Ухвала суду № 139480559, 04.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12451/26

н/п 1-кс/953/5078/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 про самовідвід від розгляду скарги Голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР,

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

03.09.2026 до Київського районного суду м.Харкова надійшла скарга Голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.09.2026, розгляд справи № 953/12451/25 н/п 1-кс/953/5063/26 передано слідчому судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 .

03.09.2026 слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 заявила самовідвід від розгляду скарги Голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР, яке обгрунтовано тим, що у поданій до суду скарзі заявник вказує обставини вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД -1» (код ЄДРПОУ-01270285), зазначаючи про діяльність вказаного товариства за обставин, наведених у скарзі, як учасника організації злочинної групи. У в зв`язку з тим, що її чоловік ОСОБА_5 має цінні папери, а саме облігації підприємства ПАТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» ЄДРПОУ:01270285, з метою уникнення жодних сумнівів в її об`єктивності та неупередженості, зазначена обставина, на її думку, є підставою для самовідводу слідчого судді від розгляду клопотання відповідно до ст.ст. 75, 80 КПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 03.09.2026 заява про самовідвід слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 передана для розгляду цьому складу суду.

Учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши зміст заяви про самовідвід, ознайомившись з матеріалами справи, дійшов такого висновку.

За приписами ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: (1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; (2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; (3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; (4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; (5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Статтею 76 цього Кодексу визначені підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.

За наявності підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України слідчий суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).

Одним з найважливіших прав людини в сучасній демократичній державі є право на справедливий суд. Забезпечення справедливого правосуддя, яке базується на верховенстві права, витікає з низки міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, а отже є частиною національного законодавства, а також міжнародних зобов`язань, порушення яких призводить не лише до накладання відповідних, але й до значних репутаційних втрат, що прямо відзначаються на міжнародному положенні нашої держави та низка інших негативних наслідків. Одним з таких документів є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Зі змісту наведеної статті можна зробити висновок, що одним з важливих складових елементів справедливого правосуддя є принцип «незалежності та безсторонності судді» при розгляді справи у судовому провадженні, тобто його неупередженості.

Принцип неупередженості та об`єктивності судді є другим в переліку принципів, визначених Бангалорськими принципами поведінки судді, схвалених 27.07.2006 Резолюцією ЕКОСОР ООН. Відповідно до цього документу, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Статтею 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Цей Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium», «Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

У справі «Шкрля проти Хорватії» Європейський суд з прав людини зазначив: що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави сумніватися в його неупередженості, повинен бути відведеним. Без сумніву, судді повинні демонструвати високі стандарти поведінки та особисто дотримуватися цих стандартів, щоб підтримувати чесність судової влади. Будь-яке порушення таких стандартів зменшує довіру громадськості, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати у суспільстві. І коли судді під час судового провадження стали відомі обставини, які виправдовують його відвід від участі в розгляді справи ще до початку слухання, яке призвело до засудження заявника, Європейський суд з прав людини не вважав необхідним з`ясовувати, чи насправді заявник, як він стверджував, подавав клопотання про відвід судді або, як заявляє уряд, жодної такої заяви подано не було. У цій конкретній ситуації, Європейський суд з прав людини вважав доречним той факт, що зобов`язання судді, який бере участь у справі, негайно повідомити голову суду про обставини, що підтверджують його відведення від участі в розгляді справи, чітко визначене у національному законодавстві. Отже, в першу чергу суддя, який був обізнаний з обставинами, повинен був клопотати перед головою суду про відсторонення його від участі у справі.

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28.10.1998, пункт 45).

Такі самі висновки містяться також у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України».

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 КПК України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

З метою усунення в подальшому можливих сумнівів щодо упередженості та запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ`єктивному розгляді слідчим суддею даної скарги Голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР, та з морально-етичних міркувань, суд вважає доцільним задовольнити заяву слідчого судді ОСОБА_2 про самовідвід з метою дотримання високих стандартів правосуддя, задекларованих у Європейській Конвенції з прав людини та викладених у рішеннях Європейського Суду з прав людини, до яких прагне і українське правосуддя.

Отже, враховуючи позицію слідчого судді, наведені обставини у сукупності відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України та п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України унеможливлюють участь слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 у розгляді цієї скарги Голови «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР, та є підставою для задоволення її заяви про самовідвід.

Керуючись ст.ст. 75, 81, ч. 2 ст. 369, 372 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 про самовідвід від розгляду скарги Голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР, - задовольнити.

Скаргу Голови «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР, передати до канцелярії суду для автоматичного розподілу у порядку, визначеному ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1