Рішення № 139479742, 03.09.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1347/26

Провадження №2/190/959/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря Бордюг Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетрорвської області про визнання права власності в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_2 зазначив, що 26.09.2012 року Товарною біржою "Правобережною" було зареєстровано Договір купівлі продажу нерухомого майна N2609/12/1 від 20.12.2002, до складу якого входило наступне нерухоме майно: житловий будинок (літ.-А), загальною площею 101,9 кв.м., бокси ТО (літ.Б-1), загальною площею 54,9 кв.м., кладова (літ-В-1), загальною площею, 77,2 кв.м, блок ремонтної майстерні (літ-Г) загальною площею 114,4 кв.м, магазин з підвалом (літ.Д- Дп/д), загальною площею 207,8 кв.м., гараж (літ.Е), загальною площею, 100,9 кв.м, бокси ТО (літ. Ж), загальною площею 374,9 кв.м., сарай (літ. 3-1), загальною площею, 14,0 кв.м, паркан №1, паркан №2, паркан №3, ворота №4, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно до вказаного договору купівлі продажу, ОСОБА_3 продав нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 , купив зазначене нерухоме майно. Відповідно до п. 8 договору купівлі-продажу право власності і ризик випадкової загибелі майна, переходить від Продавця до Покупця, з моменту підписання цього договору. З 26.09.2012 року і по даний час він постійно володіє та користується вищезазначеними приміщеннями. В договорі купівлі-продажу нерухомого майна зазначено, що договір в подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає та під час укладення договору йому не було відомо, що зазначена угода повинна бути нотаріально посвідчена, оскільки відповідно до ст.15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода двома сторонами виконана у повному обсязі, він (заявник) виплатив продавцю повну суму грошових коштів за нерухоме майно. Як йому відомо, ОСОБА_3 помер. Згідно рішення П`ятихатської міської ради Кам`янського району від 26.03.2023 року № 1676-43 «Про перейменування вулиць П`ятихатської ОТГ», - вулицю Першотравневу в м.П`ятихатки, було прейменовано на вулицю Січеславську. Відповідно до технічного паспорту, складеного 18.12.2025 року ФОП ОСОБА_5 на будинок магазину, будівлі майстерні технічного обслуговування зі спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа будівель та споруд становить 937.20 кв.м., - замовником технічного паспорту є ОСОБА_6 . Зміна номеру поштової адреси нерухомого майна з номеру 172 на номер 172 А, було проведено відповідно до рішення виконавчого комітету П`ятихатської міськдї ради у зв`язку з дублюванням поштового Номеру. Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером: 1224510100:18:001:0012, загальною площею 0,1222 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_7 , 07.04.2025 року, було укладено договір оренди земельної ділянки. З метою внесення відомостей про нього як власника нерухомого майна на вищезазначені будівлі та споруди, до Державного реєстру речових прав та нерухоме майно, він звернувся з заявою про реєстрацію до державного реєстратора виконавчого комітету П`ятихатської міської ради, але під час вивчення останнім наданих документів, йому в усній формі було відмовлено на тій підставі, що наданий договір купівлі-продажу нерухомого майна не посвідчений нотаріусом, а тому у зв`язку з недотриманням його форми останній є недійсним. У з`язку з чим він вимушений звернутися до суду про визнання права власності в порядку набувальної давності.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; надав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області Мікуліч С.В. в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином; надіслала на електронну адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу майна №2609/12/1 від 26 вересня 2012 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 нерухоме майно, що складається з житлового будинку (літ.А-1), загальною площею 101,9 кв.м; Бокси ТО (лит.Б-1), загальною площею 54,9 кв.м.; Кладова (літ.В-1), загальною площею 77,2 кв.м.; Блок ремонтної майстерні (літ.Г-1), загальною площею 114,4 кв.м.; Магазин з підвалом (літ.Д-Дп/д) загальною площею 207,8 кв.м.; Гараж (літ.Е0 загальною площею 100,9 кв.м.; Бокси ТО (літ.Ж), загальною площею 374,9 кв.м; Сарай (літ.З-1), загальною площею 14,0 кв.м.; Паркан (літ.№1) залізобетонний, площею 62,3 кв.м.; Паркан (літ.№2) бетонна плита, площею 394,1 кв.м.; Паркан (літ.№3) бетонна плита, площею 43,8 кв.м.; Ворота (літ.№4) металеві, площею 19,5 кв.м.; розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.7)

Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу майна №2609/12/1 від 26 вересня 2012 року (а.с.8), - ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 наступне майно: житловий будинок (літ.А-1), загальною площею 101,9 кв.м; Бокси ТО (лит.Б-1), загальною площею 54,9 кв.м.; Кладова (літ.В-1), загальною площею 77,2 кв.м.; Блок ремонтної майстерні (літ.Г-1), загальною площею 114,4 кв.м.; Магазин з підвалом (літ.Д-Дп/д) загальною площею 207,8 кв.м.; Гараж (літ.Е0 загальною площею 100,9 кв.м.; Бокси ТО (літ.Ж), загальною площею 374,9 кв.м; Сарай (літ.З-1), загальною площею 14,0 кв.м.; Паркан (літ.№1) залізобетонний, площею 62,3 кв.м.; Паркан (літ.№2) бетонна плита, площею 394,1 кв.м.; Паркан (літ.№3) бетонна плита, площею 43,8 кв.м.; Ворота (літ.№4) металеві, площею 19,5 кв.м.; місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1 .

Згідно копії технічного паспорту, реєстраційний номер у реєстрі будівельної діяльності:ТІ01:9581-8150-7793-0448 на будинок магазину, будівлі майстерні технічного обслуговування зі спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , технічний паспорт видано на замовлення ОСОБА_1 (а.с.9-11)

Згідно копії технічної документації до договору №43/11-11п(203) від 23.11.2011 року із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ОСОБА_3 для комерційного використання за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:1224510100:18:001:0012 (а.с.12-14)

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 17.02.2026 року нежитлова нерухомість промислова (складська) будівля або приміщення, будинок магазину, будівлі майстерні технічного обслуговування зі спорудами (ЮДЦЦЛД494732) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 937,10 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 1224510100:18:001:0012, оціночна вартість 1397155,03 грн. (а.с.15-17)

Згідно копії додатку до Рішення міської ради від 26 березня 2023 року №1676-43/VІІІ, - в м.П`ятихатки вул.Першотравнева перейменована на вул.Січеславська (а.с.18)

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.П`ятихатки, П`ятихатський район, Дніпропетровська область помер ОСОБА_3 (а.с.23)

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Підстави набуття права власності визначені Главою 24 ЦК України. Відповідно до норм ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 344 ЦК України встановлено, що однією з підстав набуття права власності є набувальна давність. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Зі змісту ст. 344 ЦК України випливає, що у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця. Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років. Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов`язку повернути річ власнику, а також йому не пред`являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Згідно зі статтею 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років набуває право власності на це майно за набувальною давністю.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Крім цього, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК.)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

У статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів право домагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно володіє майном протягом тривалого часу (понад 10 років) і на даний час продовжує відкрито, безперервно користуватися нерухомим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , він набув право власності за набувальною давністю, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.16, 328, 344, 392 ЦК України, ст.ст.10-13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер: НОМЕР_2 , право власності в порядку набувальної давності на будівлі та споруди, а саме на: будинок магазину з підвалом літ. Д загальною площею 21,4,8 кв.м, бокс технічного обслуговування літ. Б загальною площею 54,9 кв.м., бокс технічного обслуговування літ. Ж загальною площею 374.9 кв.м, будівля кладови літ. В загальною площею 77,2 кв.м, будівля блоку майстерні літ. Г загальною площею 114,4 кв.м., будівля гаражу літ. Е загальною площею 100,9 кв.м., паркан №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: П`ятихатська міська рада Кам`янського району Дніпропетровської області, місце знаходження: вул. Садова, 104, м. П`ятихатки, Кам`янський район, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ:44045391.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева