Рішення № 139481000, 04.09.2026, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/2197/26

Провадження № 2/723/3527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Дедик Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Клапійчук Б.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача адвокатів Чабан А.В. та Журавльової О.Л.,

представника відповідача Гринчука С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецького лісового фахового коледжу про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної щкоди, спричиненої звільненням,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому посилається на те, що вона працювала на посаді викладача в Сторожинецькому лісовому фаховому коледжі (на момент прийняття на роботу - Сторожинецький лісний технікум) з 01 вересня 1995 року на підставі наказу № 133 від 30.08.1995 р.

Зазначає, що згідно з наказом № 48 від 29.04.2026 року її було звільнено з посади викладача у зв`язку з вчиненням працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП). В наказі № 48 від 29.04.2026р. зазначено, що його прийнято «у зв`язку з набранням законної сили вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20.03.2026р. у справі № 723/365/26, яким ОСОБА_1 визнано винуватою в скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди від студента 3 курсу за спеціальністю «Геодезія та землеустрій» Сторожинецького лісового фахового коледжу ОСОБА_2 грошових коштів для себе за здійснення впливу на викладачів коледжу».

Вважає таке звільнення незаконним, тобто таким, що здійснено з порушеннями норм чинного законодавства України, що, в свою чергу, призвело до порушення її прав, як працівника, також вважає, що наказ про її звільнення виданий з порушенням вимог чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню, посилаючись на наступне.

Вказує, що сформульоване в наказі визначення обвинувачення не відповідає тому, яке міститься у вироці суду від 20.03.2026 року, оскільки кримінальне провадження та вирок суду в даній справі стосуються її неправомірних дій, як посадової особи, виконуючої обов`язки директора Сторожинецького лісового фахового коледжу, за які вона понесла відповідальність, а саме, сплатила штраф в розмірі 2600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації № 7-к від 27.01.2026 року з неї за її заявою, було знято з 02.02.2026 року виконання обов`язків директора Сторожинецького лісового фахового коледжу.

Також вказує, що в наказі від 29.04.2026 року № 48 зазначено, що звільнення відбулось «з підстав вчинення аморального проступку викладачем ОСОБА_1 , яка виконує виховні функції, несумісного з продовженням даної роботи». Однак, зазначає, що працюючи в коледжі на посаді викладача та маючи стаж педагогічної роботи більше 30 років її було відзначено та нагороджено почесними грамотами за особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців для лісогосподарського виробництва, за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, досягнуті успіхи у справі навчання та виховання підростаючого покоління, активну участь у профспілковому та громадському житті колективу, вагомий внесок у розвиток освітянської галузі краю та значні досягнення в педагогічній, виховній і патріотичній діяльності. Жодних скарг чи зауважень за період її педагогічної діяльності не надходило, нею, як викладачем, ніколи не було вчинено аморального проступку.

Посилається на постанову Верховного Суду України від 11.02.2015 року (провадження № 6-248цс14) відповідно до якої аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Зокрема, аморальним слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. Аморальний проступок може бути вчинено і в побуті (приміром, учитель б`є свою дружину, дітей). Зазвичай до таких проступків відносять бійки, скандали, появу на роботі у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, схиляння неповнолітніх до розпивання спиртних напоїв, жорстоке поводження з тваринами та інші аморальні дії.

Також зазначає, що у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 654/998/16ц (провадження № 61-18295св 18) зазначено, що «встановлено факти вчинення позивачем ряду дій, які для педагога є аморальними, так як полягали у приниженні гідності учнів, застосуванні фізичної сили до учнів, вживання неприпустимої для педагога лексики при зверненні до учнів, системний характер яких дає підстави для висновку про неможливість подальшої роботи позивача на посаді учителя».

Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Вважає, що жодного з вищеперерахованого вона, як викладач Сторожинецького лісового фахового коледжу, ніколи не вчиняла, а тому її звільнення з посади викладача згідно з п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вважає незаконним та безпідставним.

Також вказує, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з довідкою про доходи, виданою Сторожинецьким лісовим фаховим коледжем, її заробітна плата, як викладача, становила: за березень 2026 року - 33 427,84 грн., кількість фактично відпрацьованих днів - 22; за квітень 2026 - 28 990,79 грн., кількість фактично відпрацьованих днів - 20. Таким чином, розмір її середньоденної заробітної плати, як викладача, складає 1 486,2 грн. (33 427,84 + 28 990,79)/42).

Крім того, вважає, що такими незаконними діями відповідача, як звільнення її за вчинення аморального проступку, їй завдано моральної шкоди, оскільки порушення її законних трудових прав призвело до душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від неї додаткових зусиль для того, щоб довести те, що її звільнення є незаконним. Її, як викладача, яка більшу частину свого життя пропрацювала в даній установі, завжди добросовісно відносилася до виконання своїх обов`язків і неодноразово отримувала подяки за досягнення в роботі, дуже засмутив та образив запис в трудовій книжці про те, що вона звільнена з роботи у зв`язку із вчиненням аморального проступку.

Враховую викладене просила визнати протиправним та скасувати наказ Сторожинецького лісового фахового коледжу від 29.04.2026 року № 48 про звільнення її з посади викладача, поновити її на посаді викладача з 29.04.2026 року, стягнути з Сторожинецького лісового фахового коледжу на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення по день поновлення на роботі, а також стягнути з позивача на її користь моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. та понесені нею судові витрати.

12.06.2026 року від Сторожинецького лісового фахового коледжу як відповідача по справі до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що посилання позивача на те, що в наказі про звільнення визначення її обвинувачення не відповідає тому, яке міститься у вироку суду від 20.03.20126 року не відповідає дійсності, оскільки в мотивувальній частині наказу № 48 від 29.04.2026 року викладені обставини, які встановлені судом у судовому засіданні і зазначені у вироці суду від 20.03.2026 року. Крім того, зазначає, що посилання позивача на те, що наказ про її звільнення є незаконним, оскільки її засуджено за виконання нею посадових обов`язків директора лісового коледжу, а не педагога, не є обґрунтованими тому, що вона одночасно була викладачем у ОСОБА_3 та викладала у нього предмети суспільних дисциплін курсу групи ГІЗ-31 та як педагог недостойною поведінкою скомпрометувала себе перед студентами, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушила процедурні та моральні норми навчання студентів, втратила тим самим авторитет, дискредитувала себе як педагог. Посилається на те, що аналіз ст. 21, 41 КЗпП, ст. 52, 54 Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію: вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 29.09.2025 року у справі № 723/4511/22, від 30.01.2018 року у справі № 713/265/15-ц, від 16.05.2018 року у справі № 1519/2-667/11 та від 07.05.2018 року у справі № 243/8522/17. Також зазначають, що значний педагогічний досвід позивача жодним чином не стосується її поведінки, викладеній у вироці суду і долучені неї похвальні грамоти не спростовують фактичних обставин, викладених у вироці суду, така позиція ВСУ викладена в постанові від 25.01.2023 року (справа № 514/171/21). На підставі викладеного просили відмовити в задоволенні позову.

07.08.2026 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, де вона зазначала, що не погоджується з наведеними Сторожинецьким лісовим фаховим коледжем аргументами у відзиві на позовну заяву, зазначила, що працюючи на посаді викладача вона не вчиняла аморальних проступків до яких судова практика відносить, зокрема, застосування психічного чи фізичного насилля щодо учнів, бійки між самими вихователями в межах навчального процесу, також не вчиняла аморальних проступків таких як нецензурна лайка, знущання, поява у нетверезому стані, спонукання о вступу у статевий зв`язок, побої, удари рукою або якимось предметом, тощо. Будь яких скарг чи зауважень щодо неї за період її педагогічної діяльності не находило, тому вважає, що її звільнення з посади викладача є неправомірним та незаконним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтрмала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Визнала, що отримала неправомірну вигоду як посадова особа, однак як викладач не вчиняла аморального проступку. У зв"язку з вчиненим вона самостійно подала заяву про звільнення від виконання обов"язків директора коледжу. Її моральна шкода полягає у перенесеному стресі через звільнення, понесенні витрат на лікування, необхідності нової організації життя. Виходячи з наведеного компесацію моральної шкоди оцінила у 20 тис. грн.

Представники позивача адвокати Чабан А.В. та Журавльова О.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, вважають, що у наказі про звільнення не зазначено, чому кримінальний проступок несумісний з викладацькою діяльністю. Відповідачем не зазначено, чи проводилося службове розслідування, чи знали про отримання позивачкою неправомірної вигоди студенти коледжу і чкою була їх реакція на дії позивачки. Вважають, що не слід вважати, що дії позивачки на посаді в.о. директора кидають тінь на неї як на викладача. Посилання відповідача на практику Верховного Суду не слід брати до уваги, так як у справах, номери яких зазначив відповідач, обставини є іншими, не подібні з даним позовом.

Представник відповідача Сторожинецького лісового фахового коледжу адвокат Гринчук С.Д. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, з підстав, ззначених у відзиві на позом. Вказав, що подія про отримання позивачкою неправомірної вигоди отримала розголос як у коледжі, так і поза ним. Аморальним проступком може бути компроментація себе як особи. У даному випадку позивачка скомпроментувала себе тим, що отримала неправомірну вигоду, за що була засуджена вироком суду. Оцінку вироку надало керівництво коледжу і був виданий наказ про звільнення позивачки.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.04.2026 року Сторожинецьким лісовим фаховим коледжем видано наказ № 48 про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку № 1-кп/723/1524/26 від 20.03.2026 року у справі № 723/365/26, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиннні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме, одержання неправомірної вигоди від студента 3 курсу за спеціальністю «Геодезія та землеустрій» Сторожинецького лісового фахового коледжу ОСОБА_2 грошових коштів для себе за здійснення впливу на викладачів коледжу. На підставі наказу ОСОБА_1 було звільнено з 29.04.2026 року у зв`язку з вчиненням працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, відповідно до частини 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

З копії трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_4 01.04.1992 року вбачається, що вона прийнята на роботу в Сторожинецький лісний технікум 01.09.1995 року на посаду викладача суспільних дисциплін. 01.03.2022 року на неї покладено виконання обов`язків директора Сторожинецького лісового коледжу тимчасово (наказ ДОН авд 01.03.2022 року № 17-к), 02.02.2026 року знято виконання обов`язків директора Сторожинецького лісового фахового коледжу (наказ ДОН ОДА (ОВА) від 27.01.2026 року № 7-к).

Відповідно до копії вироку Сторожинецького районного суду від 20.03.2026 року (справа № 723/365/26) ОСОБА_1 визнано винною у вчиннні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме, одержання неправомірної вигоди від студента 3 курсу за спеціальністю «Геодезія та землеустрій» Сторожинецького лісового фахового коледжу ОСОБА_2 грошових коштів для себе за здійснення впливу на викладачів коледжу.

Відповідно до доданих до позовної заяви копій почесних грамот ОСОБА_1 неодноразово нагороджувалась за сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток освітянської галузі краю, значні досягнення в педагогічній, виховній діяльності.

З копій записів у журналі навчальних занять 3 курсу групи ГІЗ-31 за березень-квітень 2025 року, навчального плану, розподілу педагогічного навантаження на вказаний навчальний період вбачається, що ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки керівника закладу, одночасно являлась викладачем та викладала у ОСОБА_2 предмети суспільних дисциплін.

З копії довідки про доходи, виданої Сторожинецьким лісовим фаховим коледжем вбачається, що за період з січня по квітень 2026 року їй нараховано заробітну плату в розмірі 146430,91 грн.

Відповідно до копії вироку Сторожинецького районного суду від 20.03.2026 року (справа № 723/365/26) ОСОБА_1 визнано винною у вчиннні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме, одержання неправомірної вигоди від студента 3 курсу за спеціальністю «Геодезія та землеустрій» Сторожинецького лісового фахового коледжу ОСОБА_2 грошових коштів для себе за здійснення впливу на викладачів коледжу. З вироку вбачається, що в травні 2025 року ОСОБА_2 , студент 3 курсу спеціальності «Геодезія та землеустрій» Сторожинецького лісового фахового коледжу, у зв`язку із завершенням навчального року зустрівся з в.о. директора коледжу ОСОБА_1 в її службовому кабінеті. В ході розмови, ОСОБА_1 знаючи, що ОСОБА_2 для виконання індивідуального навчального плану повинен пройти семестровий контроль, який проводиться у формах семестрового екзамену, контрольних робіт, індивідуальних завдань (письмових робіт (у тому числі рефератів, перекладів тощо), курсових робіт тощо), семестрового заліку, захисту звіту з практики тощо, дізналась про його заборгованість по певних навчальних дисциплінах під час складання заліково-екзаменаційної сесії та неможливість самостійно пройти відповідний семестровий контроль. В ході розмови ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 про можливість позитивного вирішення питання щодо успішного складання заліково-екзаменаційної сесії за надання їй особисто неправомірної вигоди в сумі 8000 гривень за здійснення нею впливу на викладачів навчальних дисциплін, керівника групи та завідувача відділенням «Сторожинецького лісового фахового коледжу», під час складання заліково-екзаменаційної сесії, які наділені спеціальними повноваженнями відповідно до своїх посадових інструкцій, та згідно з чинним законодавством є особами уповноваженими на виконання функцій держави, з якими в неї наявні ділові та дружні відносини. У подальшому ОСОБА_1 , діючи умисно, із корисливих спонукань, одержала від ОСОБА_2 попередньо визначені нею грошові кошти в якості неправомірної вигоди в сумі 8000 гривень за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави.

Відповідно до Статуту Сторрожинецького лісового фахового коледжу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 08.02.2023 №127 до основних завдань коледжу відноситься, зокрема, виховання у здобувачів фахової передвищої освіти патріотизму, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, академічної доброчесності, формування правової та екологічної культури, моральних цінностей, здорового способу життя, здатності критично мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах.

З правил внутрішнього розпорядку Сторожинецького лісового коледжу, що затверджені директором коледжу 03.09.2012 р., вбачається, що працівники коледжу зобов`язані, зокрема, працювати чесно і добросовісно, не порушувати трудову дисципілну, вести себе достойно, не допускати аморальних вчинків та вживання на роботі спиртних напоїв. Крім того, викладачі коледжу зобов`язані серед іншого дотримуватись принципів педагогічної етики і моралі.

З посадової інструкції викладача, затвердженої директором Сторожинецького лісового коледжу 12.12.2017 р., з якою під підпис була ознайомлена ОСОБА_1 , вбачається, що основним обов`язком викладача є формування фахових, освітніх завдань студентів, умінь та навичок з дисциплін (предметів) та виховання гідного громадянина України.

За приписами ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45, п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Пунктом 3 частини 1 ст. 41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» (у редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин) учасниками освітнього процесу є педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти. Не може працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі особа, яка вчинила корупційне кримінальне правопорушення чи кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, що було встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні засади суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь, зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2024 у справі №458/394/22, від 08.10.2025 у справі 699/98/23 та багатьох інших.

Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані, зокрема: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я, брати участь у забезпеченні та розвитку безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки тощо.

З аналізу вищезазначеного можливо дійти висновку про те, що педагогічний працівник зобов`язаний бути людиною високих моральних переконань, бездоганної поведінки та зобов`язаний захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу, зокрема, від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства.

Така підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

У постанові Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі № 458/394/22 викладено висновок про те, що: «аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь, зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України».

У постанові від 08.10.2025 року у справі № 699/98/23 Верховний Суд виснував, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагога, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України. Водночас, Верховний Суд вкотре зауважує, що підставою для звільнення з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України, може слугувати не будь-який аморальний проступок, а безпосередньо такий, що несумісний із продовженням такої роботи. Законодавцем не визначено критеріїв межі між сумісними і не сумісними з продовженням роботи проступками, а відтак саме на суд, з метою виконання завдання цивільного судочинства, покладено обов`язок самостійно надати оцінку і встановити, чи є аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Як встановлено судом факт вчинення позивачкою кримінального правопорушення, а саме отримання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, підтверджуєтьтся вироком суду, який набрав законнолї сили. За обставинами кримінального правпорушення позивачка отримала від студента коледжу грошові кошти за здійснення нею впливу на викладачів навчальних дисциплін, керівника групи та завідувача відділенням Сторожинецького лісового фахового коледжуза успішне складання заліково-екзаменаційної сесії даним студентом.

Суд знаходить, що такими діями позивачка скомпрометувала себе як викладач, порушила обов"язки педагогічного працівника щодо дотримання академічної доброчесності та забезпечення її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі, формування у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, утвердження поваги до суспільної моралі та суспільних цінностей настановленням і особистим прикладом. Адже позивач продемонструвала студентам, яких навчає, можливість успішного складання заліково-екзаменаційної сесії не за результатами здобутих у ході навчання знань та навиків, тим самим нівелювавши сам освітній процес.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем правильно оцінені дії ОСОБА_1 як аморальний проступок, який несумісний з продовженням роботи викладача.

Та обставина, що дії, за які позивачка визнана винною вироком суду, вчинені нею як виконуючою обов"язки директора коледжу, не виключають її дисциплінарної відповідальності як викладача, яка обумовлена тим, що педагогічні працівники виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків, а й здійсненням виховних функцій.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, а понесені позивачкою судові витрати покласти на неї.

На підставі ст. 40, 41 КЗпП України, ст. 52, 54 Закону України «Про освіту», керуючись ст. 2, 4, 5, 9, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сторожинецького лісового фахового коледжу про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, спричиненої звільненням, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя