Рішення № 139482572, 04.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8457/26

Провадження № 2/357/6421/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

за участю:

представник позивача - Онищенко Н.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

прокурора - Хахлюк Н.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Білоцерківська окружна прокуратура, про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

20.05.2026 начальник служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Марина Гончарук звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просила суд: 1) відібрати неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не позбавляючи її батьківських прав; 2) передати неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради для подальшого її влаштування; 3) стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання її неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 11.05.2026 до Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради надійшло повідомлення про вчинення домашнього насильства над неповнолітньою ОСОБА_2 з боку її матері ОСОБА_1 . З`ясовано, що мати дитини ОСОБА_1 перебувала з ознаками алкогольного сп`яніння, вживала слабоалкогольний напій. Зі слів неповнолітньої ОСОБА_2 її мати вчинила щодо неї фізичне насильство, а саме: душила та вдарила по спині. Встановлено, що громадянка ОСОБА_1 має психічне захворювання та періодично отримує лікування. Станом на цей час у зв`язку з тривалою відсутністю лікування та погіршенням стану здоров`я у матері дитини часто виникають прояви агресії. Крім того, неповнолітня мала ознаки погіршення стану здоров`я та потребувала обстеження лікарів. Неповнолітня відібрана у відповідачки. Родичів та інших близьких осіб, які виявили бажання взяти дитину на виховання не встановлено, тому дівчинка тимчасово влаштована до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

25.05.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

23.06.2026 ухвалою суду закрито підготовче засідання у справі та призначено розгляд справи по суті.

26.08.2026 в судовому засіданні суд на місці ухвалив залучити до участі у справі в якості третьої особи Білоцерківську окружну прокуратуру на підставі ч. 6 ст. 56 ЦПК України в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 (участь прокурора є обов`язковою під час розгляду справ відібрання дитини).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, надала пояснення. Зокрема зазначила, що дитина після вилучення перебувала в стаціонарному лікуванні. У ОСОБА_5 збільшені аденоїди і вона потребує операції. Наразі дитина влаштована в родину ОСОБА_1 , оскільки родичів не знайшли. Дівчинка навчається в м. Біла Церква та їздить із с. Дрозди на автобусі. Кошти на проїзд ОСОБА_5 надає мати-вихователька. Аліменти слід стягнути на банківський рахунок дитини, який буде відкритий опікуном.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що в позові все зі слів дитини, яка перебільшує. Донька відвідує психолога в училищі. 11.05.2026 у відповідачки зникли гроші і цигарки, тоді вона просто взяла дівчинку за шию і запитала де це все. Донька викликала поліцію та розвела істерику. Відповідач не знає про подальший розвиток подій щодо доньки. Раніше ОСОБА_5 командувала багато, а потім відповідач вирішила їй показати, що вона (відповідач) головна. З травня 2026 року з донькою спілкувались приблизно 10 разів по телефону та стільки ж разів переписувались. Бачились із ОСОБА_5 2 рази. Донька казала їй, що їм не можна спілкуватись. Не знає з якими оцінками дівчинка закінчила навчальний рік. Відповідач підтвердила, що хворіла та зверталась до психіатра у 2024 році, перебувала тиждень в психіатричній лікарні та приймала відповідні препарати 2 місяці. Потім перестала, як вилікувалась. Крім того, їй рекомендували не звертатись до психіатра 5 років, щоб отримати сертифікат для роботи за фахом (психолог). Вважає, що допомога їй не потрібна. Пояснила, що донька може жити у її кімнаті в гуртожитку або у с. Дрозди. Вона (відповідач) не хоче змушувати дитину жити разом з нею. Вважає, що ОСОБА_5 доросла і може жити окремо, але краще б жила вдома з нею. В неї немає доходу, щоб сплачувати аліменти.

Прокурор Хахлюк Н.М. у судовому засіданні зазначила, що враховуючи позицію дитини та відповідача вважає, що відібрання буде доцільним в інтересах дитини. Зауважила, що облік осіб з психічними захворюваннями не ведеться.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.05.2026, актовий запис № 1289.

Відомості про батька дитини записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, що вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00058342193 від 13.05.2026.

11.05.2026 проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_2 та з`ясовано, що дитина залишена під наглядом матері ОСОБА_1 з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, душила дитину і вдарила по спині. Дитина має зовнішні ознаки недогляду чи занедбаності. Матір має психічну хворобу і потребує лікування, що вбачається з акту служби у справах дітей.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 12.05.2026 № 343 «Про негайне відібрання неповнолітньої дитини від її матері» неповнолітня ОСОБА_2 відібрана у матері у зв`язку із загрозою її життю та здоров`ю.

За даними довідки Білоцерківського фахового коледжу сервісу та дизайну № 267 від 14.05.2026, ОСОБА_2 навчається на ІІ курсу денної форми навчання (бюджет) вказаного ВНЗ за спеціальністю 182 Технології легкої промисловості; Моделювання та конструювання промислових виробів. Термін навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028.

Згідно з характеристикою здобувачки освіти, ОСОБА_2 врівноважена та доброзичлива, до виконання завдань ставиться сумлінно, проявляє старанність та зацікавленість. Проживає з матір`ю. Взаємини в сім`ї є задовільними, однак значну частину відповідальності за власне забезпечення вона брала на себе, докладала зусиль для фінансового забезпечення власних потреб, а також надавала допомогу матері. Емоційний стан здебільшого стабільний. Періодично відвідує психолога коледжу.

Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» № 5 від 15.05.2026, ОСОБА_1 з 16.05.2025 за медичною допомогою не зверталася.

На підставі наказу служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 18.05.2026 № 112, ОСОБА_2 тимчасово влаштована до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 , де вона перебуває і натепер.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 585 від 11.08.2026 є доцільним відібрання неповнолітньої ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав, що відповідає інтересам дитини.

Вказане рішення містить відомості, що на комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради, засідання якої відбулося 15.07.2026, ОСОБА_1 повідомила, що вона не вбачає проблем у своїй поведінці та не бажає проходити лікування й обстеження у лікаря-психіатра

Крім того, ОСОБА_1 відмовилася від проведення оцінки потреб та отримання соціальних послуг.

Наразі неповнолітня ОСОБА_2 перебуває на обліку дітей, залишених без батьківського піклування в Службі у справах дітей Білоцерківської міської ради.

В судовому засіданні в присутності практичного психолога ОСОБА_7 та за відсутності у залі судового засідання матері ОСОБА_1 з`ясовано думку неповнолітньої ОСОБА_2 , яка повідомила, що їй 17 років та їй наразі комфортно в будинку у с. Дрозди. Там краще, ніж вдома, враховуючи рівень безпеки та комфорту. З мамою було безпечно тільки тоді, коли вона лікувалась, а зараз та відмовляється від лікаря. 11.05.2026 ОСОБА_5 повернулась додому з навчання. Мама була дуже зла. Вона (мама) почала кричати та запитувати, де її книга, цигарки та гаманець. Вона притиснула дівчинку рукою до стіни, але не душила. У матері почалась істерика. Хлопець був на зв`язку з ОСОБА_5 , тому вона попросила його викликати поліцію. Після цього дівчинку забрали в лікарню. Вказує, що не проти бачитись з мамою, але не жити разом, оскільки це небезпечно. Мама має схильність до неврівноважених вчинків, інколи вона спокійна. Коли їй (дитині) було 14 років у матері були галюцинації. 11.05.2026 вона (матір) вперше застосувала до дівчинки силу. Пояснює, що телефонує матері, з травня щотижня. Мама також дзвонила кілька разів. Кошти мати не надає.

Після з`ясування думки психолог повідомила в судовому засіданні, що вона знайома з дівчинкою раніше. У ОСОБА_5 великий страх щодо повернення додому, зараз вона почуває себе в безпеці. Софія при висловлені думки була відверта та чітко висловлювала свою позицію, тиску в судовому засіданні на неї не було.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Дитина має право на здорове зростання і розвиток (принцип 4 Декларації прав дитини).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Дитині, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння також в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 Конвенції про права дитини).

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із частини 1 статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України визначено, що підставами для відібрання дитини від батьків є ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; хронічний алкоголізм або наркоманія; експлуатація дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

З огляду на положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7 статті 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Дитина може бути розлучена з матір`ю у виняткових випадках, така позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18.12.2008 № 39948/06 у справі «Савіни проти України».

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

При вирішенні справи суд приймає до уваги рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 585 від 11.08.2026 та позицію прокурора про доцільність відібрання дитини без позбавлення відповідача батьківських прав.

Оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, враховуючи надані в судовому засіданні пояснення відповідача та дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відповідача, а також їх відповідність інтересам дитини, оскільки на даний час відповідач не може належним чином виконувати батьківські обов`язки, забезпечити здорове та безпечне зростання і розвиток ОСОБА_5 .

Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Таким чином, за вказаних вище обставин суд вважає про необхідність передачі неповнолітньої Софії Органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради, як компетентному органу, з метою забезпечення соціального захисту дитини.

Суд враховує положення ч. 4 ст. 170 СК України, якою передбачено, що при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Приписами ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Таким чином, з відповідача слід стягувати аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 20.05.2026, і до досягнення дитиною повноліття на відповідний банківський рахунок дитини.

Отже заявлений позов підлягає задоволенню повністю.

Слід зазначити, що доводи відповідача щодо її неплатоспроможності за даних обставин судом відхиляються, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження, при цьому інтереси дитини мають першочергове значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави, тому з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради - задовольнити повністю.

Відібрати без позбавлення батьківських прав неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Передати неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради для подальшого її влаштування.

Стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її банківський рахунок, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Доручити законному представнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрити у відділенні банку України поточний рахунок на ім`я ОСОБА_2 .

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1 331,20 грн судового збору.

Позивач Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, адреса: вул. Павла Скоропадського, буд. 8, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 35615529.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа Білоцерківська окружна прокуратура, адреса: вул. Шолом-Алейхема, 38-А, м. Біла Церква, Київська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов