 1123,07 грн, червень 2020 року - 12493,38 грн, липень 2020 року - 13407,53 грн, червень 2021 року - 478,83 грн, жовтень 2021 року - 127,76 грн, серпень 2022 року - 932,60 грн та травень 2024 р. - 1323,83 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки ТОВ «Україна-Баїв» подало заперечення №117 від 25.11.2025, однак листом від 04.12.2025 №3669/12/03-20-07-01-12 ГУ ДПС у Волинській області повідомило, що вимоги викладені у запереченні задоволенню не підлягають.

На підставі висновків акту перевірки від 05.11.2025 №31881/07-01/38815285 ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 10.12.2025 №0363050701 форми «Р», згідно із яким встановлено завищення єдиного податку із с/г товаровиробника, в яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75% на 247 430,33 грн;

- від 10.12.2025 №0363080701 форми «Р», згідно із яким встановлено завищення єдиного податку із с/г товаровиробника, в яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75% па 2 205 024,90 грн;

- від 10.12.2025 №0363060701 форми «Р», згідно із яким встановлено завищення єдиного податку із с/г товаровиробника, в яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75% па 2 080 410,15 грн;

- від 10.12.2025 №0363020701 згідно із яким позивачу визначено суму грошового в податку на прибуток на загальну суму 29 197 715,00 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 24 822 220,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 375 495,00 грн;

- від 10.02.2025 №0363030701 форми «Р», згідно із яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 278 748,75 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 1 822 999,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 455 749,75 грн;

- від 10.02.2025 №0363140701 форми «В4», згідно із яким встановлено завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на суму 799 116,00 грн;

- від 10.12.2025 № 0363040701 форми «ПН», згідно із якими за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України, на підставі статті 120.1 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 9180,00 грн.

ТОВ «Україна-Баїв» не погодилось із вищезазначеними податковими повідомленнями- рішеннями та вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про порушення відповідачем строків проведення перевірки та строків визначення грошових зобов`язань; про відсутність двох обов`язкових умов, визначених пунктом 299.11 статті 299 ПК України для нарахування податку на прибуток; про відсутність у податкового органу права автоматично донараховувати податок за прибуток за 2020-2024 роки без встановлення частки сільськогосподарського товаровиробництва за кожен рік; про невірний обрахунку податковим органом частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік; про реальність господарських операцій із ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів»; про використання в господарській діяльності придбаного у ТОВ «ЄВРО-БЕТОН Т-А» бетону; про протиправність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових в період дії мораторію.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні. Вказав, що перевіркою правомірності відображення показників у розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, поданого до податкової декларації платника єдиного податку 4 групи за 2019 рік, встановлено, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік не перевищує 75%, відтак, ТОВ «Україна-Баїв» з 2019 року не може перебувати 2019-2024 роках на спрощеній системі оподаткування та перебувати на єдиному податку четвертої групи так як має частину сільськогосподарського виробництва менше 75%.

Зазначив що, в порушення підпунктів 14.1.234, 14.1.235, 14.1.262 пункту 14.1 ст.14, пункту 291.1 статті 291, підпункту 4 пункту 291.4 статті 291, статті 292-1, пункту 295.9 статті 295 ПК України ТОВ «Україна-Баїв» завищено суму єдиного податку 4 групи на загальну суму 5 410 192,82 грн, в тому числі: за 2019 рік в сумі 883 249,49 грн., за 2020 рік в сумі 945 749,30 грн., за 2021 рік в сумі 974 021,76 грн., за 2022 рік в сумі 1 109 461,25 грн., за 2023 рік в сумі 712 655,39 грн., за 2024 рік в сумі 785 055,63 грн.

Вважає, що оскільки, встановлено відсутність законних підстав для ТОВ «Україна-Баїв» використовувати спрощену систему оподаткування та перебувати на єдиному податку четвертої групи на період 2019-2024 роки, позивач за дані періоди підлягає переведенню на загальну систему оподаткування, відтак наявне зниження податку на прибуток за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 на загальну суму 24 822 220 грн., в тому числі за 2019 рік в сумі 3 807 580 грн, за 2020 рік в сумі 1 991 700 грн, за 2021 рік в сумі 5 328 540 грн, за 2022 рік в сумі 5 645 790 грн. за 2023 рік в сумі 2 862 648 грн, за 2024 рік в сумі 5 185 962 грн.

Переконаний, що є наявним списання позивачем бетону понад гранично-можливий термін придатності його до використання на загальну суму 4 411 367,1 грн. Сума такого списання становить: за 2024 рік - 2 216 471,72 грн; за 2023 рік - 1 779 108,63 грн; за 2022 рік 216 716,67 грн; за 2021 рік - 199 070,83 грн.

Тому відповідачем констатовано, в порушення вимог підпунктів14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1, статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, позивачем не задекларовано суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 882 273 грн., в тому числі, за червень 2021 року в сумі 10 087 грн, за грудень 2021 року в сумі 29 727 грн., за грудень 2022 року в сумі 43 343 грн, за грудень 2023 року в сумі 355 822 грн, за червень 2024 року в сумі 77 613 грн, за грудень 2024 року в сумі 365 681 грн.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви.

Представник відповідача подав до суду також додаткові пояснення, в яких вказав, що не здійснював нарахування податків та штрафних санкцій поза межами строків визначених статті 102 ПК України, оскільки аналіз податкових правовідносин позивача за 2018 рік без здійснення відповідних донарахувань не може вважатися порушенням, що тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 строк підготовчого провадження у даній справі продовжено.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з відрахуванням з 04.06.2026 судді Валюха В.М. зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/636/26 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №140/16287/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи було визначено суддю Костюкевича С.Ф.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 дану адміністративну справу прийнято до провадження, ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено у даній справі підготовче засідання.

Представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, в яких заперечив проти заявлених позовних вимог ТОВ «Україна-Баїв» та просив в їх задоволенні відмовити.

Позивач також подав до суду додаткові пояснення від 07.07.2026, в яких підтримав позовні вимоги з підстав викладених в раніше поданих заявах по суті спору.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у заявах по суті справи та додаткових поясненнях, просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судових засіданнях просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Україна-Баїв» зареєстроване як юридична особа 29.07.2013, основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно із витягом з реєстру платників податку на додану вартість №1803084500069 позивач зареєстрований платником вказаного податку з 01.10.2013.

На підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.07.2025 №2541-п відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Україна-Баїв» за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з 01.01.2018 по 31.12.2024 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, з 29.07.2013 по 31.12.2014 та з 01.01.2018 по 31.12.2024 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, із врахуванням вимог пунктів 102.1, 102.3 статті 102 ПК України відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 05.11.2025 №31881/07-01/38815285 (т.1, а.с.65-104), яким встановлено порушення ТОВ «Україна-Баїв»:

Не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки ТОВ «Україна-Баїв» подало до ГУ ДПС у Волинській області заперечення №117 від 25.11.2025 (т.1, а.с.105-112).

Листом від 04.12.2025 №3669/12/03-20-07-01-12 ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача, що вимоги викладені у запереченні задоволенню не підлягають у зв`язку із ненаданням платником достатніх доводів, які б спростували висновки викладені в акті перевірки (т.1, а.с.113).

На підставі висновків акту перевірки від 05.11.2025 №31881/07-01/38815285 ГУ ДПС у Волинській області від 10.02.2025 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0363050701 форми «Р», яким встановлено завищення єдиного податку із с/г товаровиробника, в яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75% на суму 247 430,33 грн (т.1, а.с.114 зворот.-115 зворот);

- №0363080701 форми «Р», яким встановлено завищення єдиного податку із с/г товаровиробника, в яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75% на суму 2 205 024,90 грн (т.1, а.с.116-117);

- №0363060701 форми «Р», яким встановлено завищення єдиного податку із с/г товаровиробника, в яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75% на суму 2 080 410,15 грн (т.1, а.с.117 зворот.-118 зворот.);

- №0363020701, згідно із яким позивачу визначено суму грошового в податку на прибуток на загальну суму 29 197 715,00 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 24 822 220,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 375 495,00 грн (т.1, а.с.119 зворот.-120);

- №0363030701 форми «Р», згідно із яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 278 748,75 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 1 822 999,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 455 749,75 грн (т.1, а.с.121-122).

- №0363140701 форми «В4», згідно із яким встановлено завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на суму 799 116,00 грн (т.1, а.с.123 зворот.-124);

- № 0363040701 форми «ПН», згідно із якими за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України, на підставі статті 120.1 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 9180,00 грн (т.1, а.с.123 зворот.-124).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням рішенням, ТОВ «України-Баїв» звернулося з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пункту 77.1. статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Україна-Баїв» була проведена згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 ПК України відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік.

Cудом встановлено, що копію наказу про проведення документальної планової перевірки від 23.07.2025 №2541-п та письмове повідомлення про проведення документарної планової виїзної перевірки були надіслані на юридичну адресу ТОВ «Україна-Баїв» 23.07.2026 та вручені представнику позивача 28.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані обставини позивачем не заперечуються та свідчить про дотримання відповідачем вимог пункту 77.4. статті 77 ПК України.

Позивач не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки спірних податкових повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Щодо податкових повідомлень рішень від 10.12.2025 №0363050701, №0363080701, №0363060701 та №0363020701.

За приписами пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Використання спрощеної системи оподаткування є різновидом пільгового режиму оподаткування, передбаченого для окремих суб`єктів господарювання. ПК України чітко визначено категорії осіб, на яких поширюється дія відповідних положень.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на такі групи платників єдиного податку, з-поміж іншого: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: юридичні особи незалежно від організаційно- правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %.

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо

вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (підпункт 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно із пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Нормами пункту 135.1. статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), у цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції;

регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо.

Згідно із пунктом 2.1. Положення №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Судом встановлено, що в перевіряємий період з 01.01.2018 по 31.12.2024 ТОВ «Україна-Баїв» перебувало на спрощеній системі оподаткування та було платником єдиного податку 4 групи (в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75 відсотків), що підтверджується довідками ГУ ДПС у Волинській області від 16.04.2018 №5853/10/03-02-12-07, від 15.04.2019 №12799/10/03-20-55-12-08, від 16.06.2020 №14893/10/03-20-55-04, від 18.08.2021 №12587/6/03-20-18-08-06, від 17.05.2022 №3846/6/03-20-18-08-06, від 31.05.2023 №8557/6/03-20-04-08-06, від 26.03.2024 №774/АП/03-20-04-08 (т.1, а.с.50-53).

Так, відповідно до розрахунків частки сільськогосподарського товаровиробника, які були подані ТОВ «Україна-Баїв» до контролюючого органу частка сільськогосподарського товаровиробника у 2018 році становила 88,76%, у 2019 році - 85,72%, у 2020 році - 76,73%, у 2021 році - 77,07%, у 2022 році - 76,65%, у 2023 році - 79,90% та у 2024 році - 81,27% (т.1, а.с.215-228).

Як встановлено з акту перевірки та змісту оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, перевіркою правомірності відображення показників розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, поданого до податкової декларації платника єдиного податку 4 групи за 2019 рік, зроблено висновок, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік не перевищує 75%.

В результаті вищевикладеного, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Україна- Баїв» з 2019 року не може використовувати у 2019-2024 роках спрощену систему оподаткування та перебувати на єдиному податку четвертої групи у відповідності до норм чинного законодавства, тому прийняті оскаржувані ППР.

На думку податкового органу через відсутність законних підстав ТОВ «Україна-Баїв» використовувати спрощену систему оподаткування та перебувати на єдиному податку четвертої групи на період 2019-2024 роки, позивач за дані періоди підлягає переведенню на загальну систему оподаткування.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено його заниження на загальну суму 24 822 220 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 3 807 580 грн. за 2020 рік в сумі 1 991 700 грн, за 2021 рік в сумі 5 328 540 грн., за 2022 рік в сумі 5 645 790 грн за 2023 рік в сумі 2 862 648 грн, за 2024 рік в сумі 5 185 962 грн.

У зв`язку із вказаним, згідно із податковими повідомленнями - рішеннями від 10.12.2025 №0363050701, №0363080701, №0363060701 встановлено завищення єдиного податку із с/г товаровиробника, в яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75% на загальну суму 4 532 865,38 грн (247 430,33 грн + 2 205 024,90 грн + 2 080 410,15 грн) та як наслідок згідно із податковим повідомленням - рішенням від 10.12.2025 №0363020701 позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 29 197 715,00 грн, в тому числі: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 24 822 220,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 375 495,00 грн (25%).

Таким чином, податкове повідомлення рішення від 10.12.2025 №0363020701 прийняте з тих же підстав, що і податкові повідомленнями - рішеннями від 10.12.2025 №0363050701, №0363080701, №0363060701, оскільки саме установивши невідповідність позивача - платника єдиного податку четвертої групи вимогам підпункту 4 пункту 291.4 ПК України у 2018 році, відповідач на підставі абзацу 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України донарахував ТОВ «Україна-Баїв» податок на прибуток підприємств.

Надаючи оцінку таким висновкам податкового органу суд виходить із наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Так, підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що до платників єдиного податку четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники, зокрема й юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Суд зазначає, що для нарахування позивачу податку на прибуток, від сплати якого він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, контролюючим органом мав встановити наявність таких двох обов`язкових умов для застосування норм абзацу 2 пункту 299.11 статі 299 ПК України:

1) частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік такого платника має бути меншою 75 відсотків;

2) такий платник станом на 1 січня базового (звітного) року повинен мати податковий борг (підпункт 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України).

Вказані доводи, узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 19.11.2025 у справі № 580/2475/19, від 26.01.2022 у справі №560/323/20, від 27.04.2023 у справі №580/2475/19, відповідно до якої абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України встановлює право контролюючого органу під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи нарахувати податки та збори, від сплати яких платник податків звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, якщо останній одночасно не відповідає як вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 так і вимогам пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.

Однак, наявними в матеріалах справи витягами з інформаційної системи органів ДПС щодо статусу розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами підтверджується, що станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 у ТОВ «Україна-Баїв» був відсутній податковий борг (т.1, а.с.130-135).

В ході розгляду даної справи вказані обставини представником відповідача не заперечувалися.

Відтак, на переконання позивача, у даному випадку відсутня одна з двох визначених сукупних умов, передбачених абзацом 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України, необхідних для донарахування податкових зобов`язань і переходу платника податку на загальну систему оподаткування, а позиція контролюючого органу щодо можливості донарахування зобов`язань виключно на підставі однієї з таких умов не відповідає змісту податкового законодавства України.

Окремо суд констатує, що за результатами перевірки правомірності відображення показників розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020-2024 рік податковим органом не встановлено порушень та відповідач не заперечував правильності розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка була відображена позивачем у поданих до податкового органу розрахунках, а саме: у 2020 році - 76,73%, у 2021 році - 77,07%, у 2022 році - 76,65%, у 2023 році - 79,90% та у 2024 році - 81,27%.

Так що стосується частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Україна-Баїв» передало на зберігання зернових складів зерно пшениці в кількості більшій, ніж зібрано у 2019 році на 967,877 тон Х 3100,00 грн/за тонну = 3 000 419,00 грн, а також про нереальність господарських операцій із надання послуг з переробки зерна пшениці в борошно, отримані позивачем у 2019 році від ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів», однак акт перевірки не містить висновків про те, що з урахуванням вказаних порушень, частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік становитиме менше 75%.

Натомість аналіз норм абзацу 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України дають суду підстави для висновку, що податки та збори, від сплати яких звільнялися платники єдиного податку четвертої групи можуть бути нараховані такому платнику виключно за ті податкові (звітні) періоди, у яких виявлено невідповідність платника єдиного податку четвертої групи вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.

Про протиправність дій відповідача щодо нарахування податку на прибуток за 2019 2024 роки на підставі порушень встановлених у 2018 році свідчить також постанова Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 400/4792/19, в якій суд встановлював відповідність частки показнику більше 75 відсотків за кожен такий рік, в якому податковим органом було здійснено нарахування податок на прибуток.

В обґрунтування заявлених позовних вимог у відповідній частині позивач також вказує про порушення відповідачем строків проведення перевірки та визначення грошових зобов`язань, встановлених статтею 102 ПК України.

Надаючи оцінку таким доводам позивача суд зазначає наступне.

Так, Законом України від 09.11.2023 №3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме:

У підпункті 69.2:

в абзаці дев`ятому цифри і слова "69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану па території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ" замінити цифрами і словами "69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до 01.12.2023".

Таким чином, перебіг строків, визначених ПК України для проведення документальних планових перевірок відновився з 01.12.2023.

Нормами підпункту 295.9.1. пункту 295.9 статті 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Судом встановлено, що податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік, разом із розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік була подана 19.02.2019, що підтверджується відповідною квитанцією (т.1, а.с.129 зворот.).

З урахуванням вищезазначених норм, перебіг 1095 денного строку протягом якого контролюючий орган мав право провести перевірки та визначити позивачу суму грошових зобов`язань за 2019 рік розпочався 21.02.2019 (наступний день за останнім днем граничного строку подання податкової декларації) та був зупинений 18.03.2020 (на підставі Закону України від 17.03.2020 №533-ІХ, яким установлено мораторій на проведення перевірок).

Таким чином, в період з 21.02.2019 по 18.03.2020 минуло 392 дні (314 днів 2019 року + 78 днів 2020 року).

Перебіг строків, визначених ПК України для проведення документальних планових перевірок відновився з 01.12.2023 (на підставі Законом України від 09.11.2023 №3453-ІХ) і продовжився на ту кількість днів, протягом яких контролюючий орган мав право провести перевірку до початку дії мораторію.

Однак, грошові зобов`язання у зв`язку із порушеннями встановленими при проведенні перевірки правомірності показників розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік були визначені лише 10.12.2025 (дата винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень), тобто на 1133 день за останнім днем граничного строку подання податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік (392 дні до зупинення відліку строку давності + 741 днів після відновлення строків для проведення перевірок (31 день 2023 року + 366 днів 2024 року + 344 дні 2025 року).

У відзиві на позовну заяву вказані обставини представником відповідача належним чином не спростовані.

При цьому, у розрахунку суми єдиного податку с/г товаровиробника, яка підлягає поверненню ТОВ «Україна-Баїв», податковий орган зазначив, що з дати подання декларації платника єдиного податку №9025567888 від 19.02.2019 за 2019 рік по дату винесення ППР, минуло 1256 днів (т.1, а.с.119).

У вказаному розрахунку відповідач вказав, що строк позовної давності зупинявся з 18.03.2020 по 31.07.2023, хоча в дійсності перебіг строків для проведення документальних планових перевірок відновився з 01.12.2023 (на підставі Законом України від 09.11.2023 №3453-ІХ).

Поряд з цим, вказаним розрахунком податковий орган фактично підтверджує той факт, що грошові зобов`язання за наслідками перевірки правомірності відображення показників розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, поданого до податкової декларації платника єдиного податку четверної групи за 2019 рік, були визначені ним із пропуском термінів, встановлених пунктом 102.1. статті 102 ПК України.

Верховний Суд в постанові від 21.12.2021 у справі №П/320/833/20 зазначив, що закінчення встановленого статтею 102 ПК України строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов`язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку. При цьому, вказаними нормами встановлено граничний строк, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов`язань - 1095 днів, а початок перебігу цього строку законодавцем встановлено з дня, наступного після спливу граничного строку подачі податкової декларації, або з дня, наступного після фактичної подачі такої декларації, або з дня подачі уточнюючого розрахунку.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.10.2025 у справі №640/18019/20, від 16.04.2019 у справі №808/8881/13-а та від 20.11.2019 у справі №240/110/19, від 18.06.2019 у справі №804/2057/16, від 12.02.2021 у справі №1.380.2019.004085, де зроблено висновки, що закінчення встановленого статтею 102 ПК строку свідчить про відсутність у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов`язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку та є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень.

Разом з цим, суд вважає за необхідне надати правову оцінку безпосередньо висновкам податкового органу про те, що частка сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ «Україна- Баїв» за 2018 рік не перевищує 75%, оскільки саме такі висновки фактично слугували підставою для визначення суми завищення єдиного податку на загальну суму 4 532 865,38 грн та донарахування позивачу податку на прибуток на загальну суму 29 197 715,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, поданого позивачем до контролюючого органу, частка сільськогосподарського товаровиробника у 2018 році становила 88,76%.

Із акту перевірки вбачається, що за проведеним в ході проведення перевірки розрахунком, частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік становить 66,23% (т.1, а.с.80).

Натомість зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень рішень випливає, що з врахуванням технічної помилки, відповідачем здійснено перерахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік та становить 68,85%.

Так, у відзиві на позовну заяву представник відповідача пояснив, що в ході проведення перевірки встановлено отримання доходу від реалізації такого борошна у 2018 році в сумі 1 971 167,07 грн., який був включений в ряд. 1.2 Декларації платника єдиного податку 4 групи (Доходи, отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства). Враховуючи зазначене, на суму такого доходу було зменшено дохід, відображений в р. 1.2. Декларації платника єдиного податку 4 групи. Разом з тим, в акті зазначено суму 1 971 167,07 грн. замість 1 962 833,08 грн. Окрім того, при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, було допущено помилку та не враховано дохід в сумі 2 866 653 грн. в р. 1.1. Декларації платника єдиного податку 4 групи «Доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також від реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунт».

Надаючи оцінку проведеному відповідачем в ході проведення перевірки розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, суд виходить із наступного.

З метою набуття і підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та з метою забезпечення єдиної методології під час визначення платників цього податку наказом Міністерства з аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 №772 затверджено Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва,

Відповідно до вказаного Розрахунку частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, у відсотках, розраховується за формулою: рядок 1/рядок 4 х 100, де: рядок 1 - сума доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки; рядок 4 - скоригований дохід сільськогосподарського товаровиробника. В свою чергу рядок 4 дорівнює різниці сум рядка 2 та рядка 3, де: рядок 2 - загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника, рядок 3 - величина, на яку зменшують загальну суму доходу сільськогосподарського товаровиробника.

Здійснивши порівняльний аналіз вищезазначених показників, які наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву із тими, які були зазначені у розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, який був поданий позивачем до податкового органу, суд констатує наступне.

За даними відповідача рядок 1.1. «доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також від реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті» було збільшено на 2 866 653,00 грн (61 400 948 грн за даними позивача 64 267 601 грн за даними податкового органу), а рядок 1.7. «доходи, отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства» зменшено на 1 962 833,08 грн (12 987 033,61 грн за даними позивача 11 024 200,53 грн за даними податкового органу).

Як наслідком рядок 1 - сума доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки було збільшено відповідачем на 903 819,92 грн (2 866 653,00 грн - 1 962 833,08 грн).

У свою чергу рядок 4 «скоригований дохід сільськогосподарського товаровиробника» відповідачем було збільшено на 25 595 640 грн (83 972 899,94 за даними позивача 109 568 539,94 грн за даними податкового органу).

З огляду на вказане, при визначені розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік фактично спірною є сума 24 691 820,08 грн (25 595 640 грн - 903 819,92 грн).

Як вбачається із матеріалів справи зроблені відповідачем висновки ґрунтуються на висновках про те, що:

- ТОВ «Україна-Баїв» передало на зберігання зернових складів зерно пшениці в кількості більшій, ніж зібрано у 2018 році на 3312,403 т.

- визнання нереальними послуг з переробки зерна пшениці в борошно, отримані позивачем від ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів».

Так, із акту в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Україна-Баїв» в період з 01.01.2018 по 31.12.2024 мало фінансово-господарські взаємовідносини з ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів», зокрема, відповідно до даних по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображено придбання у зазначеного СГД послуг переробки пшениці.

В регістрах бухгалтерського обліку відображено оприбуткування продукції переробки на 26 рах. «Готова продукція» борошна вищого та першого сорту та висівок в 2018 році в сумі 2 854 569 грн, що, на думку податкового органу, свідчить про оприбуткування її як безоплатно отриманого з невідомого джерела.

В ході перевірки відповідачем зазначено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «УКРАЇНА-БАЇВ» відсутній бухгалтерський запис Д-т 281 «Товари на складі» - Кт 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів» на суму безоплатно отриманих ТМЦ (борошна, висівок) в 2018 році в сумі 2 854 569 грн.

Таким чином, податковий орган визнав нереальними господарські операції із надання послуг переробки зерна пшениці в борошно, отримані позивачем від ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» у 2018 році. Однак з урахуванням того, що в ході перевірки було підтверджено, що спочатку у позивача обліковувалася пшениця, а потім борошно, податковий орган дійшов висновку, що така пшениця була продана ТОВ «Україна-Баїв» невстановленим особам, а борошно позивач безоплатно отримав з невідомого джерела.

З урахуванням зазначеного, податковий орган:

зменшив показник «доходи, отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва» на суму проданого у 2018 році борошна 1 962 833,08 грн, яке, на думку податкового органу, позивач безоплатно отримав з невідомого джерела;

збільшив показник «загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника» на суму пшениці 2 854 569,00 грн, яка на думку відповідача, не перероблялася у борошно, а була продана ТОВ «Україна-Баїв» невстановленим особам.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (переробник) та ТОВ «Україна-Баїв» (замовник) був укладений договір на переробку зерна пшениці №П/22Л від 31.08.2018, за умовами якого переробник приймає зерно пшениці і доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно, висівки замовнику.

Вказане зерно пшениці перебувало на зберіганні ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» згідно із договором складського зберігання зерна від 19.07.2018 №36-01 Л- 2018.

Передача в переробку зерна пшениці, яке знаходилося на зберіганні, в борошно здійснювалася ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» на підставі відповідних заявок ТОВ «Україна-Баїв» від 01.09.2018 №01-09/18, від 20.09.2018 №20-09/18, згідно із актами приймання - передачі зерна на переробку від 01.09.2018, від 20.09.2018.

Про факт надання послуг із переробки зерна пшениці в борошно свідчать підписані між сторонами акти надання послуг переробки пшениці від 12.09.2018 №508, від 20.09.2018 №524.

За наслідками вказаних господарських операцій ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» були складені податкові накладні від 12.09.2018 №15 на загальну суму 237 849,27 грн, в тому числі ПДВ 47 569,85 грн, від 20.09.2018 №87 на загальну суму 4 877,76 грн, в тому числі ПДВ 975,55 грн, від 24.10.2018 №91 на загальну суму 210 824,50 грн, в тому числі ПДВ 42 164,90 грн.

Вказані податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать відповідні квитанції.

Оприбуткування борошна здійснювалося згідно актів ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна (форми 117) відповідно до Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 №661 (т.1, а.с.204 зворот-205).

В акті перевірки відповідач посилається те, що оприбуткування готової продукції (борошно, висiвки) здiйснювалося ще до моменту фактичного здійснення переробки ДП «Чорткiвський комбiнат хлiбопродуктiв».

Разом з тим, судом встановлено, що в ході проведення перевірки на спростування вказаних розбіжностей позивач надавав податковому органу письмові пояснення від 29.09.2025 №153 (т.1, а.с.61 зворот.-62), в яких повідомив, що відображення у бухгалтерському обліку по рахунку 26 «Готова продукція» продукції переробки (борошно, висівки) у 2018 здійснювалося на підставі бухгалтерських довідок (т.1, а.с.206, 207 зворот.) датою передачі зерна в переробку. Оскільки звітний період на підприємстві є календарний рік, дата оприбуткування не впливає на фінансовий результат.

Окрім того, в акті перевірки зазначено про розбіжності між даними бухгалтерського обліку та актами про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна, оскільки у 2018 році перероблено 959,531 т пшениці, з якої отримано 387,759 т борошна вищого ґатунку та 339,292 т борошна першого гатунку. При цьому, згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку 26 «Готова продукція» у 2018 році відбулося відображення приходу 387,759 г борошна вищого ґатунку та 439,292 т борошна першого ґатунку.

Однак, судом встановлено, що у письмових поясненнях від 29.09.2025 №153, наданих під час проведення перевірки, позивач пояснив, що вказані розбіжності виникли через механічну помилку допущену бухгалтером, яку було виявлено та виправлено 02.01.2019, на підтвердження чого податковому органу було надано досліджену судом бухгалтерську довідку.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо нереальності операцій через відсутність документів декларацій про відповідність/ сертифікатів якості/ паспортів відповідності/ якісних посвідчень переробника, оскільки вони не є первинними документами бухгалтерського обліку і не розкривають зміст господарської операції.

У постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №440/12447/21 зроблено висновок, що за своєю суттю сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені лише для підтвердження якості товару, а тому наявність чи відсутність останніх може свідчити лише про дотримання чи порушення правил сертифікації товарів, що не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

На думку суду, досліджені в ході розгляду справи первинні документи згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України у своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій щодо надання послуги з переробки зерна пшениці в борошно, та є підставою для податкового обліку. Ці документи містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а отже підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем товару.

Натомість відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій між позивачем та ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів», невідповідність господарських операцій цілям чи завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що податковий орган протиправно збільшив показник «загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника» (рядок 2) на загальну суму 4 817 402,08 грн (1 962 833,08 грн + 2 854 569,00 грн).

Також, як встановлено судом, відповідно до «Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» форми №29-сг (річна) у 2018 році з площі 900 га позивачем зібрано урожаю пшениці в кількості 5024,45 т (у масі після доробки).

З метою отримання інформації щодо наявності складських документів, виданих зерновими складами для зерновласників, а саме: для ТОВ «Україна-Баїв» за період з 01.01.2018 по 31.12.2024 податковим органом на адресу ДП «Держреєстри України» в управлінні якого перебували комбінати хлібопродуктів в тому числі і Чортківським КХП було направлено запит №9581/5/03-20-07-01-05 від 29.09.2025 (т.3, а.с.126).

Листом від 02.10.2025 за №1232 (вх. №20184/5 від 03.10.2025) ДП «Держреєстри України» надало інформацію щодо виписаних складських документів за період 01.01.2018 по 31.12.2024 на зерно, яке належало ТОВ «Україна-Баїв» (т.3, а.с.157-163).

Згідно із висновками акту перевірки, встановлено, що у 2018 році ТОВ «Україна-Баїв» передало на зберігання зернових складів зерно пшениці в кількості більшій, ніж зібрано на 3312,403 тон , у зв`язку із чим податковий орган прийшов до висновку, що у 2018 році ТОВ «Україна-Баїв» отримані ТМЦ (зерно пшениці) в сумі 9 937 209,00 грн (3312,403 тон Х 3000,00 грн/за тонну), які відповідають визначенню безоплатно отриманих відповідно до вимог підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Окрім того, оскільки в регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності суб`єкта господарювання, таке зерно у 2018 році було відсутнє на балансі підприємства, вказане, на думку податкового органу, свідчить про його подальшу реалізацію невстановленим особам, без відображення доходу від такої реалізації та відповідно не врахування при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік.

З огляду на вказане, при розрахунку частки сільськогосподарського виробництва за 2018 рік податковим органом збільшено показник загального доходу сільськогосподарського товаровиробника ТОВ «Україна-Баїв» на загальну 19 874 418,00 грн.

В заявах по суті спору, а також в під час судових засідань представник позивача наголошувала на тому, що збільшуючи показник «загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника» не на суму 9 937 209,00 грн, а на суму 19 874 418,00 грн (9 937 209,00 грн Х 2), податковий орган штучно задвоює вказану суму з метою протиправно зменшення частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік.

Представник відповідача підтвердив, що при розрахунку частки сільськогосподарського виробництва за 2018 рік загальний дохід сільськогосподарського товаровиробника було збільшено, зокрема на суму 19 874 418,00 грн (9 937 209,00 грн + 9 937 209,00 грн), однак вказав, що в акті перевірки відсутнє задвоєння, про яке зазначає позивач, оскільки, описано дохід, отриманий раз від оприбуткування зерна, а також раз дохід, отриманий від його подальшої реалізації.

В обґрунтування такої позиції податковий орган посилається на норми пункту 5, 21 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 №290, про порушення яких зазначено також в акті перевірки.

Відповідно до пункту 21 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Аналіз вказаних норм дає суду підстави для висновку, що у разі безоплатного отримання активу дохід може бути визначений саме тоді, коли такі активи забезпечує надходження економічних вигод, а відтак у випадку якщо безоплатно отримане зерно пшениці було реалізоване за 9 937 209,00 грн, то дохід платника податків становитиме 9 937 209,00 грн, а не 19 874 418,00 грн, як необґрунтовано стверджує податковий орган.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що податковий орган протиправно збільшив показник «загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника» (рядок 2) на загальну суму 19 874 418,00 грн.

При цьому, суд зауважує, що у разі збільшення «загальної суми доходу сільськогосподарського товаровиробника» на суму 9 937 209,00 грн, а також з урахуванням встановлених під час проведення перевірки порушень на суму 4 817 402,08 грн, вказаний показник становить 100 085 274,70 грн (85 330 663,60 грн (дані платника) + 9 937 209,00 грн + 4 817 402,08 грн), сума показника «скоригований дохід сільськогосподарського товаровиробника» - 98 727 511,02 грн (100 085 274,70 грн - 1 357 763,66 грн) та відповідно частка сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ «Україна-Баїв» за 2018 рік становить 76,41% (75 437 741,53 грн / 98 727 511,02 грн х 100%), тобто більше 75%.

Стосовно безпосередньо доводів податкового органу, що у 2018 році ТОВ «Україна-Баїв» передало на зберігання зернових складів зерно пшениці в кількості більшій, ніж зібрано на 3312,403 тон, суд зазначає наступне.

Особливості порядку прийому та обігу зерна регулюються Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» 04.07.2002 №37-ІV (далі - Закон №37-ІV).

Згідно із пунктом 24 статті 1 Закону №37-IV складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Стаття 26 Закону №37-ІV визначає, що за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до статті 37 Закону №37-ІV зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Після заповнення обов`язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Згідно із статтею 46 Закону №37-IV після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

На підставі аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що складські квитанції видаються зерновими складами у разі прийняття зерна на складське зберігання за договором складського зберігання. Після такого обміну зерновий склад погашає складський документ шляхом проставлення відмітки «погашено». При цьому, чинним законодавством забороняється повторне використання складських квитанцій, а тому кожна передача зерна на зберігання супроводжується виписуванням нових складських квитанцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині позивач зазначає, що між ПАТ «Аграрний фонд» та ТОВ «Україна-Баїв» було укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2018 року від 20.11.2017 (т.1, .с.136-139).

Зерно, яке було предметом вказаного договору перебувало на зберіганні у ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад) на підставі договору складського зберігання зерна від 19.07.2018 №36-01 Л-2018 за адресою: 43022, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11 (т.1, .с.140-142).

Про факт надання послуг по зберіганню зерна на підставі вказаного договору свідчать акти надання послуг від 16.08.2018 №452, від 31.08.2018 №450, №451, №453, №454, від 15.09.2024 №501, від 11.10.2025 №572 (т.1, а.с.145-148).

При цьому, пунктом 1.2 договору складського зберігання зерна від 19.07.2018 №36-01 Л-2018 були визначено, що зерновий склад зберігає зерно поклажодавця спільно з іншим зерном, знеособлено.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що з метою переоформлення зерна на ПАТ «Аграрний фонд» згідно із біржовим договором від 20.11.2017 №1959Ф, ТОВ «Україна-Баїв» зверталося до ДП «Чортківський КХП», однак останнє повідомило, що зерно в межах одного КХП перемістилося на інший склад їх КХП в інший населений пункт та перебуває на зберіганні за адресою: Тернопільська обл., м.Чортків, вул. Білецька, 2-А.

У зв`язку із вказаним, між ТОВ «Україна-Баїв» (поклажодавець) та ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад) був укладений новий договір складського зберігання зерна від 01.08.2018 №36-26-2018 (т.1, с.149-150), за умовами якого передача зернових культур відбувалася згідно складських квитанцій. Новим місцезнаходженням зерносховищ Зернового складу було визначено адреси: 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Білецька, 2-А; вул. Білецька, 17-А; 48530, Тернопільська обл., Чортківський р., с.Білобожниця, вул. Лесі Українки, 1; вул. Шевченка, 132.

Згідно із актами передавання-приймання зерна від 14.08.2018 ПАТ «Аграрний фонд» прийняв зерно пшениці на складі ДП «Чортківський КХП» в загальній кількості 2000 т (т.1, а.с.154, 154 зворот.).

Як вірно стверджує позивач, враховуючи факт переміщення зерна зі складу на склад, на зерно пшениці в кількості 2000 тон складські квитанції виписувалися двічі, а на запит податкового органу, ДП «Держреєстри України» надало інформацію про всю кількість зберігання зерна позивача за обома адресами комбінату. Саме цю інформацію яку податковий орган помилково включив при прийнятті оскаржуваних ППР.

В судовому засіданні представник відповідача ревізор Веремчук Д.О.підтвердила, що податковим органом при винесені ППР за основу була взята загальна кількість зерна за всіма складськими квитанціями з відповіді ДП «Держреєстри України» на запит податкового органу ( в тому числі і при переміщені одного і того самого зерна на інший склад цього ж КХП). Також пояснила, що нею особисто під час перевірки давався запит на Чортківський КХП про ці обставини переміщення зерна, однак відповіді вона не отримала.

В акті перевірки зазначено, що письмових пояснень щодо розбіжностей у кількості переданого на зберігання зерна, ТОВ «Україна-Баїв» не надавало.

Разом з тим, судом встановлено, що під час проведення перевірки, зокрема і після отримання листа ДП «Держреєстри України» від 02.10.2025 за №1232, податковий орган не надсилав позивачу жодних письмових запитів про надання пояснень з приводу передачі на зберігання зернових складів зерно пшениці в кількості більшій, ніж зібрано на 3312,403 тон.

Не погодившись із висновками до акту перевірки ТОВ «Україна-Баїв» подало до ГУ ДПС у Волинській області заперечення №117 від 25.11.2025, до якого долучило копії усіх вищезазначених документів.

Листом від 04.12.2025 №3669/12/03-20-07-01-12 ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечення, з врахування наданих до заперечення додаткових документів, зробила висновок, що вимоги викладені у вищезазначеному запереченні задоволенню не підлягають у зв`язку із ненаданням платником достатніх доводів, які б спростували висновки викладені в акті перевірки.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що у 2018 році ТОВ «Україна-Баїв» передало на зберігання зернових складів зерно пшениці в кількості більшій, ніж зібрано на 3312,403 тон побудовані виключно на інформації щодо виписаних складських документів на зерно, яке належало ТОВ «Україна-Баїв», яка була надана листом ДП «Держреєстри України» від 02.10.2025 за №1232 (т.3, а.с.157-163), без будь - якого дослідження первинних документів, про переміщення одного і того ж зерна із складу на склад, що призвело до подвійного облікування податковим органом.

Отже, суд констатує, що із вказаного листа №1232 та доданої до нього інформації не можливо встановити факт передання позивачем на зберігання зернових складів зерна у 2018 році пшениці в кількості більшій, ніж зібрано саме на 3312,403 тон, про що стверджує податковий орган.

Жодних інших письмових доказів на підтвердження таких висновків відповідач суду не надав, а з огляду на те, що первинних документів з даного приводу відповідач не перевіряв, суд вважає вищезазначені висновки податкового органу з цього приводу необґрунтованими.

Таким чином, з огляду на відсутність у позивача податкового боргу станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024, як однієї з двох обов`язкових умов, визначених пунктом 299.11 статті 299 ПК України для нарахування податку на прибуток; не встановлення в ході проведення перевірки порушень правомірності відображення позивачем показників розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019-2024 роки; а також недоведеність висновків акту перевірки те, що частка сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ «Україна-Баїв» за 2018 рік не перевищує 75%, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 10.12.2025 №0363050701, №0363080701, №0363060701 та №0363020701 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо податкового повідомлення рішення від 10.12.2025 №0363030701

Згідно із підпунктом 14.1.191 пункту 14.1. статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Нормами пункту 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1. статі 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця,

б) дата відвантаження товарів.

Нормами пунктами 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів .

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з рахунку платника податку в банку, дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із висновками акту перевірки від 05.11.2025 №31881/07-01/38815285 встановлено порушення ТОВ «Україна-Баїв» підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, статті 44, статті 185, підпункту 187.1 статті 187, підпункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 474 482 грн, в тому числі: за вересень 2018 року в сумі 31 099 грн, за жовтень 2018 року в сумі 590 777 грн, за листопад 2018 року в сумі 42 165 грн, за грудень 2018 року в сумі 1 988 442 грн, за серпень 2019 року в сумі 559 045 грн, за жовтень 2019 року в сумі 6 781 грн, за листопад 2019 року в сумі 573 931 грн, за грудень 2019 року в сумі 600 084 грн, за листопад 2022 року в сумі 3 9 815 грн, за грудень 2019 року в сумі 43 343 грн.

Відповідно із оскаржуваним податковим повідомлення - рішенням від 10.02.2025 №0363030701 позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 1 822 999,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 455 749,75 грн.

Зі змісту податкового повідомлення - рішення від 10.12.2025 №0363030701 вбачається наступне:

1) в ході проведення перевірки встановлено розбіжності між фактичним обсягом переданого зерна пшениці на зберігання та обсягом вирощеної, а саме: у 2018 році в кількості 3312,403 т та у 2019 році 967,877 т., оскільки, вказане зерно пшениці було отримано з елеватора, що свідчить про його подальшу реалізацію невстановленим особам без відображення доходу та податкових зобов`язань від такої реалізації.

2) перевіркою не підтверджено послуги переробки пшениці, отримані від ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів», у зв`язку з чим позивачем завищено податковий кредит в частині отриманих послуг переробки. Разом з тим, перевіркою не встановлено передачу зерна пшениці від замовника переробника, однак факт вибуття ТМЦ (пшениця озима, пшениця товарна, пшениця урожаю 2018 року, яра пшениця, пшениця озима урожаю 2019 року) ТОВ «Україна-Баїв» на загальну суму 7 783 498 грн., в тому числі у 2018 році в сумі 2 866 653 грн. тау 2019 році в сумі 4 916 845 грн, підтверджено даними бухгалтерського обліку (Журнал- ордер і Відомість по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» за 2018 та 2019 роки), тому зроблено висновок про факт реалізації таких ТМЦ невстановленим особам.

3) перевіркою встановлено списання бетону понад гранично-можливий термін придатності його до використання, а саме, ТОВ «Україна-Баїв» здійснювало списання бетону з 205 рах. бухгалтерського обліку «Будівельні матеріали» на рах. 151 «Капітальне будівництво», 1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів», 231 «Рослинництво», 234 «Трактопарк» в термін, що становить від шести днів і понад три місяці після дати придбання та його оприбуткування, та списання однієї партії бетону відбулося до його фактичного оприбуткування (видаткова накладна від 05.12.2024, списання - 02.12.2024). Тому зроблено висновок про, списання ТОВ «Україна-Баїв» бетону в термін, що становить від шести днів і понад три місяці після дати придбання та оприбуткування, що ставить під сумнів можливість його використання, оскільки терміни його придатності обмежені, і як наслідок - не дає можливості підтвердити його використання в межах господарської діяльності платника».

При цьому, в графі «період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення» зазначено серпень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, що дає підстави для висновку про зазначені в податковому повідомленні рішення порушення, які стосуються 2018 року не слугували підставою для здійснення відповідних нарахувань.

Представник відповідача під час судового розгляду справи вказані обставини пояснив тим, що перевіркою було встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, зокрема за вересень 2018 року в сумі 31 099 грн, за жовтень 2018 року в сумі 590 777 грн, за листопад 2018 року в сумі 42 165 грн, за грудень 2018 року в сумі 1 988 442 грн, однак згідно із оскаржуваним податковим повідомленням нарахування податку на додану вартість за вказані періоди не здійснювалося, у зв`язку із закінченням строків, встановлених статтею 102 ПК України.

Так, відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість, донарахована сума ПДВ - 1 822 999,00 грн складається із таких сум: 559 045 грн (серпень 2019 року), 6 781 грн (жовтень 2019 року), 573 931 грн (листопад 2019 року), 600 084 грн (грудень 2019 року), 39 815 грн (листопад 2022 року), 43 343 грн (грудень 2022 року) (т.1, а.с.123).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для донарахування податку на додану вартість в грудні 2019 року на суму 600 084 грн слугували висновки акту перевірки про те, що ТОВ «Україна-Баїв» у 2019 році передало на зберігання зернових складів зерно пшениці в кількості більшій ніж зібрано на 967,877 тон Х 3100,00 грн/за тонну = 3 000 419,00 грн (20% ПДВ від вказаної суми становить 600 084 грн).

Суд зауважує, що вказані висновки грунтуються на інформації, яка надана відповідачу листом ДП «Держреєстри України» від 02.10.2025 за №1232» (т.3, а.с.157-163), у відповідь на запит ГУ ДПС у Волинській області №9581/5/03-20-07-01-05 від 29.09.2025 (т.3, а.с.126).

Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до звіту форми №29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2019 році з площі 800 га ТОВ «Україна-Баїв» зібрано урожаю пшениці в кількості 6957,67 т (у масі після доробки).

Матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «Україна-Баїв» був укладений договір поставки зерна майбутнього врожаю від 17.04.2019 №ВОЛ0023П-Ф (т.1, а.с.156-163).

Також судом встановлено, що між ТОВ «Україна-Баїв» (поклажодавець) та ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад) був укладений договір складського зберігання зерна від 23.07.2019 №Зб-04Л-2019, за умовами якого поклажодавець передає зерновому складу зерно для зберігання, Зерновий склад приймає, в разі необхідності, доводить його до кондицій придатних для тривалого зберігання шляхом очищення, сушіння за рахунок поклажодавця, забезпечує зберігання і видачу його поклажодавцю в строки встановлені договором, та надає послуги по відвантаженню зерна (т.1, а.с.164-165).

Як вбачається із акту перевірки, відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, встановлено, що зерно пшениці переміщувалось напряму з полів ТОВ «Україна-Баїв» до ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» на пункт розвантажування за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці, вул. Промислова, 4. За вказаною адресою ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» декларує об?єкт оподаткування з найменуванням «ДП «Луцький КХП №2» (тип об?єкта - пункт приймання та тимчасового зберігання зерна).

Також, за умовами додаткової угоди №1 від 30.08.2019 до договору поставки зерна майбутнього врожаю від 17.04.2019 №ВОЛ0023П-Ф, постачальник передає у власність покупця зерно пшениці 3 класу в кількості 2500 тон. Поставка товару здійснюється на умовах EXW - філія ПАТ «Дубенський комбінат хлібопродуктів», 35602, м. Дубно, вул. Залізнична, 50 (т.1, а.с.152).

З огляду на вказане, між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії ПАТ «Дубенський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «Україна Баїв» був укладений договір складського зберігання зерна від 19.08.2019 №27 ЗБ/2019 (т.1, а.с.169-170).

У зв`язку із чим, зерно пшениці було видане ТОВ «Україна-Баїв» зі зберігання ДП «Чортківський КХП», що підтверджується товарно транспортними накладними від 20.08.2019 №00000001056, №00000001057, №00000001058, від 21.08.2019 №00000001059, №00000001065, №00000001073, №00000001077, №00000001084, №00000001088, №00000001094, №00000001061, №00000001066, від 22.08.2019 №00000001078, №00000001085, №00000001089, №0000000111095, №0000000111099, №0000000111098, №00000001062, №00000001069, №00000001074, №00000001079, №00000001086, №00000001090, №0000000111096, №00000001100, №00000001060, №00000001070, №00000001075, №00000001080, від 23.08.2019№00000001091, №0000000111097, №00000001101, №00000001064, №00000001071, №00000001076, №00000001083, №00000001087, №00000001093, від 26.08.2019 №00000001102, №00000001103, №00000001104, №00000001105, №00000001106, №00000001107, від 26.08.2019 №00000001108, №00000001109, №00000001122, №00000001110, №00000001111, №00000001113, №00000001114, №00000001115, №00000001116, №00000001118, від 27.08.2019 №00000001126 №00000001127, №00000001128, №00000001129, №00000001133, №00000001134, №00000001147, від 29.08.2019 №00000001141, №00000001144, №00000001152, №00000001157, №00000001159, №00000001161, №00000001170, №00000001171, №00000001176.

В подальшому вказане зерно переміщалося із пункту навантаження: та було передано на зберігання ПАТ «Дубенський комбінат хлібопродуктів», що підтверджується товарно транспортними накладними від 20.08.2019 №1, від №2, №3, від 21.08.2019 №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, від 22.08.2019 №15, №16, №17, №18, №19, №20, №21, №22, №23, №24, №25, від 23.08.2019 №26, №28, №29, №30, №31, №32, №33, №36, №37, №38, від 26.08.2019 №34, №35, №39, №40, №41, №42, №43, від 27.08.2019 №44, №46, №47, №48, №49, №50, №51, №52, №53, №54, 355, №56, №58, від 28.08.2019 №59, №60, №61, №62, №63, №64, №65, №67, №71 від 29.08.2019 №69, №70, №72, №74, №78, №78, від 30.08.2019 №75, №81.

Згідно із трьохстороннім актом-передачі зерна при переоформленні від 30.08.2019 №10 (т.1, а.с.184), підписаним між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», філією ПАТ «Дубенський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «Україна-Баїв» зерновий склад передав, а ТОВ «Україна Баїв» прийняло зі зберігання, та переоформило на нового власника зерно пшениці 3 кл. 2019 року.

З урахуванням вищезазначених обставин позивач вірно зазначає, що на зерно пшениці у складські квитанції в 2019 році виписувалися двічі, а саме: при передачі такого зерна ТОВ «Україна-Баїв» на зберігання ДП «Чортківський КХП» були виписані складські квитанції, які були погашені після видачі зерна зі зберігання. Однак у зв`язку із тим, передачею цього ж зерна на зберігання ПАТ «Дубенський комбінат хлібопродуктів» були виписані нові складські квитанції, які були погашені при переоформленні зерна на ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупця).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивач не отримував жодних письмових запитів податкового органу про надання пояснень щодо передачі на зберігання зернових складів зерна пшениці в кількості більшій, ніж зібрано 967,877 тон у 2019 році та відповідно первинні документи з даного приводу відповідачем не досліджувалися.

Однак, не погодившись із висновками до акту перевірки ТОВ «Україна-Баїв» подало до ГУ ДПС у Волинській області заперечення №117 від 25.11.2025, до якого долучило копії усіх вищезазначених документів.

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Верховний Суд у постановах від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 виснував, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки.

Водночас якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18 та від 29.05.2020 року у справі № 826/27811/15.

Таким чином, оскільки відповідні документи були надані податковому органу до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, то в силу вищезазначених норм та висновків Верховного Суду, такі документи мали бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Листом від 04.12.2025 №3669/12/03-20-07-01-12 ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечення, з врахування наданих до заперечення додаткових документів, встановлено, що вимоги викладені у вищезазначеному запереченні задоволенню не підлягають у зв`язку із ненаданням платником достатніх доводів, які б спростували висновки викладені в акті перевірки.

Однак суд зауважує, що у вказаному листі не зазначено підстав, з яких податковий орган вважав вищезазначені документи недостатніми для перегляду висновків перевірки. Представник відповідача під час судових засідань причин неврахування додатково поданих позивачем документів також пояснити не зміг.

Таким чином, висновки про завищення податку на додану вартість в грудні 2019 року на суму 600 084 грн фактично побудовані на одному листі ДП «Держреєстри України» від 02.10.2025 за №1232, без будь - якого дослідження первинних документів, зокрема і тих, які були додані до заперечення на акт перевірки.

При цьому, суд зауважує, що зі змісту вказаного листа та доданої до нього інформації не підтверджується, що позивач передав на зберігання зернових складів зерна пшениці в кількості більшій, ніж зібрано 967,877 тон, про що стверджує податковий орган.

Жодних інших письмових доказів на підтвердження таких висновків відповідач суду не надав, як і не спростував доводів позивача про те, що зерно пшениці в кількості 2000 тон передане на зберігання ДП «Чортківський КХП», у серпні 2019 року було переміщене на зберігання ПАТ «Дубенський комбінат хлібопродуктів», у зв`язку із чим складські квитанції на таке зерно виписувалися двічі, що узгоджується із нормами Закону №37-IV.

Також судом встановлено, що підставою для висновків про заниження податку на додану вартість в листопаді 2019 року слугували твердження податкового органу про нереальність послуг з переробки зерна пшениці в борошно, отриманих позивачем у 2019 роках від ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів».

Надаючи оцінку вказаним доводам податкового органу суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Україна-Баїв» (замовник) та ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (переробник) було укладено договір на переробку зерна пшениці №П/11Л від 19.08.2019 (т.1, а.с.187-188), за умовами якого переробник приймає зерно пшениці і доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно, висівки замовнику.

Як встановлено судом, вказане зерно пшениці перебувало на зберіганні ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» згідно із договором складського зберігання зерна від 23.07.2019 №3б-04Л-2019.

Передача в переробку зерна пшениці, яке знаходилося на зберіганні, в борошно здійснювалася ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» на підставі відповідних заявок ТОВ «Україна-Баїв» від 27.08.2019 №27-08/19, від 21.11.2019 №21- 11/19 (т.1, а.с.170), згідно із актами приймання передачі зерна на переробку від 27.08.2019, від 21.11.2019.

Про факт надання послуг із переробки зерна пшениці в борошно свідчать підписані між сторонами акти надання послуг переробки пшениці від 20.08.2019 №154, від 09.09.2019 №216, від 20.11.2019 №287 (т.1, а.с.192-193).

За наслідками вказаних господарських операцій ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» були складені податкові накладні від 29.08.2019 №45 на загальну суму 150 177,54 грн, в тому числі ПДВ 30 035,51 грн, від 09.09.2019 №6 на загальну суму 373 512,66 грн, в тому числі ПДВ 74 702,53 грн, від 20.11.2019 №24 на загальну суму258 250,00 грн, в тому числі ПДВ 51 650,00 грн, які були зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать відповідні квитанції.

Доводи податкового органу про те, що оприбуткування готової продукції (борошно, висiвки) здiйснювалося ще до моменту фактичного здійснення переробки ДП «Чорткiвський комбiнат хлiбопродуктiв», суд вважає необґрунтованими з огляду на надані в ході проведення перевірки письмові пояснення від 29.09.2025 №153 (т.1, а.с.61 зворот.-62), в яких позивач повідомив, що відображення у бухгалтерському обліку по рахунку 26 «Готова продукція» продукції переробки (борошно, висівки) у 2019 здійснювалося на підставі бухгалтерських довідок (т.1 а.с.206 зворот., 207) датою передачі зерна в переробку. Оскільки звітний період на підприємстві є календарний рік, дата оприбуткування не впливає на фінансовий результат.

На думку суду, досліджені в ході розгляду справи первинні документи в своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій щодо надання послуги з переробки зерна пшениці в борошно, отримані позивачем від ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» та є підставою для податкового обліку. Ці документи містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а отже підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем товару.

Натомість відповідачем не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій між позивачем та ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів», невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.

Надаючи оцінку висновкам про заниження на додану вартість в листопаді 2019 року, суд також зауважує, що на аркуші 39 акту перевірки вказано, що платником не відображено податкові зобов`язання на вартість пшениці, реалізованої невстановленим особам зокрема, за листопад 2019 року в сумі 250 000 грн.

Висновок про те, що заниження задекларованих показників у листопаді 2019 року саме на суму 250 000,00 грн містять також аркуші 36 та 40 акту перевірки, однак згідно із оскаржуваним податковим повідомленням рішенням, позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2019 року в сумі 573 331 грн.

Представник відповідача під час судового розгляду справи пояснень з приводу даних розбіжностей не надав та не пояснив підстав збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2019 року саме на суму 573 331 грн.

Також щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість у серпні 2019 року на суму 559 045 грн, в жовтні 2019 року на суму 6 781 грн, у листопаді 2019 року на суму 573 331 грн, в листопаді 2022 року на суму 39 815 грн та в грудні 2022 року на суму 43 343 грн, суд констатує, що ні акт перевірки, ні оскаржуване податкове повідомлення рішення не містять жодних відомостей про те, яким саме чином податковим органом визначені вказані суми.

У пункті 3.1.3.3. акті зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2018 по 31.12.2024 встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 474 482 грн, в тому числі за вересень 2018 року в сумі 31 099 грн., за жовтень 2018 року в сумі 590 777 грн, за листопад 2018 року в сумі 42 165 грн, за грудень 2018 року в сумі 1 988 442 грн, за серпень 2019 року в сумі 559 045 грн., за жовтень 2019 року в сумі 6 781 грн, за листопад 2019 року в сумі 573 931 грн, за грудень 2019 року в сумі 600 084 грн, за листопад 2022 року в сумі 39 815 грн, за грудень 2019 року в сумі 43 343 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на загальну суму 799 116 грн., в тому числі за грудень 2024 року в сумі 799 116 грн. внаслідок порушень, наслідок порушень, відображених у пунктах 3.1.2.1 та 3.1.2.2 акта перевірки акта перевірки.

Однак, як встановлено судом, пункти 3.1.2.1 та 3.1.2.2 акта перевірки стосуються декларування податку на прибуток, та у вказаних пунктах не описано жодних порушень, які могли б автоматично свідчити про заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, зокрема у серпні 2019 року на суму 559 045 грн, у жовтні 2019 року на суму 6 781 грн., у листопаді 2019 року на суму 573 931 грн, у листопаді 2022 року на суму 39 815 грн та у грудні 2019 року на суму 43 343 грн.

Незважаючи на те, що у заявах по суті спору позивач неодноразово наголошував на вказаних обставинах, в ході розгляду даної справи представник відповідача належних пояснень чи заперечень з цього приводу також не надав.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 10.12.2025 №0363030701 слід задовольнити.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 10.02.2025 №0363140701

Відповідно до підпункту 14.1.231. пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Згідно із пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, па підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Як вбачається із акту перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2018 по 31.12.2024 встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у ряд. 4.1 Декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» на загальну суму 882 273 грн, в тому числі, за червень 2021 року в сумі 10 087 грн., за грудень 2021 року в сумі 29 727 грн, за грудень 2022 року в сумі 43 343 грн, за грудень 2023 року в сумі 355 822 грн., за червень 2024 року в сумі 77 613 грн, за грудень 2024 року в сумі 365 681 грн.

Перевіркою встановлено, списання бетону понад гранично-можливий термін придатності його до використання на загальну суму 4 411 367,10 грн.

Так, згідно із доводами податкового органу ТОВ «Україна-Баїв» здійснювало списання бетону з 205 рах. бухгалтерського обліку «Будівельні матеріали» на рах. 151 «Капітальне будівництво», 1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів», 231 «Рослинництво», 234 «Трактопарк» в термін, що становить від шести днів і понад три місяці після дати придбання та його оприбуткування.

На думку податкового органу, списання ТОВ «Україна-Баїв» бетону в термін, що становить від шести днів і понад три місяці після дати придбання та оприбуткування ставить під сумнів можливість його використання, оскільки терміни його придатності обмежені, і як наслідок - не дає можливості підтвердити його використання в межах господарської діяльності платник.

Надаючи оцінку вказаним доводам податкового органу суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Україна-Баїв» та ТОВ «ЄВРО-БЕТОН Т-А» укладено ідентичні за змістом договори від 17.05.2021 №17/05-2 та №05/01-1 від 05.01.2022, за умовами яких у відповідності до умов даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме суміші бетонні готові до використання БСГ з класами бетону за міцністю на стиск від В 7,5 до В 40 (матеріали асортимент, кількість, ціна яких визначена в Рахунках-фактурах) до Договору (надалі-Рахунок фактура), що надані продавцем та являють собою невід`ємну частину даного договору (надалі матеріали, що зазначені в Рахунках фактурах - Товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «ЄВРО-БЕТОН Т-А» на протязі 2022 - 2024 років поставляло позивачу відповідний товар - бетон, а також надавало послуги з доставки автоміксером та по подачі бетону за допомогою бетононасосу, що підтверджується наступними видатковими накладними: №2 від 19.05.2021, №19 від 20.05.2021, №20 від 25.05.2021, №21 від 27.05.2021, №22 від 28.05.2021, №23 від 31.05.2021, №24 від 04.06.2021, №16/06-21-2 від 16.06.2021, №05/07/21-1 від 05.07.2021, №09/07/21-1 від 09.07.2021, №15/07/21-1 від 15.07.2021, №17/05/22-2 від 17.05.2022, №23/05/22-2 від 23.05.2022, №23/06/22-3, №23/06/22-4 від 23.06.2022, №29/06/22-4 від 29.06.2022, №05/07/22-7 від 05.07.2022, №09/02/23-02 від 09.02.2023, №28/06/23-05 від 28.06.2023, №30/06/23-04 від 30.06.2023, №30/06/23-05 від 30.06.2023, №03/07/23-01 від 03.07.2023, №06/07/23-05 від 06.07.2023, №07/07/23-04 від 07.07.2023, №11/07/23-10 від 11.07.2023, №13/07/23-05 від 13.07.2023, №14/07/23-03 від 14.07.2023, №17/07/23-02 від 17.07.2023, №18/07/23-02 від 18.07.2023, №19/07/23-04 від 19.07.2023, №20/07/23-03 від 20.07.2023, №21/07/23-02 від 21.07.2023, №25/07/23-07 від 25.07.2023, №16/08/23-02 від 16.08.2023, №25/08/23-07 від 25.08.2023, №28/08/23-06 від 28.08.2023, №29/08/23-04 від 29.08.2023, №11/09-23-07, №11/09-23-08 від 11.09.2023, №14/09-23-05 від 14.09.2023, №15/09-23-05 від 15.09.2023, №27/09-23-01 від 27.09.2023, №29/09-23-01 від 29.09.2023, №05/10-23-03 від 05.10.2023, №06/10-23-06 від 06.10.2023, №09/10-23-02 від 09.10.2023, №13/10-23-06 від 13.10.2023, №16/10-23-09 від 16.10.2023, №17/10-23-04 від 17.10.2023, №19/10-23-08 від 19.10.2023, №27/10-23-05 від 27.10.2023, №03/11-23-06 від 03.11.2023 №07/11-23-03 від 07.11.2023, №15/11-23-04 від 15.11.2023, №24/11-23-03 від 24.11.2023, №13/12-23-05 від 13.12.2023, №21/12-23-04 від 21.12.2023, від 05.03.2024 №05/03/24-05, від 18.03.2024 №18/03/24-08, від 26.08.2024 №26/03/24-02, від 01.04.2024, №01/04/24-06, від 08.04.2024 №08/04/24-02, від 22.04.2024 №22/04/24-12,від 26.04.2024 №26/04/24-07, від 21.06.2024 №21/06/24-03, від 13.05.2024 №13/05/24-12, від 17.05.2024, №17/05/24-07, від 12.07.2024 №12/07/24-02, від з 15.07.2024 №15/07/24-05, від 22.07.2024, №22/07/24-05, від 29.07.2024 №29/07/24-06, від 05.08.2024 №05/08/24-02, №09/08/24-03, від 13.08.2024 №13/08/24-08, від 09.08.2024, від 23.08.2024 №23/08/24-06, від 26.08.2024 №26/08/24-03, від 09.07.2024 №09/07/24-01, від 04.09.2024 №04/09/24-09, №12/09/24-04 від 12.09.2024, від 26.09.2024 №26/09/24-05, від 03.10.2024 №03/10/24-06, від 04.10.2024 №04/10/24-05, від 10.10.2024 №10/10/24-03, від 14.10.2024 №14/10/23-03, від 17.10.2024 18.10.2024 №18/10/24-03, від 23.10.2024 №23/10/24-06, від 25.10.205 №25/10/24-02, від 31.10.2024 №31/10/24-02, від 06.11.2024 №06/11/24-06, від 08.11.2024 №08/11/24-06, від 18.11.2024 №18/11/24-07, від 21.11.2024 №21/11/24-04, від 25.11.2024, №25/11/24-08, від 02.12.2024 №03/12/24-02, від 05.12.2024 №05/12/24-09.

Факт поставки бетону також підтверджується товарно - транспортними накладними №Р2-1 від 19.05.2021, №Р19-1, №Р19-2, №Р19-3 від 20.05.2021, №Р20-1 від 25.05.2021, №Р20- 2 від 25.05.2021, №Р21-1 від 27.05.2021, №Р21-2 від 27.05.2021, №Р22-1 від 28.05.2021, №Р22- 2 від 28.05.2021, №Р23-1, №Р23-2, №Р23-3 від 31.05.2021, №Р24-1 від 04.06.2021, №0000000001, №0000000002 від 16.06.2021, №0000000001 від 05.07.2021, №0000000001 від 09.07.2021, №0000000001 від 15.07.2021, №17/05-22-8 та №17/05-22-9 від 17.05.2022, №23/05-22-06 та №23/05-22-07 від 23.05.2022, №23/06-22-03, №23/06-22-04 та №23/06-22-05 від 23.06.2022, №29/06-22-15 від 29.06.2022, №05/07-22-08 від 05.07.2022, №09/02/23-03 від 09.02.2023, №26/06/23-08 та №26/06/23-09 від 26.06.2023, №28/06/23-07, №28/06/23-08, №28/06/23-09, №28/06/23-10 від 26.06.2023, №30/06/23-06, №30/06/23-07, №30/06/23-08, №30/06/23-09, №30/06/23-10 від 30.06.2023, №03/07/23-01 від 03.07.2023, №07/07/23-03 та №07/07/23-04 від 07.07.2023, №06/07/23-07 та №06/07/23-06 від 06.07.2023, №11/07/23-10 від 11.07.2023, №11/07/23-13 від 11.07.2023, №13/07/23-04 від 13.07.2023, №14/07/23-03 від 14.07.2023, №17/07/23-04 від 17.07.2023, №18/07/23-04, №18/07/23-05, №18/07/23-06 від 18.07.2023, №19/07/23-09 від 19.07.2023, №20/07/23-05, №20/07/23-06 та №20/07/23-07 від 20.07.2023, №21/07/23-03, №21/07/23-04 та №21/07/23-05 від 21.07.2023, №25/07/23-14 та №25/07/23-15 від 25.07.2023, №16/08/23-04, №16/08/23-05, №16/08/23-06, №16/08/23-07, №16/08/23-08, №16/08/23-09 від 16.08.2023, №25/08/23-32, №25/08/23-33 від 25.08.2023, №28/08/23-14, №28/08/23-15, №28/08/23-16 від 28.08.2023, №29/08/23-04, №29/08/23-05 від 29.08.2023, №11/09/23-14, №11/09/23-15, №11/09/23-13, №11/09/23-12, №11/09/23-11 від 11.09.2023, №14/09/23-08 від 14.09.2023, №15/09/23-05 від 15.09.2023, №27/09/23-01, №27/09/23-02, №27/09/23-03, №27/09/23-04, №27/09/23-05 від 27.09.2023, №29/09/23-04 від 29.09.2023, №02/10/23-03, №02/10/23-02, №02/10/23-01 від 02.10.2023, №05/10/23-22, №05/10/23-23, №05/10/23-24 від 05.10.2023, №06/10/23-15, №06/10/23-16, №06/10/23-17, №06/10/23-18, №06/10/23-19 від 06.10.2023, №09/10/23-14 від 09.10.2023, №13/10/23-04 від 13.10.2023, №16/10/23-06 від 16.10.2023, №17/10/23-03 від 17.10.2023, №19/10/23-04, №19/10/23-05, №19/10/23-06 від 19.10.2023, №27/10/23-13 від 27.10.2023, №03/11/23-08 від 03.11.2023, №07/11/23-03, №07/11/23-04, №07/11/23-05, №07/11/23-06 від 07.11.2023, №24/11/23-01 від 24.11.2023, №15/11/23-06, №15/11/23-07, №15/11/23-08, №15/11/23-09 від 15.11.2023, №21/12/23-04, №13/12/23-06, №13/12/23-05, №13/12/23-04 від 13.12.2023, №21/12/23-05 від 21.12.2023, від 05.03.2024 №05/03/24-07, №05/03/24-08, №05/03/24-09, №05/03/24-10, від 15.03.2024 №15/03/24-24, від 18.03.2024 №18/03-24-11, від 26.03.2024 №26/03/24-13, №26/03/24-14, №26/03/24-15, №26/03/24-16, №26/03/24-17, від 01.04.2024 №01/04/24-09, №01/04/24-10, №01/04/24-11, №01/04/24-12, від 08.04.2024 №08/04/24-01, №08/04/24-02, від 24.04.2024 №22/04/24-34, від 26.04.2024 №26/04/24-04, від 17.05.2024 №17/05/24-09, від 13.05.2024 №13/05/24-22, від 30.05.2024 №30/05/24-17, від 21.06.2024 №21/06/24-08, від 09.07.2024 №09/07/24-01, №09/07/24-02, №09/07/24-03, від 11.07.2024 №11/07/24-04, від 12.07.2024 №12/07/24-02, №12/07/24-03, №12/07/24-04, №09/07/24-04, №09/07/24-05, №09/07/24-06, №09/07/24-07, №09/07/24-08, від 15.07.2024 №15/07/24-05, від 17.07.2025 №17/07/24-07, від 22.07.2024 №22/07/24-05, від 29.07.2024 №29/07/24-07, від 23.08.2024 №23/08/24-13, №23/08/24-14, №23/08/24-15, №23/08/24-16, №23/08/24-17, №23/08/24-18, від 05.08.2024 №05/08/24-02, №05/08/24-03, №05/08/24-04, №05/08/24-05, від 09.08.2024 №09/08/24-02, №09/08/24-03, від 13.08.2024 №13/08/24-18, від 26.08.2024 №26/08/24-01, від 04.09.2024 №04/09/24-19, №04/09/24-20, №04/09/24-21, №04/09/24-22, №04/09/24-23, №04/09/24-24, від 12.09.2024 №12/09/24-04, №12/09/24-05, від 23.09.2024 №23/09/24-02, №23/09/24-03, №23/09/24-04, від 26.09.2024 №26/09/24-05, №26/09/24-05, від 03.10.2024 №03/10/24-09, №03/10/24-10, №03/10/24-11, від 04.10.2024 №04/10/24-10, від 10.10.2024 №10/10/24-03, №10/10/24-04, №10/10/24-05, від 14.10.2024 №14/10/23-05, №14/10/23-06, від 17.10.2024 №17/10/24-11, №17/10/24-12, №17/10/24-13, від 18.10.2024 №18/10/24-03, від 25.10.205 №25/10/24-02, №25/10/24-03, від 23.10.2024 №23/10/24-09, №23/10/24-10, №23/10/24-11, від 31.10.2024 №31/10/24-03, №31/10/24-04, №31/10/24-05, №31/10/24-06, від 06.11.2024 №06/11/24-08, №06/11/24-09, від 08.11.2024 №08/11/24-07, №08/11/24-08, №08/11/24-09, від 13.11.2024 №13/11/24-18, №13/11/24-17, від 18.11.2024 №18/11/24-07, №18/11/24-08, №18/11/24-09, від 21.11.2024 №21/11/24-07, №21/11/24-08, від 25.11.2024 №25/11/24-13, №25/11/24-14, від 05.12.2024, від 02.12.2024 №03/12/24-05, №03/12/24-06, від 05.12.2024 №05/12/24-18, №05/12/24-19, №05/12/24-20 (т.1, а.с.231-250, т.2, а.с. 1-97, 115-196).

Оплата за придбаний бетон проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими до позовної заяви платіжними інструкціями (т.2, а.с.98-114).

Як повідомив позивач, постачальник здійснював доставку придбаного бетону безпосередньо на об`єкт будівництва: «Нове будівництва зерносховища, що знаходиться за адресою: с. Городище, Луцького району, Волинської області».

Матеріалами справи підтверджується, що виконання будівельних робіт на вищезазначеному будівництві здійснювало ПП «Укржитлобуд» на підставі договорів підряду (т.2, а.с.197-242), за умовами яких у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов`язується на замовлення замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений цим Договором, роботи на нове будівництво зерносховища на території замовника за адресою: с. Городище, Луцького району, Волинської області.

Пунктом 7.1 вказаних договорів було визначено, що забезпечення робіт матеріальними ресурсами та будівельною технікою здійснюється замовникам за умовами даних договорів.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єкта будівництва визначено Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови).

Відповідно до пунктів 14-15 Загальних умов предметом договору підряду є роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта, обов`язок щодо виконання яких покладається на підрядника.

Власником результату виконаних робіт (об`єкта будівництва) є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно із доводами позивача весь бетон, який придбавався позивачем у ТОВ «ЄВРО- БЕТОН Т-А» та доставляється на об`єкт будівництва «Нове будівництва зерносховища, що знаходиться за адресою: с. Городище, Луцького району, Волинської області», використовувався ПП «Укржитлобуд» в ході виконання певних будівельних робіт безпосередньо в день такої поставки.

Судом встановлено, що після закінчення будівельних робіт, визначених конкретним договором, ПП «Укржитлобуд» та ТОВ «Україна-Баїв» підписували документи про обсяг виконаних робіт та їх вартість, а саме: акт приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-З (т.2, а.с.243-250, т.3. а.с.1-35).

Списання використаного бетону в бухгалтерському обліку здійснювалося щоквартально після фактичного отримання актів виконаних робіт від підрядника та перевіркою комісії стану об`єкту будівництва, за результатами якої були складені акти списання запасів від 31.12.2021 №01/12, від 30.12.2022 №01/12, від 29.12.2023 №01/12 від 28.06.2024 №28/06 та від 02.12.2024 №02/12 (т.3, а.с.36 45 зворот).

При цьому, суд зауважує, що податковим органом не заперечується сам факт придбання відповідних товарно-матеріальних цінностей (бетону) та органом в ході перевірки не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності контролюючим.

Відтак в ході перевірки податковому органу були копії всіх необхідних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій із придбання бетону у ТзОВ «ЄВРО-БЕТОН Т-А» та подальшого використання такого бетону в господарські діяльності, а саме в ході отримання послуг з виконання будівельних робіт генпідрядником ПП «Укржитлобуд», а тому позовні вимоги в частини визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 10.02.2025 №0363140701 слід задовольнити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №420/7771/20, в якій висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість в частині не віднесення до їх складу ПДВ від вартості ТМЦ (бетону), використаних не у господарській діяльності платника податків, суд визнав необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 10.12.2025 №0363040701

Пунктом 201.1 статі 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Нормами пункту 201.10. статі 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пункт 201.10 статі 201 ПК України також установлює граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, серед іншого:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Указаним пунктом також визначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом

Зважаючи на викладене, положення ПК України закріплюють обов`язок платників податку на додану вартість забезпечувати своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі свого боку, пункт 120-1.1 статі 120-1 ПК України установлює, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в залежності від кількості днів реєстрації з порушенням строку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення - рішення перевіркою встановлено порушення пункту 201.10 статі 201 ПК України, а саме: відсутня реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних на вартість реалізованого зерна пшениці невстановленим особам та на вартість використання в негосподарській діяльності списаного бетону.

Так, згідно із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за результатами документальної позапланової виїзної перевірки до ТОВ «Україна-Баїв» були застосовані штрафні санкції в загальній сумі 9180,00 грн за не реєстрацію податкових накладних у наступних періодах: вересень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, червень 2021 року, грудень 2021 року, грудень 2022 року, грудень 2023 року, червень 2024 року та грудень 2024 року (по 1020,00 грн за кожен із вказаних періодів) (т.1, а.с.123).

З урахуванням того, що доводи податкового органу про реалізацію зерна пшениці невстановленим особам, а також про використання списаного бетону в негосподарській діяльності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, про що зроблено висновки про необхідність скасування цих ППР, відтак суд приходить до висновку, що штрафні санкції за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних по вказаних операціях, також були застосовані до позивача необґрунтовано.

З урахуванням зазначеного, податкове повідомлення - рішення від 10.12.2025 №0363040701 слід визнати протиправним та скасувати з вказаних підстав.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Протягом періоду з 01.03.2020 у по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі і за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН у відповідний період.

При цьому пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Аналогічний правовий висновок було сформовано Верховним Судом за результатами аналізу наведених норм у постанові від 10.12.2021 у справі №420/10367/20 а саме, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

Отже, з 27.05.2022 припинено застосовування положень законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин, слід дійти висновку, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01.03.2020 по 26.05.2022.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2025 у справі №320/27096/23, від 30.01.2024 у справі № 280/4484/23, від 06.02.2024 у справі №160/10740/23.

Таким чином, штрафні санкції за червень 2021 року в сумі 1020,00 грн та за грудень 2021 року в сумі 1020,00 грн згідно із оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням були застосовані до позивача всупереч запровадженому мораторію, тобто протиправно.

Окремо суд зауважує, що до позивача також застосовані штрафні санкції в сумі 1020,00 грн за період вересень 2019 року, однак акт перевірки не містить відомостей щодо відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних на вартість реалізованого зерна пшениці невстановленим особам чи на вартість використання в негосподарській діяльності списаного бетону саме у вересні 2019 року, що додатково свідчить про протиправність вказаних штрафних санкцій в цій частині.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 24 224,00 грн, сплачений згідно із платіжною інструкцією від 19.12.2025 №977.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 10.12.2025 №0363050701, від 10.12.2025 №0363080701, від 10.12.2025 № 0363060701, від 10.12.2025 №0363020701, від 10.12.2025 №0363030701, від 10.12.2025 № 0363140701, від 10.12.2025 № 0363040701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» судовий збір в розмірі 24 224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» (45643, Волинська область, Луцький район, село Баїв, вулиця Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 38815285);

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повний текст рішення виготовлено 03 вересня 2026 року.