Рішення № 139482976, 04.09.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/535/26

Провадження № 2/373/941/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4397832 від 12.01.2021 у розмірі 30865,50 грн; стягнути із відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ ««Алекскредит» та відповідачкою 12.01.2021 був укладений кредитний договір №4397832. відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 4500,00 грн зі сплатою процентів у розмірі акційної та спеціальної процентної ставок у розмірі 1,53% та 3% відповідно.

Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов`язання за вказаним договором, внаслідок чого станом на 31.10.2025 утворилася заборгованість у розмірі 30865,50 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 4500,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 26365,50 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 02.03.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

У встановлений судом строк відповідачкою, яка повідомлена про розгляд справи, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини:

12.01.2021 між сторонами був укладений договір про надання кредиту №4397832, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4500,00 грн зі сплатою процентів протягом базового періоду (20 календарних днів) у розмірі 1,53% за один день користування кредитом, протягом спеціального періоду (180 календарних днів) у розмірі 3% за один день користування кредитом.

Кредитний договір засвідчений електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Додатковою угодою від 01.02.2021 було продовжено базовий період до 03.03.2021, тривалість спеціального періоду визначено з 04.03.2021 до 30.08.2021.

У п.1.4 договору зазначено, що кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника.

До позову додана копія інформаційної довідки ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс», у якій зазначено про успішне перерахування 12.01.2021 коштів у розмірі 4500,00 грн на карту № НОМЕР_1 , номер в системі «FONDY» НОМЕР_2 , номер операції 68288843361417580093253363308606.

Відповідно до складеного позивачем розрахунку заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 31.10.2025 складає 30865,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4500,00 грн, заборгованість за процентами 26385,50 грн. З розрахунку вбачається, що відповідачкою частково погашалася заборгованість за процентами на суму 1377,00 грн.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

Судом встановлено, що акцептуючи угоду про укладення кредитного договору №4397832 від 12.01.2021 та додаткову угоду до договору від 01.02.2021, відповідачка прийняла умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

Обставини надання відповідачці кредитних коштів за вказаним кредитним договором підтверджується копією інформаційної довідки ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс». Крім того, відповідачка частково погасивши заборгованість за договором (зокрема, за процентами на суму 1377,00 грн), визнала факт укладення вказаного кредитного договору та отримання коштів на його виконання.

Разом з тим, суд вважає розмір нарахованих позивачем відсотків у розмірі 26365,50 грн явно завищеним відносно суми кредиту в розмірі 4500,00 грн.

Так, у постанові Верховного Суду у справі №679/1103/23 від 12.02.2025, із посиланням на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зроблено висновок, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Оскільки розмір нарахованих за договором відсотків є явно завищеним та неспівмірним розміру отриманого відповідачкою кредиту, суд вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин зазначений висновок Верховного Суду.

Умовами кредитного договору та додаткової угоди визначено строк кредитування з 12.01.2021 до 30.08.2021 зі сплатою протягом базового періоду (51 календарний день з 12.01.2021 до 03.03.2021) процентів за користування кредитом у розмірі 1,53%, протягом спеціального періоду (180 днів з 04.03.2021 до 30.08.2021) у розмірі 3% за кожен день користування кредитом.

Отже, прийняті відповідачкою умови договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами є явно несправедливими, враховуючи суму отриманого кредиту у розмірі 4500,00 грн, строку кредитування 231 день (п.1.7.2 кредитного договору, п.п. 3.1, 3.2 додаткової угоди) та є непомірним тягарем для позичальника, що призвело до нарахування відсотків у сумі 26365,50 грн, яка вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак п. 1.7.2 кредитного договору та п.п. 3.1, 3.2 додаткової угоди до нього є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності.

Фактично заборгованість позичальника за нарахованими відсотками у майже 6 разів перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Зважаючи на те, що зобов`язання має виконуватись належним чином, беручи до уваги очевидну неспівмірність нарахованої та несправедливість заявленої до стягнення суми відсотків за користування кредитними коштами, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що розмір відсотків за користування кредитними коштами в цьому випадку не може перевищувати 1% за кожен день користування кредитом.

Судом в межах погодженого сторонами строку кредитування (231 день) за період із 12.01.2021 до 30.08.2021 визначено суму заборгованості за процентами із застосуванням денної процентної ставки 1% 10395,00 грн (4500,00 грн : 100% х 1% х 231 день).

Розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, з врахуванням часткового погашення заборгованості за процентами на суму 1377,00 грн, становить 9018,00 грн.

За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження укладення кредитного договору №4397832 від 12.01.2021 та додаткової угоди до договору від 01.02.2021, загальна вартість кредиту становить 13518,00 грн, з яких: 4500,00 грн сума кредиту за договором, 9018,00 грн проценти за користування кредитом.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Алекскредит» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 30865,50 грн.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 13518,00 грн, що становить 43,8% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1166,13 грн (2662,40:100 х 43,8%) судових витрат.

Керуючись ст. 263 265 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором №4397832 від 12.01.2021 у розмірі 13518 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, заборгованості за процентами у розмірі 9018 (дев`ять тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судовий збір у розмірі 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 13 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», ЄДРПОУ 41346335, адреса місцезнаходження: пр-т. Леоніда Каденюка, буд. 23, м. Київ, 02094;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. В. Свояк