Постанова № 13947855, 10.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1365/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Гром Л.М.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області Міністерства праці та соціальної політики України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року та апеляційну скаргу Прокурора відділу прокуратури Чернігівської області на окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Прокурора Городнянського району в інтересах держави в особі Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області Міністерства праці та соціальної політики України до Смичинського сільського споживчого товариства Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2010 року прокурор Городянського району звернувся в порядку статті 60 КАС України в інтересах держави в особі Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області Міністерства праці та соціальної політики України до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Смичинського сільського споживчого товариства Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в якій просив:

- стягнути з Смичинського сільського споживчого товариства Городнянської спілки споживчих товариств Чернігівської області в дохід Державного бюджету України (одержувач - Державний бюджет Городнянського району, рахунок: 31219230700101, банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДОПОУ 21406290) адміністративно-господарські санкції в сумі 3 695 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 263,07 грн. (а.с. 3-4).

В подальшому представник Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області Міністерства праці та соціальної політики України подав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з Смичинського сільського споживчого товариства в дохід Державного бюджету України 3695, 00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 370,74 грн. пені (а.с. 19).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а.с. 62-65).

Крім того, Чернігівським окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу від 30 квітня 2010 року, якою звернути увагу Прокурора Чернігівської області на порушення вказані в окремій ухвалі (а.с. 66-67).

Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою, керуюча відділенням подала заяву про апеляційне оскарження (а.с. 75) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 року по справі № 2а-1365/10/2570 про стягнення з Смичинського сільського споживчого товариства Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області в дохід Державного бюджету України 3695,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 370,74 грн. пені та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги відділення повністю задовольнити, мотивуючи тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а.с. 76-77).

Не погоджуючись з прийнятою по справі окремою ухвалою, прокурор відділу прокуратури Чернігівської області подав заяву про апеляційне оскарження окремої ухвали (а.с. 78) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 року, мотивуючи тим, що судом першої інстанції при винесенні окремої ухвали грубо порушені норми процесуального права (а.с. 79-80).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судових рішень і апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляцій наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити, окрема ухвала - скасуванню, з наступних підстав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції порушені норми статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що оцінка доказів ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

04.03.2009 року відповідачем позивачу було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, відповідно до якого Смичинським ССТ виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

На підтвердження даних відображених в звіті, 17.08.2009 року підприємством надано копію трудової книжки ОСОБА_2 від 01.10.2007 року, яка викликала у позивача значні сумніви, оскільки номера на титульній сторінці та сторінці, де було здійснено запис про працевлаштування інваліда не співпадали.

В зв'язку з цим, відділення Фонду звернулося до прокуратури Городнянського району, з проханням проведення перевірки на предмет достовірності даних відображених в звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік та виконання вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Органами прокуратури була проведена перевірка даного роботодавця, за результатами якої було встановлено, що головою правління та головним бухгалтером, з метою ухилення від сплати санкцій, внесено завідомо неправдиві відомості до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік. За даним фактом була порушена кримінальна справа і, відповідно до вироку Городнянського районного суду від 16.02.2010 року, дані факти підтвердилися.

Отже, суть спору між прокуратурою Городнянського району та Смичинським ССТ зводиться до встановлення факту середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність. Відповідно до даних прокуратури середньооблікова кількість інвалідів в 2008 році становила 0 осіб, за твердженням відповідача - 1 особа.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, представником прокуратури надано: копію звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 10); копію постанови про порушення кримінальної справи (а.с. 11); вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2010 року (а.с. 5-6); копія розрахунку адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 9).

Отже, вказані докази є належними, оскільки вирок Городнянського районного суду Чернігівської області набрав законної сили 03.03.2010 р.

Відповідно до зазначеного вище вироку, Городнянським районним судом встановлено, що ОСОБА_3 26.02.2009 року, працюючи на посаді голови правління Смичинського сільського споживчого товариства, завідомо усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою уникнення сплати адміністративно-господарських санкцій передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, надала вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_4 внести до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, завідомо неправдиві відомості про те, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність на підприємстві становить 1 особа та зазначити у списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2008 році інваліда II групи ОСОБА_2, яка фактично у споживчому товаристві в 2008 році не працювала (а.с. 5-6).

Таким чином, вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 16.02.2010 року, чітко встановлено, що інвалід ОСОБА_2 фактично не працювала на підприємстві протягом 2008 року, а посадові особи підприємства (голова правління та головний бухгалтер) з метою ухилення від сплати санкцій, формально працевлаштували інваліда, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів (а.с. 5-6).

Однак, незважаючи на беззаперечні докази, які підтверджують середньооблікову кількість інвалідів підприємства у 2008 році, суд першої інстанції вказує не те, що підприємством виконано норматив для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається, даний висновок було встановлено на підставі: трудової книжки ОСОБА_2; відомостей про нарахування заробітної плати; копії розпорядження № 15 К від 01.10.2007 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції про те, що підприємство виконало норматив, встановлено судом на підставі доказів, які вже досліджувалися при винесенні вироку Городнянським районним судом та безпосередньо були однією з підстав притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України.

Тому, саме докази прокуратури Городнянського району повинні були бути прийняті судом першої інстанції, оскільки на їх підставі встановлено, що середньооблікова кількість інвалідів в 2008 році становила 0 осіб, а не 1 особу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки постанова суду першої інстанції прийнята на підставі доказів, які не були досліджені об'єктивно та в повному обсязі, що підтверджується вищевикладеним, таку постанову має бути скасовано.

Крім того, в судовому засіданні було доведено вчинення правопорушення у вигляді непрацевлаштування інвалідів, тобто невиконання нормативу робочих місць відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», і відповідно до ч. 1 ст. 20 вказаного Закону, яка передбачає, що роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, а тому адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу у розмірі 3 695,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 370,74 грн. пені підлягають стягненню до Державного бюджету.

Наведене вище, вкотре доводить, що при винесенні постанови від 30 квітня 2010 року Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до невірного висновку, що спричинило прийняття незаконного рішення з порушенням норм матеріального права.

Щодо постановлення судом першої інстанції окремої ухвали, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з окремої ухвали суду першої інстанції від 30 квітня 2010 року, в судовому засіданні під час розгляду справи адміністративного позову судом першої інстанції розпочато перегляд та встановлення обставин кримінальної справи порушеної прокурором Городянського району Чернігівської області за ч. 1 ст. 366 КК України відносно ОСОБА_3 (голови Смичинського сільського споживчого товариства) за внесення недостовірних даних до звітів, де вироком суду від 16.02.10 р., що набрав законної сили 03.03.10 р., остання визнана винною.

Таким чином, вчинення діяння у вигляді внесення недостовірних даних до звіту та особа за вказівками якої воно здійснено встановлено вироком місцевого Городянського районного суду Чернігівської області від 16.02.2010 року.

Перевірка законності порушення кримінальних справ та вироків у них не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Отже, вирок суду є беззаперечним доказом незабезпечення підприємством робочих місць для інвалідів у позові про стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому окрема ухвала суду першої інстанції має бути скасована.

Отже, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що наведені в апеляційних скаргах доводи є обґрунтованими та такими, що заслуговують уваги, а отже, постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги слід задовольнити, окрему ухвалу - скасувати.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанова та окрема ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 9, 159, 160, 163, 167, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області Міністерства праці та соціальної політики України задовольнити.

Апеляційну скаргу Прокурора відділу прокуратури Чернігівської області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Прокурора Городнянського району в інтересах держави в особі Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області Міністерства праці та соціальної політики України - задовольнити.

Стягнути з Смичинського сільського споживчого товариства Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області в дохід Державного бюджету України (одержувач: Державний бюджет Городнянського району, рахунок 31219230700101, банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21406290) адміністративно-господарські санкції в сумі 3695 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 370,74 грн.

Окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 14 лютого 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян

Постанову виготовлено в повному обсязі: 11.02.11.