Рішення № 139484037, 04.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/8170/26

Провадження 2/712/4558/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовує тим, що 05.05.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію» було укладено Договір про споживчий кредит № 1950362, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала.

Кредитний договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

16.11.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 1950362 від 05.05.2020 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 33400,00 грн., з яких: 8000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 24600,00 грн. заборгованість за процентами; 800,00 грн. заборгованість за комісією; штрафні санкції 0,00 грн.

Позивачем було направлено відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість добровільно не погашена.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33400,00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подав відзиву на позов, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обстав ин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що що 05.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мілоан» із заявою на отримання кредиту № 1950362.

05.05.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 1950362 (індивідуальна частина).

Зазначений договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується наданою позивачем довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої ним в особистому кабінеті.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням, наданим позивачем.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів знайшов своє підтвердження належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронному документі та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, кредитний договір між сторонами укладено у належній формі, його умови були прийняті відповідачем, а факт отримання нею кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач отриманий кредит не повернула та передбачені договором платежі належним чином не сплачувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору кредиту № 1950362 від 05 равня 2020 року сума кредиту становила 8 000,00 грн, строк кредитування - 15 днів, починаючи з 05 травня 2020 року, а датою повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів визначено 20 травня 2020 року.

Пунктом 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом становлять 600,00 грн та нараховуються за ставкою 0,50 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. При цьому тип процентної ставки визначено як фіксований.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту включно, на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору.

Отже, за період правомірного користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування розмір процентів становить 600,00 грн, що відповідає умовам договору та розрахунку заборгованості.

Разом з тим пунктом 1.6 договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості застосування зазначеної ставки врегульовані пунктом 2.2.3 договору.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору стандартна (базова) процентна ставка є незмінною протягом усього строку фактичного користування кредитом позичальником, у тому числі протягом строку, що настає за терміном повернення кредиту, якщо позичальник, всупереч умовам договору, продовжує користуватися кредитом.

Цим же пунктом договору сторони окремо погодили наслідки невиконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту. Зокрема, передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів проценти з дня, наступного за днем, визначеним пунктом 1.4 договору, продовжують нараховуватися за стандартною (базовою) ставкою, встановленою пунктом 1.6 договору.

При цьому сторони прямо передбачили, що у період прострочення такі проценти можуть нараховуватися за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У разі їх нарахування як процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що відповідна умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України - на рівні стандартної (базової) процентної ставки, визначеної пунктом 1.6 договору.

Таким чином, умовами договору сторони розмежували плату за користування кредитом протягом погодженого строку кредитування та наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання після настання визначеного договором строку його виконання.

При, згідно умов договору, цьому саме по собі закінчення строку кредитування не припиняє грошового зобов`язання позичальника щодо повернення отриманих кредитних коштів. Невиконання такого обов`язку після настання визначеної договором дати свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання та зумовлює застосування погоджених сторонами наслідків такого прострочення.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити, зокрема, проценти річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Отже, закон прямо допускає встановлення договором іншого розміру процентів, які підлягають сплаті у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

У даному випадку сторони при укладенні договору чітко погодили розмір таких процентів та порядок їх нарахування, передбачивши застосування стандартної (базової) ставки у розмірі 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день прострочення, а також прямо визначили, що така умова є погодженням іншого розміру процентів у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти у розмірі 600,00 грн нараховані за погодженою сторонами ставкою 0,50 відсотка за період користування кредитом у межах строку, визначеного пунктами 1.3, 1.4 договору.

Після настання строку повернення кредиту позивачем здійснювалося нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою 5,00 відсотків від суми неповернутого кредиту. За наведеним позивачем розрахунком за 60 днів такого нарахування сума процентів становить 24 000,00 грн, а саме: 8 000,00 грн ? 5 % ? 60 днів = 24 000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір нарахованих процентів становить 24 600,00 грн, з яких 600,00 грн. - проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування та 24 000,00 грн. - проценти, нараховані за період прострочення відповідно до погодженого сторонами іншого розміру процентів у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено наведений позивачем розрахунок у цій частині. Арифметично розрахунок є правильним, відповідає умовам договору та періодам нарахування. Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитом, а також доказів неправильності наведеного розрахунку суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не заявляє до стягнення штрафних санкцій, а заявлена до стягнення сума 24 600,00 грн має правову природу процентів, передбачених договором та частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а не неустойки.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 24 600,00 грн процентів.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За правилами ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

16.11.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ.

З наданого позивачем витягу з реєстру боржників до вказаного договору вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 1950362 від 05.05.2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Таким чином, позивач набув статусу нового кредитора у зобов`язанні відповідача та має право вимагати виконання останньою кредитних зобов`язань.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача становить 33400,00 грн., у тому числі 8000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 24600,00 грн. заборгованості за процентами та 800,00 грн. комісії.

Відповідачем доказів погашення зазначеної заборгованості, а також доказів, які б спростовували правильність розрахунку заборгованості, суду не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 24600,00 грн.

Разом з тим суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення комісії у розмірі 800,00 грн.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 800,00 грн, що становить 10 відсотків від суми кредиту та нараховується одноразово.

Водночас, вирішуючи питання про стягнення зазначеної суми, суд виходить із того, що сам факт включення до умов договору положення про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення. Умови договору про споживчий кредит мають відповідати вимогам законодавства про захист прав споживачів та законодавства у сфері споживчого кредитування.

За змістом договору зазначена комісія визначена саме як «комісія за надання кредиту» та встановлена у розмірі 10 відсотків від суми кредиту. При цьому позивачем не наведено та судом не встановлено, що зазначена комісія є платою за окрему, самостійну та фактично надану позичальнику послугу, яка не охоплюється безпосередньо наданням кредитних коштів.

Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором та становить предмет самого кредитного правовідношення. Встановлення додаткової плати лише за факт надання кредиту, без визначення конкретної самостійної послуги, за яку така плата справляється, не може саме по собі бути достатньою правовою підставою для покладення відповідних витрат на споживача.

Суд також враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договору про споживчий кредит заборонено включати умови, які є несправедливими для споживача, а положення договору про споживчий кредит повинні відповідати вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Правова позиція щодо недопустимості стягнення з позичальника комісій, які встановлюються кредитодавцем за дії, що становлять його власні обов`язки за кредитним договором та не є самостійними послугами споживачу, неодноразово висловлювалася Верховним Судом.

Установивши, що комісія у розмірі 800,00 грн визначена договором саме за надання кредиту, а позивачем не доведено надання відповідачу будь-якої окремої платної послуги, за яку справляється така комісія, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для її стягнення.

У зв`язку з цим у задоволенні позовної вимоги про стягнення 800,00 грн комісії за надання кредиту слід відмовити.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1950362 від 05.05.2020 року в розмірі 32600,00 грн., з яких 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 24600,00 грн. заборгованість за процентами.

Щодо вимог про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 97,60 % (32600,00 грн. / 33400,00 грн. ? 100).

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, ціни позову, характеру спору та принципів співмірності суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає компенсації, у сумі 3000,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2928,14 грн. (3000,00 грн. ? 97,60 %).

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та складають 2598,63 грн. (2662,40 грн. ? 97,60 %).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за Кредитним договором №1950362 від 05.05.2020 року в розмірі 32600 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2928,14 гривень та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2598, 63 гривень, а всього стягнути 38126 (тридцять вісім тисяч сто двадцять шість) гривень 77 копійок.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 04.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян