Ухвала суду № 139483399, 04.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 752/18001/25

Провадження № 2/541/1039/2026

У Х В А Л А

іменем України

04 вересня 2026 року Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 752/18001/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

01 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Прокопів Н.М. подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 552/672/23. В обґрунтування клопотання представник відповідача послався на те, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2026 року справу № 552/672/23 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, щодо права кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом після спливу погодженого сторонами конкретного строку кредитування (15 днів) в межах граничного договірного строку кредитування (1 рік). Представник відповідача зазначив, що правовідносини у справі № 552/672/23 та у цій справі є подібними за суб`єктним складом (договір про надання фінансових послуг від 28 квітня 2021 року № 2111834475506 у цій справі укладено з тим самим кредитодавцем ТОВ «Служба миттєвого кредитування»), змістом (ідентична договірна конструкція: короткий погоджений строк кредитування та більш тривалий «граничний» строк) та предметом спору (правомірність нарахування процентів поза межами погодженого короткого строку), а відповідне питання ставилося відповідачем ще у заяві про перегляд заочного рішення та у відзиві на позовну заяву.

03 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення на зазначене клопотання, в яких представник позивача Ушакова М.І. просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що норма п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України є дискреційною і не покладає на суд безумовного обов`язку зупиняти провадження; що відповідачем не доведено, що питання, яке передане на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, безпосередньо покладено в основу його процесуальної позиції у відзиві; що подібність окремого правового питання не є тотожною подібності предмета спору та обставин справи в цілому; а також, що задоволення клопотання призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи всупереч вимогам статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, від них надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, не перешкоджає розгляду поданого клопотання.

Оцінивши доводи, викладені у клопотанні та запереченнях на нього, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Застосування наведеної норми обумовлює встановлення сукупності таких обставин:

1) наявність факту прийняття до розгляду відповідним складом Верховного Суду справи у подібних правовідносинах у касаційному порядку;

2) подібність правовідносин у такій справі та у справі, яка перебуває на розгляді суду, за суб`єктним складом сторін спору, змістом правовідносин (правами й обов`язками сторін) та об`єктом (предметом) спору;

3) визначальне значення можливого висновку Верховного Суду для вирішення справи, що розглядається судом.

Судом установлено, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2026 року справу № 552/672/23 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми розбіжності у застосуванні норм права щодо права кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом після спливу конкретно погодженого сторонами строку кредитування в межах установленого договором граничного строку кредитування. Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року зазначену справу прийнято до провадження. На час розгляду клопотання представника відповідача рішення у справі № 552/672/23 не ухвалено.

Судом також встановлено подібність правовідносин у справі № 552/672/23 та у справі, яка перебуває на розгляді суду. Так, договір про надання фінансових послуг від 28 квітня 2021 року № 2111834475506, за яким пред`явлено позовні вимоги у цій справі, укладено між відповідачем та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» тим самим кредитодавцем, права вимоги за договором якого стали предметом спору у справі № 552/672/23. Умови обох договорів є тотожними за своєю правовою конструкцією: погоджений сторонами конкретний строк кредитування (у цій справі 16 та 15 днів за договором про надання фінансових послуг від 28 квітня 2021 року № 2111834475506 і договором позики від 02 травня 2021 року № 2247113 відповідно) поєднано з договірним положенням про граничний строк кредитування (1 рік), у межах якого кредитодавець в односторонньому порядку продовжував нарахування процентів. Саме це питання межі права кредитодавця на нарахування процентів становить предмет спору сторін як у справі № 552/672/23, так і у справі, що розглядається, і саме на ньому ґрунтується заперечення відповідача проти позову, заявлене ним у заяві про перегляд заочного рішення суду та у відзиві на позовну заяву.

Доводи заперечень про те, що відповідачем ніби-то не порушувалося відповідне питання у відзиві, суд відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заперечення відповідача проти нарахування процентів понад погоджений строк кредитування було предметом його процесуальної позиції ще до подання клопотання про зупинення провадження у справі. Посилання ж представника позивача на те, що відповідачем окремо не заявлялося доводів саме про несправедливість умов договору в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», не спростовує подібності правовідносин, оскільки визначальним для цієї справи є саме питання меж договірного строку нарахування процентів, яке є спільним предметом обох спорів, а відповідне законодавство про захист прав споживачів наведено лише як один із додаткових правових аргументів у мотивації постанови Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Висновок, якого дійде Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23, матиме безпосереднє та визначальне значення для вирішення позовних вимог у цій справі, оскільки від нього залежатиме правомірність нарахування позивачем процентів за договором про надання фінансових послуг від 28 квітня 2021 року № 2111834475506 і договором позики від 02 травня 2021 року № 2247113 понад погоджені сторонами короткі строки кредитування, а саме ця частина позовних вимог є визначальною для остаточного розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Суд враховує також сформовану практику судів апеляційної інстанції, зокрема Полтавського апеляційного суду, який у справах з подібними правовідносинами (№ 948/539/25, № 527/479/26, № 554/14982/25 та інших) послідовно зупиняв провадження до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23, що свідчить про сформоване розуміння судової системи щодо наявності підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, у справах цієї категорії.

Доводи заперечення щодо права на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд визнає слушними по суті, однак не такими, що виключають застосування п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України. Зупинення провадження у цій справі спрямоване на дотримання принципу правової визначеності та запобігання постановленню судового рішення, яке може суперечити майбутньому висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що також є складовою права на справедливий суд. Строк такого зупинення є передбачуваним, оскільки справу № 552/672/23 вже прийнято Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду до провадження в порядку письмового провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі, а тому клопотання представника відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 211, 252, 260 ЦПК України, суд

постановив:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Прокопіва Назара Михайловича про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у цивільній справі № 752/18001/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 552/672/23.

Роз`яснити учасникам справи, що провадження у справі поновлюється ухвалою суду за заявою учасника справи або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення (стаття 254 ЦПК України).

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: О. А. Городівський