Рішення № 139483692, 04.09.2026, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1334/26

Провадження № 2-а/565/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Савонік Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ковельського РУП ГУПН у Волинській області, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №7000657 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, складену 10 квітня 2026 року інспектором групи реагування патрульної поліції Ковельського РУП ГУПН у Волинській області відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що з мобільного додатку «Дія» позивач дізнався, що 10 квітня 2026 року інспектором групи реагування патрульної поліції Ковельського РУП ГУПН у Волинській області відносно нього винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, серії ЕНА №7000657. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є безпідставною та незаконною та підлягає скасуванню, оскільки 10 квітня 2026 року він не керував транспортним засобом, в напрямку м. Ковель не від`їжджав та в м. Ковелі в день та час зазначені у постанові не перебував. Поліцейським не доведено належними доказами тієї обставини, що саме позивач, а не будь-хто інший, допустив порушення Правил дорожнього руху, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія.

Також позивач зазначає, що внаслідок дій поліцейського йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він змушений звертатися до суду, шукати захисника для захисту в суді своїх прав та законних інтересів, витрачати на це грошові кошти, відвідувати судові засідання; порушено його звичний устрій життя, протягом усього часу та судового розгляду в подальшому постійна нервова напруга порушує звичний для нього ритм життя. Через незаконне обвинувачення у вчиненні правопорушення у нього погіршився сон, він перебуває у постійній нервовій напрузі, не може належно виконувати роботу, спілкуватися із сім`єю, має пригнічений стан. Позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03 липня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, встановлено строк для подання відповідачем відзиву.

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка, викликано в судове засідання в якості свідка інспектора сектора поліцейської діяльності №3 (с.Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області лейтенанта поліції Артемука М.О.

Позивач ОСОБА_2 , допитаний як свідок, у судовому засіданні пояснив, що із застосунку «Дія» дізнався, що 10 квітня 2026 року відносно нього винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, серії ЕНА №7000657. 10 квітня 2026 року у селищі Стара Вижівка не був, перебував у м.Вараш, займався сімейними справами. Позивач пояснив, що у застосунку було вказано дату та номер постанови, самої постанови він не отримував. Оскільки у вказаний у постанові день ОСОБА_2 не керував транспортним засобом він звернувся із скаргою на вказану постанову до начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області. Отримавши рішення про залишення скарги без задоволення звернувся з позовом до суду. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Савонік Л.О. в судовому засіданні надала пояснення, що співпадають з позицією викладеною у позовній заяві, позов просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання відповідач повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Свідок інспектор сектора поліцейської діяльності №3 (с.Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області лейтенант поліції Артемук М.О. в судове засідання не з`явився.

З огляду на те, що у справі достатні докази для повного та об`єктивного вирішення справи по суті, з урахуванням встановлених КАС України строків розгляду справи, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7000657 від 10 квітня 2026 року, винесеною інспектором сектору поліцейської діяльності №3 (с.Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області лейтенантом поліції Артемуком М.О, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Згідно з вказаною постановою 10 квітня 2026 року, о 11 год 30 хв, у с-щі Стара Вижівка по вул. Лесі Українки водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1«ґ» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

В п.9 постанови серії ЕНА №7000657 від 10 квітня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 копію постанови отримав, міститься підпис особи, яка отримала постанову.

На постанову серії ЕНА №7000657 від 10 квітня 2026 року ОСОБА_1 21 квітня 2026 року направи скаргу до Головного управління Національної поліції у Волинській області у якій вказав, що транспортний засіб марки «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , йому не належить та у його користуванні не перебував, у день та час, зазначені у постанові, він не керував жодним транспортним засобом, не був зупинений поліцейськими, копію постанови не отримував.

Рішенням заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Ковельського РУП ГУНП у Волинській області майора поліції Кліменчука В.А. від 28 квітня 2026 року постанову серії ЕНА №7000657 від 10 квітня 2026 року залишено без змін, скаргу ОСОБА_1 без задоволення. У рішенні зазначено, що згідно з рапортом інспектора з РПП СПД №3 лейтенанта поліції Артемука М.О. дана подія, відповідно до ст.40 закону України «Про Національну поліцію», була записана на нагрудну боді-камеру поліцейського. Відповідно до наданого відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_3 було встановлено, що автомобілем марки «Audi» керував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на вимогу поліцейського не надав чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Судом досліджено наданий відповідачем на виконання ухвали суду диск з відеозаписом з нагрудної боді-камери поліцейського. Як вбачається з відеозапису поліцейський зупинив транспортний засіб, представився та попросив у водія посвідчення водія, реєстраційні документи та страховий поліс на транспортний засіб. Особа, яка керувала транспортним засобом та спілкувалася з поліцейським, не називала прізвище, ім`я та по батькові. Поліцейський запитав «Проживаєте в ОСОБА_4 , Ясенівка 5», на що водій відповів «Так». Після того як водій повідомив, що у нього відсутній страховий поліс поліцейський, звернувшись до водія: « ОСОБА_5 1984 року народження», повідомив його про те, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності. На відеозаписі також зафіксовано, що водій ставить підпис про отримання копії постанови.

Зіставлення зовнішності особи, яка зафіксована на відеозаписі як водій транспортного засобу, з антропометричними та візуальними даними позивача ОСОБА_1 , який був присутній у судовому засіданні, свідчить про їхню очевидну та суттєву відмінність. Особа на відео з бобі-камери поліцейського та позивач є різними фізичними особами.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 29 липня 2026 року адреса місця проживання ОСОБА_1 з 06 листопада 2012 року: АДРЕСА_1 .

ТСЦ МВС №5644 у відповіді від 11 серпня 2026 року на адвокатський запит повідомило, що згідно інформації на явної в Єдиному державному реєстрі за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , транспортний засіб марки «Audi А4», НЗ НОМЕР_1 , ніколи не був зареєстрований, відомості щодо користування відсутні. Даний транспортний засіб з 16 травня 2025 року зареєстрований за громадянкою ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 в судовому засідані вказав, що в АДРЕСА_2 ніколи не проживав, з ОСОБА_6 не знайомий.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.9 КУпАП).

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У п.1.9 Правил дорожнього руху зазначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту п.2.1«ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі , зокрема, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

У ст.245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №537/4012/16-а, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні належні і допустимі докази того, що 10 квітня 2026 року, о 11 год 30 хв, у с-щі Стара Вижівка по вул. Лесі Українки, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом марки «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З огляду на зазначене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що обов`язку доказування обґрунтованості прийнятого рішення відповідачем не виконано, правомірність прийнятого рішення не доведено, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Суд звертає увагу на те, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі №804/2252/14, від 20 лютого 2018 року у справі № 818/1394/17.

Позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Ковельського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7000657 від 10 квітня 2026 року, винесену інспектором сектора поліцейської діяльності №3 (с.Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області лейтенантом поліції Артемуком Максимом Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (вулиця Винниченка, будинок 11, місто Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ 40108604) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 532,48 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя Г.В. Бренчук