Рішення № 139483500, 24.08.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/3093/25

пров. № 2/544/762/2026

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н. В.,

за участю секретаря Костенко Т.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 25.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1399-8865. Згідно змісту кредитного договору разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до норм ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» кредитний договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор C5039 для підписання Кредитного договору № 1399-8865, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 15400,00грн, строк кредитування - 365 днів, базовий період 30днів; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,45% в день; стандартна процентна ставка 1,45% в день. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Проте відповідачка, усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, не повернула кредитні кошти кредитодавцю, а також не виконала всі інші свої зобов`язання перед кредитодавцем. Станом на 13.10.2025 загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 99214,50грн. При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідачки не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину в загальному розмірі 77000,00грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 15400грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 61600,00грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Укр кредит фінанс», не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у заяві про перегляд заочного рішення мається її клопотання про розгляд справи в її відсутність. Також у заяві про перегляд заочного рішення відповідачка виклала свої заперечення проти вимог позивача, в яких зазначила, що вона не укладала кредитний договір з позивачем. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення їй, підтвердження нею пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта. Вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - Договору про відкриття кредитної лінії від 25.05.2024 №1399-8865, що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення з неї процентів за ставкою, яку вона нібито погодила в цьому договорі. Щодо нарахованих відсотків відповідачка зазначає, що навіть якщо припустити, що нею дійсно підписано саме цей кредитний договір та погоджено усі його умови, тоді варто врахувати строк кредитування, який вказаний в наданих позивачем документах. По-перше, відповідно до договору 25.05.2024 №1399-8865 з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" надано в позику 15400,00грн, процентна ставка - 1,45% (знижена), 1,45% (стандартна), яка нараховується на залишок неповерненої суми кредиту, базовий період 30 днів. При цьому жодних посилань на докази того, що відповідачем як позичальником вчинено певні дії, які б об`єктивно свідчили б про добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано. Укладаючи договір, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку в період з 25.05.2024 - 23.06.2024 (Базовий період), що відповідає правовій природі та економічному сенсу мікропозики, основною ознакою якої є короткостроковість. Тому укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти і після 23.06.2024, тим більше по іншій процентній ставці. Вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 23.06.2024, який споживач розуміє як дата завершення строку кредитування. Тому, починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору. Також згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Зауважує, що Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказаним Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5% застосовується до 22 квітня 2024 року, 1,5% - до 20 серпня 2024 року, а з 21 серпня 2024 діє процентна ставка 1%. Між тим, Кредитний договір 25.05.2024 №1399-8865 між сторонами укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні >1% (в тому числі - 1,45%) є нікчемною в силу положень ч. 5 ст.8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», протягом всього строку кредитування. Таким чином вважає, що кредитор міг нарахувати протягом базового періоду - 30 к.д., який позичальник розумів як узгоджений строк кредитування, по договору від 25.05.2024 №1399-8865 з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", по максимальній % ставці (1% на день), проценти на суму 4620,00грн за період 25.05.2024 23.06.2024 (=15400*1%*30 днів). Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами не є співмірною сумі кредиту за вищевказаним кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, наполягає на необхідності зменшення розміру процентів за вказаним договором. При визначенні розміру процентів просить виходити з розміру облікової ставки НБУ та строку дії договору кредиту. Отже, є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з неї процентів: 56980,00грн (=61600,00 - 4620,00), і просить відмовити в задоволенні цих вимог, захистивши її права як споживача, оскільки вказана заявлена сума процентів (61600,00грн) істотно перевищує розмір процентів, на який міг би розраховувати пересічний споживач при укладенні подібного договору (4620,00грн), і в рази більше за тіло кредиту (15400,00грн) та її нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства України. Просить суд врахувати, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також зазначає, що враховуючи реальний характер кредитного договору, згідно з положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України, такий договір є укладеним з моменту передання грошей, надання доказів про перерахування кредитодавцем суми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальника. Натомість позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Крім того, звертає увагу, що на підтвердження перерахування їй коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується інформаційною довідкою LiqPay. Втім, зазначений файл не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю перебуває в залежності від сторони позивача. Фактично позивач міг скласти довідку будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа. Також не відомо, кому належить карткові рахунки, на які нібито переказано дані кошти, оскільки лист LiqPay не містить ідентифікуючих даних про неї (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме мені). Матеріали справи також не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу саме відповідачу. За таких обставин, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повна інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у договорі кредитному договорі відсутня. Самої лише вказівки в квитанції на перерахування коштів на неповний номер електронного платіжного засобу недостатньо для визнання доведеним факту перерахування відповідачеві коштів за кредитним договором. Інформаційне повідомлення, на яке посилається позивач, не є первинним документом, що підтверджує перерахування кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Вищенаведене вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) з нею на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування їй тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

25.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 1399-8865 продукту «СreditКasa» за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», згідно з умовами якого відповідачці було відкрито кредитну лінію шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб. Сума кредиту 15400,00грн, строк кредитування - 365 днів, базовий період 30 днів; знижена % ставка 1,45% в день; стандартна процентна ставка 1,45% в день. Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С5039.

Згідно з п. 12.14. Договору невід`ємною частиною цього Договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого Кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.

Паспорт споживчого кредиту та Додаток № 3 до Договору про відкриття кредитної лінії також підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С5039.

Додаток № 3 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1399-8865 від 25.05.2024 містить в собі графік погашення суми кредиту з нарахованими процентами та комісією протягом періоду з 25.05.2024 по 24.05.2025.

Згідно з п. 4.6. Договору кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника, шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Строк кредитування, тобто строк, на який надається Кредит Позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) Кредиту 24.05.2025 (п.4.13 Договору № 1399-8865 від 25.05.2024.

Договір № 1399-8865 від 25.05.2024 містить в собі розділ 3 «Технологія (порядок) укладення Договору. Порядок створення та накладання електронних підписів Сторонами Договору», який складається з 14 пунктів.

В п. 3.1 цього Договору зазначено, що цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5, 6, 7 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

У відповідності зі ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.

У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов`язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.

Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов`язань між сторонами.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, судом встановлено, та доказів іншого відповідачкою не надано, що кредитний договір між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено відповідно до приписів указаних вище норм закону, в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора в електронній формі.

Крім того на виконання ухвали Пирятинського районного суду Полтавської області від 17.06.2026 позивачем надано суду оригінал електронного Договору № 1399-8865 від 25.05.2024, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 .

При дослідженні даного електронного доказу встановлено, що він підписаний електронним підписом відповідачки ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С5039.

Достовірність, цілісність і незмінність даного електронного документа, що підписаний одноразовим ідентифікатором, відповідачкою не спростовано.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачка у своїх запереченнях вказувала на взаємовиключні підстави незгоди з позовом.

Так, по-перше, відповідачка посилалась на те, що вона договір не підписувала та не укладала.

По-друге, припускаючи укладення нею договору вказувала на неправильність нарахування відсотків за користування кредитом.

Отже, надані позивачем та досліджені судом докази є належними, допустимими та такими, що узгоджуються між собою. Підстави сумніватися в їх достовірності у суду відсутні.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Перерахування кредитних коштів за договором № 1399-8865 ОСОБА_1 в розмірі 15400,00грн підтверджується копією квитанції «LIQPAY» від 25.05.2024 та довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», згідно з якою 25.05.2024 були перераховані кошти через систему платежів LiqPay в сумі 15400,00грн за договором № 1399-8865 від 25.05.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 43-44).

Отже, кредитодавець свій обов`язок перед відповідачкою по перерахуванню кредитних коштів вик онав, проте, відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого в неї перед кредитором виникла заборгованість.

Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 1399-8865 від 25.05.2024 станом на 13.10.2025 заборгованість відповідачки становить 99214,50грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом 15400,00грн; простроченої заборгованості за відсотками 81504,50грн, простроченої заборгованості за комісією 2310,00грн (а.с.45-51).

При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідачки не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за тілом кредиту - 15400,00грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 61600,00грн, що разом становить 77000,00грн.

Судом перевірений розрахунок відсотків за користування кредитом з урахуванням положень Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Так, підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-IX стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (25.12.2023-22.04.2024); протягом наступних 120 днів 1,5% (23.04.2024-19.08.2024).

Враховуючи вказані норми матеріального права максимально можливий розмір нарахованих процентів у межах строку кредитного договору, укладеного між сторонами по справі, з 25.05.2024 до 24.05.2025 включно становить 62239,10грн з розрахунку: 19427,10грн (за період з 25.05.2024 по 19.08.2024 (87 днів х 223,30грн (15400грн х 1,45%)) + 442812 (за період з 20.08.2024 по 24.05.2025 (278 днів х 154грн (15400грн х 1%)).

Однак позивач просить стягнути не 62239,10грн, а меншу суму відсотків 61600грн.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідачки, що в договорі вказано два строки кредитування з огляду на те, що в кредитному договорі (п.4.13) чітко зазначено строк кредитування 365 календарних днів. Дата повернення кредиту 24.05.2025.

У паспорті споживчого кредиту та додатку №3 до кредитного договору, який є графіком погашення кредиту та нарахованих відсотків та комісії, також вказано строк кредитування 365 днів.

30 днів, про які вказує відповідачка як строк кредитування, не є строком кредитування, оскільки згідно з п.1.1, 4.8 кредитного договору це є базовим періодом, по закінченню яких у позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту.

Інші заперечення відповідачки не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на вимогах закону та не спростовують факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Отже, з огляду на те, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача в сумі 2422,40грн.

Керуючись ст.1-18,76-81,141,259,264,265,268,354,355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, код ЄДРПОУ 38548598, заборгованість за Кредитним договором № 1399-8865 від 25.05.2024 в розмірі 77000 (сімдесят сім тисяч) гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 15400,00грн; заборгованості за відсотками - 61600,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, код ЄДРПОУ 38548598, понесені судові витрати в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 03.09.2026.

Суддя Н.В.Нагорна