Рішення № 139485694, 01.09.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/820/26

Провадження № 2/673/855/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Грицишиної Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

29 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі - ТОВ «ФК «Процент») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6389-2371-2 від 01.02.2024 року, яка утворилась на день подачі позову в розмірі 50 625 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 45 625 грн. заборгованість за процентами, а також судові витрати по справі на сплату судового збору та правову допомогу.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 01.02.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6389-2371-2. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн., загальний строк кредитування становить 365 днів, дата погашення кредиту 31.01.2025 року процентна ставка становить 2,5% від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. Кредитні кошти надано у безготівковій формі шляхом переказу за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість, у зв`язку із чим порушуються права та інтереси ТОВ «ФК «Процент».

Ухвалою судді від 01 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху із тих підстав, що вона не відповідає вимогам закону та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

02 липня 2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив у якому заперечила проти заявленого ТОВ «ФК «Процент» розміру заборгованості у сумі 50 625 грн., зазначивши, що первісна сума кредиту становила 5 000 грн, а заявлена до стягнення сума є необґрунтовано завищеною.

Відповідач посилається на те, що є дружиною колишнього військовослужбовця, який проходив військову службу протягом 9 років та звільнений 15.08.2024 року. На її думку, відповідно до ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не мав права нараховувати проценти, пеню та штрафні санкції за період проходження її чоловіком військової служби.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просила зменшити розмір заявлених позовних вимог, виключити незаконно нараховані за період проходження чоловіком військової служби проценти, а до стягнення визначити лише фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн.

06 липня 2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ФК «Процент» - Руденко К.В. направив до суду відповідь на відзив, у якій вказав, що пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на відповідача не поширюються, оскільки її чоловік проходив військову службу за контрактом, а доказів його безпосередньої участі у визначених законом заходах у відповідний період не надано.

Позивач також посилається на те, що кредитний договір № 6389-2371-2 від 01.02.2024 укладено відповідачем добровільно в електронній формі, при цьому вона мала можливість ознайомитися з його умовами та правилами кредитування. Змін до договору, у тому числі щодо строку його дії, не вносилося.

Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 грн строком на 365 днів із процентною ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 % річних). Позивач вважає нарахування процентів правомірним, посилаючись на положення Закону України «Про споживче кредитування» та відсутність змін до кредитного договору, які б зумовлювали необхідність перерахунку денної процентної ставки.

Згідно з розрахунком позивача, станом на відповідний період заборгованість відповідача становить 5 000 грн основного боргу та 45 625 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.02.2024 по 31.01.2025. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на наявність документального підтвердження таких витрат.

06 липня 2026 року в електронному вигляді з використанням ЄСІТС, підсистеми «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 направила до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечила проти доводів позивача щодо правомірності нарахування заборгованості, зазначивши, що розмір нарахованих процентів є неспівмірним із сумою отриманого кредиту. Відповідач також вказала на неправомірність застосування процентної ставки 2,5 % за кожен день користування кредитом протягом усього строку кредитування, пославшись на законодавче обмеження денної процентної ставки.

Крім того, відповідач заперечила проти стягнення 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та фактично витраченим часом.

У зв`язку з наведеним відповідач просила зменшити розмір нарахованих процентів, зменшити або відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а справу розглянути за її відсутності.

Ухвалою судді від 10 липня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив просить розгляд справи проводити за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, 27 липня 2026 року направила до суду заяву у якій просила розгляд справи здійснювати у її відсутність, проти позову заперечує із викладених у відзиві підстав .

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6389-2371-2, за умовами якого ТОВ «ФК «Процент» на умовах строковості, зворотності, платності надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн., а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.

За умовами, викладеними в договорі, сторони передбачили, що кредит надається строком на 356 днів; дата погашення кредиту 31.01.2025 року.

Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом (річна процентна ставка 912,5%).

ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 687231, а ТОВ «ФК «Процент» 01.02.2024 року перерахувало суму кредиту в розмірі 5 000 грн. на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи Fondу.

Згідно детального розрахунку заборгованості(щоденні нарахування і погашення)за кредитним договором №6389-2371-2 від 01.02.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 50 625 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 45 625 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором погодився про укладення кредитного договору, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору № 6389-2371-2 від 01.02.2024 року свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозуміла і своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір №6389-2371-2 від 01.02.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Отже, вказаний кредитний договір №6389-2371-2 від 01.02.2024 рокуукладений між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 , підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 01.02.2024 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6389-2371-2 від 01.02.2024 року за період з 01.02.2024 року по 31.01.2025 рокуу розмірі 50 625 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 45 625 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивач здійснив нарахування процентів за кредитним договором в порушення ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та ЗУ «Про споживче кредитування».

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016.

Відповідно до п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Ураховуючи, що Закон № 3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023, то:

-із 24.12.2023 по 21.04.2024 (протягом перших 120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати - 2,5 %;

-із 22.04.2024 по 19.08.2024 (протягом наступних 120 днів) розмір денної процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати 1,5 %.

Починаючи з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Разом із тим, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідачу протягом усього періоду з 01.02.2024 року по 31.01.2025року за процентною ставкою у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитними коштами. За результатами такого нарахування позивачем визначено загальний розмір процентів у сумі 45 625 грн.

Водночас такий порядок нарахування процентів не відповідає встановленим Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року законодавчим обмеженням щодо максимального розміру денної процентної ставки. Зокрема, після 21.04.2024 року застосування денної процентної ставки у розмірі 2,5 відсотка не відповідало встановленому на той час граничному розміру ставки у 1,5 відсотка, а після 20.08.2024 року - законодавчо встановленому обмеженню у розмірі 1 відсотка.

При цьому суд вважає, що положення договору щодо розміру процентної ставки не можуть бути підставою для нарахування процентів у розмірі, що перевищує встановлений нормами закону максимальний розмір.

За таких обставин наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині нарахованих процентів підлягає перевірці з урахуванням передбачених законом граничних розмірів денної процентної ставки, які діяли у відповідні періоди користування кредитними коштами.

З огляду на викладене, з метою всебічного, повного та об`єктивного встановлення фактичних обставин справи, перевірки правильності визначення позивачем розміру заборгованості, суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок заборгованості за кредитним договором №6389-2371-2 від 01.02.2024року в частині процентів за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що розрахунок процентів має здійснюватися таким чином:

- за період з 01.02.2024 по 21.04.2024 (80 днів, із застосуванням процентної ставки 2,5% - 125 грн.) 5 000 грн. тіло кредиту * 0,025 * 81 днів = 10 000 грн.

- за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів, із застосуванням процентної ставки 1,5% - 75 грн.) 5 000 грн. тіло кредиту * 0,015 * 120 днів = 9 000 грн.

- за період з 20.08.2024 по 31.01.2025(165 днів, із застосування процентної ставки 1% - 50 грн.) 5 000 грн. тіло кредиту * 0,010 * 165 днів = 8 250 грн.

Зважаючи на зазначене, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 01.02.2024 у частині процентів за користування кредитом становить 27 250 грн.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15.11.2022 року серія НОМЕР_2 .

Відповідно військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 в період з 11.08.2021 року по 15.08.2025 року проходив військову службу за контрактом. Крім того, у матеріалах справи наявне посвідчення НОМЕР_4 від 19.08.2015 року.

Так, відповідно до ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (вказана норма набрала чинності 18.05.2024 року відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Однак, судом не приймається до уваги посилання відповідача на вказану норму як на підставу повного списання процентів за кредитним договором № 6389-2371-2 від 01.02.2024року. Як встановлено судом, кредитний договір № 6389-2371-2 укладено 01.02.2024 року, строк його дії визначено по 31.01.2025 року. Водночас передбачене ч.15 ст.14 зазначеного Закону звільнення від нарахування процентів за користування кредитом військовослужбовцям, а також їх дружинам, набрало чинності лише 18.05.2024 року. Отже, зазначена норма не може поширюватися на правовідносини в частині процентів, які були нараховані до 18.05.2024 року.

Таким чином, з урахуванням дати набрання чинності ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та строку дії кредитного договору, суд доходить висновку, що нарахування процентів за користування кредитом підлягає припиненню починаючи з 18.05.2024 року. Відповідно, проценти, нараховані за період з 01.02.2024 року по 17.05.2024 року включно, не підлягають списанню на підставі наведеної норми закону.

З урахуванням вищевикладеного з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн, та відсотки які нараховуються наступним чином:

- за період з 01.02.2024 по 21.04.2024 (80 днів), із застосуванням процентної ставки 2,5% - 125 грн.) 5 000 грн. тіло кредиту * 0,025 * 81 днів = 10 000 грн.

- за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 (26 днів), із застосуванням процентної ставки 1,5% - 75 грн.) 5 000 грн. тіло кредиту * 0,015 * 26 днів = 1 950 грн.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача в розмірі 16 950 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2024 року між адвокатом Руденко К.В. та ТОВ «ФК «Процент» був укладений договір про надання юридичних послуг №03/06/2024.

Згідно витягу з реєстру № 1 до Акту приймання-передачі наданих послуг № 144 до договору № 03/06/2024 від 30.04.2026 року, вбачається, що вартість наданих ФОП ОСОБА_3 юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 10 000 грн.

Судом враховується клопотання відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, оскільки дана справа є типовою, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, враховуючи клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є завищеною і непропорційною до предмету спору.

З огляду на критерії співмірності, розумності та фактичний обсяг наданих юридичних послуг, суд вважає за необхідне зменшити суму таких витрат до 2 000 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат пропорційно до розміру задоволених та відмовлених позовних вимог.

Враховуючи на те, що обсяг задоволених вимог становить 33,48% (16 950 ? 100% : 50 625), з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Процент» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 669 грн .60 коп.(2 000 ? 33,48% : 100%).

Крім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на ТОВ «ФК «Процент» також підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 890 грн. 84 коп. (16 950 ? 2662,40 : 50 625 = 890,84 грн)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282, 352, 354, 355, ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 6389-2371-2 від 01.02.2024 року, у розмірі 16 950 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»розмірі 890 грн. 84 коп. судового збору та 669 грн .60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 4 м. Київ Київської області, 03124 код в ЄДРПОУ: 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 04.09.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина