Ухвала суду № 1394832, 26.11.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

Господарський суд Тернопільської обл. (№ 13/107-2478) Рядок статзвіту № 23

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2007 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі - Сютик Н.І.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Колодія С.Б., довіреність від 31.05.2007р.;

пред-ка відповідача - Переймибіди Р.Б., довіреність № 61301/7/10-015 від 13.09.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 22.06.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ “Тернопільбуд” в особі Будівельно-монтажного управління /БМУ/ “Промбуд” до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

01.06.2007р. ВАТ «Тернопільбуд» в особі БМУ «Промбуд» звернулося до господарського суду з позовом (а.с.2-3), в якому, із врахуванням додаткового обгрунтування позовних вимог (а.с.41-42), просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010112304/0/85148 від 14.12.2006р.; судові витрати покласти на відповідача по справі.

Постановою господарського суду від 22.06.2007р. позов ВАТ «Тернопільбуд» в особі БМУ «Промбуд» задоволений, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010112304/0/85148 від 14.12.2006р.; повернуто з Державного бюджету України на користь позивача 85 грн. сплаченого судового збору та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу як помилково сплачені (а.с.58-59).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, її оскаржив відповідач Тернопільська ОДПІ, яка просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вважає, що судом при винесенні постанови не враховані вимоги ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», норми Закону України «Про податок на додану вартість», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., згідно яких первинні бухгалтерські документи повинні мати обов'язкові реквізити, в тому числі щодо посадової особи, її підписів, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській діяльності.

Згідно представлених податкових накладних від 28.11.2005р. та 19.12.2005р. від імені УПП «Укртехмаш» участь у господарських операціях брав особисто ОСОБА_2, хоча останній згідно довідки Скалатської міської ради Підволочиського району помер ІНФОРМАЦІЯ_1., через що такі накладні не можуть бути належною підставою для включення сум до податкового кредиту по податку на додану вартість.

Стосовно господарських операцій з Приватним підприємцем /ПП/ ОСОБА_1, то суд не спростував виявлені порушення позивачем вимог п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не врахував того, що вказаний суб'єкт підприємницької діяльності не був власником переданого позивачу товару, через що фактично поставка товару в розумінні п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не відбулася (а.с.62-64).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

За результатами виїзної планової документальної перевірки позивача в особі БМУ «Промбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.06.2006р. складено Акт перевірки № 19357/23-420/01268940 від 05.12.2006р., в якому зафіксоване порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано податок на додану вартість за вересень 2005р. на суму 1091 грн., за жовтень 2005р. - 737 грн., за грудень 2005р. - 108 грн., за січень 2006р. - 2863 грн.

Зміст виявлених порушень зводиться до того, що при отриманні пиломатеріалів від ПП ОСОБА_1 позивач безпідставно використав податковий кредит за вересень 2005р. на суму 1091 грн., за жовтень 2005р. - 737 грн., за грудень 2005р. - 108 грн., оскільки ПП ОСОБА_1 подавав звітність з прочерками, не був власником товару, відповідачу не представлені товарно-транспортні накладні, а податкові накладні не виконують своєї законодавчо встановленої функції, поставка товару в розумінні ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не відбулася.

При придбанні товарів від УПП «Укртехмаш» в січні 2006р. позивач безпідставно використав податковий кредит у сумі 2863 грн., оскільки ОСОБА_2 (засновник, директор і головний бухгалтер УПП «Укртехмаш») не міг здійснити господарські операції та скласти первинні документи по причині його смерті, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виходячи із змісту складеного Акта перевірки № 19357/23-420/01268940 від 05.12.2006р. і наявних матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що укладення між позивачем та ПП ОСОБА_1 договору поставки від 30.08.2005р., повне виконання виниклих господарських зобов'язань, проведення оплати в безготівковій формі придбаних товарів підтверджується представленими позивачем доказами і не спростовані відповідачем.

Останній також не вказував на недоліки первинних бухгалтерських документів по проведеним з ПП ОСОБА_1 господарських операціях, не заперечував дійсності представлених податкових накладних, а також не визнавав в судовому порядку господарське зобов'язання недійсним.

Подача контрагентом позивача декларації з прочерками або з відображенням незначних сум за вересень, жовтень і грудень 2005р. може свідчити про невиконання продавцем своїх зобов'язань і тягнути негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення покупця на податковий кредит, якщо у нього є документальне підтвердження придбання, сплати ПДВ у вартості товару і належним чином заповнена податкова накладна, що має місце в розглядуваній ситуації.

Покликання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних є необгрунтованим та безпідставним, оскільки відсутність або непредставлення таких накладних не може, без урахування інших наявних документів, свідчити про наявність чи відсутність поставки.

Вірно оцінено судом покликання відповідача на невиконання податкових накладними своєї функції, відсутність поставки в розумінні ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» - як надумані та безпідставні. При цьому суд обґрунтовано зазначив про те, що сторони під час розгляду справи підтвердили виконання позивачем і його контрагентом прийнятих на себе зобов'язань по договору поставки від 30.08.2005р.

В частині виявлених порушень при придбанні товарів від УПП «Укртехмаш», то господарським судом встановлено, що по договору № 50 від 01.11.2005р. контрагентами виконані договірні зобов'язання; дана господарська операція оформлена всіма первинними документами, в тому числі податковою накладною.

Також постановою господарського суду Тернопільської обл. від 10.11.2006р. (а.с.43-47), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2007р. (а.с.48-49), у задоволенні позову Тернопільської ОДПІ до УПП «Укртехмаш» та ВАТ «Тернопільбуд» в особі БМУ «Промбуд» про визнання недійсним господарських зобов'язань, які здійснені на виконання умов договору № 50 від 01.11.2005р., відмовлено. Під час розгляду цієї справи було встановлено, що УПП «Укратехмаш» не виключено з ЄДРПОУ, господарські операції фактично проведені, постачальник подавав звітність за січень 2006 року і мав від'ємні значення по ПДВ і прибутку підприємств.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач правомірно використав податковий кредит за вересень 2005р. на суму 1091 грн., за жовтень 2005р. - 737 грн., за грудень 2005р. - 108 грн., за січень 2006р. - 2863 грн., що відповідає сумам ПДВ, сплаченим у вартості придбаних товарів від ПП ОСОБА_1 та УПП «Укртехмаш».

Окрім цього, в оскаржуваному рішенні відповідач донараховує 4977 грн., в той же час фактична сума спірного податкового кредиту у вересні, жовтні та грудні 2005 року складає 4799 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Між тим колегія суддів вважає за необхідне уточнити резолютивну частину постанови суду першої інстанції, оскільки враховуючи задоволення позову, згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати - судовий збір в розмірі 03 грн. 40 коп. відповідно до пп.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України та пп.«б» п.1 ст.3 Декрету КМ України «Про державне мито»; в решті судові витрати є зайво сплаченими позивачем.

Згідно ч.2 ст.89 КАС України повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, а тому підлягає виключення з резолютивної частини постанови суду вказівка про повернення з державного бюджету на користь позивача зайво та помилково сплачених сум до бюджету.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 22.06.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін; уточнивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Тернопільбуд” в особі Будівельно-монтажного управління “Промбуд” - 03 (три) грн. 50 коп. та виключивши вказівку про повернення зайво та помилково сплачених коштів до бюджету.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.М.Шавель

Судді: І.Я.Олендер

М.А.Пліш