Постанова № 139478068, 03.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6554/26

н\п 3/490/1809/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ 02892528

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Демінська О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з ГУ ДПС в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Як викладено в протоколі про адміністративне правопорушення № 443 від 13.07.2026 року, що посадовою особою, головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Миколаївській області Ілендою А.В., при проведенні фактичної перевірки ТОВ «Тера-2011», адреса здійснення діяльності: м.Миколаїв, вул. Омельяновича-Павленка, навпроти буд. № 31, керівником ТОВ «Тера-2011» ОСОБА_1 вчинила порушення ч.1 ст. 164 КУпАП, а саме: перевіркою 09.06.2026 р. встановлено факт здійснення ТОВ «Тера-2011» роздрібної торгівлі пальним, а саме: Дизельного палива у кількості 20,78 л. за ціною 69 грн. вартістю 1 433,82 грн. та Скрапленого газу у кількості 33,95 л. за ціною 43 грн. вартістю 1 459,85 гривень, без відповідної ліцензії, чим порушено вимоги ст.29 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Вказано, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце слухання справи з адресою, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення наряду з фактичними обставинами справи та даними про особу правопорушника вказуються нормативний акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване правопорушення; прізвища, адреси свідків, якщо вони є; пояснення порушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Положеннями ч. 1ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Згідно п.7 ч.1 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягає виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";

Згідно з ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», визначені основні вимоги до оптової і роздрібної торгівлі пальним: 1. Оптова торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним; 2. Роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; 3. Суб`єкти господарювання здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об`ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального; 4. Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або місцезнаходженням постійного представництва нерезидента; 5. Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним; 6. Оптова торгівля пальним (крім оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі) та роздрібна торгівля пальним здійснюються виключно з місць оптової або роздрібної торгівлі пальним відповідно; Оптова торгівля пальним за відсутності місць оптової торгівлі здійснюється: з місця/в місці зберігання пального, оптової торгівлі пальним, в якому ліцензіат здійснює придбання та/або отримує послуги із зберігання пального, за умови що відпуск пального здійснюється суб`єктом господарювання, який отримав відповідно ліцензію на право зберігання пального, на право оптової торгівлі пальним у такому місці; у транспортному засобі, на якому переміщується та/або в якому зберігається пальне; 7. Забороняється роздрібна торгівля пальним, крім реалізації пального у споживчій тарі об`ємом до 5 літрів включно, в інших місцях, ніж автозаправні станції/автогазозаправні станції/авто газозаправні пункти/бункерувальники газонаповнювальних станцій/газонаповнювальних пунктів/проміжні склади балонів із скрапленим вуглеводневим газом/спеціалізовані магазини з продажу газу, крім роздрібної торгівлі скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом; 8. Здійснення роздрібної торгівлі скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом дозволяється за наявності у ліцензіата місця роздрібної торгівлі пальним, в якому розташовані газонаповнювальні станції/газонаповнювальні пункти/проміжні склади балонів із скрапленим вуглеводневим газом/спеціалізовані магазини з продажу газу, та внесення відомостей про державні номерні знаки спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з яких здійснюватиметься роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального. Роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом здійснюється з обов`язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, відомості про які внесені до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб»,під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», ГПК України та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» дає підстави дійти висновку, що ліцензія надається лише суб`єкту господарювання, який здійснює господарську діяльність та такими видами діяльності, які підлягають ліцензуванню.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 443 від 13.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «Тера-2011», порушила вимоги ст.29 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП,

Разом з тим, у протоколі не зазначено конкретного пункту ст.29 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», вимоги якої, на думку особи, яка склала протокол, були порушені ОСОБА_1 ..

Зазначення лише назви нормативно-правового акта без конкретизації відповідної правової норми не дає можливості встановити, яке саме передбачене цим Порядком правило було порушено та які саме дії або бездіяльність особи утворюють об`єктивну сторону інкримінованого їй правопорушення.

Вказані недоліки, наявні в протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути усунуті судом.

Суд звертає увагу, на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом по справі та обвинувачення не може ґрунтуватись лише адміністративним протоколом, без інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Такі недоліки є недопустимими при складанні матеріалів справи та не дають можливості повно, всебічно оцінити обставини справи, що в свою чергу унеможливлює прийняття рішення судом про притягнення особи до відповідальності.

При цьому, виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Диспозиція ст.164 КУпАП, є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно зазначати, яка саме норма законодавства порушена.

Суддя не вправі вийти за межі, визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися судовий розгляд.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає (ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст.251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.

За змістом ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «обвинувачення» для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

У відповідності до рішень ЄСПЛ у справах «Малофеєва проти Росії» та «Карєлін проти Росії» у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), у такому разі справа має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 164, ст.ст. 283-285 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення № 443 від 13.07.2026 року.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя О.І. Демінська