Рішення № 139485662, 05.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 Справа №607/7204/26 Провадження №2/607/4425/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Абекор») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 2200597 від 05.10.2025 у розмірі 48384,00 грн, а також стягнути судові витрати, понесені по справі у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, а також сплачені витрати за відправку документів відповідачу у розмірі 136,98 грн.

Позов мотивовано тим, що 05.10.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 2200597. За умовами Договору відповідачу надано кредит у сумі 27000,00 грн на строк 80 днів. Встановлено процентну ставку у розмірі 0,99% від суми кредиту за 1 день користування кредитом, що застосовується з дати укладення Договору і до закінчення строку дії Договору. ТОВ «ФК «Абекор» виконало свої зобов`язання за Договором у повному обсязі. Відповідач покладені Договором зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 23.12.2025 наявна заборгованість у загальному розмірі 48384,00 грн, а саме: тіло кредиту 27000,00 грн; проценти за користування кредитом 21384,00 грн. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.04.2026 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено судове засідання на 25.05.2026. Крім того, за клопотанням позивача витребувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» докази, які надійшли до суду 05.05.2026.

20.05.2026 від представника відповідача адвоката Коцюби Н.Я. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позову заяву в якому вона просила: поновити процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву; позов задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 35553,60 грн, з яких: 27000,00 грн тіло кредиту; 8553,60 грн відсотки за користування кредиту.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву вказала, що відповідач не погоджується з сумою заборгованості, зазначеною у розрахунку та заявленою позивачем до стягнення в частині суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, так як вважає, що вони здійсненні позивачем безпідставно та всупереч вимогам чинного законодавства України. Зазначила, що згідно Паспорту споживчого кредиту, який долучений позивачем до позовної заяви, орієнтовна вартість кредиту становить 35 553,60 грн, з яких 27 000 грн - це тіло кредиту, а 8553,60 грн - це відсотки за користування кредитними коштами. Саме такий розрахунок був погоджений сторонами при заповненні Анкети-Заяви позичальником на видачу кредиту та направлені ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» Паспорту споживчого кредиту позичальнику, де було обумовлено сума кредиту, строк повернення та відсотки за користування кредитними коштами. Інших розрахунків вартості кредиту, які кредитор надав позичальнику, і відповідно погодив з ним, та з яких би випливало, що сума за нарахованими відсотками, які слід сплатити банку за користування кредитними коштами становитиме 21384,00 грн, а не 8553,60 грн, жодними документами, наданими кредитором для підпису та погодження позичальнику, не передбачена та не міститься у них. Також, представник відповідача звернула увагу суду на те, що сума, яка є орієнтовною вартістю кредиту та становить 35553,60 грн., і в яку входить 27 000 грн - це тіло кредиту, а 8553,60 грн - це відсотки за користування кредитними коштами, передбачена і самим кредитним договором (п. 1.10).

Крім цього, представник відповіда у відзиві на позовну заяву вказала, що зважаючи на незначну складність справи, а саме - поширеність спірних правовідносин, регулювання спірних правовідносин загальними нормами цивільного законодавства, та відповідно, незначну складність виконаних адвокатом робіт, вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу завищеним та таким, що не відповідає критерію реальності та розумності. З огляду на це, просить суд зменшити витрати на правничу допомогу до 2000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, однак у відзиві на позовну заяву просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповіднодо ч.1ст.244ЦПКУкраїниухвалення судовогорішеннябуло відкладене до 05.06.2026.

Розглянувши справу, суд дослідив такі докази та встановив такі обставини.

05.10.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2200597, невід`ємною частиною якого є Таблиця (Графік платежів) (Додаток № 1).

Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора d73500.

Підписанням Договору відповідач підтвердив, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на сайті, та що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у кредит кредитора, що розміщені на сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.2 Договору).

На умовах цього Договору кредитор надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.1.1 Договору).

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 27000 грн 00 коп. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до «23» грудня 2025 (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.2, 1.3 Договору).

Кількість платежів 2 платежі. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом) (п.п.1.3.1.,1.3.2 Договору).

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: Базова процентна ставка 0,9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; Основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом (п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2 Договору).

Тип процентної ставки фіксована (п. 1.5 Договору).

Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.6 Договору).

Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору складаються: 8553,60 (п. 1.8 Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 8553,60 (п. 1.10 Договору).

Кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України (п. 2.1 Договору).

Сума кредиту (його частина) перераховується кредитором протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: «05» жовтня 2025 року або «06» жовтня 2025 року (п. 2.1.1 Договору).

05.10.2025 ОСОБА_1 , шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора j61521, підписав паспорт споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит».

Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту кредит; сума кредиту 27000,00 грн; строк кредитування 80 днів. Процентна ставка, відсотків річних: Базова процентна ставка в день 0,9900 % (361,35 % річних), що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (до першої дати платежу, в Графіку платежів), крім випадку якщо в цей період доступна Акційна ставка; Основна процентна ставка в день 0,99 % (361,35 % річних), що застосовується протягом другого періоду користування кредитом (після закінчення дії Акційної/Базової процентної ставки до кінця строку кредитування).

Згідно п.1.7, 1.8.,1.9 Денна процентна ставка на дату укладення догвору становить 0,40% в день. Загальні витрати за кредитом складають 8553,60 грн., загальна варість кредиту становить 35553,60 грн.

Окрім того, 05.10.2025 ОСОБА_1 ознайомився та підписав таблицю (графік платежів), що є додатком № 1 до кредитного договору № 2200597 від 05.10.2025 та містить інформацію щодо розміру щомісячного платежу за кредитним договором, порядку його формування та обчислення тощо.

Згідно квитанції до платіжної інструкції 20366-1663-292690190 від 05.10.2025, ТОВ ФК «Контрактовий дім» за дорученням ТОВ «ФК «Абекор» 05.10.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_2 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 27000,00 грн, ІД операції 1686273522.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на виконання умов договору № 28122023/02А від 28.12.2023 перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: ID платежу: 1697588792; сума: 27000 грн; дата прийняття: 05.10.2025; номер замовлення: 91b25bd8-4580-4a64-bd44-648885bddaaa; номер картки: НОМЕР_3 .

Відповідно до відповіді АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-18275 від 05.05.2026, яка надана на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжку картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ). З виписки по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) вбачається, що 05.10.2025 на вказану картку зараховано переказ коштів у розмірі 27000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2200597 від 05.10.2025, у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 48384,00 грн, а саме: тіло кредиту 27000,00 грн; проценти за користування кредитом 21384 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 05.10.2025 по 23.12.2025 за ставкою 0,9900 %.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір № 2200597 від 05.10.2025 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 , укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «Абекор» свої зобов`язання за Кредитним договором № 2200597 від 05.10.2025 виконало у повному обсязі, та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 27000,00 грн, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Кредитним договором № 2200597 від 05.10.2025, належним чином не виконав та кредитні кошти в розмірі 27000,00 грн не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2200597 від 05.10.2025, з урахуванням загальної вартості кредиту, в розмірі 35553,60 грн, яка складається із: 27000,00 грн заборгованості по тілу кредиту; 8553,60 грн заборгованості по нарахованих процентах.

Позаяк позивачем не доведено, що умовами вищенаведеного договору було передбачено нарахування позичальнику процентів в сумі 21384,00 грн. та підстав для нарахування за ставкою 0,9900 % в день, виходячи з фактичної суми заборгованості за кредитом. Натомість у договорі пунктом 1.7 та п. 1.8 прямо передбачено розмір денної процентної ставки 0,40% в день та суму процентів 8553,60 грн., тому суд вважає даний розмір процентів доведеним наявними у справі доказами.

Такий висновок грунтується на тому, що у даному випадку договірні правовідносини виникли між кредитором та фізичною особою - споживачем фінансових послуг згідно Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями

Згідно з висновком об`єднаної палати КЦС ВС у постанові від 05.12.2022 року в справі № 753/8945/19, якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Позивач щодо понесених судових витрат зазначає, що окрім судового збору в розмірі 2662,40 грн, витрат на поштові послуги у сумі 136,98 грн, також поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, які просить стягнути в його користь з відповідачів.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №22122025 від 22.12.2025, укладений позивачем ТОВ «ФК «Абекор» в особі директора Цвєтаєвої Т.Є. з Адвокатським бюро «Наталії Пухи», про надання юридичних послуг.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг б/н від 31.03.2026 сторони за Договором №22122025 від 22.12.2025 погодили надання наступних правових послуг, а саме загальна вартість за послуги з надання правничої допомоги наданої клієнту складає 10000,00 грн без ПДВ.

Згідно рахунку № 2200597 від 30.03.2026 загальна вартість за послуги надання правової (правничої) допомоги, наданої ТОВ «ФК «Абекор» складає 10000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21.

Аналізуючи матеріали справи, враховуючи заперечення представника відповідача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд вважає, що визначений представником позивача розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 48384,00 грн, тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу є непропорційною щодо ціни позову, тому сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 5000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрати за відправку йому позивачем документів в розмірі 136,98 грн слід зазначити, що статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Водночас, витрати на поштову відправку позовної заяви з додатками відповідачу позивач несе самостійно, і вони не включаються до складу судових витрат (судового збору або витрат, пов`язаних з розглядом справи), що підлягають відшкодуванню іншою стороною за рішенням суду. Це процесуальний обов`язок позивача щодо надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет.

Отже, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за відправку йому позивачем документів в розмірі 136,98 грн, слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1956,39 грн (2662,40 грн х 35553,60 грн : 48384,00 грн).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Абекор» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, будинок 75, прим. 601А, код ЄДРПОУ 39287145) суму заборгованості за кредитним договором № 2200597 від 05.10.2025 року в загальному розмірі 35553 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) гривні 60 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 27000,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами 8553,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» судові витрати у загальному розмірі 6956,39 грн. (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 38 коп.), що складаються з: сплаченого судового збору 1956,39 грн.; витрат на професійну правничу допомогу 5000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 15.06.2026.

Головуючий суддя К.М.Грицай