Рішення № 139480367, 04.09.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №639/9677/25 Провадження № 2/613/671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/9677/25, пров. № 2/613/671/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», представник позивача Руденко К.В. до ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Богодухівського районного суду Харківської області за підсудністю, відповідно до ухвали Новобаварського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2025 року, надійшла позовна заява ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 19322 від 17 вересня 2024 року в сумі 29 400 грн. та понесені судові витрати.

Представник позов мотивує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 19322 від 17 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 7 000 грн. , строком на 730 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 25 листопада 2025 року становить 29 400 грн.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 16 березня 2026 року, позовну заяву ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання, відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження. Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмові докази, щодо факт випуску банківської картки та руху грошових коштів відповідача.

Представник позивача ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце його розгляду повідомлена належним чином, відзиву на позов не надала.

Від представника ОСОБА_1 Хабло О.Г. до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до змісту якого прохав: у разі задоволення позову в повному обсязі, зменшити відшкодування витрат на професійну допомогу до 1 000 грн. Клопотання мотивоване тим, що представник позивача просить суд відшкодувати 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору про надання юридичних послуг, що не відповідає співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи, яка є малозначною та не складною.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому законом України «Про електронну комерцію» було укладено договір №19322 про надання кредиту, шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «390372»

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Підписаний таким чином Договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Сторонами факт укладення ними 17 вересня 2024 року кредитного договору № 19322 не оспорюється.

Відповідно до п. 1.4 договору, дата видачі кредиту: 17 вересня 2024 року; дата платежу процентів першого періоду: 07 жовтня 2024 року; сума кредиту: 7 000 грн.

З п. 1.6 договору вбачається, що товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Відповідно до п.п. 1.7-1.10 договору, денна процентна ставка становить 1.0%, загальні витрати позичальника за кредитом: 51 100 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 2 686.54%, орієнтовна загальна вартість кредиту: 58 100 грн.

ТОВ «ФК «ПОЗИКА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, згідно квитанцій № 42660-62537-22974 від 17 вересня 2024 року, було здійснено грошовий переказ в сумі 7 000 грн. на карту № НОМЕР_2 , призначення платежу: перерахування коштів за договором 19322 від 17 вересня 2024 року на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260323/65798-БТ від 30 березня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . З виписки про рух коштів по вищевказаній карті вбачається, що 17 вересня 2024 року на карту вищевказану картку був зарахований переказ коштів в сумі 7 000 грн.

Згідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 19322 від 17 вересня 2024 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ПОЗИКА» в сумі 36 400 грн., з яких 7 000 грн. тіло кредиту; 29 400 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконала зобов`язань, взятих на себе за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості, пред`явлена до стягнення ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ»» за кредитним договором № 19322 від 17 вересня 2024 року в розмірі 29 400 грн., яка складається з суми по нарахованим та несплаченим відсоткам.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10 000 грн., на підтвердження здійснення яких, представником позивача долучено до матеріалів копію договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги клопотання представника відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3 000 грн., що відповідає правовій позиції постанови ВС № 275/150/22 від 13 березня 2025 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ 41466388, розташованого за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) заборгованість за кредитним договором № 19322 від 17 вересня 2024 року в сумі 29 400 (двадцять дев`ять тисяч чотириста) гривень, судовий збір у розмірі 2 422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень, ВСЬОГО: 34 822 (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлений 04 вересня 2026 року .

СУДДЯ