Ухвала суду № 13948394, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10823/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Гоцику О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2010 у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Форінтос»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2010 ДП «Форінтос»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування як протиправних податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2009 року № 0001542306/0 та від 17 лютого 2010 року № 0001542306/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2010 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09 грудня 2009 року № 0001542306/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДП “Форінтос” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 315 499,50 грн., в тому числі основний платіж 210 333,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 105 166,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2010 року № 0001542306/1 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2009 року № 0001542306/0 та від 17 лютого 2010 року № 0001542306/1 прийнято на підставі акта від 26 листопада 2009 року № 695/1/23-03/31626281 “Про результати планової виїзної перевірки ДП “Форінтос” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2009”.

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 1 декларацій “Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів” показників за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року у загальній сумі 789103,00 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання транспортно-експедиційних послуг як для вітчизняних так і для іноземних замовників.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 210333,00 грн., а саме: ДП “Форінтос” укладено ряд договорів як з іноземними так і з вітчизняними замовниками на надання першим послуг з транспортно-експедиційного обслуговування. Переважна більшість вантажу доставляється за кордон і навпаки авіаційним транспортом з місцем завантаження (розвантаження) в (з) літак (у) в аеропорту Бориспіль. Акредитація ДП “Форінтос” проведена на спеціалізованій митниці міста Києва. Доставка багажу з аеропорту Бориспіль до місця розмитнення (місто Київ) і навпаки здійснюється власним транспортом ДП “Форінтос”.

Згідно наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт, рахунків фактур) встановлено, що на вартість послуг з перевезення вантажу з аеропорту Бориспіль до місця розмитнення (місто Київ) і навпаки ДП “Форінтос” не враховано податок на додану вартість.

На думку відповідача, враховуючи той факт, що пропуск вантажу через митний кордон на митну територію України і навпаки здійснюється в аеропорту Бориспіль (проставляється відмітка Бориспільської митниці) вартість послуг з перевезень вантажу по митній території України оподатковується за ставкою 20 %. Таким чином, сума заниженого податкового зобовязання в розрізі податкових періодів складає: квітень 2008 року 7 000,00 грн., травень 2008 року 6 333,00 грн., червень 2008 року 6 333,00 грн., липень 2008 року 7667,00 грн., серпень 2008 року 13 333,00 грн., вересень 2008 року 14 667,00 грн., жовтень 2008 року 15333,00 грн., листопад 2008 року 13 333,00 грн., грудень 2008 року 14 667,00 грн., січень 2009 року 19000,00 грн., лютий 2009 року 20 000,00 грн., березень 2009 року 20 000,00 грн., квітень 2009 року 21000,00 грн., травень 2009 року 12 000,00 грн., червень 2009 року 19 667,00 грн.

Колегія суддів вважає доводи апелянта, які аналогічні тим, що викладені в акті перевірки, безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Із наявних у матеріалах справи договорів, актів виконаних робіт, рахунків-фактури, авіатранспортних накладних, дійсно вбачається, що за перевірений період позивач здійснював експрес-перевезення вантажу авіаційним транспортом за межі митного кордону України та включав до вартості послуг з перевезення вантажу вартість перевезення такого вантажу від пункту пропуску через митний кордон до пункту проведення митних процедур на Центральній сортувальній станції, застосовуючи ставку податку на додану вартість 0 %.

При цьому, відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення операцій позивачем) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0 % до бази оподаткування, у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг авіаційним транспортом від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного контролю України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що із наведеної правової норми вбачається, що умови оподаткування операцій з поставки транспортних послуг авіаційним транспортом відрізняються від умов, передбачених для операцій з поставки транспортних послуг іншими видами транспорту, а саме розповсюдження режиму нульової ставки з податку на додану вартість на пункти проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці). При цьому, місце розташування такого пункту проведення митних процедур може не співпадати з місцем розташування пункту пропуску через державний кордон України

До того ж, при визначенні правомірності застосування позивачем нульової ставки з ПДВ, суд на підставі положень пунктів 8, 19, 35 статті 1, ст. 6 Митного кодексу України, частини 3 статті 9 Закону України “Про державний кордон України” вірно визначив, що собою являє пункт проведення митних процедур з пропуску вантажу через митний кордон в межах спірних правовідносин та дійшов вірного висновку про те, що зона митного контролю може знаходитися як в пунктах пропуску через митний кордон України так і в інших місцях митної території України, а пункт проведення митних процедур не завжди співпадає з пунктом пропуску через митний кордон України, що апелянтом не спростовується.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з наказом ДМС України від 20 жовтня 2008 року № 1161 до Реєстру центральних сортувальних станцій, регіональних сортувальних станцій включено центральну сортувальну станцію ДП “Форінтос”, розташовану за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, 14.

Із положень пункту 7 статті 1 та статті 152 Митного кодексу України, а також із пунктів 2, 3, 5 Порядку і умов здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних експрес-відправленнях, затверджених постановою КМ України від 25 грудня 2002 року № 1948 вбачається, що на центральній сортувальній станції позивача, як в зоні митного контролю, здійснюються митні процедури (митний контроль, митне оформлення) посадовими особами митного органу, в установленому законодавством порядку, оскільки центральна сортувальна станція позивача, розташована за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, 14 є зоною митного контролю, тобто пунктом проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України, який знаходиться поза межами пункту пропуску через митний кордон України.

Крім того, відповідно до наказу ДМС України від 28 січня 2008 року № 55 до Реєстру центральних сортувальних станцій, регіональних сортувальних станцій включено центральну сортувальну станцію дочірнього підприємства “Форінтос”, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Деміївська, 35 Б.

Відповідно до розділу 3 Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 186, авіаційна вантажна накладна (або транспортна накладна) - документ, оформлений вантажовідправником чи від імені вантажовідправника, у тому числі його електронна копія (у разі застосування), який є свідченням укладання договору перевезення і прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у ньому. Авіавантажна накладна еквівалентна повідомленню про відправлення і може використовуватися при перевезенні, як визначено в цих Правилах. Якщо цими Правилами не передбачено інше, під терміном “авіаційна вантажна накладна” розуміється також квитанція на отримання вантажу.

При цьому, доводи апелянта про надання позивачем послуг з перевезення вантажу з аеропорту Бориспіль до місця розмитнення (місто Київ) і навпаки спростовуються наявними в матеріалах справи копіями авіа-вантажних накладних, разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують здійснення позивачем перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Отже, правомірними є висновки суду першої інстанції про те, що переміщення вантажу від аеропорту Бориспіль (пункт пропуску через митний кордон України) до центральної сортувальної станції позивача (пункт проведення митних процедур) слід розцінювати як складову частину послуги позивача з міжнародного перевезення (експрес-перевезення) авіаційним транспортом, а не як самостійну послугу з перевезення вантажу по митній території України, отже, вірним є застосування позивачем до вказаних операцій нульовою ставки ПДВ, а висновки відповідача про необхідність оподаткування операцій позивача з поставки послуг з авіаційного перевезення вантажу за ставкою 20 % та про заниження позивачем ПДВ у сумі 210333,00 грн. є помилковими, а визначення ДП “Форінтос” суми податкового зобовязання в цьому ж розмірі та застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 105166,50 грн. протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено про наявність доказів на підтвердження своїх доводів про неправомірність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2011.