Рішення № 139478794, 04.09.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2917/26

Провадження № 2/740/2250/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі ТОВ «Фінпром маркет») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21392,50 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 71394734 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 6500,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатою 0,5% які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, із комісією - 15 % від суми кредиту (що у грошовому виразі склала 975,00 грн), а позичальник в свою чергу зобов`язалася повернути кошти на умовах встановлених договором.

У подальшому, 22.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за ініціативою останньої укладено Додаткову угоду № 15831178 до Договору позики № 71394734, відповідно до якої продовжено строк кредитування загалом на 59 днів та змінено денну процентну ставку з 0,5% на 1%.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 71394734 від 25.08.2025, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 ..

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором та додатковою угодою належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 21392,50 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 6500,00 грн; заборгованість за процентами 1040,00 грн; заборгованість за комісією 852,50 грн; заборгованість за пенею/неустойкою 13000,00 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази.

Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.

10.07.2026 від представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. через систему «Електронний суд» надійшов до суду відзив, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначила, що надані позивачем докази, на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів, не є належними, оскільки не відображають, що номер рахунку належить отримувачу, його прізвища, імені та по батькові, РНОКПП особи, отже з?ясувати кому були перераховані кошти неможливо. Позивачем на обгрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов?язання з погашення заборгованості. Отже, в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором. Реєстр прав вимог до Договору факторингу № 25/02/26 складається лише з трьох аркушів, який належним чином не оформлений. Нумерація прав вимог в наданому реєстрі непослідовна. Перша сторінка містить номера з 1 до 29, друга з 1063 до 1119, а третя з 1860 до 1883. У даному документі інформація щодо відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором жодним чином не засвідчена підписами та печатками сторін, печатки з підписами сторін договору факторингу містяться на окремому аркуші. Зважаючи на те, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-ІХ від 15.03.2022 набрав законної сили 17.03.2022,законної сили 17.03.2022 року, відтак з 17.03.2022 року позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати пені/неустойки у розмірі 13000,00 грн. Крім того, просить суд стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

15.07.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача Ткаченко Ю.О. подано відповідь на відзив, з якого вбачається, що сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог та просить відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

15.07.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла до суду заява про зменшення позовних вимог. Заяву мотивована тим, що у зв`язку з отриманням відзиву на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти нарахування пені/неустойки, а також з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи, позивач вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені. Просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 71394734 у розмірі 8392,50 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1040,00 грн - заборгованість за процентами; 852,50 грн заборгованість за комісією; суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася. Однак, подала до суду заяву, в якій просила провести розгляд даної справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. Однак, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з приписами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 25.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 71394734, який підписано останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 00538, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 18-25, 29).

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Згідно із п. 2.2 Договору, сума кредиту 6500,00 грн, строк договору 30 днів, процентна ставка 0,500% в день (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 975,00 грн), пеня 4,00% в день. Дата надання позики 25.08.2025, дата повернення 23.09.2025. Орієнтовна загальна вартість кредиту 8450,00 грн.

22.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за ініціативою останньої було укладено Додаткову угоду № 15831178 до кредитного договору № 71394734, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 29 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 59 днів (до 22.10.2025) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5% на 1%. Додаткову угоду підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 57115 (а.с. 27-28).

Відповідно до довідки ТОВ «Європейська платіжна система» підтвердило, що за Договором про переказ коштів від 30 вересня 2020 року № ПВ30-09-20/1 та на підставі платіжної інструкції ініціатора платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 25 серпня 2025 року здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача Липовецька Аня № НОМЕР_1 на суму 6500,00 грн (а.с. 30).

З копії платіжної інструкції/операції 0b9b4017-b560-4c3b-9944-ca401a7038d0 вбачається, що отримувачем є ОСОБА_3 , платіжний інструмент НОМЕР_1 . Деталі транзакції: сума 6500,00 грн, дата та час прийняття до виконання 25.08.2025, дата та час здійснення операції 25.08.2025 (а.с. 31).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткової угоди, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення кредитних коштів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами кредитного договору № 71394734 від 25.08.2025 та додаткової угоди № 15831178 від 22.09.2025, оскільки підписала договір та додаткову угоду електронним підписом одноразовими ідентифікаторами (код з смс-повідомлення) 00538, 57115.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідачки виникло зобов`язання оплачувати послуги, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно умов Договору, і відсотки у складі щомісячних платежів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників (а.с. 32-35).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 25.02.2026 до Договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 71394734 від 25.08.2025 у загальному розмірі 21392,50 грн (а.с. 36-37).

Відповідачка допустила порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 21392,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6500,00 грн; заборгованість за процентами 1040,00 грн; заборгованість за комісією 852,50 грн; заборгованість за пенею/неустойкою 13000,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитним договором № 71394734 від 25.08.2025 за період з 25.08.2025 по 25.02.2026 (а.с. зворотна сторона 15-17).

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Користуючись правом на зменшення розміру позовних вимог, від ТОВ «Фінпром Маркет» в особі представника Ткаченко Ю.О. 15 липня 2026 року подано до суду заяву про зменшення позовних вимог з 21392,50 грн до 8392,50 грн, тобто до основної суми боргу, процентів та комісії відповідно до умов кредитного договору.

Водночас, вирішуючи питання про стягнення заборгованості у вищевказаному розмір, суд дійшов таких висновків.

У рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, суперечить основним засадам цивільного законодавства.

У цьому випадку комісія у розмірі 852,50 грн нараховувалася саме за надання кредиту, а тому стягненню не підлягає.

Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 7540,00 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1040,00 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то суд вважає за необхідне пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 938,38 грн, виходячи з розрахунку пропорційності задоволених позовних вимог (7540,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 21392,50 грн (розмір заявлених позовних вимог)).

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивача до суду надано договір про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з акту № 11ФП приймання-передачі правничої допомоги, платіжну інструкцію за оплату адвокатських послуг.

Крім того, на підтвердження понесених Липовецькою А.О. судових витрат на професійну правничу допомогу, надано копію договору про надання правничої допомоги від 24.06.2026, копію акту здачі-прийняття наданих послуг від 01.07.2026 з детальним описом виконаних робіт, загальною вартістю 8000 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 01.07.2026 на суму 8000 грн.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, беручи до уваги критерій реальності наданих адвокатських послуг, їх обсяг з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторін, суд вважає, що клопотання представника позивача адвоката Ткаченко Ю.О. та клопотання представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 524, 526, ч. 1 ст. 527, 530, ч. 1 ст. 546 , 611, 612, ч. 2 ст. 1054, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 288-289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 71394734 від 25.08.2025 у загальному розмірі 7540 (сім тисяч п`ятсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 938 (дев`ятсот тридцять вісім) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О. В. Роздайбіда