Ухвала суду № 139482593, 03.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10948/26

Провадження № 2-о/357/250/26

У Х В А Л А

іменем України

"03" вересня 2026 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Кича М.В.

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме просила суд встановити факт, що диплом Серії НОМЕР_1 , виданий рішенням Державної екзаменаційної комісії Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова на українській мові ОСОБА_2 ; на російській мові ОСОБА_3 , належить їй ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області , як справа окремого провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2026 року головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та отримана для розгляду.

Ухвалою судді від 02 липня 2026 року прийнято заяву до провадження та відкрито провадження у справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку окремого провадження та призначено судове засідання у справі на 03 вересня 2026 року.

27 серпня 2026 року судом за вх. № 56129 отримано заяву представника заінтересованої особи головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Страхоцької О.Я., яка діє на підставі довіреності, в якій остання просила закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, оскільки є судове рішення між тими самими учасниками, про той самий факт і з тих самих підстав.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Інших заяв та клопотань з боку учасників судового розгляду на адресу суду не надходило.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи.

У зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяву з додатками представника заінтересованої особи, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Нормами ст. 255 ЦПК України передбачено підстави для закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Отже, підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують: 1) неправомірність виникнення процесу, 2) неможливість його подальшого продовження, 3) недоцільність його продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зі змісту даної норми випливає, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили, та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

У розумінні процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд перевіряє, на підставі яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, грунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761 /7978/ 15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-1б1гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021року у справі № 640/9380/19 (провадження№ 61-6741св21), від 15 листопада 2021року у справі № 428/9280/20 (провадження№ 61-12194св21), від 21 грудня 2021року у справі №295/983/21 (провадження№ 61-13906св21); № 766/4505/20 (провадження 61-14440св21) від 19 січня 2022 року; № 295/983/21 ( провадження № 61-13906св21) від 21 грудня 2021 року ; № 522/11482/20 (провадження № 61-12240св21) від 01 грудня 2021 року; № 428/9280/20 ( провадження № 61- 12194св21) від 15 листопада 2021 року.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, констатовано існування усталеної практики конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21, від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наданих представником заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області Страхоцької О.Я. доказів та відомостей з Єдиної Автоматизованої системи документообігу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, суду стало відомо, що за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у справі № 357/12043/26 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області під головуванням судді Кошель Б.І. 17 серпня 2026 року ухвалено рішення про задоволення заявлених вимог. Встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правовстановлюючого документу, а саме, диплому Серії НОМЕР_2 , виданого 27 червня 1992 року на підставі рішення Державної екзаменаційної комісії Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова, реєстраційний №1.

З огляду на викладене, оскільки є судове рішення за тими самими вимогами, між тими самими учасниками справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа слід закрити.

У відповідності до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. ст. 12, 255, 256, 258, 260-261, 263, 293, 294, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 03 вересня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов