Рішення № 139481362, 25.08.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2844/26

Провадження № 2/946/3299/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про тлумачення заповіту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просив розтлумачити заповіт ОСОБА_3 , померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 16.07.2002 року секретарем Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 99 (в спадковому реєстрі за № 45039003), як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті заповів усе своє майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим що заповіт батьком позивача ОСОБА_3 був здійснений російською мовою у 2002 році, а вже внесений до садкового реєстру 07 липня 2008 року. Відповідно до витягу про реєстрацію заповіту в спадковому реєстрі, по батькові спадкодавця зазначено « ОСОБА_4 », тоді як і в паспорті батька та у свідоцтві про смерть вказано « ОСОБА_5 ». У зв`язку із тим, що у заповіті вказано по батькові спадкодавця російкою мовою « ОСОБА_6 » у спадковому реєстрі зазначено « ОСОБА_4 » а у свідоцтві про смерть батька вказано « ОСОБА_5 » нотаріусом відмовлено в оформленні спадщині.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.06.2026 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про тлумачення заповіту та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.02.2022 року, виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області південного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що 16 липня 2002 року, ОСОБА_3 залишив заповіт посвідчений 16.07.2002 року секретарем Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 99 (в спадковому реєстрі за № 45039003), як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 , усе своє майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось та взагалі все те що за законом на день смерті буде йому належати і на що він матиме право заповів ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ст. 202 ЦК України)

З огляду на зазначене, заповіт є одностороннім правочином.

Згідно зі ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.

Відповідно до ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений зі слів та словосполучень, що утворюють його текст.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.12.2020 у справі № 467/356/19 зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 1256 ЦК Українисуд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі ч. 1ст. 1256 ЦК України. Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини. При цьому ч. 2 ст. 213 ЦК Українине допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 у справі № 172/1159/20 вказано, що у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленимистаттею 213 ЦК України. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

З правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30.07.2020 у справі № 378/1160/15-ц вбачається, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При цьому, ч. 2 ст. 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту. Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановленіст. 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Отже, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що складений ОСОБА_3 заповіт не оспорювався, позовні вимоги підлягають задоволенню, та підлягає тлумаченню заповіт ОСОБА_3 , померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 16.07.2002 року секретарем Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 99 (в спадковому реєстрі за № 45039003), як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті заповів усе своє майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 від 16.03.2020 року, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Грушевського, 85, код ЄДРПОУ - 04379433) про тлумачення заповіту - задовольнити.

Тлумачити заповіт ОСОБА_3 , померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 16.07.2002 року секретарем Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 99 (в спадковому реєстрі за № 45039003), як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті заповів усе своє майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 вересня 2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус